Етноестетичне виховання школярів засобами народного образотворчого мистецтва

Історичний досвід українського народу має яскраве втілення в етнохудожніх цінностях, традиціях естетичного освоєння навколишньої дійсності. Все це зобов’язує національну школу активно використовувати естетико-виховний потенціал народного образотворчого мистецтва, навчати молоде покоління на прикладі високих духовних традицій та цінностей, що своїм змістом, формою і функціями відтворюють прекрасне у житті й мистецтві.

Реалізація естетико-виховних можливостей народного образотворчого мистецтва стає можливою, на наш погляд, за певних умов. Серед них, передусім, слід виділити ті, що забезпечують соціальні параметри функціонування і розвитку етнохудожніх цінностей. Відповідальне ставлення молоді до творчості народних майстрів зумовлене демократичною і гуманістичною природою народного образотворчого мистецтва, яке передає створений століттями чуттєво-практичний досвід поколінь, демонструє розуміння закономірностей і фундаментальних цінностей життя. Учнівська молодь з розумінням ставиться до народного образотворчого мистецтва і з урахуванням соціально-культурних аспектів його функціонування виявляє готовність до його збереження і примноження.

У ставленні шкільної молоді до народного образотворчого мистецтва важливим є те, що етнохудожні цінності виступають частиною національної культури. Та обставина, що національна культура базується на народному мистецтві, підвищує інтерес до вивчення його своєрідності, закономірностей розвитку тощо.

Діалектично розвиваючись у межах специфіки своїх видів, твори народного образотворчого мистецтва ніколи не були ізольованими від загального художнього процесу епохи і за всієї непомітності розвитку завжди відповідали його прогресивним і демократичним ідеям. В умовах сьогодення, коли освоєння дійсності за законами краси набуває особливого змісту і значення, актуальність народного образотворчого мистецтва зростає, забезпечуючи тим умови можливостей. На новому соціально-історичному ґрунті народне образотворче мистецтво традиційно генерує ідеї добра і краси, поваги до людини і відтак сприяє формуванню високої духовності молодого покоління, збагачує його моральні цінності, розвиває творчу активність.

Естетико-виховні можливості народної художньої творчості реалізуються і використовуються на всіх етапах становлення особистості. У кожний віковий період формування людини етнохудожні цінності спроможні передавати естетичний досвід, забезпечуючи тим самим необхідні умови для розвитку її почуттів, ціннісних орієнтацій, духовних потреб. Водночас зазначений процес має певні особливості.

Так, уже в дошкільному та молодшому шкільному віці народне образотворче вперше входить у світ особистості. У своїх малюнках діти наслідують багатовіковий цикл накопичення декоративно-зображувального фонду народного мистецтва, починаючи від простої лінії до умовного зображення навколишніх предметів, рослин, птахів, звірів, і далі – до зображення людини. Як справедливо зауважує В.Полуніна, це не є повторенням пройдених етапів творчості, а заново пережити й “початковий” стан художньо-образного ставлення до дійсності. Діти в дошкільному та молодшому шкільному віці безпосередньо сприймають фольклорні форми художньо-образного відтворення довкілля. Казкові персонажі, фантастичні образи, наповнені творчою уявою майстрів народного мистецтва, привертають їхню увагу, викликають живий інтерес, дозволяють у властивій для них художній формі відчути і зрозуміти красу природи та людських стосунків.

Суттєвим є вплив творів народного образотворчого мистецтва на естетичний розвиток дітей. За твердженнями дослідників (Л.Божович, І.Глінська, Л.Коваль та ін.), у дошкільному віці у дітей формується естетичне ставлення до дійсності й мистецтва. Його особливість полягає у тому, що діти роблять перші кроки на шляху до сприймання й оцінки образотворчого фольклору. Таке сприйняття, за даними науковців, має спонтанний характер і, водночас, свідчить про виявлення оцінного ставлення до етнохудожніх образів.

Питання естетичного виховання дітей дошкільного віку засобами народної художньої творчості знайшли висвітлення в педагогічній літературі. Науково-теоретичні дослідження і методичні рекомендації педагогів (Н.Лисенко, Н.Миропольська, Л.Шевчук та ін.) дозволили розкрити роль народного образотворчого мистецтва у збагаченні естетичних почуттів дітей, у розвитку їхніх оцінних суджень, в організації дитячої творчості на прикладі фольклорних матеріалів.

У молодшому шкільному віці твори народного образотворчого мистецтва впливають на розвиток естетичних якостей особистості. На це вказують результати досліджень педагогів (С.Жупанин, О.Ланін, А.Щербо та ін.), які наголошують на виключно важливому значенні фольклору в розвитку емоційно-чуттєвої, аналітичної і творчої сфер особистості. Відтак, зазначається, що естетичне ставлення учнів до дійсності і мистецтва набуває якісно іншого характеру. У своїх оцінних судженнях учні молодших класів прагнуть до більш глибокого з’ясування місця і ролі окремих засобів виразності фольклорних творів, акцентують увагу на них, сприймаючи окремі елементи художньої форми. З метою естетичного розвитку молодших школярів засобами народної художньої творчості дослідники пропонують знайомити їх з найважливішими художніми техніками, способами освоєння фольклорного матеріалу, збагачення емоційно-чуттєвого досвіду сприймання й оцінки творів народного образотворчого мистецтва.

