Розділ 1 . Соціальні виплати населенню: теорія, політика, генезис, організаційне забезпечення 


Мы поможем в написании ваших работ!



ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Розділ 1 . Соціальні виплати населенню: теорія, політика, генезис, організаційне забезпечення



ЗМІСТ

 

Вступ

Розділ 1. Соціальні виплати населенню: теорія, політика, генезис, організаційне забезпечення

1.1. Теоретичні основи соціальних виплат населенню в системі суспільних благ

1.2. Стратегія, політика та ретроспективний огляд фінансового забезпечення соціальних виплат в Україні

1.3. Організаційно-правові засади функціонування соціальних виплат органами праці та соціального захисту населення

Розділ 2. Аналіз діючої практики фінансового забезпечення соціальних виплат населенню, локальний рівень

2.1. Соціальний захист інвалідів і ветеранів війни та праці, громадян похилого віку

2.2. Державна допомога сім’ям з дітьми

2.3. Цільова грошова допомога на проживання громадян з мінімальними доходами та інші види соціального захисту

Розділ 3. Удосконалення фінансового забезпечення соціальних виплат населенню органами праці та соціального захисту населення

Висновки

Список використаної літератури

Додатки


ВСТУП

 

Відродження та економічне зростання будь-якої країни передбачає необхідність вирішення соціальних проблем. У важких умовах формується Україна як соціальна держава. Цей складний шлях соціального розвитку пройшла більшість європейських держав.

Розбудова соціальної моделі молодої незалежної України на засадах ринкової економіки має вирішальне значення для існування країни як соціальної держави. Надалі недооцінка проблеми, що мала місце до останнього часу, призведе до соціального вибуху та розвалу країни. Успіхи у становленні соціальної держави визначають для України і входження її у світове співтовариство, інтеграцію в європейські структури. Зростання бідності, корупції, веде до поглиблення міжнародної ізоляції країни. І, навпаки, зростання всенародного добробуту – ключ до реального, а не юридичного визнання країни.

Складовою частиною соціальної ринкової економіки є соціальний захист населення. Завдання України полягає в тому, щоб здійснюючи перетворення у напрямку економічного зростання, забезпечити достатній рівень життя громадян. У концепції соціальної ринкової економіки виправдав себе принцип соціальної допомоги. В умовах створення вільного економічного простору та свободи дій для успішної і творчої діяльності конкретної особи соціальна допомога окремим категоріям громадян створює фундамент для досягнення добробуту всіх членів суспільства.

Успішне входження України у міжнародне співтовариство, її активна участь у майбутніх інтеграційних процесах, безпосередньо залежить від характеру та рівня вирішення нею власних проблем у соціально-економічній сфері.

Таких проблем в Україні нагромадилось чимало. Так, більше трьох четвертих населення нашої держави живе на рівні, що за світовими вимірами вважається нижче середнього. Не виконується конституційна норма щодо рівня забезпечення громадян, соціальні виплати яких є єдиним джерелом їхніх доходів. Окремі соціальні виплати є надто мізерними і мають чисто символічне значення. Розроблена і схвалена програма уряду України передбачає суттєве реформування системи соціального захисту населення, однак залишається невирішальною проблема пошуку джерел виконання даної програми. Наявність цих та інших проблем, “вузьких місць” та недоліків обумовили вибір теми магістерської роботи та її актуальність.

Метою магістерської роботи є оцінка стану, методики і практики соціального захисту населення в умовах переходу України до ринкових відносин, фінансування соціальних виплат сім’ям з дітьми, інвалідам з дитинства, ветеранам війни та праці, як найбільш важливих видів соціального захисту і розробка шляхів їхнього покращення та удосконалення в сучасних умовах.

Для успішного досягнення поставленої мети у роботі поставлені наступні завдання:

- дослідити необхідність, суть та значення соціального захисту населення у перехідний період;

- вивчити види соціального захисту населення та джерела їх фінансування;

- розкрити організаційно-правові засади функціонування

програм щодо соціального захисту населення з державного та місцевих бюджетів;

- проаналізувати діючу практику фінансового забезпечення та соціальних виплат населенню на локальному рівні;

- розробити рекомендації по удосконаленню фінансового забезпечення соціальних виплат населенню органами праці та соціального захисту населення.

