Прояв імматеріальності в характері головного героя в творчості Сомерсета Моема

Прояв імматеріальності в характері головного героя в творчості Сомерсета Моема

 

ЗМІСТ

 

ВСТУП

РОЗДІЛ І. МАТЕРІАЛЬНЕ І ДУХОВНЕ В РОМАНІ С. МОЕМА «МІСЯЦЬ І ГРІШ»

1.1 «Місяць і гріш» в контексті творчості Вільяма Сомерсета Моема

1.2 Співвідношення матеріального й імматеріального в романі

РОЗДІЛ 2. ШЛЯХ ДО УСПІХУ КРІЗЬ ПРИЗМУ ЕВОЛЮЦІЇ ДУХУ

2.1 Перший етап життя Чарлза Стрікленда як модус володіння

2.2 Виклик матеріальному суспільству на шляху до успіху

2.3 Утвердження успіху у втіленні мистецьких мрій буття

ВИСНОВКИ

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

 

ВСТУП

 

Зв'язки справжнього художника з сучасною дійсністю проявляються не в тому, що він малює знайомі ознаки часу; вони проявляються в художніх відкриттях світу, тих відкриттях, які здатні вразити читача, захопити його до глибини душі, підкорити своєю переконливістю, своєю емоційною силою, здатні будити його думки, допомогти йому зрозуміти життя і самого себе. Відкриття ці, якщо вони по-справжньому значні, яскраві, запалюють серця людей багатьох поколінь. Такі відкриття зумів зробити англійський письменник, драматург, критик - Вільям Сомерсет Моем (Maugham William Somerset).

Майже п’ятдесят років минуло після смерті письменника, але як і раніше, як і при житті, про нього говорять, його твори досліджують, читають, екранізують, його п'єси не сходять зі сцен світових театрів.

Закономірним є питання, яке багато років хвилює дослідників творчості Моема, його читачів: у чому причина такої популярності? Які складові моделі успіху С. Моема?

Моем вмів балансувати на межі «серйозного» і «розважального», повністю не віддаючись ні тому, ні іншому. Коло його читачів завжди було досить широким, тому що він використовував різноманітні способи, за допомогою яких умів привернути увагу свого читача.

Кожен критик знаходить і характеризує «свого» Моема, зовсім несхожого на образ, створений колегами». Не можна не погодитися з цим твердженням Л. Н. Мітрохіна. Однак у виявленні основних складових моделі успіху С. Моема спостерігаються і деякі сходження в думках.

Важливим фактором є оповідна манера С. Моема: позиція стороннього спостерігача, не схильного до моралізаторства, що дає можливість читачеві самому зробити висновок (А. А.Гозенпуд, М. Злобіна, С. В. Кірсанова, Л. Н. Мітрохін, Д. М. Урнов).

Сильною стороною творчого кредо Моема дослідники вважають «вбивчу іронію» (В.А.Скороденко), спрямовану не лише на навколишній світ, а й на самого себе, що провокує читача, мимоволі зближує його з автором (А.А. Палій, В.А. Скороденко).

Частина критиків одним з головних чинників літературного успіху Моема називає «категорію трагічного», таку характерну для XX століття (А.А. Анікст, Г.Е. Іонкіс, Н.П. Михальська), оскільки «відповідність умонастроїв авторів (коли б вони не жили) духу останніх епох - це чи не головний чинник популярності творів і динаміки їх репутації»(В.Е. Халізев).

Безумовно, всі перераховані чинники складають модель літературного успіху С. Моема. Однак виникає необхідність розгляду використання образу «дивної людини», представленої читачеві в захоплюючій формі.

Ця необхідність пов'язана з недостатньою вивченістю творчості С. Моема у вітчизняному моемознавстві.

Образам «дивної людини» і образам колоністів в художній прозі С. Моема приділялася велика увага дослідників.

Проте в дослідженні цих образів, як правило, робився акцент на розкриття Моемом соціальної сторони життя.

Так М. Злобіна в статті «Сюрпризи С. Моема» пояснює втечу «дивних героїв» письменника в екзотичні місця не тільки прагненням до краси, а перш за все тим, що «індивідуальність могла тут розвиватися без перешкод»; в цивілізованому ж суспільстві відбувається придушення і нівелювання особистості [див. 9, 271-274].

Моема найбільше приваблювало створення людини з якоюсь дивиною в характері, людини незвичайної долі. Вихід з життєвого безвихідного становища, можливість внутрішнього звільнення Моем бачив для своїх героїв в поневіряннях по світу.

