Мезинський національний природний парк

Мезинський НІШ створено 10 лютого 2006 р. Площа парку 31 035,21 а, в тому числі 8543,9 га передано парку у постійне користування. Територія розташована на півночі Коропського району Чернігівської області.

У системі фізико-географічного районування України територія НПП належить до Новгород-Сіверського району області Новгород-Сіверського Полісся. НПП презентує ландшафтні комплекси лесових островів, які є особливістю цієї фізико-географічної області. Низка лесових островів тягається вздовж правого берега р. Десни. В межах України вздовж Десни знаходиться чотири лесових острова: Грем'ячський, Новгород-Сіверський, Блиставський та найбільший, де і розташований Мезинський НПП, - Понорницький. Схожі ландшафти мають продовження і на півночі, в Росії, це так звані опілля: Брянське, Трубчевське та Стародубське (Присудоеьке).

Понорницький лесовий острів являє собою підвищену рівнину. Максимальна відмітка висоти - 212 м. в.р.м. біля с. Рихли на самій межі НПП. До р. Десни спускається стрімкий схил висотою до 70-85 м. Низький базис ерозії і легкість розмиву лесових порід сприяють розвитку яружно-балкової мережі. Тому поверхня всіх лесових островів, і Понорницького зокрема, сильно розчленована ярами і глибоко врізаними долинами малих річок - приток р. Десни. Більшість берегових ярів являють собою великі розгалужені системи, що відкриваються гирлом у балку. На схилах корінного берега р. Десни та глибоких ярів на денну поверхню виходять антропогенові, палеогенові і подекуди крейдяні відклади. Основними ґрунтоутворюючими породами є лесовидні суглинки, які підстилаються мореною. У товщі лесу простежуються викопні ґрунти. У ґрунтовому покриві переважають сірі опідзолені пилувато-легкосуглинисті й супіщані та дерново-середньопідзолисті супіщані і суглинкові, дерново-слабопідзолисті та опідзолені чорноземи. На схилах ярів поширені грунти різного ступеня змитості. У заплаві р. Десни ірунтовий покрив строкатий. На відносно дренованих ділянках його формують різноманітні за потужністю дернового горизонту та оглеєння алювіально-дернові грунти. Серед гігроморфних типів грунтів поширені торф'яно-болотні та торфовища. На території Мезинського НПП беруть початок і протікають малі річки Студинка, Хвостинка, Восковуха, Криска, Бистриця. Найбільша з них Студинка. Вона має широку долину, зайняту долинно-зандровими місцевостями.

За геоботанічним районуванням України, ця територія належить до Новгород-Сіверсько-Понорницького району дубово-соснових, дубових лісів та заплавних лук Чернігівсько-Новгород-Сіверськош (Східнополіського) округу дубово-соснових та соснових лісів. Особливості геологічної та геоморфологічної будови зумовили формування тут не характерного для Полісся рослинного покриву. Основу його становлять дубові, липово-дубові, кленово-липово-дубові, менше - грабово-дубові ліси.

Основу рослинного покриву території становлять ліси, які займають 38% площ. Дещо меншою є частка орних земель (35%). Якщо ліси розташовані по схилах ярів та корінного берега р. Десни, то орні землі займають легкохвилясті плато. На лучну рослинність сіножатей та пасовищ припадає 16% території НПП (днища та схили крупних ярів, заплава р. Десни). Частка земель під річками, озерами у заплаві р. Десни та ставками на малих річках у структурі земель НПП становить 3%. Заболоченість низька - 1%. Під дорогами та забудовою перебуває 7% земель (Андрієнко, Шеляг-Сосонко, Устименко, 1982). Тут розташовані такі села: Великий Ліс, Ваньків, Будище, Радичів, Вишеньки, Свердлівка та ін.