Об’єктом магістерського дослідження обрано систему соціального захисту населення в Україні в цілому, з більш детальним розглядом соціальних виплат сім’ям з дітьми, малозабезпеченим сім’ям та захисту ветеранів війни та праці, які здійснюються за рахунок бюджетних коштів. Використані фактологічні матеріали районного фінансового відділу та управління соціального захисту населення у місті Борщів.

Предметом роботи є фінансові відносини, які виникають в процесі здійснення соціального захисту населення.

Методологічною основою роботи є Конституція України, закони України, нормативні та інструктивні документи з обраного напрямку дослідження.

Теоретичною основою роботи є висновки та узагальнення вітчизняних економістів, що містяться у монографічний, спеціальній та періодичній літературі, матеріалах наукових і науково-практичних конференцій з питань соціального захисту населення.

Наукова новизна роботи полягає у тому, що автором уточнені концептуальні підходи до соціальних виплат у системі соціальних благ та сформульовані напрями удосконалення фінансового забезпечення соціальних виплат населенню.практичне значення роботи полягає у можливостях реалізації запропонованих рекомендацій, що стосуються покращення фінансового забезпечення соціальних виплат населенню у роботі органів соціального захисту населення, окремі пропозиції можуть бути реалізовані при розробці проекту Соціального кодексу України.

Магістерська робота складається з вступу, трьох розділів, висновків, списку використаної літератури, додатків.

В першому розділі роботи висвітлені питання соціальних виплат населенню та фінансове забезпечення соціальних виплат, теоретичні, організаційно-правові засади соціального захисту населення.

Другий розділ присвячений аналізу діючої практики фінансового забезпечення соціальних виплат населенню на локальному рівні.

В третьому розділі сформульовані напрями удосконалення фінансового забезпечення соціальних виплат населенню органами праці та соціального захисту населення.

У висновках проведені підсумки магістерського дослідження.

Обсяг роботи 116 сторінок рукописного тексту. Робота містить 7 таблиць, 4 рисунки, 50 найменувань використаної літератури і один додаток.


За 12 місяців 2004 року

Район

Заборгованість по виплаті допомоги станом на 01.01.2004р.

Тис. грн..

Кількість одержувачів допомоги у звітному місяці, одиниць

Нараховано для виплати одержу-вачам допомоги, тис. грн.., з січня по грудень 2004р.

Перераховано з початку року на рахунки органів праці та соціального захисту населення для виплати допомоги, тис. грн..

Фактичні видатки з початку року на виплату допомоги

тис. грн..

Заборгованість по виплаті допомоги,

тис. грн..

На виплату одержувачам допомоги

Поштові видатки

всього

всього

В т. ч. по допомозі, термін виплати якої минув

За січень – грудень 2004 року В рахунок погашення заборгованості попередніх років
Борщів-ський 0,0 1561 1039,0 1055,6 1039,0 0,0 16,6 1055,6 0,0 -109,7

При народженні мертвої дитини одноразова допомога не призначається.

Документи, що подаються для призначення одноразової допомоги:

o Паспорт (подається особисто);

o Заява матері (батька) дитини;

o Довідка про народження дитини, видана органами ЗАГСу;

o Копія свідоцтва про народження дитини;

o Копії трудових книжок обох батьків;

o Довідка з місця служби (навчання) заявника;

o Довідка про склад сім’ї батьків.

Допомога призначається органами праці та соціального захисту населення за місцем проживання батьків.

Допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку [7, С.108]. Право на цю допомогу має особа (один з батьків дитини, усиновитель, опікун, дідусь, бабуся або інший родич), яка не застрахована в системі загальнообов’язкового державного соціального страхування, яка фактично здійснює догляд за дитиною.

Допомога призначається з дня звернення за її призначенням, але не раніше, ніж з дня, що настає після закінчення відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами.

Розмір допомоги – встановлений прожитковий мінімум для дітей віком до 6 років, але не менш, ніж 25% розміру прожиткового мінімуму, встановленого для працездатної особи.

У разі народження двох і більше дітей допомога призначається на кожну дитину.

