Розділ І. Теоретико-методологічні основи регулювання поведінки державних службовців під час виконання професійних обов’язків

ПЛАН

 

ВСТУП

РОЗДІЛ І. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ РЕГУЛЮВАННЯ ПОВЕДІНКИ ДЕРЖАВНИХ СЛУЖБОВЦІВ ПІД ЧАС ВИКОНАННЯ ПРОФЕСІЙНИХ ОБОВ’ЯЗКІВ

Поняття та види конфліктів між державними службовцями

Причини виникнення конфліктів між державними службовцями на робочому місті

Засоби попередження конфліктів

РОЗДІЛ ІІ. НОРМАТИВНО-ПРАВОВІ ЗАСАДИ РЕГУЛЮВАННЯ ОСОБИСТІСНИХ СТОСУНКІВ МІЖ ДЕРЖАВНИМИ СЛУЖБОВЦЯМИ

Законодавство України щодо основних нормативних засобів вирішення конфліктів

Підзаконні нормативно-правові акти щодо механізму запобігання конфліктів у діяльності державних службовців

Проектні зміни щодо вдосконалення діючого законодавства України в питаннях регулювання стосунків між державними службовцями

РОЗДІЛ ІІІ. КОНФЛІКТИ В ОРГАНАХ ВНУТРІШНІХ СПРАВ ПІД ЧАС ВИКОНАННЯ СЛУЖБОВИХ ОБОВ’ЯЗКІВ: АНАЛІЗ ПРОБЛЕМИ ТА ШЛЯХИ ЇЇ ВИРІШЕННЯ

Причини виникнення конфліктних ситуацій між державними службовцями в органах внутрішніх справ

Негативні наслідки конфліктів між службовцями в органах внутрішніх справ

Пропозиції щодо усунення та запобігання конфліктів між службовцями органах внутрішніх справ

ВИСНОВКИ

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

ВСТУП

 

У сучасному українському суспільстві на конституційних засадах проголошено прагнення до розвитку і зміцнення демократичної, соціальної, правової держави. Але, разом з тим, все більше виявляється невідповідність нормативно-законодавчої бази із тими сферами, які вона повинна регулювати. Практичні завдання з реформування державної служби в Україні обумовлюють напрям подальшої інтеграції до європейського демократичного простору. Зокрема, актуальним є вивчення практики розробки національного кодексу етики державних службовців і формування етичної інфраструктури державної служби, з’ясування ролі в цьому процесі політичних лідерів держави, осмислення досвіду добору кадрів, їх атестації і кар’єрного просування за морально-професійними якостями, аналіз системи неперервної етичної освіти на робочому місці, методів стимулювання, а також інструментів і процедур, які врегульовують небажану поведінку, конфлікті ситуації тощо [40].

Вивчення теоретичних та практичних основ функціонування державної служби сьогодні дозволяє: підняти авторитет і зміцнити імідж державної служби; оцінювати якість та ефективність державної служби; запроваджувати інноваційні підходи в реалізацію основних функцій; вибрати державним службовцям оптимальну модель поведінки, яка передбачає дотримання гуманних нормативів, конкретності поведінки, дотримання законів, що дозволить зміцнити повагу і довіру до державного службовця [18, с. 15].

Актуальність даної теми полягає у тому, що інститут державної служби покликаний підтримувати певний порядок у суспільстві шляхом «забезпечення ефективної роботи всіх державних органів відповідно до їх компетенції», та відповідно намагатися бути прикладом належного функціонування як певного утворення [3]. Адже наявність невідповідності між приписами щодо діяльності самої державної служби та реальним станом її функціонування викликає сумнів у тому, чи може взагалі цей інститут ефективно сприяти на роботу державних органів. Наявність конфліктних ситуацій, що виникають при зіткненні власних інтересів службовців свідчить про те, що українське законодавство не є досконалим в даному напрямку і потребує доробок та уточнень.

Метою даної роботи є аналіз ґенезу конфліктів між державними службовцями у процесі проходження ними державної служби, дослідження можливих шляхів вирішення та запобігання конфліктів у державних установах. Ця мета буде досягатися через вирішення низки задач:

.   на підставі системно-структурного аналізу розкрити поняття та здійснити класифікацію конфліктів між державними службовцями

.   проаналізувати, які ситуації передують виникненню конфліктів між державними службовцями;

.   розкрити наслідки конфліктів як для державного службовця, так і для державної служби загалом;

.   визначити на підставі чинного законодавства, які існують засоби попередження конфліктів між службовцями;

.   дослідити, чи належним чином втілюються на практиці нормативно-правові документи, які регулюють особистісні стосунки між службовцями;

.   запропонувати власні пропозиції щодо попередження та усунення конфліктів між державними службовцями на прикладі конкретної державної установи.