Широко досліджені літературні взаємозв'язки С. Моема з його сучасниками (письменниками першої половини XX століття) в роботах А.А. Бурцева, М.А. Комолова, Д. Олдріджа, З.П. Решетова, В.А. Скороденко, Ф.І. Юсупова, Д.М. Урнова, Ф.А. Хутиз. У перерахованих дослідженнях зустрічаються зіставлення творчості С. Моема і Р. Кіплінга, Д. Конрада, А. К. Дойля.

На даний час в літературознавстві існує багато робіт присвячених дослідженню життя і творчості Моема. Багато наукових робіт, статей написано про його драматургію, оповідання, романи. Проте мало комплексних значущих робіт присвячено одному з найбільш популярних його романів «Місяць і гріш».

Актуальність даної роботи обумовлена недостатнім дослідженням даного роману вітчизняними літературознавцями і необхідністю заповнення прогалини в дослідженні проблематики твору, героїв, місця твору як у творчості письменника так і в світовій літературі загалом. Важливим є аналіз розвитку характеру головного героя, ставлення до нього суспільства, реалізації його творчого таланту.

Метою дипломної роботи є дослідження місця роману в світовій літературі, прояву імматеріальності в характері головного героя, становлення особистості героя під впливом зміни його особистісних орієнтирів з матеріальних на нематеріальні, дослідженням внутрішнього світу героя.

Дана мета передбачає вирішення наступних завдань:

розглянути специфіку творчості Сомерсета Моема і місця роману у світовій літературі;

розкрити поняття матеріальності і імматеріальності як філософських категорій, з’ясувати значення категорії «духу» як сплаву понять «душі», «інтелекту», «волі», «таланту», «досвіду»;

дослідити і проаналізувати перший етап життя Стрікленда, з’ясувати ставлення оточуючих і автора до постаті героя в даний період життя;

дослідити і проаналізувати другий етап життя Стрікленда, визначити причини, передумови і наслідки кардинальних змін в характері героя;

дослідити і проаналізувати третій етап становлення особистості Стрікленда, з’ясувати суть імматеріальності успіху героя.

Об’єктом даної роботи є життя і творчість головного героя роману «Місяць і гріш» Чарлза Стрікленда.

Предметом дослідження є співвідношення матеріального й імматеріального в постаті героя, еволюція його внутрішнього світу впродовж життєвого шляху.

Теоретичною основою стали філософські праці Е. Фромма, Г. Гегеля, Ф. Ніцше, літературознавчі - A.A. Анікста, Г.Е. Іонкіса, М. Кудрявицького, С. B.А. Скороденка, І. Влодавської, В.С. Моема, Н. Михальської, статті енциклопедичних довідників вітчизняних і зарубіжних видань.

Методологічною базою роботи являється системний підхід, який полягає в комплексному вивченні становлення характеру головного героя крізь призму боротьби матеріального і нематеріального. Також використовуються такі методи як біографічний, описовий, аналізу і синтезу, узагальнення та систематизації, метод компаративістики і компіляції.

Наукова новизна дослідження пов’язана з тим, що в ньому проводиться комплексний аналіз характеру героя у контексті співвідношення матеріального й імматеріального.

Теоретична цінність дослідження полягає в тому, що в ньому розкриті світоглядні і естетичні позиції Моема, погляди і ставлення різних науковців до творчості письменника і до досліджуваного роману, глибоко досліджується постать головного героя, висвітлюється тісний зв'язок його характеру з нематеріальними категоріями буття, влив їх на його долю.

Практична значущість роботи полягає в тому, що її матеріали можуть бути використані у вузівських курсах з історії англійської літератури XX ст., історії зарубіжної літератури кінця XIX - початку XX ст., історії зарубіжної літератури XX ст., спецкурсах з творчості В. С. Моема.

Структура роботи. Робота складається зі вступу, двох розділів, висновків, списку використаних джерел.

 

ВИСНОВКИ

 

Світ навколо має подвійну природу: з одного боку - матеріальність: уособлені одиничні матеріальні утворення, які можуть бути предметом відчуттів живих організмів, з іншого - імматеріальність, яка організовує і створює єдине ціле з сукупності цих утворень, баланс і гармонію в їх співіснуванні. В основі матеріальності лежить поняття матерії. Матеріальний світ - це світ чуттєвих речей. В той час як ідеальний світ - це світ ідей, які існують об'єктивно, незалежно від людини. Імматеріальний світ - це умоглядна, безтілесна суть, яку можна осягнути тільки розумом.

