Кодифікація законодавства України

 

Кодифікація національного законодавства: загальне поняття

Необхідність усе більш оперативного правового регулювання зростаючого кола питань суспільного життя, наштовхуючись на ускладнену названими вище проблемами діяльність парламенту, як законодавчого органу, породжує потребу в розв’язанні даної суперечності. Та оскільки держава не здатна зупинити темпи і масштаби накопичення суспільних проблем, що потребують правового регулювання, так само як і штучно скоротити її втручання в регулювання цих проблем, то для розв’язання даної суперечності залишається лише пошук шляхів удосконалення самої правотворчої діяльності. У влади виникає інтерес до підвищення рівня оперативності і правового регулювання, шляхом, по-перше, удосконалення правової діяльності самого законодавчого органу; по-друге - розподілення цієї діяльності між законодавчим органом та іншими органами держави (урядом, президентом тощо), запровадження у правотворчу практику так званої субститутної законотворчості; по-третє - зменшення ролі закону, як єдиного правотворчого акта, за рахунок надання правотворчого значення судовому прецеденту.

Кодифікація законодавства має своїм предметом систему юридичних норм (правовий інститут, галузь, систему законодавства). Метою кодифікації є формування положень сукупності юридичних норм у рамках правових інститутів, закріплення галузевої структури законодавства та розвиток правових інститутів і галузей законодавства як органічних складових єдиної системи законодавства у напрямку підвищення його ефективності. Відтак, способами кодифікації законодавства стають його інституційна, галузева і комплексна систематизація. Результатом кодифікації є часткова формальна і змістовна систематизація законодавства, досягнення більше високого рівня розвитку як єдиної системи та підвищення його ефективності [18].

Зважаючи на викладене, кодифікація національного законодавства уявляється як процес законодавчої уніфікації, що передбачає узагальнення положень чинних нормативних актів, якими регулюються однорідні суспільні відносини, приведення цих положень до уніфікованих форм вираження та зведення їх в єдиний нормативно-правовий кодифікаційний акт.

 

Ознаки кодифікаційних актів

 

Характеризуючи ознаки кодифікаційних актів можна поділити їх на «внутрішні» та «зовнішні». Внутрішніми ознаками кодифікаційного акта є: 1) внесення актом істотних змін у регулювання суспільних відносин; 2) всебічне вирішення актом усіх основних питань правового регулювання певної сфери суспільних відносин; 3) «звідний» характер акта; 4) логічну довершеність, системність, внутрішній взаємозв’язок і погодженість акта, його динамізм; 5) відповідність акта, як результату кодифікації, системі права; 6) регулювання актом важливої, достатньо широкої сфери суспільних відносин, його підвищена стабільність; 7) центральне місце кодифікаційного акта в системі нормативно-правових актів окремої галузі законодавства. До переліку зовнішніх ознак кодифікаційного акта включається: 1) найменування акта, що вказує на його видову належність до кодифікаційних актів; 2) наявність у акта деякої структурної особливості; 3) значний обсяг акта; 4) складну структуру й чітку систему розподілів приписів акта; 5) тривалий період дії акта; 6) затвердження акта відповідним правотворчим органом; 7) встановлення конкретної дати вступу в силу кодифікаційного акта, значно віддаленої від його прийняття/

Проте, надто широкий перелік ознак кодифікаційних актів змушує узагальнити їх, скоротивши перелік до чотирьох основних властивостей кодифікаційних актів. Цими властивостями є: 1) висока юридична цілісність і юридична узгодженість; 2) стабільність; 3) врегулювання широкого кола суспільних відносин; 4) складна структурна побудова [12].