Об’єктом дослідження є особистісні стосунки між державними службовцями під час виконання службових обов’язків.

Предметом дослідження є особливості виникнення конфліктів між державними службовцями у процесі проходження ними державної служби.

У сучасній практиці використовуються різні форми роботи з конфліктами. З одного боку, подібна різноманітність надає державним службовцям широкий вибір у підході до управління конфліктом, з іншого - існує складність при виборі найоптимальнішого способу врегулювання конфлікту. Для подолання подібних ускладнень слід розглядати процес управління конфліктом з точки зору системного підходу. Отже, методологічну основу даної роботи складає системний підхід. Процес конфлікту у певному сенсі можна асоціювати з системою: системою функціонування структурних компонентів конфлікту; системою відносин між державними службовцями певного структурного підрозділу місцевої державної адміністрації (у разі міжособистісного конфлікту); системою відносин державного службовця до самого себе, до ролей (і між ролями), які він виконує у суспільному, професійному житті (у разі внутрішньоособистісного конфлікту); чи системою відносин між колективами державних службовців (у разі міжгрупового конфлікту) тощо [48, с. 24].

Для написання курсової роботи було використано наступні методи: метод систематизації при отриманні відомих даних про конфлікти в державних організаціях, метод абстрагування як спосіб відвернення від неістотних властивостей і звернення уваги саме на дослідження тих особливостей та сторін конфлікту, які цікавлять нас в рамках обраної теми, метод узагальнення як спосіб поєднати проблему існування конфліктів в середині будь-якої державної організації. За допомогою загальнонаукових методів індукції та дедукції виконано спробу встановити причинно-наслідковий зв'язок виникнення конфлікту в державній організації між її службовцями.

Дана проблема була досить глибоко розроблена на теоретичному рівні такими авторами як Л. Козер, М. Фоллетт, Р. Дарендорф, М. Дойч. До вітчизняних дослідників, які намагалися вирішити дану проблему можна віднести Т. Василевську, І. Лопушинського, В. Малиновського, Т. Мотренко, О. Оболенського, М. Рудакевич, В. Васильєва, Н. Деханова, Ю. Холоденко, М. Логунову, М. Пірен та інші.

Дана робота може знайти практичне застосування під час наукових конференцій з приводу даної теми, для підготовки на семінарські заняття з курсу «Державна служба», допомогти державним службовцям і їх керівникам більш глибоко зрозуміти причини виникнення конфліктів в організації та знайти можливі шляхи їх запобігання, а також бути підґрунтям для вирішення конфліктних ситуацій в державних організаціях та установах.

ВИСНОВКИ

 

Таким чином, в даній роботі зроблена спроба якомога точніше розкрити поняття конфлікт саме у контексті державної служби на основі існуючих з цього приводу дефініцій. Конфлікт - це такий різновид соціальної взаємодії, який виникає в наслідок усвідомлення сторонами - однією з яких обов’язково виступає суб’єкт державного управління - протилежності інтересів, що призводить до протидії сторін в процесі, або з приводу реалізації державної влади. Щодо класифікацій конфліктів в державному управлінні, то найбільш вживаною за кількістю учасників є розподіл на між особові та між групові, а щодо відносин підпорядкування - на вертикальні і горизонтальні.

Проаналізовано підстави для виникнення конфліктів між державними службовцями і виявлено, що їх можна структурувати у такі групи: «прогалини» законодавства - недосконала нормативно-правова база, що регулює відносини працівників державної служби, нечіткість вимог до моральних якостей працівників, відсутність однозначних визначень щодо бажаної поведінки на державній службі; недоліки у організації праці - недосконалий графік роботи, низька матеріальна зацікавленість службовців, відсутність належних соціальних гарантій, непрестижність державної служби; некомпетентність керівників - директиво-вказівний стиль управління замість бажаного демократичного, надлишкова вимогливість керівника до підлеглих, низька інформованість керівника підрозділу про реальну ситуацію щодо проблем, які існують в колективі, невміння вирішувати конфлікти конструктивними методами; поведінка самих державних службовців - психологічна <http://ua-referat.com/%D0%9F%D1%81%D0%B8%D1%85%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D0%B3> несумісність людей, недостатня вихованість, слабка підготовленість працівника до своїх функціональних обов'язків, психологічний <http://ua-referat.com/%D0%9F%D1%81%D0%B8%D1%85%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D0%B3%D1%96%D1%8F> і емоційний бар'єр спілкування <http://ua-referat.com/%D0%A1%D0%BF%D1%96%D0%BB%D0%BA%D1%83%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F>, порушення службової етики державного службовця.

