Зміст конституційних політичних прав і свобод громадянина

 

Політичні права та свободи громадян слід розглядати як можливості, що належать їм від народження і забезпечені законом. Вони дозволяють громадянам у встановлених межах активно впливати на організацію і діяльність держави та її органів, інших суб'єктів політичної системи, а саме політичну сферу суспільних відносин та брати участь у політичному житті.

Аналіз конкретних конституційних прав і свобод громадян слід почати з основного права - виборчого. Дана правова можливість передбачає, в об'єктивному розумінні, систему правових норм, що регулюють порядок формування представницьких та інших вибираних громадянами державних органів і органів місцевого самоврядування. Відповідно до ст. 38 Конституції України громадяни мають право брати участь в управлінні державними справами, у всеукраїнському та місцевих референдумах, вільно обирати і бути обраними до органів державної влади та місцевого самоврядування.

Особливе місце серед політичних прав та свобод займає право петицій. Право вносити до державних органів та громадських організацій пропозиції щодо поліпшення їх діяльності, критикувати недоліки в роботі. Слід визнати, що петиції повинні мати переважно колективний характер. Більш того, термін «петиція» визначається як колективне прохання, частіш за все, яке подається у письмовому вигляді до органів державної влади, як правило, вищих. Отже, петиції можна розглядати як звернення громадян із суспільно значимих питань, що мають своєю метою впливати на їх вирішення, та такі, що адресуються суб'єктам політичних відносин, до компетенції яких входить здійснення вимагальних або таких, що пропонуються в даних зверненнях, дій.

Наступна група правомочностей громадян охоплює суб'єктивні політичні свободи: свобода слова, думки, права на вільне вираження своїх поглядів і переконань та право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію (ст. 34 Конституції України).

На думку Н. Титової, свобода слова - це гарантоване безпосередньо політичне право вільно і необмежено висловлюватися, обговорювати, пояснювати та поширювати відповідно до інтересів народу свої думки, міркування та переконання з усіх питань державного та громадсько-політичного характеру.

Зміст наведеного відповідає Міжнародному пакту про громадянські та політичні права, де зазначено, що кожна людина має право на свободу думки, на безперешкодне дотримання своїх поглядів та на їх вільне вираження (статті 18-19). Останнє містить свободу шукати, одержувати і поширювати будь-яку інформацію та ідеї, незалежно від кордонів, усно, письмово чи за допомогою друку або художніх форм вираження.

Кожна людина має право на свободу вираження своїх поглядів (п. 1 ст. 10 Європейської конвенції про захист прав і основних свобод людини). Воно включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і поширювати інформацію та ідеї без втручання держави і незалежно від кордонів. Дана норма тісно взаємодіє зі статтями 21, 23, 31 та 35 Конституції України. До того ж, її можна розглядати як певний розвиток і конкретизацію положення ч. 3 ст. 15, що забороняє здійснення в Україні цензури.

Враховуючи значення інформації в життєдіяльності суспільства, встановлюється певний режим доступу до неї, - передбачений правовими нормами порядок одержання, використання, поширення і зберігання інформації. В цьому плані інформація поділяється на відкриту та з обмеженим доступом (остання поділяється на конфіденційну і таємну).

Відповідно до вимог ст. 37 Закону «Про інформацію» від 2 жовтня 1992 р. не підлягають обов'язковому наданню: для ознайомлення за інформаційними запитами офіційні документи, що містять відомості, визнані у встановленому порядку державною таємницею; конфіденційна; про оперативну і слідчу роботу органів прокуратури, МВС, СБУ, роботу органів дізнання та суду в тих випадках, коли її розголошення може зашкодити оперативним заходам, порушити право людини на справедливий та об'єктивний розгляд її справи, створити загрозу життю або здоров'ю будь-якої особи; інформація, що стосується особистого життя громадян; документи, які становлять внутрівідомчу службову кореспонденцію, якщо вони пов'язані з розробленням напрямів діяльності установи, з процесом прийняття рішень і передують їх прийняттю; інформація, яка не підлягає розголошенню згідно з іншими законодавчими актами.

Серед прав - вимог політичної свободи головне місце займає вимога громадянина не перешкоджати йому реалізовувати правомочності на власні позитивні дії. Крім цього, свобода слова та друку містить ще одну важливу правомочність: право вимагати надання різної інформації.

Далі серед політичних свобод - свобода щодо об'єднання. Свобода асоціацій, а саме таку назву має право на об'єднання в міжнародному праві - означає право на об'єднання громадян для спільних дій і досягнення спільної мети на умовах дотримання певних правил поведінки (корпоративних норм). Таке об'єднання необхідне людині, коли вона сама не має можливості вчинювати вказані дії або досягати бажаної мети.

На підставі зазначеного вище слід сказати, що основним елементом юридичного змісту конституційних політичних прав та свобод є правомочність вимоги, адресованої державі, та яка в цілому характеризується як вимога забезпечення участі громадян в управлінні державними та громадськими справами через різні форми представницької та безпосередньої демократії, центральними серед них є вибори, референдуми та петиції.

Основним елементом юридичного змісту політичних свобод є правомочність на позитивні дії, що характеризується значним вибором волевиявлень.