Документи, що подаються органам праці та соціального захисту населення для призначення допомоги по догляду за дитиною:

§ Паспорт (подається особисто)

§ Заява

§ Копія свідоцтва про народження дитини

§ Довідка з місця проживання заявника про те. що з ним проживає дитина

§ Копія трудової книжки матері (особи, яка здійснює догляд за дитиною)

§ Виписка з наказу за місцем служби про надання відпустки

§ Довідка з місця навчання (для осіб, які навчаються)

§ Довідка служби зайнятості

§ Довідка органів податкової адміністрації про те, що вони не займаються підприємницькою діяльністю для непрацюючих осіб

§ Довідка з місця проживання про те, що заявник не працює (не служить, не навчається)

§ Копія рішення районної державної адміністрації або виконкому міської, районної у місті ради про усиновлення дитини або встановлення опіки (для усиновителів або опікунів)

§ Виписка із трудової книжки матері (батька, чи особи, яка їх замінює).

Допомога на дітей, які перебувають під опікою чи піклуванням призначається особам, визначеним в установленому порядку опікунами чи піклувальниками дітей, які внаслідок смерті батьків, позбавлення батьків батьківських прав чи з інших причин залишилися без батьківського піклування.

Розмір допомоги – різниця між встановленим прожитковим мінімумом для дитини відповідного віку та середньомісячним розміром одержуваних на дитину аліментів і пенсії за попередні шість календарних місяців, але не менше, як 25% розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатної особи, з розрахунку на місяць.

Допомога призначається якщо середньомісячний розмір одержуваних на дитину аліментів і пенсії за попередні шість календарних місяців не перевищує прожиткового мінімуму, встановленого для дитини відповідного віку.

Допомога на дітей, які перебувають під опікою чи піклуванням, призначається та виплачується органами праці та соціального захисту населення за місцем проживання опікуна чи піклувальника або дитини.

Документи, що подаються для призначення допомоги:

Ø Заява опікуна чи піклувальника

Ø Копія рішення про встановлення опіки чи піклування

Ø Копія свідоцтва про народження дитини

Ø Довідка з місця проживання опікуна (піклувальника) про склад сім’ї

Ø Довідка про місячні розміри аліментів і пенсії, що одержує опікун (піклувальник) на дитину

Ø Довідка органу парці та соціального захисту населення, видана за місцем прописки опікуна (піклувальника), про те, що він не перебуває на обліку як одержувач допомоги на дітей, які перебувають під опікою чи піклуванням, і не одержує зазначеної допомоги – у разі, якщо опікун (піклувальник) проживає за місцем приживання дитини, яка перебуває під його опікою.

Допомога на дітей, які перебувають під опікою чи піклуванням призначається на шість місяців. Питання про продовження виплати допомоги вирішується на підставі заяви та довідки про місячні розміри аліментів і пенсії, що одержує опікун чи піклувальник на дитину.

Допомога призначається з місяця, в якому була подана заява з усіма необхідними документами і виплачується щомісяця до моменту досягнення нею 18 – річного віку включно.

Підставою для припинення виплати допомоги на дітей є:

v Звільнення від виконання обов’язків опікуна чи піклувальника

v Працевлаштування чи взяття шлюбу дитиною до досягнення нею 18 – річного віку.

v Досягнення нею 18 – річного віку

У разі виникнення обставин, через які може бути припинена виплата допомоги, її одержувачі зобов’язані у десятиденний термін повідомити про це органи управління освітою, які виплачують допомогу.

25 березня 2005р. Верховна Рада України ухвалила Закон України “Про внесення змін до Закону України” Про державний бюджет України на 2005 рік” та деяких інших законодавчих актів України ”, яким, зокрема, внесені зміни до Законів України “Про державну допомогу сім’ям з дітьми” та “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням” в частині підвищення розміру допомоги при народженні дитини.

З 1 квітня 2005 року одноразова допомога при народженні дитини становитиме 8497 гривень і виплачуватиметься частинами протягом року. У Департаменті соціального захисту населення Мінпраці України розповіли, що належну матерям суму державної допомоги при народженні дитини виплачуватимуть так:

· Перша частина виплати у розмірі 9 прожиткових мінімумів, що становить 3384 грн., буде здійснюватись одразу після народження дитини;

· Решту грошей (5113,60 грн.) мама буде отримувати готівкою протягом 12 місяців.