У дошкільному та молодшому шкільному віці естетичний розвиток відбувається шляхом ознайомлення дітей із засобами виразності творів образотворчого мистецтва, окремими художніми техніками, які використовують у своїй творчості майстри народного мистецтва. Зазначені вище напрями педагогічної діяльності покликані сприяти формуванню у дітей естетичних уявлень і понять про народне образотворче мистецтво як особливу сферу художньо-образного відтворення дійсності та передачі естетичного змісту за допомогою відповідної художньої техніки.

Здіснення освітньо-виховної роботи з дітьми зазначеного віку має виключно важливе значення. За висновком Б.Неменського, національне мистецтво, як найдоступніше дітям, повинно слугувати педагогам за підґрунття, за вихідну точку. Національне мистецтво є тим початком шляху, з якого дитина має вирушати у багатоманітний світ мистецтва, світової художньої культури. Саме тому доцільно педагогам якнайповніше забезпечувати учням повноту гостроти відчуття і глибокого усвідомлення художньої спадщини рідного народу.

Шкільна і позашкільна практика покликана створити педагогічні умови для опанування учнями середніх класів традиціями народної художньої творчості. Науково-педагогічні пошуки в цьому напрямі вимагають подальшого теоретичного осмислення і методичного опрацювання, що дасть можливість послідовно і цілеспрямовано впливати на естетичний розвиток учнів упродовж опанування художніми традиціями українського народу.

Для встановлення безпосереднього зв’язку зі світом народного образотворчого мистецтва учні усвідомлюють необхідність оволодіння способами естетичної діяльності, пов’язаними зі сприйманням, оцінкою, творчим втіленням прекрасного в етнохудожній практиці.

Зазначений вище аналітичний матеріал дозволяє зробити висновок, що естетичний розвиток учнів різних вікових груп набуває особливих рис у зв’язку з освоєнням етнохудожнього досвіду. Слід наголосити, що кожна вікова група виявляє власне естетичне ставлення до народного образотворчого мистецтва, враховуючи наявні знання та вміння засвоювати його в конкретних ситуаціях духовно-практичного зв’язку з цінностями етнокультури.

 

2.2 Роль гуртків образотворчої діяльності в колекційному навчанні дітей з особливими потребами       

 

Хочеться відмітити важливу роль гуртків образотворчого мистецтва у колекційному вихованні дітей з особливими потребами. Так, наприклад, у вихованні дітей з церебральним паралічем провідну роль займають заняття в гуртках образотворчого мистецтва.

У зв'язку із цим образотворча діяльність виступає, як діяльність у процесі формування, за допомогою якої активізуються рухові навички, сприйняття, мова, гра й ряд інших немаловажних аспектів психіки дитини-дошкільника. Діти із церебральними паралічами, так само, як й їх нормально, що розвиваються ровесники, виявляють цікавість до образотворчої діяльності й при правильній організації занять вона стає улюбленим видом діяльності.

Образотворча діяльність відкриває перед дітьми з обмеженими можливостями пересування дуже багато цікавого, гарного, цікавого. Ця діяльність найбільш доступна для них. Різні види зображальності показують різноманіття засобів для реалізації задуманого зображення. Дитина одержує можливість виразити в малюнку щось важливе для нього. У процесі занять формуються особистісні якості дитини - посидючість, цілеспрямованість особистості, бажання якнайкраще виконати свою роботу.

Так, образотворча діяльність відіграє важливу роль у розвитку дітей, особливо в дошкільному віці, тому що сприяє естетичному, моральному вихованню, розширенню кругозору дитини, створює базу для оволодіння шкільними навичками. Образотворча діяльність дозволяє вирішити багато завдань коррекційного виховання, але множинні порушення заважають формуванню необхідних навичок самообслуговування, розвитку практичної діяльності й підготовки руки дитини до листа.

У ході дослідження особливостей образотворчої діяльності дитяти-дошкільників із ДЦП була запропонована система завдань для обстеження навичок, що дозволяють вільно виражати на аркуші паперу задумане зображення. Пропонують розрізняти 3 групи таких навичок. 1 група - навички володіння інструментом; 2 група - навички, пов'язані з виробленням якості рухів, від який залежить якість ліній і розфарбування малюнка. 3 група - навички, що забезпечують передачу просторових властивостей предметів (форми, будови, величини, пропорцій).

Зважаючи на те, що формування графічних навичок у нашому випадку є насамперед однієї з передумов подальшого навчання правопису, саме ці навички являють собою головний елемент образотворчої діяльності дітей із ДЦП.

У зв'язку з наявними у хворих дітей порушеннями схеми тіла, зображення фігури людини в них викликало труднощі - недомальованими виявлялися деякі частини тіла, іноді найбільш уражені кінцівки, частини особи були неправильно співвіднесені між собою.