Хоча конфлікти у процесі походження державної служби, в деякій мірі можуть сприяти виявленню латентних проблем у колективі, але часто вони несуть у собі негативні наслідки. До останніх можна віднести: по-перше - низька ефективність самої державної служби як спеціально організованої професійної діяльності громадян з реалізації конституційних цілей і функцій держави; по-друге - недовіра з боку громадськості до інституту державної служби і. як наслідок, зниження рівня демократії в суспільстві; по-третє - несприятливі умови для роботи в середині самого колективу, недовіра державних службовців один до одного, виникнення конфлікту приватних інтересів, що суперечать службовим обов’язкам.

Окремі аспекти законодавчо-нормативного регулювання поведінки державних службовців зафіксовані у Законі України «Про державну службу» і Законі України «Про боротьбу з корупцією», а також у Кодексі правил поведінки державного службовця, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 7 листопада 2000 року №783/5004. У ст. 5 Закону України «Про державну службу» виокремлено етичні вимоги щодо поведінки державного службовця, як один із засобів забезпечення законності і етичності в діяльності державних службовців. Механізм регулюючого і виховного впливу етичного кодексу полягає в тому, що він, як і мораль взагалі, є формою внутрішнього контролю, але, будучи оприлюдненим, набуває статусу форми легального, зовнішнього, громадського контролю діяльності державних службовців з боку суспільства та побудови уявного іміджу державного службовця.

Дослідження на реальність втілення згаданих документів у життя показує, що стислість викладених норм та правил, нечіткість у формування конкретних вимог до бажаної поведінки державного службовця, номінальність у оцінки моральних якостей державних службовців зумовлюють падіння авторитету державної служби у суспільній думці. Також, на думку науковців, правове регулювання об’єктивно неспроможне нейтралізувати наявний у практиці державного управління суб’єктивізм, особливо при прийнятті управлінських рішень. Не вирішує воно також і проблеми домінування особистих контактів і відносин над відносинами суто діловими. За таких обставин єдиним мірилом чесності при виконанні службових обов’язків та справедливості при прийнятті рішень є совість. Тому виникає потреба включення в дію внутрішніх, особистісних, а отже - визначальних чинників поведінки державного службовця.

На прикладі стосунків між державними службовцями в органах внутрішніх справ, можна запропонувати такі засоби попередження конфліктів: вдосконалення нормативно-правової бази, належна організація умов праці, стимулювання особистої зацікавленості службовців у якісному виконанні професійних обов’язків, обов’язкова регулярна атестація не лише суто професійних якостей, але й висування моральних критеріїв до кожної особи, яка має статус державного службовця, проведення спеціальних семінарів та занять, що присвячені особливостям вирішення конфліктів на державній службі, регулярне вивчення соціально-психологічного клімату в колективі державних службовців.

Отже, в межах окресленої теми можна підвести такий підсумок. Умовою демократичного державного управління, яке б користувалося повагою в суспільстві, є безпристрасні державні службовці, які володіють сучасними професійними знаннями і діють у межах закону. Правовий порядок, щоденна практика законності великою мірою залежать від поведінки державних службовців, їх ставлення до своєї праці, способу їхнього життя, адже широке оточення постійно формує свою оцінку про них, і, відповідно, до всього того, що має відношення до державного управління. Особа, людські якості, поведінка та дії державного службовця формують точку зору про сучасний стан державної служби як соціального інституту та є певним орієнтиром для оточуючих.

Високі вимоги до державних службовців обумовлюють гарантію нормальних умов їхньої діяльності, особливу підвищену захищеність особи. Одночасно цей захист є однією з найважливіших гарантій авторитету відомства, довіри і поваги до нього за боку суспільства.

 

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

1. Конституція України // Відомості Верховної Ради України. - 1996. - №30. - Ст.141.

2. Про боротьбу з корупцією: Закон України від 05 жовтня 1995 р. // Відомості Верховної Ради України. - 1995. - №34. - Ст. 266.

