Перспективи співробітництва України з МВФ

 

Питання вибору подальших форм співробітництва з МВФ має вирішуватись на основі нових підходів у відносинах з міжнародними фінансовими організаціями.

Необхідною умовою відмови від кредитних коштів МВФ є залучення компенсуючого фінансування від Світового банку, макрофінансової допомоги ЄС або, у разі потреби, розміщення боргових зобов'язань України на світових ринках капіталу. Перехід до співробітництва без залучення кредитів Фонду може бути здійснений шляхом запровадження програми після програмного моніторингу (ППМ) чи програми експертного нагляду (ПЕН) з боку МВФ.

ППМ запроваджується для країн, заборгованість яких перед МВФ перевищує 100% їхньої квоти, і завершується, коли сума боргу стає нижчою від вказаної межі. Головна мета ППМ полягає у жорсткому контролі експертами МВФ політики згаданих держав для запобігання заходам, які б могли призвести до кризових ситуацій в економіці та спричинити відтягування погашення заборгованості перед МВФ. Першими під дію згаданої програми потрапили країни, які постраждали внаслідок азійської фінансової кризи, - Корея, Філіппіни, Таїланд. На момент запровадження ППМ заборгованість цих країн становила 170240% їхньої квоти. Країни-члени МВФ намагаються уникнути ППМ, оскільки її запровадження призводить до появи негативних очікувань в інвесторів, міжнародних кредиторів та донорів щодо перспектив розвитку економіки і створює враження передкризового стану країни.

ПЕН являє собою неофіційну угоду між урядом країни-члена та МВФ, метою якої є підтримка діалогу з питань макроекономічної політики, підтвердження потенційним кредиторам і ведення виваженої економічної політики в державі.

Найприйнятнішою формою співробітництва України з МВФ у подальшому є ПЕН. Однак прямий перехід до цієї програми пов'язаний з певними ризиками. Головний з них - позиція України в МВФ. Так, на 1 січня 2011 р. заборгованість України перед Фондом становила 16,3 млрд. дол. США. Тому МВФ матиме підстави нав'язати Україні ППМ, що негативно вплине на інвестиційний імідж нашої держави та на вартість запозичень на світових фінансових ринках.

Додатковим ризиком може бути погіршення зовнішньої кон'юнктури для українського експорту, внаслідок чого сальдо рахунку поточних операцій платіжного балансу може стати негативним. Відносини з МВФ мають і надалі реалізовуватись на безкредитній основі. Поступова їх трансформація може і в подальшому бути здійснена шляхом використання програми "запобіжний Stand-by", в межах якої Україна має змогу отримувати кредитні кошти Фонду тільки у разі необхідності.

Поряд з попередньою точкою зору щодо перспектив співробітництва МВФ з Україною, існує й інша, досить кардинальна, як на мій погляд. Головна її ідея - розірвання Україною програм співробітництва з МВФ та вихід зі складу членів Фонду. Мені б хотілося висловити власну думку щодо такої позиції: я стовідсотково не згодна з прибічниками такої думки, адже успішна реалізація програм Фонду є умовою не тільки подальшої співпраці з майже усіма міжнародними фінансовими організаціями, але і найважливішим сигналом, своєрідним “зеленим світлом” для приватних інвесторів. Внаслідок такого безпрецедентного випадку, Україна не тільки надовго опиниться серед аутсайдерів світового економічного простору, але буде завдано значної шкоди і політичному іміджу нашої молодої держави. Вихід зі складу учасників МВФ стане для всього світу чітким сигналом про те, що Україна обрала курс на політичну самоізоляцію. Це “клеймо” на довгі роки залишить Україну “за бортом” європейської інтеграції.

Слід також очікувати зниження авторитету України в таких впливових організаціях, як ООН. З економічної точки зору, вихід України зі складу МВФ дуже швидко призведе до оголошення суверенного дефолту, пред'явлення до негайної сплати всіх зовнішніх боргових зобов'язань (а це - більш ніж 16 мільярдів доларів) та накладання арешту на іноземні активи не тільки України як держави, але й на майно суб'єктів підприємницької діяльності.