Способи існування за матеріальними й ідеальними принципами дослідив і описав німецько-американський філософ і психолог Еріх Фромм. У книзі «Мати чи бути» він аналізує суспільство через суперечність двох способів існування - володіння та буття. Модус буття орієнтується на світ ідей, на імматеріальність. Він має в якості своїх передумов незалежність, свободу і критичний розум. Його основна характерна риса - активність людини. Основними принципами модусу буття є продуктивне використання своїх потенцій, реалізація своїх здібностей, таланту, всього багатства людських можливостей. В основі ж модусу володіння лежить матеріальність, світ чуттєвих речей. Набувати, володіти і отримувати прибуток - ось його священні і невід'ємні закони. В житті за принципом володіння людина змушена відмовлятися від більшості своїх справжніх сокровенних бажань та інтересів, від своєї волі і прийняти волю, бажання, почуття, які їй не властиві, а нав'язані прийнятими в суспільстві стандартами думок і почуттів.

Який принцип обрати - це досить важливе питання, яке постає перед кожним. Взагалі людина завжди знаходилася в пошуку відповідей на різноманітні запитання: звідки вона, хто вона, який цей світ, що оточує її, як він впливає на її буття. Завжди намагалася зрозуміти суть свого «я», двоїсту природу (з одного боку тіло, з іншого - дух) особистості. Навіть при сучасному розвитку наукового прогресу і новітніх технологій людство не має відповіді на такі питання: що таке душа? У чому сутність духовності? Як формується людська психіка? Що нею керує? Як можна пояснити природу свідомості? Чи можна вважати духовність частиною ідеального світу?

Духовність - це внутрішній світ людини. Це явище, яке не можливо побачити чи відчути на дотик. А отже, воно є прямим проявом імматеріального світу. Духовність є здатністю до позитивних перетворень фундаментального рівня, тобто до духотворчих дій, які сприяють проявам духу. Дух в даному сенсі є тим особливим характером імматеріальності, який властивий кожному окремому організмові або їх системі. Дух є сплавом душі, свідомості, волі, інтелекту. Дух - це неосяжна раціонально трансцендентна сутність, яка проникає крізь простір та час, рухає живим світом і спричинює його розвиток.

Поняття духу і духовності як категорій імматеріальності є дуже важливими для розуміння сутності характеру головного героя одного з найбільш популярних романів Сомерсета Моема «Місяць і гріш». Природа творчості, її таємниці, зв’язок між мораллю творця і плодами його діяльності, між генієм і демоном - проблеми, які складають ідейний стержень роману. Це твір про долю геніального художника, про загадкову таємницю його особистості.

В центрі - постать митця, яка кинула виклик буржуазному суспільству з його матеріальними законами. Він рішуча, яскрава, геніальна особистість, яка в силу обставин змушена була виборювати право на самовираження, одягнувши маску грубої, егоїстичної і зверхньої людини.

Моем розглядає образ митця на основі ідеї розвитку його духу. Кожний крок до життя за принципом буття наближає героя до мети, увінчується успіхом і перемогою у боротьбі за свободу, мрію. Його метою було самовираження, реалізація всіх потенційних здібностей, вираження власного унікального світосприйняття. Внутрішня активність, сила волі, байдужість до матеріального комфорту, ігнорування суспільних моральних норм стають ключовими поняттями, які є запорукою успіху головного героя. У боротьбі матеріального й імматеріального перемагає світ нематеріальних благ. Саме в такому світі людина цінується за те, ким вона є, а не за те, що вона має. Вона не змушена підкорятися обставинам, моральним нормам, насадженим ззовні, які пригнічують її внутрішнє єство. Вона отримує свободу творити, реалізовуватися, чинити так, як вважає за потрібне. Вона здобуває внутрішню гармонію і щастя. А це і є запорукою успіху життя.

На шляху від модусу володіння до модусу буття характер Стрікленда зазнає ряд змін. Умовно його життя можна поділити на три етапи, під час яких його особистість еволюціонує.

Перший етап життя - це період осмислення і формування мети. На даному етапі життя Стрікленда - це життя пересічного громадянина Англії, нічим не примітного і посереднього.

На початку твору головний герой - біржовий маклер, досить успішний і перспективний чоловік, який має щасливу сім’ю, чудовий будинок, стабільність, визнання суспільства і достаток.

Другий етап - етап пошуку себе, створення конкретного образу мрії, формування мети і пошуку засобів, методів, шляхів реалізації всього запланованого. Саме на другому етапі життя Стрікленд проявляє справжнього себе, без будь-яких масок.