.   Про державну службу: Закон України від 16 грудня 1993 р. // Відомості Верховної Ради України. - 1993. - №52. - Ст. 490.

.   Про міліцію: Закон України від 20 грудня 1990 р. // Відомості Верховної Ради УРСР. - 1991.- №4. - Ст. 20.

.   Про затвердження Загальних правил поведінки державних службовців Наказ Головного управління державної служби в Україні від 04.08.2010 №214.

.   Про Комплексну програму підготовки державних службовців: Указ Президента України від 9 листоп. 2000 р. // Офіц. Вісн. України. - 2000. - №46.

.   Про Концепцію адаптації інституту державної служби в Україні до стандартів Європейського Союзу: Указ Президента України // Офіц. вісн. України. - 2004. - №3.

8. Етичний кодекс працівника органів внутрішніх справ України: Схвалений Колегією МВС України 5 жовтня 2000 року [Електронний ресурс]. - Режим доступу: <http://rus.kadry-gumvd.kharkov.ua/engine/doc.php?ID=5>

.   Кодекс честі працівника органів внутрішніх справ України: Затверджено наказом МВС України N 18 від 11 січня 1996 р [Електронний ресурс]. - Режим доступу: <http://rus.kadry-gumvd.kharkov.ua/engine/doc.php?ID=6>

.   Концепція адміністративної реформи в Україні / Указ Президента України від 22.07.1998 р. №810/ 98 [Електронний ресурс]. - Режим доступу: <http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi>

.   Рекомендація №R (2000) 10 Комітету Міністрів державам-членам Ради Європи щодо кодексів поведінки державних службовців (прийнята Комітетом міністрів на 106 сесії 11 травня 2000 року).

.   Адміністративне судочинство України: підручник / За заг. ред. проф. Коломоєць Т. О. - К.: Істина, 2008. - 256 с.

.   Бондаренко І. Правоохоронна діяльність і правоохоронні органи: поняття та ознаки // Право України. - 2003. - №4.

.   В. С. Венедиктов, М. І. Іншин. Статус працівників органів внутрішніх справ України як державних службовців: Наук.-практич. посіб. - Харків, 2007. - 315 с.

15. Гришина Н. В. Психология конфликта / Н. В. Гришина. - СПб.: Изд-во «Питер», 2000. - 464 с.

16. Довгань Н. Теоретичні засади конфліктів у державному управлінні [Текст] / Н. Довгань // Управління сучасним містом. - 2004. - №4/10-12(16).

.   Дубенко С. Д. Державна служба і державні службовці в Україні: Навчально-методичний посібник. - К.: Ін-Юре, 1999. - 244 с.

.   Желюк Т. Л. Державна служба: Навчальний посібник. - К.: «Професіонал», 2005. - 576 с.

.   Конфлікти у діяльності працівників органів внутрішніх справ і шляхи їх подолання (соціально-психологічний аспект) д-ра псих. н-к: 19.00.05 / І.В. Ващенко; Ін-т психології ім. Г.С.Костюка АПН України. - К., 2003. - 36 с.

.   Кришевич О.В. Психологічні аспекти розв’язання конфліктів у слідчій діяльності МВС України: Автореф. дис. канд. юрид. наук: 19.00.06. - К., 2002. - 17 с.

21. Литвак М.Е. Психологический вампиризм: учебное пособие по конфликтологии / М.Е. Литвак. - 13-е изд., Перераб. и доп. - М.: Изд-во Феникс, 2008. - 416 с.

.   Ложкин Г.В., Повякель Н.И. Практическая психология конфликта: Учеб. пособие. - К.: МАУП, 2000. - 256 с.

23. Малиновський В. Я. Державне управління: навч. посіб. / В. Я. Малиновський. - Луцьк: Ред.-вид. відд. «Вежа» Вол. держ. ун-ту ім. Л. Українки, 2000. - 558 с.

24. Небрат О. О. Деякі аспекти управління конфліктами в органах внутрішніх справ // Право і безпека. - 2002. - Вип. 2.

.  Небрат О. О. Деякі питання діагностики конфліктів в правоохоронній діяльності органів внутрішніх справ // Вісник Національного університету внутрішніх справ. - 2002. - Вип. 19.

26. Небрат О. О. Напрямки правової та психологічної профілактики конфліктів в підрозділах органів внутрішніх справ // Право і безпека. - 2002. - Вип. 3.