Більшість лісів Мезинського НПП (67% лісовкритої площі) становлять похідні угруповання, які являють собою протиерозійні насадження різного складу вздовж корінного берега р. Десни та на схилах ярів. Решту (33%) площ займають корінні лісові угруповання. Головною лісоутворюючою породою на території НПП є дуб звичайний. Корінні ліси тягнуться у комплексі з похідними березово-осиково-широколистяними лісами майже суцільною смугою із заходу на схід у середній частині лесового острова. Вони представлені такими субформаціями: дубовою, липово-дубовою, кленово-липово-дубовою, липовою, в урочищі „Рихлівська дача" - грабово-дубовою, а в урочищі „Вишенська дача" ясеновою.

Дубові ліси зростають на дерново-підзолистих супіщаних і суглинкових, а також на сірих опідзояених суглинкових грунтах. За віком серед дубових лісів переважають середньовікові і достигаючі деревостани з домішкою ясена звичайного (Fraxinus excelsior), клена гостролистого (Acer campestris), в'язів граболистого (Ulmus carpinifolia) та шорсткого (U. glabra), осики (Populus tremula), берези бородавчастої (Betula pendula). У складі підліска у дубових лісах переважає ліщина (Corylus avellana), трапляються бруслина бородавчаста (Euonymus verrucosa\ крушина ламка {Frangida alnus), горобина звичайна {Sorbus aucuparid), клен татарський {Acer tataricum). Основними асоціаціями дубових, кленово-липово-дубових та липово-дубових лісів є ліщиново-волосистоосокова (займає верхні частини схилів), ліщиново-яглицева (середні та нижні частини схилів), ліщиново-зірочникова (поширена на освітлених місцях верхніх та середніх частин схилів), ліщиново-різно-травна (на дренованих ділянках з розрідженим деревосі^ланом). Основу трав'яного ярусу дубових лісів становлять типові неморальні види: копитняк європейський (Asarum europaeum), чина весняна (Lathyrns vernus), фіалка дивна (Viola mirabilis), переліска багаторічна (Mercuria-lis perennis). У розріджених лісах зростає участь злаків і узлісних видів: тонконогів лучного (Poa pratensis) та вузьколистого (P. angustifoUd), грястиці збірної (Dactylis glomerata), пахучки звичайної {Clinopodium vulgare), конвалії звичайної (Convallaria majalis), куцоніжки лісової {Brachypodium sylvaticum), материнки звичайної (Origanum vulgare).

У складі синузій в корінних лісах налічується 6-7 (до 8) видів. Загальне проективне покриття ефемероїдів 15-40%. Домінантами є анемона жовтецева (Anemone ranunculoides) (з проективним покриттям 5-20%), пшінка весняна (Ficariaverna) (3-25%), рясти порожнистий (Corydalis cava) (5-15%) та, зрідка, проміжний (С. intermedia) (3-5%).

Болотна рослинність поширена у заплаві р. Десни. Правобережна частина заплави, де розташований НПП, заболочена менше, ніж лівобережна. Найбільш поширеними є мінеральні болота, де домінують лепешняк великий (Glyceria maxima) та осока гостра (Carex acuta). У долинах малих річок поширені осокові болота, подекуди трапляються невеликі ділянки заболочених вільшняків.

Найбільш поширеними серед справжньої водної рослинності є ценози глечиків жовтих (Nuphar luted), латаття білого (Nymphaea alba), плавуна щитолистого (Nymphoides peltata), рдесників пронизанолистого (Potamogeton perfoliatus) та блискучого (P. lucens), куширу темнозеленого (Geratophyllum demerswn), різака алоевидного (Stratiotes aloides). Серед ценозів прибережно-водної рослинності найчастіше трапляються ценози формацій ленешняка великого (Glyceria maxima), куги озерної (Scirpus lacustris), сусака зонтичного (Butomus vmbellatus), стрілолиста стрілолистого (Sagittaria sagittifolia).

Флора парку різноманітна, за оцінкою TLM. Устименка (1984), орієнтовна кількість судинних рослин становить близько 500 видів. Нині з території Мезинського НПП відомо місцезростання 12 видів, занесених до Червоної книги України.