Завдяки відмові від життя за принципом володіння, ігноруючи матеріальні блага, комфорт, йому вдається реалізувати себе, свій талант, дати волю внутрішній силі, яку так довго був змушений пригнічувати в собі. На другому етапі він постає перед глядачем зовсім іншою, якісно новою і неймовірно цікавою особистістю, на відміну від того, ким він був спочатку.

Третій етап - це етап втілення мрій. Стрікленд нарешті знайшов своє місце на землі, де люди йому співчували, а не зневажали, допомагали, а не проклинали, та найголовніше розуміли і сприймали таким, яким він був. Митець знайшов спокій, можливість писати, натхнення і зумів висловити все, що знаходилося в його свідомості.

Життя за принципом модусу буття дало змогу йому звільнитися від тієї первісної сили, що не давала йому спокою упродовж життя.

Він нарешті став повністю вільним від всього зайвого, він став тим, ким був по своїй суті. В цьому і полягав головний успіх життя справді сильної, мужньої і непересічної особистості.

Прояв імматеріальності в характері головного героя в творчості Сомерсета Моема

 

ЗМІСТ

 

ВСТУП

РОЗДІЛ І. МАТЕРІАЛЬНЕ І ДУХОВНЕ В РОМАНІ С. МОЕМА «МІСЯЦЬ І ГРІШ»

1.1 «Місяць і гріш» в контексті творчості Вільяма Сомерсета Моема

1.2 Співвідношення матеріального й імматеріального в романі

РОЗДІЛ 2. ШЛЯХ ДО УСПІХУ КРІЗЬ ПРИЗМУ ЕВОЛЮЦІЇ ДУХУ

2.1 Перший етап життя Чарлза Стрікленда як модус володіння

2.2 Виклик матеріальному суспільству на шляху до успіху

2.3 Утвердження успіху у втіленні мистецьких мрій буття

ВИСНОВКИ

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

 

ВСТУП

 

Зв'язки справжнього художника з сучасною дійсністю проявляються не в тому, що він малює знайомі ознаки часу; вони проявляються в художніх відкриттях світу, тих відкриттях, які здатні вразити читача, захопити його до глибини душі, підкорити своєю переконливістю, своєю емоційною силою, здатні будити його думки, допомогти йому зрозуміти життя і самого себе. Відкриття ці, якщо вони по-справжньому значні, яскраві, запалюють серця людей багатьох поколінь. Такі відкриття зумів зробити англійський письменник, драматург, критик - Вільям Сомерсет Моем (Maugham William Somerset).

Майже п’ятдесят років минуло після смерті письменника, але як і раніше, як і при житті, про нього говорять, його твори досліджують, читають, екранізують, його п'єси не сходять зі сцен світових театрів.

Закономірним є питання, яке багато років хвилює дослідників творчості Моема, його читачів: у чому причина такої популярності? Які складові моделі успіху С. Моема?

Моем вмів балансувати на межі «серйозного» і «розважального», повністю не віддаючись ні тому, ні іншому. Коло його читачів завжди було досить широким, тому що він використовував різноманітні способи, за допомогою яких умів привернути увагу свого читача.

Кожен критик знаходить і характеризує «свого» Моема, зовсім несхожого на образ, створений колегами». Не можна не погодитися з цим твердженням Л. Н. Мітрохіна. Однак у виявленні основних складових моделі успіху С. Моема спостерігаються і деякі сходження в думках.

Важливим фактором є оповідна манера С. Моема: позиція стороннього спостерігача, не схильного до моралізаторства, що дає можливість читачеві самому зробити висновок (А. А.Гозенпуд, М. Злобіна, С. В. Кірсанова, Л. Н. Мітрохін, Д. М. Урнов).

Сильною стороною творчого кредо Моема дослідники вважають «вбивчу іронію» (В.А.Скороденко), спрямовану не лише на навколишній світ, а й на самого себе, що провокує читача, мимоволі зближує його з автором (А.А. Палій, В.А. Скороденко).

Частина критиків одним з головних чинників літературного успіху Моема називає «категорію трагічного», таку характерну для XX століття (А.А. Анікст, Г.Е. Іонкіс, Н.П. Михальська), оскільки «відповідність умонастроїв авторів (коли б вони не жили) духу останніх епох - це чи не головний чинник популярності творів і динаміки їх репутації»(В.Е. Халізев).

Безумовно, всі перераховані чинники складають модель літературного успіху С. Моема. Однак виникає необхідність розгляду використання образу «дивної людини», представленої читачеві в захоплюючій формі.

Ця необхідність пов'язана з недостатньою вивченістю творчості С. Моема у вітчизняному моемознавстві.

Образам «дивної людини» і образам колоністів в художній прозі С. Моема приділялася велика увага дослідників.