.   Оболенський О. Ю. Державна служба: Навч. посібник. - К.: КНЕУ, 2003. - 344 с.

28. Парыгин Б. Д. Социально-психологический климат в коллективе. Пути и методы изучения. - М.: Наука, 1981. - 49 с.

29. Пашко Л. А. Відносини у форматі «суб’єкт управління - об’єкт управління»: напрями гармонізації / Л. А. Пашко // Наук.-інформ. вісн. з держ. упр. НАДУ. - 2010. - №4.

.   Пірен М. І.Конфлікти всистемі політико - управлінської діяльності: Навч. посіб. - К.: Вид-во УАДУ, 2003. - 240 с.

.   Пірен М. І. Конфліктологія: Підруч. - К.: МАУП, 2003. - 360 с.

.   Пов’якель Н.І. Психологічна експертиза конфліктів як напрям професійної діяльності практичного психолога // Психологія: Зб. наук. пр. НДУ ім. М. П. Драгоманова. - 1999. - Вип. 1(4).

33. Понеделков А. В. Элита (политико-административная элита: проблемы методологии, социологии, культуры). - Ростов на Дону: Изд-во Северо-Кавзазского научн. центра, 1995. - 418 с.

34. Потьомкіна Ю. С. Паспорт посади як модель управління персоналом в органі державної влади. Інновації в державному управлінні: системна інтеграція освіти, науки практики: матеріали наук. - практ. конф. за міжнар. участю, Київ, 27 трав. 2011 р.: у 2 т. / за заг. ред. Ю. В. Ковбасюка, В. П. Трищинського, С. В. Загороднюка. - К.: НАДУ, 2011. - Т. 1. - 644 с.

.   Психологічні основи ефективного управління: Навч. посіб. / Д. І. Дзвінчук: Наук. ред. В. А. Козаков. - К.: «Нічлава», 2000. - 280 с.

.   Рабінович П. М. Юридичне забезпечення прав людини - стратегічний напрямок розвитку законодавства України // Концепція розвитку законодавства України: Матеріали науково-практичної конференції. Київ, травень 1996 р. - К.: Інститут законодавства, 1996. - С. 92-94.

.   Ребкало В. Пірен М. Психологічні чинники розвитку управлінських навиків особистості державного службовця в Україні // Вісн. УАДУ. - 1999. - №4.

.   Рудакевич М. І. Етика державної служби (зарубіжний досвід) - К.: Ультра, 2002. - 109 с.

.   Рудакевич М. І. Етика державних службовців: Монографія. - К.: Вид-во НАДУ, 2003. - 360 с. Теоретичні та практичні аспекти підвищення кваліфікації державних службовців: Зб. наук. пр. - К.: Вид-во УАДУ, 2001. - 188 с.

.   Рудакевич М. І. Ідейні основи та нормативні стандарти етики державних службовців країн Європейського Союзу // Державне управління: теорія та практика. - 2006. - №1 [Електронний ресурс]. - Режим доступу:- http://www.nbuv.gov.ua

.   Рудакевич М. І. Теоретико-методологічні засади формування етичної поведінки особистості та їх застосування у процесі підготовки державних службовців // Актуальні проблеми державного управління: Зб. наук. пр. - О.: ОРІДУ УАДУ, 2001. - Вип. 8.

.   Руткевич М. Природа конфликта // Свобод. мысль. - 1994. - №6.

.   Саламатов В. Етика і ефективність державного (суспільного) громадського управління // Шляхи вдосконалення етики державних службовців: Матеріали наук.-практ. конф., м. Київ, 30 листоп. 2002 р. / За заг. ред. М. І. Рудакевич. - К.: УАДУ, Америк. Ради з міжнар. освіти: ACTR / ACCELS, 2002.

.   Серьогін С. Деякі особливості дослідження образу державного службовця // Актуальні проблеми державного управління: Зб. наук. пр. - О., 2002. - Вип. 9.

.   Серьогін С.М., Гончарук Н. Т. Формування якостей керівника у державному управлінні // Вісн. НАДУ. - 2003. - Вип. 3.

.   Соціально-психологічні аспекти управлінської діяльності / М. М. Логунова. - К.: Центр сприяння інституцій. розв. держ. служби, 2006. - 196 с.

47. Спивак В. А. Корпоративная культура // Санкт-Петербург. - Питер. - 2001. - 254 с.

48. Тимофієв В. Г. Конфлікт: психологічні шляхи попередження та подолання: Методичні матеріали / В.Г.Тимофієв. - Кіровоград: Центр підвищення кваліфікації держ. службовців, 2001. - 36 с.