На території парку виявлено місцезростання таких рідкісних, реліктових та малопоширених у регіоні видів: страусове перо звичайне (Matteuccia struthiopteris (L.) Tod.), ряска горбата (Lemna gibba L.), каулінія мала (Caulinia minor (All.) Coss. et Germ.), вільха сіра (Alnus incana (L.) Moench), багаторядник шипуватий (Polystichum aculeatum (L.) Roth), граб звичайний, верба мирзинолиста (Salix myrsinifolia Salisb.), суниці мускусні (Fragaria moschata Duch.).

Створення Мезинського НПП дозволить забезпечити охорону таких рідкісних рослинних угруповань, занесених до Зеленої книги України. До них належать:

1. Група асоціацій дубових лісів з дуба звичайного ліщинових -Querceta (roboris) corylosa (типові угруповання).

2. Асоціації грабово-дубового лісу волосистоосокового -Carpinetum-Quercetum caricosum (pilosae) та грабово-дубового лісу яглицевого - Carpineto-Querceturn aegopodiosum (типові угруповання).

3. Асоціації липово-дубових та кленово-липово-дубових лісів з липи серцелистої, клена гостролистого" та дуба звичайного волосистоосокових - Tilieto (cordatae)-Quercetum (roboris) caricosum (pilosae), Acereto (platanoidis)-Tilieto (cordatae)-Quercetum (roboris) caricosum (pilosae), а також липово-дубового та кленово-липово-дубових лісів з липи серцелистої, клена гостролистого та дуба черещатого яглицевих - Tilieto (cordatae)-Quercetum (roboris) aegopodiosum, Acereto (platanoidis)-Tilieto (cordatae)-Quercetum (roboris) aegopodiosum.

4. Формація сальвінії плаваючої - Salvinieta natantis.

5. Формація плавуна щитолистого - Nymphoideta peltatae.

6. Формація латаття білого - Nymphaeeta albae.

7. Формація лататгя сніжно-білого - Nymphaeeta candidae.

8. Формація глечиків жовтих - Nuphareta luteae.

Нині на території Мезинського НПП знаходиться 9 природно-заповідних об'єктів загальною площею 2940 га (Природно-заповідний..., 2002). У гідрологічному заказнику місцевого значення „Покошицьке" (62 га) охороняються евтрофні осокові болота у верхів'ях річок Студинка та Гусинець. Ландшафтний заказник „Мезинська Швейцарія" (154 га) розташований на стрімких схилах корінного берега р. Десни та ярів, де можна спостерігати виходи крейдяних відкладів. У ландшафтному заказнику місцевого значення „Криничне" (36 га) охороняється придеснянський мальовничий ландшафт з виходами джерел біля правого корінного берега. Інший ландшафтний заказник місцевого значення „Змєєвщина" (247 га) створений для охорони дубово-соснових лісів з березою, що знаходяться у прирусловій частині р. Десни, а також на схилах і ярах. Територія ландшафтного заказника місцевого значення „Жуків яр" (118 га) включає ділянки листяних лісів з дуба, ясена, сосни та липи на стрімких схилах, які мають водоохоронне значення. У центрі масиву - осокове болото. Ботанічний заказник місцевого значення „Дубравка" (742 га) також створений для охорони дубових та липово-дубових лісів віком 80-100 р. на схилах балок крутизною 5-35°. Трав'яний покрив неморального характеру. У флорі цих лісів лілія лісова, коручки темно-червона та чемерниковидна, любка дволиста, гніздівка звичайна. Середньовікові культури сосни, а у заплаві - тополеві насадження типові для ландшафтного заказника місцевого значення „Коропський" (114 га). У лісовому заказнику місцевого значення „Вишенська дача" (678 га) представлені дубові та дубово-соснові ліси ліщинові з любкою дволистою та гніздівкою звичайною. У ландшафтному заказнику загальнодержавного значення „Рихлівська дача" (789 га) переважають нетипові для Полісся дубові, липово-дубові, грабово-дубові ліси із значною кількістю старих дерев дуба віком 200-300 років. Трав'яний покрив із неморальних видів.

Новостворений Мезинський НПП посідає чільне місце в екологічній мережі Новгород-Сіверського Полісся. Його територія визначена як екологічне ядро національного рівня.