Аналіз фінансової стійкості підприємства

Суть фінансової стійкості визначається ефективним формуванням, розподілом і використанням фінансових ресурсів. Фінансова стійкість – це критерій надійності партнера. Її оцінка дозволяє зовнішнім суб'єктам аналізу (у першу чергу, діловим партнерам) визначити фінансові можливості підприємства на тривалий термін. Фінансова стійкість являє собою комплексне поняття, що формується в процесі усієї виробничо-господарської діяльності, під впливом різних фінансово-економічних процесів, є головним компонентом загальної економічної стійкості підприємства.

Таким чином, фінансову стійкість можна визначити як такий стан фінансових ресурсів підприємства, їхній розподіл і використання, при якому підприємство, вільно маневруючи засобами, здатно забезпечити безперервний ефективний процес виробництва і реалізації продукції, його розширення і відновлення, розвиток інших сфер діяльності на основі зростання прибутку й активів при збереженні плато- і кредитоспроможності в умовах припустимого рівня ризику. Фінансово стійким є такий суб'єкт, що хазяює, що за рахунок власних фінансових ресурсів покриває засоби, вкладені в активи, не допускає невиправданої дебіторської і кредиторської заборгованості і розраховується вчасно по своїх фінансових зобов'язаннях.

Фінансову стійкість підприємства характеризує, насамперед, співвідношення між власним капіталом і зобов'язаннями. Чим більша питома вага в структурі пасивів займає позиковий капітал, тим більший ризик кредиторів і нижче імовірність повернення боргів у випадку банкрутства підприємства-боржника. Однак, співвідношення між власним капіталом і зобов'язаннями дозволяє дати лише загальну оцінку фінансової стійкості підприємства. Тому у світовій і вітчизняній фінансово-аналітичній практиці розроблена система фінансових коефіцієнтів, що відображають різні аспекти стану активів і пасивів підприємства. По змісту їх можна розділити на три групи:

1. Показники структури підприємства – характеризують співвідношення між статтями і розділами пасиву балансу: коефіцієнт автономії (інші назви: коефіцієнт незалежності, коефіцієнт концентрації власного капіталу); коефіцієнт концентрації притягнутого капіталу.

2. Показники стану оборотних активів – характеризують співвідношення між статтями і розділами активу і пасиву балансу: коефіцієнт маневреності власного капіталу, коефіцієнт забезпеченості оборотних коштів, коефіцієнт забезпечення запасів, коефіцієнт маневреності власних оборотних коштів (коефіцієнт маневреності функціонального капіталу).

3. Показники стану основного капіталу – характеризують співвідношення між статтями і розділами активу балансу: коефіцієнт реальної вартості майна; коефіцієнт реальної вартості основних засобів у майні; коефіцієнт нагромадження амортизації (коефіцієнт зносу основних засобів і нематеріальних активів); коефіцієнт співвідношення оборотних і необоротних активів.

Аналіз показників фінансової стійкості підприємства проводиться за даними табл. 2.9.

Аналіз показників оцінки фінансової стійкості підприємства проводиться по двох напрямках:

1. Порівняння фактичних значень показників, що визначені на дату складання балансу, з нормативними рівнями, що дозволить сформулювати висновок про фінансову стійкість (чи нестійкість) підприємства по визначеному коефіцієнту. При цьому варто мати на увазі, що незначне відхилення фактичного рівня показників від нормативних значень не завжди свідчить про фінансову нестабільність підприємства. Висновки на основі таких порівнянь повинні бути зваженими і враховувати специфіку функціонування конкретного господарського суб'єкта.

2. Порівняння фактичних значень показників у динаміку, що дасть можливість визначити тенденцію в зміні фінансової стійкості підприємства.

 

Таблиця 2.9