Розділ 1. Теоретичні основи вивчення сімейних форм виховання дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ВИВЧЕННЯ СІМЕЙНИХ ФОРМ ВИХОВАННЯ ДІТЕЙ-СИРІТ ТА ДІТЕЙ, ПОЗБАВЛЕНИХ БАТЬКІВСЬКОГО ПІКЛУВАННЯ

Сучасний стан соціально-правового захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування

Форми прийняття дитини на виховання у сім’ю: усиновлення, опіка та піклування, дитячий будинок сімейного типу, прийомна сім’я

Соціально-психологічні характеристики дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування

РОЗДІЛ 2. ДОСЛІДЖЕННЯ ОСОБЛИВОСТЕЙ СІМЕЙНИХ ФОРМ ВИХОВАННЯ ДІТЕЙ-СИРІТ ТА ДІТЕЙ, ПОЗБАВЛЕНИХ БАТЬКІВСЬКОГО ПІКЛУВАННЯ

Визначення рівня психологічної готовності дитини до змін у житті, пов’язаних із переходом у прийомну сім’ю

Планування та реалізація влаштування дитини в ДБСТ та прийомну сім’ю

Проблеми та потреби батьків - вихователів дитячих будинків сімейного типу та прийомних сімей

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ДОДАТКИ

 

 

ВСТУП

 

На цей час в Україні в умовах економічної кризи, політичної і нестабільності постає проблема щодо необхідності розробки нових форм утримання та виховання дітей, які перебувають у особливо складних умовах. Перш за все це стосується дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування.

В останні десять років кількість дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування значно зросла. Сьогодні за офіційною статистикою в Україні загальна кількість таких дітей складає більше 100 000 осіб. Переважна більшість цих дітей влаштовані в інтернатні заклади. Вихованці такої форми виховання відрізняються від дітей, які виховуються в сім’ях, станом здоров’я, розвитком інтелекту й особистості в цілому.

Питання соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, хвилює багатьох як вітчизняних, так і зарубіжних вчених. В цьому напрямку працюють відомі науковці Г.М. Бевз, А.Й. Капська, С. Мещерякова, І.В. Пєша, І.М. Трубавіна, Н.М. Комарова та інші.

В літературі висвітлено проблеми соціалізації та формування особистості в умовах інтернатних закладів. Цим питанням займалися вчені - психологи на чолі з Р.Б. Брахманом, представлено результати обстеження прийомних сімей, що дозволяє зробити певні висновки щодо особливості впровадження цієї форми соціальної підтримки (І.В. Пеша «Соціальне становлення дітей в дитячих будинках сімейного типу»). Але, слід зазначити, що така форма соціальної адаптації дітей, позбавлених батьківського піклування, як прийомна сім’я, в сучасній літературі описана недостатньо, висвітлено лише загальні напрямки роботи з прийомними сім’ями.

Вивчення проблем влаштування дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування довело, що сімейне виховання, безперечно, виступає пріоритетною формою в Україні.

Найбільш ефективним, що може сприяти вирішенню проблем соціального становлення, різнобічного виховання дітей, позбавлених батьківського піклування, є передача їх на виховання у сім’ю. Саме в ній формуються світогляд, морально-естетичні ідеали і смаки, норми поведінки, трудові навички, ціннісні орієнтири дитини, тобто ті якості, які згодом становитимуть основу її особистості.

В Україні існує чотири форми сімейного виховання дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування. За їх пріоритетністю перелік таких - усиновлення, піклування, прийомні сім’ї, дитячі будинки сімейного типу.

Досвід європейських країн, які вже давно відмовились інтернатної системи переконує, що запобігти негативним явищам у виховному процесі підростаючого покоління можна. Потрібно лише посилити державну підтримку сімей з дітьми та інвестувати кошти в розвиток, соціалізацію дітей, які потребують особливої уваги.

Мета дослідження - проаналізувати сімейні форми виховання дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування.

Об’єкт дослідження - опіка дітей як соціально - педагогічна проблема.

Предмет дослідження - сімейні формивиховання як альтернатива влаштування дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування.