49. Масельскас А., ВЗГ УМВС України в Полтавській області [Електронний ресурс]. - Режим доступу: - <http://mia-pl.gov.ua/news/main/21-01-11-742>.

ПЛАН

 

ВСТУП

РОЗДІЛ І. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ РЕГУЛЮВАННЯ ПОВЕДІНКИ ДЕРЖАВНИХ СЛУЖБОВЦІВ ПІД ЧАС ВИКОНАННЯ ПРОФЕСІЙНИХ ОБОВ’ЯЗКІВ

Поняття та види конфліктів між державними службовцями

Причини виникнення конфліктів між державними службовцями на робочому місті

Засоби попередження конфліктів

РОЗДІЛ ІІ. НОРМАТИВНО-ПРАВОВІ ЗАСАДИ РЕГУЛЮВАННЯ ОСОБИСТІСНИХ СТОСУНКІВ МІЖ ДЕРЖАВНИМИ СЛУЖБОВЦЯМИ

Законодавство України щодо основних нормативних засобів вирішення конфліктів

Підзаконні нормативно-правові акти щодо механізму запобігання конфліктів у діяльності державних службовців

Проектні зміни щодо вдосконалення діючого законодавства України в питаннях регулювання стосунків між державними службовцями

РОЗДІЛ ІІІ. КОНФЛІКТИ В ОРГАНАХ ВНУТРІШНІХ СПРАВ ПІД ЧАС ВИКОНАННЯ СЛУЖБОВИХ ОБОВ’ЯЗКІВ: АНАЛІЗ ПРОБЛЕМИ ТА ШЛЯХИ ЇЇ ВИРІШЕННЯ

Причини виникнення конфліктних ситуацій між державними службовцями в органах внутрішніх справ

Негативні наслідки конфліктів між службовцями в органах внутрішніх справ

Пропозиції щодо усунення та запобігання конфліктів між службовцями органах внутрішніх справ

ВИСНОВКИ

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

ВСТУП

 

У сучасному українському суспільстві на конституційних засадах проголошено прагнення до розвитку і зміцнення демократичної, соціальної, правової держави. Але, разом з тим, все більше виявляється невідповідність нормативно-законодавчої бази із тими сферами, які вона повинна регулювати. Практичні завдання з реформування державної служби в Україні обумовлюють напрям подальшої інтеграції до європейського демократичного простору. Зокрема, актуальним є вивчення практики розробки національного кодексу етики державних службовців і формування етичної інфраструктури державної служби, з’ясування ролі в цьому процесі політичних лідерів держави, осмислення досвіду добору кадрів, їх атестації і кар’єрного просування за морально-професійними якостями, аналіз системи неперервної етичної освіти на робочому місці, методів стимулювання, а також інструментів і процедур, які врегульовують небажану поведінку, конфлікті ситуації тощо [40].

Вивчення теоретичних та практичних основ функціонування державної служби сьогодні дозволяє: підняти авторитет і зміцнити імідж державної служби; оцінювати якість та ефективність державної служби; запроваджувати інноваційні підходи в реалізацію основних функцій; вибрати державним службовцям оптимальну модель поведінки, яка передбачає дотримання гуманних нормативів, конкретності поведінки, дотримання законів, що дозволить зміцнити повагу і довіру до державного службовця [18, с. 15].

Актуальність даної теми полягає у тому, що інститут державної служби покликаний підтримувати певний порядок у суспільстві шляхом «забезпечення ефективної роботи всіх державних органів відповідно до їх компетенції», та відповідно намагатися бути прикладом належного функціонування як певного утворення [3]. Адже наявність невідповідності між приписами щодо діяльності самої державної служби та реальним станом її функціонування викликає сумнів у тому, чи може взагалі цей інститут ефективно сприяти на роботу державних органів. Наявність конфліктних ситуацій, що виникають при зіткненні власних інтересів службовців свідчить про те, що українське законодавство не є досконалим в даному напрямку і потребує доробок та уточнень.