У своїх малюнках хворі звичайно використали тільки чотири основних кольори (червоний, синій, жовтий, зелений), не виділяючи характерних для даних предметів відтінків. У силу специфічності зображень діти обстеженої групи не могли виразити у своїх малюнках всі елементи задуманого ними сюжету.

Проведене обстеження показало нам, що труднощі формування образотворчої діяльності в дітей-дошкільнят із ДЦП обумовлені порушенням моторики, зорово-моторної орієнтації й порушенням сенсорної сфери.

Найбільш важливою, з погляду навчання малюванню й письму, є, природно, кисть руки, а точніше - пальці, що здійснюють дрібну моторику. Поряд з перерахованими вище заходами, спрямованими на розвиток моторики дитини, можна запропонувати вправи на формування спрямованості пози пальців, точніше - довільного відведення й приведення пальців. Пози пальців можна зафіксувати у вигляді "слідів" обведеної олівцем на аркуші паперу кисті руки з різними варіантами відведення пальців.

Як приклад приведемо конспект заняття.

Тема: графічні вправи "Хлопці, допоможіть звірятам!".

Мета: закріплення рухових навичок припинення рухів у потрібній точці.

Устаткування: набір кольорових олівців; контурний малюнок, виконаний на аркуші великого формату (2 альбомних аркуші паперу, склеєних по короткій стороні). На малюнку зображені 3 (або більше) будиночки, у яких живуть кошеня, лисеня й зайча. Хазяї будиночків перебувають кожний у своєму будиночку або поруч із ним. Звірята виділені кольором.

Хід заняття. "Діти! Подивитеся на цю картинку. Ви звернули увагу, які смутні звірята? Дивиться, як невесело дивиться з віконця зайча, лисеня, а от кошеня коштує в забору й начебто когось чекає? Щось трапилося в наших звірят?

Мені здається, я знаю - що!

Звірята будували свої будиночки, і кожний намагався, щоб його будиночок був найкрасивішим, а будиночки вийшли непривабливими. Схожі один на одного й безбарвні. Як ви думаєте, можна звірятам як-небудь допомогти?

Звичайно, можна! Будиночки потрібно розфарбувати, тоді вони будуть ошатні, гарні й всі різні..Хто допоможе зайчаті? Вітя й Таня.

Хто допоможе кошеняті? Дмитрик і Лена.

Хто допоможе лисеняті? Женя й Петя.

Молодці! Однак потрібно дуже постаратися, щоб звірята залишилися задоволені вашою роботою. Якого кольору буде будиночок у лисеняти, у кошеняти, у зайчати? Вибирайте олівці.

А тепер саме важке, тому що красиво вийде тільки в тому випадку, якщо ви акуратно зафарбуєте будиночок. Штрихи потрібно довести до лінії, і не можна переводити за неї. Л для цього візьміть олівець правильно". (Вихователь показує, як тримати олівець, де при цьому перебувають 1-й, 2-й й 3-й пальці; допомагає змінити позу пальців дітям, у яких 3-крапкове захоплення сформоване неправильно. Протягом всієї роботи вихователь уважно стежить за цим).

"А тепер приступайте до роботи й не підведіть звірят, вони так сподіваються, що їхні будиночки будуть найкрасивішими. Вітя, Женя й Лена допомогли звірятам розфарбувати будиночки, а Петя, Таня й Дмитрик побудують біля будиночків забори Ця робота також вимагає великої акуратності й точності, "планочки" забору повинні бути прямими, рівними, однаковими, подивитеся, звірята вже почали самі робити забори, а ви продовжите".

Після закінчення роботи варто проаналізувати, хто заштрихував точніше, акуратніше - чий будиночок краще? У кого заборчик рівніше?

" А тепер подивимося, як змінилася картинка? Будиночки коштують різнобарвні, акуратні, гарні, і все -різні, і заборчики їх оточують, а наші звірята говорять "спасибі" хлопцям".

Кожен вид образотворчої діяльності має свої специфічні особливості й висуває свої вимоги до рухового, сенсорного й інтелектуального розвитку дитини дошкільного віку. У систему завдань для формування графічних навичок у дітей, що страждають різними формами ДЦП, включені всі види образотворчої діяльності, у тому числі й ліплення.

На заняттях образотворчою діяльністю із хворими дітьми ми вирішували наступні основні завдання:

-   Розвивати дрібну моторику рук і зорово-рухову координацію для підготовки до оволодіння навичками листа.

-   Формувати правильне сприйняття форми, величини, кольори й уміння

передавати їх у зображенні.

-   Формувати правильне сприйняття простору, коригувати порушення зорово-просторового сприйняття.

-   Формувати цілісне сприйняття предмета й домагатися його відбиття засобами образотворчої діяльності (малюванням, ліпленням, аплікацією).

-   Розвивати навички конструювання.

-   Виховувати позитивне емоційне відношення до образотворчої діяльності і її результатів.

-   Розвивати допитливість, уяву.

-   Розширювати запас знань і уявлень.