Виходячи із поставленої мети дослідження, ставимо наступні завдання:

- проаналізувати стан соціально - правового захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування;

- ознайомитись з сімейними формами виховання дітей - сиріт;

-   визначити соціально - психологічні характеристики дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування;

    оцінити готовність дитини до переходу в іншу сім’ю;

- виявити потреби та проблеми батьків - вихователів дитячих будинків сімейного типу та прийомних сімей.

Планування та реалізація влаштування дитини в ДБСТ та прийомну сім’ю

 

Дитячий будинок сімейного типу, являє собою окрему сім`ю, яка створюється за бажанням подружжя або однієї особи, котра не перебуває у шлюбі. Така сім'я бере на виховання і спільне проживання не менше п’яти дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування.

Метою створення дитячого будинку сімейного типу є забезпечення належних умов для виховання в сімейному оточенні дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування. Особи, які беруть на себе зобов’язання щодо дітей, набувають статусу батьків - вихователів. Діти, які влаштовуються до дитячого будинку сімейного типу, є вихованцями і не втрачають статусу дитини - сироти та дитини, позбавленої батьківського піклування. Вихованці перебувають у закладі до досягнення повноліття, а в разі продовження навчання у професійно - технічному, вищому навчальному закладі І-ІV рівнів акредитації - до його закінчення, але не пізніше досягнення 23-річного віку. Сім’ї, яка бере на виховання дітей, матеріальну та соціальну підтримку.

Обов’язковою умовою створення дитячого будинку є проходження батьками - вихователями курсу підготовки для кандидатів на створення прийомних сімей та дитячих будинків сімейного типу, проведення якого забезпечують обласні центри соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді. За результатами навчання спеціалісти центру соціальних служб для молоді готують довідку про проходження кандидатами навчання і рекомендацію до служб у справах дітей про внесення до банку потенційних усиновителів, опікунів, піклувальників, прийомних сімей, батьків - вихователів [11, c. 253].

Законодавчо встановлені вікові обмеження щодо кандидатів на створення дитячого будинку сімейного типу, залежно від віку дітей, які влаштовуються в сім'ю. При влаштуванні різниця у віці батьків - вихователів і дітей має бути такою, щоб на час досягнення обома батьками - вихователями пенсійного віку всі вихованці досягли віку вибуття з дитячого будинку сімейного типу. Вікові обмеження визначаються відповідно до віку молодшого з батьків.

Рішення про створення дитячого будинку сімейного типу приймається районною, у м. Києві та Севастополі державною адміністрацією, виконавчим комітетом міської ради, виконавчим комітетом районної у місті ради на підставі заяви осіб або особи, які виявили бажання створити такий будинок. Висновок про можливість подружжя (або одинокої особи) взяти на виховання п’ять дітей, які позбавлені турботи батьків, складається спеціалістами служби у справах дітей, на підставі інспектування сім’ї, бесід з кандидатами, проходження ними курсу навчання.

Між батьками-вихователями та органом, який прийняв рішення укладається угода. Дія угоди може припинитись, коли в дитячому будинку сімейного типу виникають несприятливі умови для виховання та спільного проживання дітей (важка хвороба батьків - вихователів, відсутність взаєморозуміння з дітьми, конфліктні стосунки між дітьми, невиконання батьками-вихователями обов’язків щодо належного виховання, розвитку та утримання дітей, повернення дітей рідним батькам, опікуну, піклувальнику), досягнення дитиною повноліття, за згодою сторін та з інших причин.

У разі припинення угоди подальше влаштування дітей вирішується органами опіки та піклування. Контроль за умовами проживання вихованців здійснюють органи опіки та піклування і служби у справах дітей. Раз на рік служби у справах дітей готують звіт про стан виховання, утримання і розвитку дітей в дитячому будинку сімейного типу. Фінансування дитячих будинків сімейного типу, здійснюється за рахунок державних видатків [10, c. 367].

Дитячий будинок сімейного типу здатен забезпечити комплексність виховного впливу на формування особистості дитини - сироти та дитини, позбавленої батьківського піклування. Тут вона набуває навичок і вмінь міжособистісних стосунків, засвоює позитивні зразки поведінки дорослих, розвиває прагнення до самовдосконалення.