У перший місяць вона отримає 376 грн. – у сумі прожиткового мінімуму для дитини віком до 6 років. У наступні місяці виплата буде здійснюватися з підвищенням на 2,2%, тобто в другому місяці виплатять 384 грн., третьому – 392 грн., четвертому – 401 грн., п’ятому – 410 грн., шостому – 419, сьомому – 428, восьмому – 437, дев’ятому – 447, десятому – 457, одинадцятому – 467 і в дванадцятому – 496 грн. [43, С.113].

Ці виплати нараховуватимуть і тому, хто стане опікуном чи фактично доглядатиме за дитиною.

Крім отримання щомісячної допомоги при народженні дитини, особа, яка доглядає за дитиною до досягнення нею трирічного віку, одержуватиме також і місячну допомогу на догляд за дитиною (104 – застрахована, 90 - незастрахована особа).

Звісно ж, допомогу не надаватимуть тим, хто відмовиться від сина чи доньки. Відповідно до законодавства, допомога при народженні надається одному з батьків дитини (опікуну, усиновителю) на кожну дитину. Перелік необхідних документів залишається незмінним. Всі документи необхідно подати протягом шести місяців з дня народження дитини.

З 1 квітня поточного року змінився також механізм призначення допомоги на дітей одиноким матерям, її розмір та контингент осіб, які мають право на таку допомогу.

Нині таку допомогу отримуватимуть одинокі матері (які не перебувають у шлюбі), одинокі усиновителі, якщо у свідоцтві про народження дитини (рішення про усиновлення дитини) відсутній запис про батька (матір), вдови та вдівці з дітьми, мати (батько) дітей у разі смерті одного з батьків, шлюб між якими було розірвано до дня смерті, які не одержують на них пенсію в разі втрати годувальника або соціальну пенсію.

Допомога на дітей, які перебувають під опікою чи піклуванням, з 1 квітня поточного року виплачується у розмірі, що дорівнює різниці між встановленим прожитковим мінімумом для дитини відповідного віку та середньомісячним розміром одержуваних на дитину аліментів і пенсії за попередні шість календарних місяців.

З 1 квітня 2005 р. для дітей віком до 6 років – 362,00 грн., для дітей віком від 6 до 18 років – 460,00 грн.

З 1 жовтня 2005 року для дітей віком до 6 років – 376,00 грн., для дітей віком до 18 років – 468,00 грн.

По Борщівському управлінні праці та соціального захисту населення кількість одержувачів в 2004 році зросла в порівнянні з 2001 роком.

З даних таблиці 2.4 видно, що кількість одержувачів в 2001 році була менша, в зв’язку з тим що Закон України «Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім’ям» був введений в дію з 1 липня 2001 року. Управлінням праці проводились розрахунки і щомісячно подавалась заявка на потребу в коштах на виплату допомог до районного фінансового управління і Головного управління праці та соціального захисту населення Тернопільської обласної державної адміністрації.

 

Таблиця 2.4

Кількість одержувачів допомоги малозабезпеченим сім ’ ям по Борщівському управлінні праці та соціального захисту населення за 2001-2004 роки [29, С.111]

Вид допомоги

2001

2002

2003

2004

Кількість одержувачів сума Кількість одержувачів сума Кількість одержувачів сума Кількість одержувачів сума
Згідно закону України «Про державну допо-могу малозабе-зпеченим сім’ям» 614 416,1 905 654,6 895 785,4 1222 1039,0

Таблиця 2.5

Млн. грн.,

За роками

Темпи зростання, %

Частка у загальних витратах *, %

2004 2005 2004 2004 2005 Загальні з них: Програми соціальної політики (всього) 42323,0   17259,6 52913,6   23653,7 125   137,0     40,8     44,7 У тому числі:           Соціальний захист 6517,8 9146,4 140,3 15,4 17,3 Освіта 5071,6 7461,6 147,1 12,0 14,1 Охорона здоров’я 4578,7 5598,7 122,3 10,8 10,6 Наука 544,4 769,0 141,3 1,3 1,5 Культура і мистецтво 379,8 496,6 130,8 0,9 0,9 Фізкультура і спорт 167,3 181,4 108,4 0,4 0,3

* частка окремих видатків на соціальну політику визначається відношенням до загальних витрат бюджету відповідного року.

