Порівняння трьох основних стилів керівництва. Залежність між результатами праці та стилем керівництва

Стиль управління можна визначити беручи до уваги темперамент, риси характеру, стилю звичок, схильностей та ставленні до людей. Для цього використовується різні методики (Додаток А).

Доведено, що біля 60 % діяльності командира-автократа складається з наказів, команд, указівок, а у командира-демократа накази й команди складають лише 5 %.

В остаточному підрахунку все зводиться до технології прийняття управлінських рішень, зокрема військовий менеджер:

) одноосібно приймає рішення й сповіщає про нього (чистий автократ);

) дозволяє підлеглим діяти без обмежень, установлених керівництвом «зверху» («чистий ліберал» ― «чисте невтручання»);

) розкриває суть проблеми, дає вказівки, оцінює пропозиції, приймає рішення («чистий демократ»).

 

Таблиця 1 - Основні характеристики стилів керівництва

Стиль керівництва	Характеристики
	Результат роботи організації	Мотивація	Вимогливість	Участь у прийняті рішень (управлінні) підлеглих
Авторитарний	Важливо тільки результат	Основана на беззаперечному підпорядкуванні	Жорстка	Не залучаються
Ліберальний	Результати не важливі	Відсутня	Низька	Робиться вигляд, що підлеглі беруть участь в управлінні
Демократичний	Важливі й результати й способи досягнення	Обґрунтована на використанні матеріальних і соціально-психологічних потреб	У поєднанні з довірою	Активно залучається до прийняття рішень та управління

 

Проте, дослідження, проведені відомим американським вченим Куртом Левиним, показали, що працівники віддавали перевагу демократичному керівникові, але були більш продуктивні в разі авторитарного керівництва.

Дослідження останніх років також підтвердили факт, що демократичний стиль не завжди є найбільше продуктивним. Працівники таких професій, як пожежники, поліцейські, адміністративні (які близькі до військовослужбовців) віддавали перевагу й були задоволені роботою з авторитарним керівником.

Дослідження німецьких вчених виявили залежність між результатами праці та стилем керівника. Ефективність різноманітних стилів оцінювалася протягом трьох років. Найвищі результати в колективі, де переважає демократичний стиль керівництва, а найнижчі ― ліберальний та авторитарний (мал. 1).

 

Мал. 1 - Ефективність різних стилів роботи керівника: І - авторитарний; ІІ - ліберальний; ІІІ - демократичний

Варто мати на увазі, що кожний із трьох стилів керівництва в чистому вигляді зустрічається дуже рідко. Гнучкість командира й полягає в тому, щоб використовувати переваги кожного стилю та застосовувати його залежно від особливостей ситуації. На цьому твердженні заснована система ГРІД.

За останні роки в США проведено багато досліджень з поведінських концепцій, в яких фокус зрушився від пошуку відповіді на запитання, хто є лідером, до відповіді на запитання, що і як керівники роблять.

Найбільш відомою сучасною концепцією цього типу є управлінська решітка ― система ГРІД, яку розробили в 1964 році американські вчені Роберт Блейк і Джейн Моутон

Вона являє собою матрицю, утворену пересіченням двох змінних або вимірів (мал. 2):

 

Мал. 2 - Управлінська решітка - система ГРІД

 

) турбота про виконання завдання (вісь X) ― прагнення командира до одержання позитивних результатів у виконанні завдання;

) турбота про підлеглих (вісь У) ― прагнення командира до досягнення кінцевих результатів на підставі довіри та поваги підлеглих, симпатії один до одного, розуміння й підтримки.

Взаємозв’язок вимірів для визначення стилю управління схематично може бути уявлений у вигляді решітки 9-ти бальною оцінкою. У таблиці ГРІД 1 бал ― це низький ступінь виміру, а 9 балів ― високий. Інші показники позначають проміжні ступені того або іншого виміру.

Із використанням цієї моделі можна представити 81 стиль керівництва, кожний із яких характеризується значеннями X і У.

Із цієї сукупності стилів керівництва можна виділити п’ять граничних стилів, які характеризуються властивостями поведінки командира та його стосунками з підлеглими:

стиль керівництва 9.1 ― максимальна турбота про ефективність виконання завдання (9 балів) сполучається з мінімальним піклуванням про підлеглих (1 бал). Командир зі стилем управління 9.1 віддає пріоритет максимізації результатів виконання завдання, диктуючи підлеглим, що й як вони мають робити. Такий стиль керівництва називають управлінням на основі виконання завдання;

стиль керівництва 1.9 ― мінімальна турбота про ефективність виконання завдання (1 бал) сполучається з максимальним піклуванням про підлеглих (9 балів). Основна увага приділяється збереженню дружніх стосунків між військовослужбовцями, нехай навіть за рахунок результатів виконання завдання. Такий стиль керівництва називають управлінням підлеглими;

стиль керівництва 1. 1 ― мінімальна турбота про виконання завдання й про нужди підлеглих. Військовий менеджер цього стилю управління прикладає лише мінімальні зусилля, які необхідні для того, щоб зберігати своє місце в підрозділі або організації в цілому. Такий стиль керівництва називають убогим управлінням;

стиль керівництва 5.5 ― це командир із філософією «золота середина». В її основі лежить система допущень, яка забезпечує мирне співіснування командира й підлеглих;

стиль керівництва 9.9 ― високий рівень турботи про виконання завдання синтезований із високим рівнем піклування про підлеглих. У діях командира стилю 9.9 переважають демократичні прийоми вирішення завдання та взаємин із підлеглими. Такий стиль керівництва отримав назву колективне управління.

Обстеження значного числа військових підтвердило гіпотезу засновників моделі ГРІД про те, що незалежно від ситуації, стиль 9.9 є ліпшим. Ця модель використовується військовими різних провідних країн світу для вироблення ліпшої лідерської поведінки через участь у програмах навчання та підготовки, спеціально розроблених для вироблення в них стилю 9.9.

У випадку переваги у командира стилю 9.1 ― варто приділяти більше уваги навчанню в сферах розвитку підлеглих, мотивації, комунікації тощо. Перевага у командира стилю 1.9 потребує навчання в таких сферах, як прийняття рішень, планування, організація та контроль. При стилі 5.5 у певній мірі вам може знадобитися навчання з більшості зазначених напрямів. Стиль 1.1 викликає сумнів у можливості змінити поведінку військовослужбовця, у тому числі й через навчання.

Ситуаційне керівництво ― це визначення стилю управляння залежно від рівня зрілості рівня військової організації або групи: ступеню кваліфікації та прагнення до його росту (табл. 2).

Сучасний командир (сержант) має навчитися прийняти будь-який стиль керівництва, адекватний меті, що стоїть перед підрозділом, групою, та її особливостям ― кваліфікації, відповідальності, потребам тощо.

 

Таблиця 2 - Визначення стилю управління щодо рівня зрілості групи

Рівень зрілості групи		Відповідний стиль керівництва
Повністю кваліфікована й та група, що бажає далі вдосконалюватися		Надання самостійності. Визначення функцій і відповідальності підлеглих. Спільне обговорення результатів.
Достатньо кваліфікована та яка продовжує вдосконалюватися.		Участь у прийняті рішень. Залучення підлеглих до постановки мети. Консультації та заохочення самостійності.
Малокваліфікована, але яка прагне до підвищення кваліфікації.		Координація. Менш глибокий інструктаж і контроль. Заохочення ініціативи та ділових контактів.
Низько кваліфікована та яка не прагне до вдосконалення		Указівки. Ретельний інструктаж і детальний контроль. Заохочення старанності та особистих досягнень