Досвід функціонування дитячих будинків сімейного типу в Україні засвідчує, що їх соціальні функції, як соціального інституту не відрізняються від функціонування звичайної біологічної сім'ї. Водночас є ряд особливостей, характерних лише для дитячого будинку сімейного типу:

– батьки біологічно не пов’язані з прийомними дітьми;

–  батьки - вихователі повинні виконувати обов’язки не тільки вихователів, а й господарів великої родини;

–  перед сім'єю постають завдання щодо корекції та компенсації вад розвитку вихованців, відставання та занедбаності здоров'я, а також подолання наслідків психічних травм.

Іншою формою альтернативного виховання осиротілих дітей є влаштування їх до прийомної сім`ї.

Прийомною називається сім'я, яка взяла із державних дитячих закладів від 1 до 4 дітей на виховання та спільне проживання (загальна кількість дітей в такій сім'ї, враховуючи рідних і прийомних не повинна перевищувати 5 осіб).

Сім'я отримує статус «прийомної» на підставі рішення місцевого органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який приймає рішення про її створення, укладається договір про влаштування дітей до прийомної сім'ї на виховання та спільне проживання, який визначає права та обов’язки обох сторін. Прийомні батьки влаштовують дитину на власну житлову площу, ніяких пільг щодо поліпшення житлових умов при оформленні прийомної сім'ї законодавством не передбачено [9, c. 295].

Сорочинська В.Є. у своїй роботі описує такі етапи соціально - педагогічної діяльності як:

– інформаційний етап;

–  збір інформації про сім'ю, яка хоче прийняти дитину;

–  знайомство з батьками та дитиною-сиротою;

–  поглиблене діагностика сім'ї та складання прогностичного плану соціальним педагогом;

–  навчальна функція (теоретичний курс підготовки прийомних батьків);

–  етап передачі дитини до нової сім'ї та її адаптації у ній [14, c. 76].

Не потрібно думати, що створення прийомної сім'ї є легкою справою. Під час влаштування дитини у сім'ю можуть виникати певні нюанси, тобто ризики, що можуть ускладнити роботу соціального педагога. Саме тому, приступаючи до роботи, він повинен знати ці ризики та намагатися їх по - максимум уникати.

Соціальні педагоги центрів соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді використовують різноманітні форми надання соціальних послуг батькам та дітям вихованцям: консультації, групи взаємодопомоги, тематичні тренінги, тематичні вечори, проведення організованого оздоровлення тощо.

Особливостями прийомної сім'ї та дитячого будинку сімейного типу, як форм влаштування є те, що діти, які виховуються у них, не позбавляються статусу дитини-сироти, або дитини, позбавленої батьківського піклування, за ними залишаються всі пільги, передбачені законодавством для таких категорій дітей; кандидати в прийомні батьки та батьки - вихователі обов’язково проходять курс підготовки, спрямований на осмислення проблем, пов’язаних із приходом у сім’ю нового вихованця; прийомні батьки та батьки-вихователі співпрацюють із соціальним працівником, який здійснює соціальний супровід даної сім’ї; утримання дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування в цих формах виховання фінансується державою з розрахунку витрат на утримання вихованців інтернатних закладів для дітей-сиріт, одному з прийомних батьків виплачується грошове забезпечення.

Яка ж різниця між дитячим будинком сімейного типу і прийомною сім’єю? В дитячий будинок сімейного типу влаштовується від 5 до 10 дітей. Батькам-вихователям надається додаткова житлова площа, а робота з виховання зараховується до трудового стажу. В прийомну сім’ю можна взяти дитину, вражену ВІЛ-інфекцією, тоді як до ДБСТ це неможливо. Влаштування дитини з таким діагнозом потребує від прийомних батьків проходження відповідної підготовки.

