Рекомендації по впровадженню нових методів управління в роботу головних сержантів рот

Досвід розбудови Збройних Сил України переконливо засвідчив, великий вплив людського фактору на управлінську діяльність. Не слід забувати що командир це також людина.

Отже, для того щоб виконати завдання щодо навчання сержантів військової частини методам управління та сформувати у них власний стиль керівництва зростає роль і значущість головного сержанта роти у цьому питанні.

Метою діяльності головного сержанта роти за даним напрямком може полягати у організації навчання, розвитку індивідуальних якостей, що забезпечать належне формування форм, стилів і методів роботи у особового складу і у себе особисто.

Як вже визначалося у першому розділі дипломної роботи до розв’язання завдань управління головні сержанти рот можуть використовувати всі три групи методів військового управління які розроблені наукою управління і успішно застосовуються керівниками у різних ланках управління в Збройних Силах України, але досвід який отриманий мною під час перебування у військах та під час стажування показав, що сержантів, які обіймають первинні посади у військах не навчають використовувати методи військового управління на практиці і відповідні програми підготовки у військах не існують, що приводить до багатьох проблем, які визначені у наказі начальника Генерального штабу - Головнокомандувача Збройних Сил України від 29.11.10 № 193 «Про стан організації роботи з сержантським (старшинським) складом Збройних Сил України та шляхи її вдосконалення».

Зокрема у ньому відзначено що, 1 728 сержантів і старшин військової служби за контрактом на сьогодні виконують обов’язки за посадами рядового складу, а 2 500 солдатів (1 497 військовослужбовців за контрактом та 1 003 військовослужбовця строкової військової служби) обіймають посади сержантів та старшин. Професійне становлення сержантів та старшин у військових підрозділах проводиться безсистемно, відсутня плановість у проведенні заходів щодо організації послідовної багаторівневої підготовки (перепідготовки) сержантського та старшинського складу, унаслідок цього сержанти не спроможні на належному рівні виконувати свої функціональні обов’язки, знижується їх лідерська роль у військових колективах.

Офіцерський склад не бачить в особі сержанта відповідальну посадову особу, яка здатна підтримувати військову дисципліну та організовувати підготовку та навчання підпорядкованого особового складу, військовослужбовці цієї категорії відчувають свою нереалізованість та втрачають мотивацію до військової служби.

Вимогливість сержантського та старшинського складу до підлеглих знижується, внаслідок чого погіршується морально-психологічний стан у військових колективах. Це є головною причиною зростання, кількості правопорушень, скоєних військовослужбовцями за контрактом. З усієї кількості перерахованих у наказі випадків правопорушень серед військовослужбовців за контрактом - (58%) скоєно сержантським (старшинським) складом, переважно у стані алкогольного сп’яніння, з них 50 % - сержантами.

З метою подолання існуючих проблем описаних вище підвищення престижу сержантів і старшин, зміцнення їх командирського і лідерського авторитету в очах командного та особового складу підрозділів, підвищення їхньої мотивації до військової служби через формування у їх свідомості їхньої необхідності і потреби для Збройних Сил, виконання завдання щодо навчання сержантів військової частини методам управління, формування у них власного стилю керівництва, здійснити дійсно дієвий вплив та кардинальні зміни у підходах до роботи з сержантським (старшинським) складом Збройних Силах України у даній роботі мною пропонується зробити один із кроків впровадження нових методів управління в роботу головних сержантів рот, а саме запропонувати розроблену мною програми, яка пропонується до використання у військах з метою навчання сержантів військової частини методам управління підрозділами та формування власного стилю керівництва.

Наступним кроком у впровадженні нових методів управління в роботу головних сержантів рот повинно стати підкріплення отриманих особовим складом теоретичних знань практикою повсякденної діяльності, коли за питаннями які виникають у службовій повсякденній діяльності особового складу можуть виникнути труднощі. У цій ситуації головний сержант роти повинен стати наставником для особового складу із цих питань.

Наставництво на мою думку необхідно для того щоб показати особовому складу інші нові для них методи управління, про які не буде згадуватися під час їхньої теоретичної підготовки, наприклад під час прийняття рішень, постановки і обговорення результатів виконання завдань.

Проведення занять за даною програмою на мою думку дозволить відійти сержантам від практики необміркованого застосування різних методів роботи, коли ситуація яка склалася навколо сержанта як військового керівника та підрозділу не відповідають умовам морально-психологічного клімату у підрозділі, зрілості військового колективу, навченості особового складу, дозволить відійти від застарілих методів які ґрунтуються на простому голому адмініструванні, (що у свою чергу також приводить до зниження авторитету сержанта в очах особового складу), а дійсно побудованих на практичних результатах науки, через організацію і проведення занять які не передбачені програмами бойової підготовки.

Корисність запропонованого підходу до розв’язання існуючої проблеми полягає в тому що він дозволяє не змінюючи програми підготовки, не вносячи зміни та корегування в плануючу документацію військової частини без залучення великої кількості військовослужбовців керівного складу військової частини до організації і проведення занять, та не використовуючи великих витрат на організацію навчання (коштів) здійснити підготовку військовослужбовців із цих питань.

Єдиним ресурсом, яким слід забезпечити головних сержантів рот, є час на підготовку та проведення занять за запропонованою програмою.

Умовами виконання цього завдання залишається присутність особового складу на даних заняттях (краще щоб військовослужбовці на данні заняття йшли самостійно за власним бажанням), не зайнятість народознавчої світлиці або іншого обраного місця для проведення занять, ну і власне бажання головного сержанта роти організовувати та проводити заняття за запропонованою тематикою, прагнення підвищити рівень своїх знань та майстерності в управлінні підрозділами.