Проте в дослідженні цих образів, як правило, робився акцент на розкриття Моемом соціальної сторони життя.

Так М. Злобіна в статті «Сюрпризи С. Моема» пояснює втечу «дивних героїв» письменника в екзотичні місця не тільки прагненням до краси, а перш за все тим, що «індивідуальність могла тут розвиватися без перешкод»; в цивілізованому ж суспільстві відбувається придушення і нівелювання особистості [див. 9, 271-274].

Моема найбільше приваблювало створення людини з якоюсь дивиною в характері, людини незвичайної долі. Вихід з життєвого безвихідного становища, можливість внутрішнього звільнення Моем бачив для своїх героїв в поневіряннях по світу.

Широко досліджені літературні взаємозв'язки С. Моема з його сучасниками (письменниками першої половини XX століття) в роботах А.А. Бурцева, М.А. Комолова, Д. Олдріджа, З.П. Решетова, В.А. Скороденко, Ф.І. Юсупова, Д.М. Урнова, Ф.А. Хутиз. У перерахованих дослідженнях зустрічаються зіставлення творчості С. Моема і Р. Кіплінга, Д. Конрада, А. К. Дойля.

На даний час в літературознавстві існує багато робіт присвячених дослідженню життя і творчості Моема. Багато наукових робіт, статей написано про його драматургію, оповідання, романи. Проте мало комплексних значущих робіт присвячено одному з найбільш популярних його романів «Місяць і гріш».

Актуальність даної роботи обумовлена недостатнім дослідженням даного роману вітчизняними літературознавцями і необхідністю заповнення прогалини в дослідженні проблематики твору, героїв, місця твору як у творчості письменника так і в світовій літературі загалом. Важливим є аналіз розвитку характеру головного героя, ставлення до нього суспільства, реалізації його творчого таланту.

Метою дипломної роботи є дослідження місця роману в світовій літературі, прояву імматеріальності в характері головного героя, становлення особистості героя під впливом зміни його особистісних орієнтирів з матеріальних на нематеріальні, дослідженням внутрішнього світу героя.

Дана мета передбачає вирішення наступних завдань:

розглянути специфіку творчості Сомерсета Моема і місця роману у світовій літературі;

розкрити поняття матеріальності і імматеріальності як філософських категорій, з’ясувати значення категорії «духу» як сплаву понять «душі», «інтелекту», «волі», «таланту», «досвіду»;

дослідити і проаналізувати перший етап життя Стрікленда, з’ясувати ставлення оточуючих і автора до постаті героя в даний період життя;

дослідити і проаналізувати другий етап життя Стрікленда, визначити причини, передумови і наслідки кардинальних змін в характері героя;

дослідити і проаналізувати третій етап становлення особистості Стрікленда, з’ясувати суть імматеріальності успіху героя.

Об’єктом даної роботи є життя і творчість головного героя роману «Місяць і гріш» Чарлза Стрікленда.

Предметом дослідження є співвідношення матеріального й імматеріального в постаті героя, еволюція його внутрішнього світу впродовж життєвого шляху.

Теоретичною основою стали філософські праці Е. Фромма, Г. Гегеля, Ф. Ніцше, літературознавчі - A.A. Анікста, Г.Е. Іонкіса, М. Кудрявицького, С. B.А. Скороденка, І. Влодавської, В.С. Моема, Н. Михальської, статті енциклопедичних довідників вітчизняних і зарубіжних видань.

Методологічною базою роботи являється системний підхід, який полягає в комплексному вивченні становлення характеру головного героя крізь призму боротьби матеріального і нематеріального. Також використовуються такі методи як біографічний, описовий, аналізу і синтезу, узагальнення та систематизації, метод компаративістики і компіляції.

Наукова новизна дослідження пов’язана з тим, що в ньому проводиться комплексний аналіз характеру героя у контексті співвідношення матеріального й імматеріального.

Теоретична цінність дослідження полягає в тому, що в ньому розкриті світоглядні і естетичні позиції Моема, погляди і ставлення різних науковців до творчості письменника і до досліджуваного роману, глибоко досліджується постать головного героя, висвітлюється тісний зв'язок його характеру з нематеріальними категоріями буття, влив їх на його долю.

Практична значущість роботи полягає в тому, що її матеріали можуть бути використані у вузівських курсах з історії англійської літератури XX ст., історії зарубіжної літератури кінця XIX - початку XX ст., історії зарубіжної літератури XX ст., спецкурсах з творчості В. С. Моема.

Структура роботи. Робота складається зі вступу, двох розділів, висновків, списку використаних джерел.