 

ВИСНОВКИ

 

Роль сім’ї для дитини надзвичайно важлива. Батьки дають дітям життя, відповідають за догляд і виховання, беруть на себе фінансову відповідальність, мають юридичні повноваження, у тому числі на право прийняття важливих рішень від імені дітей. Батьки допомагають відчути взаємне тепло й любов, передають дітям досвід поколінь, життєві цінності та духовність, виховують дітей, задовольняють щоденні потреби, надають зразки для наслідування, поступово прищеплюють соціальні й побутові навички, необхідні у самостійному житті. Діти повинні зростати в сім’ях рідних батьків, але коли це неможливо, альтернативою біологічній родині може слугувати інша сім’я.

Потреба змін існуючої опіки та піклування над дітьми в Україні є визнаною широким колом фахівців та державою. Свідченням того є створення та розвиток прийомної сім’ї та ДБСТ, подальше вдосконалення діяльності мережі центрів соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді.

Соціальна підтримка дітей-сиріт та дітей, які залишилися без батьківської опіки в сучасних умовах набуває особливої значущості. Її реалізація залежить не тільки від сім’ї, а й від діяльності суспільних інститутів, які сприяють соціалізації, беруть участь у вихованні та навчанні дітей. Важливою умовою успіху на шляху реформування системи опіки та піклування, охорони дитинства є державна соціальна підтримка стосовно сім’ї та дітей.

Держава як головний соціальний інститут повинна захищати права та інтереси дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування. Основними нормативними актами, які забезпечують питання соціального захисту цієї категорії дітей є перш за все “Конституція України “, Сімейний кодекс України, Закони України “Про охорону дитинства”,”Про освіту”, “Про державну допомогу сім’ям з дітьми” та інші.

Найбільш ефективними та гуманними сімейними формами опіки дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування: усиновлення, опіка (піклування), прийомні сім’ї та ДБСТ.

Усиновлення здійснюється стосовно дитини - особи до досягнення нею повноліття з метою реалізації її найвищих інтересів і спрямоване на забезпечення стабільних та гармонійних умов життя.

Встановлення опіки та піклування - це влаштування дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, в сім’ї громадян України, які перебувають переважно в сімейних, родинних відносинах із цими дітьми-сиротами або дітьми, позбавленими батьківського піклування, з метою забезпечення їх виховання, освіти, розвитку і захисту їх прав та інтересів.

Прийомна сім’я - це сім’я, яка добровільно взяла з будинків для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківської опіки від 1 до 4 років. Кандидати на створення прийомної сім’ї в обов’язковому порядку мають пройти курс підготовки, спрямований на формування усвідомленого ставлення батьків до соціальної ролі вихователів таких дітей.

Сімейні форми влаштування забезпечують соціальний захист, захист майнових та житлових прав дитини, догляд, виховання, корекцію та компенсацію розвитку, вирішення медичних проблем, подолання психологічних травм, задоволення щоденних потреб дитини - сироти та дитини, позбавленої батьківської опіки, формування її особистості в умовах сімейного піклування.

Під час перебування дитини у прийомній сім’ї держава не тільки фінансує, а й контролює утримання і виховання дитини, надає допомогу у її розвитку, соціалізації, організовує соціальний супровід сім’ї та дитини.

Дитячий будинок сімейного типу та прийомна сім’я є соціальними інститутами становлення особистості дитини, позбавленої батьківської опіки, які виконують соціальні функції, аналогічні до функцій, що їх забезпечує біологічна: виховна, рекреативна, комунікативна, регулятивна, економічна.

Соціально - педагогічні умови виховання дітей у дитячих будинках сімейного типу та прийомних сім’ях потребують відповідної підготовки потенційних батьків - вихователів.

Тенденція передачі дітей в інтернатні заклади, на думку багатьох вітчизняних та зарубіжних експертів, є показником кризи моралі та відповідальності суспільства перед своїм майбутнім. Міжнародний досвід влаштування дітей, які залишилися без батьківського піклування, засвідчує поступову відмову держав, що мають гуманістичне спрямування соціальної політики, від інтернат них форм, орієнтацію на створення та підтримку сімейних форм виховання дітей-сиріт та дітей, позбавленої батьківської опіки.