Метою даної роботи є аналіз ґенезу конфліктів між державними службовцями у процесі проходження ними державної служби, дослідження можливих шляхів вирішення та запобігання конфліктів у державних установах. Ця мета буде досягатися через вирішення низки задач:

.   на підставі системно-структурного аналізу розкрити поняття та здійснити класифікацію конфліктів між державними службовцями

.   проаналізувати, які ситуації передують виникненню конфліктів між державними службовцями;

.   розкрити наслідки конфліктів як для державного службовця, так і для державної служби загалом;

.   визначити на підставі чинного законодавства, які існують засоби попередження конфліктів між службовцями;

.   дослідити, чи належним чином втілюються на практиці нормативно-правові документи, які регулюють особистісні стосунки між службовцями;

.   запропонувати власні пропозиції щодо попередження та усунення конфліктів між державними службовцями на прикладі конкретної державної установи.

Об’єктом дослідження є особистісні стосунки між державними службовцями під час виконання службових обов’язків.

Предметом дослідження є особливості виникнення конфліктів між державними службовцями у процесі проходження ними державної служби.

У сучасній практиці використовуються різні форми роботи з конфліктами. З одного боку, подібна різноманітність надає державним службовцям широкий вибір у підході до управління конфліктом, з іншого - існує складність при виборі найоптимальнішого способу врегулювання конфлікту. Для подолання подібних ускладнень слід розглядати процес управління конфліктом з точки зору системного підходу. Отже, методологічну основу даної роботи складає системний підхід. Процес конфлікту у певному сенсі можна асоціювати з системою: системою функціонування структурних компонентів конфлікту; системою відносин між державними службовцями певного структурного підрозділу місцевої державної адміністрації (у разі міжособистісного конфлікту); системою відносин державного службовця до самого себе, до ролей (і між ролями), які він виконує у суспільному, професійному житті (у разі внутрішньоособистісного конфлікту); чи системою відносин між колективами державних службовців (у разі міжгрупового конфлікту) тощо [48, с. 24].

Для написання курсової роботи було використано наступні методи: метод систематизації при отриманні відомих даних про конфлікти в державних організаціях, метод абстрагування як спосіб відвернення від неістотних властивостей і звернення уваги саме на дослідження тих особливостей та сторін конфлікту, які цікавлять нас в рамках обраної теми, метод узагальнення як спосіб поєднати проблему існування конфліктів в середині будь-якої державної організації. За допомогою загальнонаукових методів індукції та дедукції виконано спробу встановити причинно-наслідковий зв'язок виникнення конфлікту в державній організації між її службовцями.

Дана проблема була досить глибоко розроблена на теоретичному рівні такими авторами як Л. Козер, М. Фоллетт, Р. Дарендорф, М. Дойч. До вітчизняних дослідників, які намагалися вирішити дану проблему можна віднести Т. Василевську, І. Лопушинського, В. Малиновського, Т. Мотренко, О. Оболенського, М. Рудакевич, В. Васильєва, Н. Деханова, Ю. Холоденко, М. Логунову, М. Пірен та інші.

Дана робота може знайти практичне застосування під час наукових конференцій з приводу даної теми, для підготовки на семінарські заняття з курсу «Державна служба», допомогти державним службовцям і їх керівникам більш глибоко зрозуміти причини виникнення конфліктів в організації та знайти можливі шляхи їх запобігання, а також бути підґрунтям для вирішення конфліктних ситуацій в державних організаціях та установах.

РОЗДІЛ І. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ РЕГУЛЮВАННЯ ПОВЕДІНКИ ДЕРЖАВНИХ СЛУЖБОВЦІВ ПІД ЧАС ВИКОНАННЯ ПРОФЕСІЙНИХ ОБОВ’ЯЗКІВ

    Поняття та види конфліктів між державними службовцями

 

Державна служба як складний і специфічний вид управлінської діяльності висуває різноманітні вимоги до державних службовців залежно від їх посад, характеру та змісту роботи, яку вони виконують. Це досить широкий набір професійних, організаційних, морально-етичних, культурних якостей, норм і принципів поведінки, з яких складається образ державного службовця, культура його управлінської діяльності. Формування ефективних взаємовідносин у державно-управлінській діяльності, яка передбачає постійні контакти у сфері «людина - людина», «людина - колектив» великою мірою залежить від врахування психологічних закономірностей, які діють у системі суспільних відносин і володіння державними службовцями психологічними засобами управлінського спілкування і впливу. Це є важливою складовою культури державного управління [30, с. 113].