 

Формування засад соціально орієнтованої ринкової економіки вимагає нової методології та методичної бази для державного регулювання розвитку соціального захисту. З цією метою наприкінці 90-х років ХХ ст. розроблена економіко – математична модель соціального бюджету, в основу якої покладено три групи вхідних даних, а саме: прогнозні макроекономічні показники і припущення, статистичні відомості про об’єкти соціальної політики та законодавчо-нормативна база, яка регулює цю сферу. Законодавчо-нормативну базу в свою чергу можна поділити на три групи:

Ø Законодавчо-нормативні акти загального характеру;

Ø Законодавчо-нормативні акти, які регламентують фінансування соціальних витрат;

Ø Законодавчо-нормативні акти, на підставі яких визначаються соціальні витрати.

За джерелами фінансових надходжень соціальні виплати можна поділити на три групи:

1.Пільги ветеранам війни та праці, щорічна разова грошова допомога ветеранам війни, соціальна допомога малозабезпеченим сім’ям з дітьми, житлові субсидії, витрати, пов’язані з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС, кошти на інші види соціального захисту – фінансуються за рахунок витрат із державного та місцевого бюджетів.

2.Короткострокові допомоги, витрати на випадок безробіття та пов’язані з нещасним випадком на виробництві, - фінансуються за рахунок коштів Фонду соціального страхування, Фонду на випадок безробіття та Фонду від нещасного випадку на виробництві.

3.Видатки на соціальний захист інвалідів, пенсії та короткострокові допомоги – фінансуються за рахунок коштів Фонду соціального захисту інвалідів (що є прямим органом державного управління, який діє у складі Міністерства праці та соціального захисту України) та Пенсійного Фонду України.

Значна частина допомог, виплат, відшкодувань проплат об’єктам соціальної політики регламентується Законом України від 25 грудня 1998 р. № 367 “Про внесення змін до Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”; Законом України від 21 листопада 2002 р. № 232 “Про внесення змін до Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”; Законом України від 6 лютого 2002 р. № 524 “Про внесення змін до Закону України “Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні”; постановою Кабінету Міністрів України від 31 серпня 2000 р. № 1361 “Про вдосконалення порядку призначення та надання населенню житлових субсидій”; постановою Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2003 р. № 1146 “Про вдосконалення механізму надання соціальної допомоги”; постановою Кабінету Міністрів від 2 березня 2002 р. № 253 “Про затвердження стратегії заміни пільг на адресну грошову допомогу населенню”; наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 10 квітня 2002 р. № 818 “Про затвердження змін і доповнень до порядку відмови в наданні державної соціальної допомоги, припинення виплат та зменшення розміру призначеної соціальної допомоги”. Визначення потреб у послугах і виплатах, які надаються згідно з переліченими та іншими документами, відповідає чинному законодавству, однак за сучасної ситуації їхні розміри ще значно знижені.

Дещо по-іншому здійснюються прогнозні розрахунки витрат Фонду соціального страхування та витрат, пов’язаних з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС, вони, зокрема, визначаються на підставі фактичних витрат, які відповідають чинному законодавству.

Для підвищення ефективності використання бюджетних коштів та посилення соціальної спрямованості видатків державного бюджету Уряд передбачає збільшення частки прямих соціальних витрат (заробітна плата, пенсії, допомога та інші соціальні виплати) у загальних витратах державного та місцевого бюджетів.

Головною метою удосконалення системи соціального захисту населення є розв ’ язання проблеми бідності, підвищення якості соціальних послуг для наближення їх до європейського рівня та розширення кола надавачів таких послуг. Перевагу матимуть соціально - незахищені громадяни похилого віку, малозабезпечені сім’ї, інваліди та сім’ї з дітьми.