Аналіз соціально-економічних умов, що склалися в нашій країні, дозволив визначити основні чинники поширення сирітства в Україні. Найбільш важливими з них є економічні чинники такі як: матеріальні труднощі сімей з дітьми, поширення безробіття, погіршення функціонування державних установ, покликаних займатися вихованням, навчанням дітей та соціальні чинники - зростання кількості кризових сімей, алкоголізація, наркоманізація населення, послаблення моральної відповідальності батьків за виховання дітей.

Наявна в Україні система державних соціально - виховних інститутів зорієнтована на колективні форми виховання дітей, і в сучасних умовах не може забезпечити випускникам необхідних навичок самостійного життя, професійної орієнтації, здатності адаптуватися в новому, відкритому соціальному середовищі. У дитини, яка виховується поза сім’єю спостерігається порушення у розвитку: відхилення фізичного та психічного здоров’я, деформація особистості дитини, розвиток асоціальних установок, кримінальні прояви.

 

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Артюшкіна Л.М. Сирітство в Україні як соціально-педагогічна проблема (соціально-правовий аспект) / Л.М. Артюшкіна. - С.: СумДПУ, 2002. - 268 с.

2. Бабак Т.М. Методичні рекомендації щодо сімейного влаштування дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування (у запитаннях та відповідях) / Т.М. Бабак. - К.: Держсоцслужба, 2005. - 116 с.

3. Бевз Г.М. Дитина в прийомній сім’ї / Г.М. Бевз. - К.: Главник, 2001. -101 с.

4. Бевз Г.М. Прийомні сім’ї (оцінка створення, функціонування та розвитку). / Г.П. Бевз. - К.: Главник, 2006. - 112 с.

5. Брускова Е.С. Семья без родителей / Е.С. Брускова. - М.: Центр развития социально-педагогических инициатив - Интернациональ, 2006. - 111 с.

6. Варивдин В.А. Управление системой социальной защиты детства: учеб. пособ. / В.А. Варивдин, И.П. Клемантович. - М.: Педагогическое общество России, 2004. - 192 с.

.   Волинець Л.С. Соціальне сирітство в Україні: експертна оцінка та аналіз існуючої в Україні системи утримання та виховання дітей, позбавлених батьківського піклування. / Л.С. Волинець, Н.М. Комарова. - К.:1998. - 58 с.

.   Збірник нормативно-правових актів у сфері захисту прав дітей - К.: Дитячий фонд ООН(ЮНІСЕФ), 2002. - 318 с.

9. Звєрєва І.Д. Енциклопедія для фахівців соціальної сфери / За заг. ред. проф. І.Д. Звєрєвої. - К.: Універсум, 2012. - 536 с.

10. Звєрєва І.Д. Інтегровані соціальні служби: теорія, практика, інновації: навчально-методичний комплекс / За заг. Ред.: І.Д. Звєрєвої, Ж.Д. Петрочко - К.: Фенікс, 2007 - 528 с.

11. Звєрєва І.Д. Соціальна педагогіка: Теорія і технології: підручник / За редакцією І.Д. Звєрєвої. - К.: Центр навчальної літератури, 2006. - 352 с.

12. Капська А.Й. Актуальні проблеми соціально-педагогічної роботи: модульний курс дистанційного навчання: [навч. посіб.] / Капська А.Й., Безпалько О.В., Вайнола Р.Х.; заг. ред. А.Й. Капської. - К.: ДЦССМ, 2002. - 164 с.

13. Карпенко О.М. Сімейні форми утримання та виховання дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування: проблеми правового регулювання / О.М. Карпенко. - Право України: 2001. - 49 с.

14. Мудрик А.В. Социальная педагогика: учеб. для студ. пед. вузов / Мудрик А.В.; под ред. В.А. Сластенина. - 3-е изд., испр. и доп. - М.: Академия, 2000. - 200 с.

15. Мухина В.С. Особенности развития личности ребенка, лишенного родительського попечительства. Дети с отклоняюшимся поведением. / В.С. Мухина. - М.: 1989. - 325 с.

16. Пальчевський С.С. Соціальна педагогіка: навч. посібник / С.С. Пальчевський. - К.: Кондор, 2005. - 560 с.