До того ж, за таких умов на довгі роки нам можна буде забути не тільки про комерційні запозичення, але й про прямі іноземні інвестиції в "реальну економіку", що унеможливить її структурну перебудову та технологічне переозброєння. Тому я впевнена, що, зважаючи на дані факти (і я мабуть знаю ще не всі негативні сторони такого безпрецедентного кроку), вихід з Міжнародного валютного фонду - це останнє, що потрібно робити, тому що, по-перше, до врегулювання проблеми заборгованості перед МВФ розробки графіку її погашення ніхто нас просто так "не відпустить", а, по-друге, скоріш за все в таких умовах не ми “гордо” вийдемо із Фонду, посилаючись на ідеологічні розбіжності, а нас просто визнають неплатоспроможними і виставлять за двері після довгої та принизливої внутрішньої процедури, яка буде спостерігатися та широко коментуватися у всьому світі.

 

ВИСНОВКИ

 

Інституційну структуру міжнародного валютно-кредитного ринку становить сукупність міжнародних банків, валютних бірж, валютних фондів, державних установ і міжнародних організацій, за допомогою яких здійснюється рух капіталу в сфері міжнародних валютно-кредитних відносин. Міжнародні фінансові інститути є елементами системи валютно-кредитних відносин, де одним з таких є Міжнародний валютний фонд.

Співробітництво з міжнародними організаціями є досить важливим для України, яка вирішує завдання не тільки інтеграції у світову економіку, а й зміцнення політичної незалежності та економічної безпеки.

Ефективна участь у світогосподарських зв'язках так чи інакше пов'язана із співробітництвом з МВФ. Реалії сучасних міжнародних економічних відносин вимагають пошуку взаємоприйнятних компромісів між державами для розв'язання актуальних валютно-фінансових проблем, що мають загальносвітове значення.

МВФ являє собою в цьому плані важливий інструмент, який може бути використаний для подальшого розвитку міжнародного економічного співробітництва.

Як висновок, слід звернути увагу на те, що від співпраці з МВФ Україна отримала велику кількість порад про те, що потрібно робити, але дуже мало про те, як саме. Значною мірою це сталося через ігнорування того факту, що ідеї економічної політики не можуть започатковуватися та впроваджуватися у вакуумі, без підтримки суспільства. Очевидно, саме ця обставина стала визначальною у оцінці кредитних програм МВФ як малоефективних.

Незважаючи на відмінності в суті, інструментах своєї діяльності та можливих впливах на процес трансформації постсоціалістичних економік, усі міжнародні фінансові та валютно-кредитні інститути спроможні сприяти посиленню макроекономічної стабільності, запобіганню фінансовим та структурним кризам, реалізації ринковій трансформації перехідних економік. Саме тому удосконалення та зміцнення співробітництва між Україною та міжнародними фінансовими установами має бути важливим компонентом економічної політики країни в цілому.

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

 

1. Global economic projection revised //IMF survey. -Wash., 2008. -Vol. 27.- №1.

2. Савлук М.І. Гроші та кредит: підручник - К.: КНЕУ, 2011. - 589 с.

.   Авдокушин Є.Ф. Міжнародні економічні відносини: Підручник.- М.: Економіст, 2004.- 366с.

.   Климко Г.Н., Блешмудт П.П. Співробітніцтво України з міжнародними фінансовими організаціями. // Фінанси України. - 2009. - № 11. - С. 40-43.

.   Михайловська І.М., Ларіонова К.Л. Гроші та кредит: навч. посібник Львів: Новий світ-2000, 2010. - 432 с.

.   Мазурова Є.К. Роль міжнародних організацій в регулюванні глобальних економічних процесів // Вісн. Моск. Ун-ту. Сер. 6, Економіка.- 2010.- № 4.- с. 34-56.

.   Міжнародні економічні відносини: Підручник для вузів / В.Є. Рибалкін, Ю.А. Щербанін, Л.В. Балдін та ін; Під ред. проф. В.Є. Рибалкіна.- 5-е вид., Перераб. і доп.- М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2004.- 605с.

.   МВФ та Україна. Матеріали департаменту зовнішніх зв’язків Місії МВФ в Україні. - К.: МБРР, 2009.

.   Мельничук О. М. Законодавчі основи та найважливіші параметри грошово-кредитної політики.// Фінанси України, 2000, -№7.

.   Климко Г.Н., Блешмудт П.П. Співробітництво України з міжнародними фінансовими організаціями.// Фінанси України. - 2008. - №5. - с.23-27

.   Колосова В.П. Кредитування економіки України міжнародними інститутами // Фінанси України. - 2010. - № 2

.   Популярна економічна енциклопедія - К.: ВАТ «Єнісей Груп», 2005 р.

.   Статистичний щорічнік України за 2008 рік: За ред. О.Г. Осауленка.- К.: Консультант, 2009.- 664с.

 

ДОДАТОК