Передбачається реформування системи соціального захисту через посилення цільової спрямованості соціальних програм, поглиблення адресності державної соціальної допомоги, удосконалення міжбюджетних відносин. У всіх регіонах буде запроваджуватися прогресивна технологія обслуговування малозабезпечених громадян – надання всіх видів державної допомоги за однією заявою, формування єдиної бази даних і реєстру отримувачів всіх видів соціальної допомоги та пільг. Це сприятиме якісному і комплексному обслуговуванню громадян, забезпечить доступ малозабезпечених верств населення до соціальних послуг та уніфікацію підходу при визначенні права на призначення всіх видів соціальної допомоги.

Створюватимуться умови різних можливостей для людей з особливими потребами.

Багатство країни – заможність кожної сім ’ ї. Прості та чесні кроки Уряду дадуть змогу сформувати суспільство соціально захищених громадян.

Підвищення рівня і якості життя громадян забезпечуватиметься шляхом впровадження системи державних соціальних стандартів, доведення розмірів державних соціальних гарантій до рівня прожиткового мінімуму.

Перехід від політики мінімумів до політики середніх показників стане чи не найголовнішим пріоритетом нової соціальної політики. Тому в країні необхідно розпочати перехід від політики мінімумів, які “консервують” бідність, до політики середніх соціальних стандартів. І критерієм оцінки добробуту громадян мають виступати середня заробітна плата та середня купівельна спроможність.

А це означає, що треба думати про середню конкурентоспроможність, про середню заробітну плату і витягувати з “ями” бідності багатьох людей, які внаслідок непродуманої діяльності нашого попереднього уряду і президента, опинились у складній соціальній ситуації.

З економічної точки зору аномальною виглядає ситуація, коли мінімальна заробітна плата складає 262 грн., а мінімальна пенсія – 332 грн.

Та для цього потрібні кошти, зокрема і зовнішні запозичення. Проект Світового банку, що передбачає реформування системи соціального захисту, не реалізується в необхідному обсязі через недостатнє бюджетне фінансування.

Всі попередні роки бюджетні показники зростали, а відсоток коштів, що доходив на місця, зменшувався. Тому політика нинішнього уряду має бути іншою: все, що затверджується бюджетом, має доходити до кінцевого споживача соціальних послуг – інвалідів, пільговиків, для тих, кому дійсно потрібна допомога.

Система соціальної допомоги в Україні потребує подальшого вдосконалення та розвитку не лише в напрямі підвищення потенціалу органів праці та соціального захисту населення всіх рівнів, а й налагодження досконалого моніторингу соціальних процесів та ефективності державних програм, вивчення громадської думки.

Тому Урядом схвалено концепцію міжнародного проекту “Підвищення ефективності управління реформою системи соціального захисту населення в Україні”, підготовка якого підтримується Світовим банком в рамках гаранту, наданого Урядом Японії. Реалізація проекту передбачається в 2005 – 2009 роках [30, С.111].

Соціально-економічні зручності дозволять Уряду зосередити увагу на підвищенні якості життя населення, забезпеченні динамічного і гармонійного розвитку людини, соціальній справедливості та зниженні рівня бідності.

З метою динамічного підвищення життєвого рівня населення здійснюватимуться такі заходи:

§ Забезпечення реалізації конституційних прав і свобод громадян шляхом поетапного наближення державних соціальних гарантій до прожиткового мінімуму;

§ Подальше реформування системи оплати праці, підвищення її питомої ваги в структурі грошових доходів населення, збільшення частки фонду оплати праці в собівартості продукції, валовому внутрішньому продукті;

§ Удосконалення оплати праці працівників органів державної влади, забезпечення стимулюючої ролі посадових окладів та рівних підходів в оплаті праці державних службовців у різних органах державного управління тощо.

Здійснення цих заходів забезпечить зростання доходів населення, відновлювання стимулюючої та відтворювальної функції заробітної плати. Також урядом вирішуватиметься питання щодо:

¾ Посилення соціального захисту безробітних та підвищення рівня охоплення заходами активної політики зайнятості незайнятого населення;

¾ Підвищення якості робочої сили з урахуванням потреб ринку праці;

¾ Розширення мережі навчально-ділових центрів державної служби зайнятості з метою підтримання розвитку підприємства;

¾ Надання безвідсоткової позики безробітним громадянам, зареєстрованим у державній службі зайнятості, для ведення особистого селянського господарства та для підприємницької діяльності;

¾ Посилення мотивації до легальної трудової зайнятості;

¾ Посилення соціального захисту громадян, які працюють за межами України.