.   Примуш М.В. Загальна соціологія: навч. посібник / М.В. Примуш. - К.: Професіонал, 2004. - 590 с.

18. Створення та соціальний супровід прийомих сімей і дитячих будинків сімейного типу: Навч.-метод. комплекс / За заг. ред. Г.М. Лактіонової, Ж.В. Петрочко. - К.: Науковий світ, 2006. - 270 с.

19. Шипицина Л.М. Дети социального риска и их воспитание: учеб. пособ / Л. М. Шипицина. - СПб.: Издательство «Речь», 2003. - 144 с.

20. Шость Н.В. Правове становище дітей-сиріт і дітей, які залишились без піклування батьків (В питаннях та відповідях для практичних працівників) / Н.В. Шость. - Х.: 1995. - 63 с.

.   Яковенко В.С. Дитина сирота: розвиток, виховання, усиновлення. / В.С. Яковенко. - К.: 1997. - 174 с.

 

 

ДОДАТОК А

 

ЗАНЯТТЯ ДЛЯ БАТЬКІВ (ПРИЙОМНИХ БАТЬКІВ, ОПІКУНІВ) «ТЕПЛОТА СІМЕЙНИХ ВІДНОСИН»

 

Форма проведення: бесіда.

Мета: допомогти батькам усвідомити необхідність створення і підтримки теплих сімейних відносин. Сприяти придбанню батьками практичних знань щодо створення сприятливої психологічної атмосфери в сім'ї.

Питання для обговорення:

– роль сімейних відносин у розвитку емоційної сфери дитини;

–  значення емоційно - чуттєвої сфери для формування повноцінної особистості.

Хід заняття

Добрий день шановні батьки! Сьогодні тема нашої бесіди «Теплота сімейних відносин». Коли в родині з'являється дитина, подружжя стає не просто чоловіком і дружиною, вони стають батьками. Ви прекрасно повинні усвідомлювати, що дитина потребує ні тільки турботи й опіки, але і любові. Практика показує, що ніякий навіть найідеальніший дитячий будинок не може адекватно замінити дитині батьків. В Угорщині проводився експеримент: дівчаток вихованок дитячого будинку поселили в прекрасний будинок, серед великого саду. Щодня з ними проводилися заняття, ігри. Через деякий час вони почали сваритися, битися. Найкращі умови для розвитку та виховання можуть бути створені тільки в сім'ї, за умови, що дитину приймають такою, якою вона є і люблять. На жаль не кожен дорослий, народивши дитину, стає справжнім батьком, розуміє, навіщо він йому потрібен, яку цінність представляє. Про це говорить статистика. 90% вихованців дитячих будинків не сироти, а діти, у яких є батьки, які проміняли їх на горілку і розгульне життя.

З порога батьківської хати починається життя дитини. У перші роки життя закладаються моделі поведінки, основи характеру, сценарій майбутнього. І часом діти бачать в сім'ї не те, що повинна бачити і чути дитина. Тому знадобиться багато часу, зусиль, терпіння для того, щоб переорієнтувати дитину на бажану поведінку.

Виховання це не тільки цілеспрямоване і систематичне формування у дитини певних якостей особистості, але й безпосереднє, несвідоме засвоєння ним через копіювання, наслідування життєвих цінностей, установок, способів поведінки. Наприклад, в одній із сімей ріс хлопчик. З раннього віку він копіював поведінку батька, а батько був людиною, яка схильна до пияцтва. У підсумку у віці 13-ти років син став пробувати спиртне, а в 20 - лікувався в клініці від алкоголізму.

Тому дуже важливо дорослим стежити за тим, який спосіб життя веде ваша сім'я, який емоційний фон в ній переважає. Може виявитися так, що батьки ведуть здоровий спосіб життя, в квартирі ідеальний порядок, матеріальний достаток, але віє холодом, дитина відчуває себе незатишно, вважає себе зайвою.