Для забезпечення соціального захисту вразливих верств населення здійснюватимуться заходи щодо:

v Забезпечення реалізації права соціально незахищених категорій громадян на отримання пільг, створення автоматизованої системи контролю за використанням бюджетних призначень на надання пільг;

v Повного погашення заборгованості минулих років з виплати компенсацій, пільг громадянам, постраждалим внаслідок Чорнобильської катастрофи, в одному центральному органі виконавчої влади, відповідальному за проведення соціальної політики;

v Удосконалення порядку надання платних соціальних послуг та поліпшення їх якості;

v Підвищення рівня зайнятості осіб з обмеженими фізичними можливостями;

v Розширення мережі центрів реабілітації осіб з обмеженими фізичними можливостями за рахунок бюджетного фінансування.

Виконання цих заходів сприятиме створенню прозорої та доступної системи надання допомоги малозабезпеченим верствам населення та підвищенню рівня соціальних гарантій, упорядкуванню системи пільг, забезпеченню повноцінної інтеграції осіб з обмеженими фізичними можливостями у суспільство.


Висновки

 

Кожен регіон України має специфіку, відповідно до якої органи місцевої влади розробляють свою стратегію і тактику, визначають першочергові завдання та перспективи. При цьому важливо не лише визначити головний – пріоритетний напрям, зосередити увагу на актуальних проблемах життєдіяльності регіону, а й сконцентрувати зусилля на їх комплексному розв’язанні, враховуючи особливості поточного моменту і завдання державної політики.

Стратегії подолання бідності у Борщівському районі як і в Тернопільській області в цілому, де цей рівень був дуже високий, формувалися з урахуванням результатів статистичних даних та положень програми Уряду України.

Відповідно до цієї стратегії, першочерговою метою є підвищення доходів громадян, вирішення проблеми сімейного безробіття, працевлаштування молоді, максимальна підтримка соціальними виплатами багатодітних сімей, сімей з дітьми-інвалідами, щоб у результаті цих заходів суттєво зменшити кількість людей, які проживають за межею бідності.

Одним із пріоритетних завдань соціальної політики держави слід вважати створення ефективної системи соціального захисту населення. Сьогодні соціальний захист населення в якості основної мети переслідує звільнення його основної частини від жебрацького існування в умовах, коли середній сукупний дохід сім’ї став нижчим від рівня задоволення елементарних потреб.

Ефективна система соціального захисту населення має бути розрахована не тільки на категорії громадян, що безпосередньо потребують соціальної допомоги, але й на максимальний розвиток економіки, стимулювання трудових зусиль кожного працездатного члена суспільства, створення умов, в яких він хотів би і міг працювати, заробляючи гроші.

В Україні існує складна, розгалужена система соціального захисту населення, яка не відповідає вимогам сьогоднішнього дня. Вона включає дуже розгалужену систему соціальних виплат сім’ям з дітьми, інвалідам з дитинства, пільг і соціальну допомогу ветеранам війни і праці, громадянам похилого віку, житлові субсидії тощо. Законодавством передбачено пільги в оплаті житлово-комунальних послуг для 20 категорій громадян, право на пільговий проїзд в громадському пасажирському транспорті визначено для 19 категорій громадян України. Існуюча система встановлення пільг не відповідає фінансовим можливостям держави, задекларованим законодавством вартістю і кількістю пільг, гарантій, компенсацій та допомог.

Потребує вирішення питання ліквідації численних соціальних гарантій (пільг і привілеїв) для певних категорій громадян. Є величезна армія чиновників зайнята розрахунками і оформленням пільг, субсидій, адресної допомоги. В умовах масового корумпуваня чиновництва навколо видачі пільг може створюватись система корупції та незаконного їх оформлення.

Вчені – економісти пропонують ліквідувати окремі пільги, які надаються без особливих заслуг пільговика перед суспільством і державою. Одночасно із скасуванням пільг необхідно підвищити трудову пенсію і понизити високі тарифи на житлово-комунальні послуги, транспорт і зв’язок.

В Україні неузгоджені позиції гілок влади щодо реформування системи соціального захисту населення. Так, Верховна Рада України приймає закони, в яких визначені розміри соціальної допомоги по відношенню до мінімальної заробітної плати. Кабінет Міністрів України в умовах дефіциту фінансових ресурсів держави зменшує розміри виплат у кілька разів.

Ще одним недоліком системи соціального захисту є те, що критерій нарахування соціальної допомоги сім’ям з дітьми не узгоджений з критерієм, який використовують в іншому законодавстві, тобто спирається на мінімальну зарплату, натомість стандарти доходу в інших нормативно – правових актах на прожитковий мінімум.

Система соціального захисту населення в зарубіжних країнах спрямована на допомогу суспільства у тих випадках, коли особа чи родина не має власних можливостей подолати економічну і фінансову скруту. Законодавчо закріплена необхідність орієнтації на їхні власні можливості, на збільшення доходів за рахунок власної праці чи використання наявної нерухомості кожної родини, що претендує на матеріальну допомогу суспільства. Поєднуючи це з фактичною перевіркою реально рівня життя, можна вирішити дві проблеми соціального захисту перехідного періоду: формування суспільної поведінки, яка відповідає засадам ринкової економіки системи: зменшення тиску соціальних видатків на бюджет.

На основі проведеного теоретичного дослідження проблем соціального захисту населення та аналізу практики фінансування окремих його програм, можна перечислити такі рекомендації щодо удосконалення системи соціального захисту населення України:

1. Необхідність узгодження позицій різних гілок влади при прийнятті законів соціального страхування виваженість реальних можливостей бюджету.

2. Реальність прийняття програм соціального захисту. Доцільніше було б призначати допомогу на кожну дитину, незалежно від того, працюють батьки чи ні.

3. Реальність прийняття програм соціального захисту населення. Держава не має права обіцяти населенню неможливого. Прийняттю соціальної програми має передувати розробка проектів фінансового, матеріального, організаційного і кадрового забезпечення.

4. Максимальна демократизація системи соціального захисту, зниження ролі центральних державних структур і перенесення акцентів на місцеві органи влади. Вважаємо більш доцільним зосереджувати кошти на фінансування програм соціального захисту населення у місцевих бюджетах. Запроваджений з 1 січня 2002 року порядок передачі субвенцій з державного бюджету у місцеві бюджети на фінансування соціального захисту населення ускладнює взаємозв’язки між бюджетами і означає в кінцевому результаті концентрацію коштів і влади на загальнодержавному рівні.

5. Потрібно приділяти увагу економічним фондам, бо від обсягу валового внутрішнього продукту, стану економіки залежить наповненість дохідної частини бюджетів державних цільових фондів та їх фінансова стабільність. Надавати перевагу фондам соціального призначення, що позитивно характеризуватиме роль держави у забезпеченні соціального захисту населення в умовах ринкових трансформацій.

6. Інтеграція, оптимальне поєднання застосування в системі соціального захисту страхових підходів, механізмів соціальної підтримки, які спрямовані на окрему групу населення, а враховують сукупність суспільних інтересів.

7. Проведення кардинального реформування системи соціального захисту населення у напрямі визначення категорійності видів соціальної допомоги і заміни пільг на грошову допомогу.

8. Чіткість, доступність і зрозумілість діючої системи для отримувачів різних видів соціальної допомоги, поступове скорочення кількості допомог та спрощення механізмів їх надання.

9. Значне підвищення наукової обґрунтованості рішень щодо соціального захисту населення та створення комплексного нормативного забезпечення.

10 Уведення практики перевірки фактичного рівня життя і наявних джерел доходу тих родин, що звертаються за допомогою. Провадити її треба за умови уніфікації процедур обробки заяв від населення на отримання допомоги.



Поделиться:


Читайте также:




Последнее изменение этой страницы: 2020-03-02; просмотров: 150; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 18.116.42.208 (0.117 с.)