Що переважає у ваших стосунках - оптимізм чи песимізм, недоброзичливість або привітність, чи часто у вашій сім'ї чується сміх. У вихованні немає дрібниць, кожен вчинок важливий і має свої наслідки. Здійснюючи якусь дію по відношенню до дитини (вихованцю, якщо Ви є прийомним батьком або опікуном), необхідно прогнозувати подальші наслідки. Дитяча психіка дуже вразлива. Саме в дитинстві виникають найяскравіші і незабутні враження. Якщо дитина знає, що Ви нерідний батько, то спілкуватися з ним потрібно дуже делікатно, тому що те, що прощається рідній людині, не прощають чужому.

Ваше завдання - створити в сім'ї умови психологічного комфорту не тільки для вихованця, але може, це прозвучить незвично, в першу чергу для себе особисто. Там де щасливі батьки - щасливі діти.

У сім'ї повинен переважати доброзичливий тон, взаєморозуміння, повага один до одного, любов. В італійського письменника Джанні Родарі є невелика розповідь, де дорослі запитують маленьку дівчинку: «Хто у вас вдома головний?» А дівчинка відповідає, що вдома у них ніхто ніким не командує, а всі один одного люблять. Перебуваючи в таких умовах, дитина несвідомо буде це вбирати. Якщо дитина бачить, що тато й мама піклуються одне про одного, їх відносини наповнені ніжністю і любов'ю, то поступово вона починає сприймати це як норму людських відносин. Природно, з такою дитиною буде легше спілкуватися.

Але як цього домогтися? Дитина - дзеркало родини. Які Ви, такими стануть і ваші вихованці. Почати необхідно з себе, з роботи над своїм духовним світом. Навчитися спілкуванню один з одним, тому що деколи люди слухають, але не чують. Наприклад, дитина приходить зі школи і скаржиться на грубе ставлення однокласників, на несправедливість учителя. Наша реакція яка? Піти в школу і розібратися. А її потрібно зовсім інше, щоб їй поспівчували, поговорили, зрозуміли її переживання. Ми відчуваємо стреси на роботі, а дитина в школі, як нам часом хочеться розповісти, щоб вислухали, так і їй. Ось і шукаємо близьку за духом людину. Для дитини це повинні бути батьки, щоб вона не пішла на вулицю. Сім'я повинна стати тим місцем, куди дитина хотіла б прийти, поділитися і горем і радістю. Сприяє цьому мудрість і такт батьків. Якщо Ви вмієте співчувати, співпереживати, дитина поступово навчиться це цінувати.

Прогулянки, екскурсії, ігри разом з дітьми, хобі, навчіть її всьому, що вмієте самі. Обов'язково знайдіть час збиратися разом, хоча б за вечерею, таке спілкування зближує, дає відчуття єдності сім'ї. Всі дорослі колись були дітьми, але багато чому про це забувають. Дорослим іноді важливо згадати, що вони були дітьми, адже для того щоб зрозуміти дитину, потрібно вміти подивитися на світ її очима.

Виховуючи дітей, ми ні тільки прищеплюємо їм моральні якості, але повинні підготувати до самостійного життя. Тому важливо сформувати корисні звички, вміння вирішувати побутові проблеми (виконувати господарські обов'язки, прибирати в кімнаті, попрацювати на дачі, сходити в магазин, заплатити за комунальні послуги).

Ми повинні пам'ятати, що як це не парадоксально, дитина потребує нашої любові саме тоді, коли менше всього її заслуговує.

Завершити мені б хотілося нашу бесіду словами В.Г. Белинского «Виховання - велика справа: їм вирішується доля людини».

 

 

ДОДАТОК Б

 

ДОДАТОК В

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ВИВЧЕННЯ СІМЕЙНИХ ФОРМ ВИХОВАННЯ ДІТЕЙ-СИРІТ ТА ДІТЕЙ, ПОЗБАВЛЕНИХ БАТЬКІВСЬКОГО ПІКЛУВАННЯ

Сучасний стан соціально-правового захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування

Форми прийняття дитини на виховання у сім’ю: усиновлення, опіка та піклування, дитячий будинок сімейного типу, прийомна сім’я

Соціально-психологічні характеристики дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування

РОЗДІЛ 2. ДОСЛІДЖЕННЯ ОСОБЛИВОСТЕЙ СІМЕЙНИХ ФОРМ ВИХОВАННЯ ДІТЕЙ-СИРІТ ТА ДІТЕЙ, ПОЗБАВЛЕНИХ БАТЬКІВСЬКОГО ПІКЛУВАННЯ

Визначення рівня психологічної готовності дитини до змін у житті, пов’язаних із переходом у прийомну сім’ю

Планування та реалізація влаштування дитини в ДБСТ та прийомну сім’ю

Проблеми та потреби батьків - вихователів дитячих будинків сімейного типу та прийомних сімей

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ДОДАТКИ

 

 

ВСТУП

 

На цей час в Україні в умовах економічної кризи, політичної і нестабільності постає проблема щодо необхідності розробки нових форм утримання та виховання дітей, які перебувають у особливо складних умовах. Перш за все це стосується дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування.

В останні десять років кількість дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування значно зросла. Сьогодні за офіційною статистикою в Україні загальна кількість таких дітей складає більше 100 000 осіб. Переважна більшість цих дітей влаштовані в інтернатні заклади. Вихованці такої форми виховання відрізняються від дітей, які виховуються в сім’ях, станом здоров’я, розвитком інтелекту й особистості в цілому.

Питання соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, хвилює багатьох як вітчизняних, так і зарубіжних вчених. В цьому напрямку працюють відомі науковці Г.М. Бевз, А.Й. Капська, С. Мещерякова, І.В. Пєша, І.М. Трубавіна, Н.М. Комарова та інші.

В літературі висвітлено проблеми соціалізації та формування особистості в умовах інтернатних закладів. Цим питанням займалися вчені - психологи на чолі з Р.Б. Брахманом, представлено результати обстеження прийомних сімей, що дозволяє зробити певні висновки щодо особливості впровадження цієї форми соціальної підтримки (І.В. Пеша «Соціальне становлення дітей в дитячих будинках сімейного типу»). Але, слід зазначити, що така форма соціальної адаптації дітей, позбавлених батьківського піклування, як прийомна сім’я, в сучасній літературі описана недостатньо, висвітлено лише загальні напрямки роботи з прийомними сім’ями.

Вивчення проблем влаштування дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування довело, що сімейне виховання, безперечно, виступає пріоритетною формою в Україні.

Найбільш ефективним, що може сприяти вирішенню проблем соціального становлення, різнобічного виховання дітей, позбавлених батьківського піклування, є передача їх на виховання у сім’ю. Саме в ній формуються світогляд, морально-естетичні ідеали і смаки, норми поведінки, трудові навички, ціннісні орієнтири дитини, тобто ті якості, які згодом становитимуть основу її особистості.

В Україні існує чотири форми сімейного виховання дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування. За їх пріоритетністю перелік таких - усиновлення, піклування, прийомні сім’ї, дитячі будинки сімейного типу.

Досвід європейських країн, які вже давно відмовились інтернатної системи переконує, що запобігти негативним явищам у виховному процесі підростаючого покоління можна. Потрібно лише посилити державну підтримку сімей з дітьми та інвестувати кошти в розвиток, соціалізацію дітей, які потребують особливої уваги.

Мета дослідження - проаналізувати сімейні форми виховання дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування.

Об’єкт дослідження - опіка дітей як соціально - педагогічна проблема.

Предмет дослідження - сімейні формивиховання як альтернатива влаштування дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування.

Виходячи із поставленої мети дослідження, ставимо наступні завдання:

- проаналізувати стан соціально - правового захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування;

- ознайомитись з сімейними формами виховання дітей - сиріт;

-   визначити соціально - психологічні характеристики дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування;

    оцінити готовність дитини до переходу в іншу сім’ю;

- виявити потреби та проблеми батьків - вихователів дитячих будинків сімейного типу та прийомних сімей.

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ВИВЧЕННЯ СІМЕЙНИХ ФОРМ ВИХОВАННЯ ДІТЕЙ-СИРІТ ТА ДІТЕЙ, ПОЗБАВЛЕНИХ БАТЬКІВСЬКОГО ПІКЛУВАННЯ