Формування, реалізація та припинення державно-службових відносин охоплює таку важливу складову інституту державної служби, як проходження державної служби. Це тривалий процес, який починається з виникнення державно-службових відносин і закінчується припиненням державно-службових відносин. У країнах Заходу проходження служби нерідко називають «плануванням кар’єри». Проходження державної служби є складовою інституту державної служби, який об’єднує норми, що визначають: формування кадрового резерву; вступ на державну службу; просування (переміщення) по службі; щорічну оцінку та атестацію; професійне навчання; підстави й способи припинення державної служби. Реалізація державно-службових відносин - це найважливіший елемент інституту державної служби, оскільки на цьому часовому відрізку реалізується правовий статус державного службовця.

Виступаючи елементом суспільної структури, державна служба має ряд особливостей, властивих їй як соціальному інституту. По-перше, вона являє собою тільки властиву їй сферу професійної діяльності. Усім своїм змістом, формами і методами ця діяльність спрямована на забезпечення виконання повноважень державних органів. По-друге, як сполучна ланка між державою і громадянином державна служба покликана захищати права та інтереси громадян. Конституція України у ст. 3 проголошує, що «людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю» [1]. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов’язком держави. Із змісту цієї статті випливає, що державна служба в Україні повинна бути зосереджена на втіленні і захисті інтересів особи. Це конституційне положення є визначальним стрижнем у діяльності державних службовців, незалежно від службового статусу. По-третє, державна служба як суспільне явище є чимось більшим, ніж діяльність державних службовців і органів управління. Це і своєрідна форма відображення суспільних зв’язків і відносин, показник міри гуманності, людяності існуючих у суспільстві порядків. По-четверте, державна служба не просто відбиває суспільні зв’язки і відносини. Вона має соціальну орієнтацію, спрямовану на наближення конституційного ідеалу правової, демократичної держави до об’єктивної реальності. По-п’яте, державна служба не тільки правова, а й етична система. Формуючи правосвідомість громадян, вона, разом із тим, виступає носієм належної моралі, моральних цінностей, орієнтує державних службовців і громадян на дотримання моральних норм, правил людського співжиття [27, с. 24].

Конфлікти як різновид соціальних процесів і взаємодії виникають і проявляються в різних сферах людської діяльності, у тому числі в галузі державного управління, оскільки в процесі проходження державної служби службовець стикається з різноманітними конфліктними ситуаціями. На відміну від конфліктів економічного і політичного змісту, конфлікти в системі державної служби мають регулюватися не лише цивільним законодавством, але й соціальними нормами, правилами, традиціями, що визначаються державною службою як особливого роду соціальним інститутом. Конфлікти в системі державної служби, хоч вони і мають загальну соціальну природу з конфліктами в інших різновидах діяльності, містять у собі специфічні особливості, пов’язані з характером соціально-трудових відносин у галузі державного управління. Конфлікти в органах державної влади мають не лише внутрішньо організаційні наслідки, але і впливають у широкому розумінні на стан соціально середовища суспільства в цілому. У процесі проходження державної служби службовець стикається з різного роду конфліктними ситуаціями. Одні з них зумовлені загальним протиріччям суспільного розвитку, інші - закономірностями функціонування організаційних структур, треті - особливостями змісту діяльності державних службовців. Пронизуючи особистість державного службовця, конфлікти стають обов’язковим компонентом життя як окремого індивіда, так і колективів установ і соціального інституту державної служби в цілому. На думку вітчизняних учених, конфлікт - це боротьба, протидія, суперечність, зіткнення особистостей, інтересів, сил, позицій, поглядів через несумісність, протистояння, протилежність; процес розвитку взаємодії; процес розвитку відносин; система стосунків, що залежить від відмінностей між суб’єктами - учасниками конфлікту (від розбіжностей інтересів, цінностей, видів діяльності) [29]. Проблема конфліктів у системі державної служби останнім часом обговорюється досить активно. Зокрема Т. Е. Васильєв, І. П. Лопушинський, В. Я. Малиновський, Т. В. Мотренко, М. І. Рудакевич, Ю. О. Холоденко виокремлюють питання потреби інституційного розвитку державної служби, закріплення принципів громадянського служіння державі і суспільству, етичних та моральних норм, виконання посадових обов’язків тощо [32, с 15].

Проблема конфліктів у державному управлінні та пошуку шляхів їх вирішення широко була об’єктом уваги науковців упродовж багатовікового розвитку суспільства, оскільки людству завжди притаманні прагнення до самозахисту, самозбереження й саморозвитку.

На різних етапах суспільного розвитку конфлікти набувають своєрідних особливостей, що зумовлюються соціально-політичними, економічними та культурними процесами, характером людської діяльності та взаємовідносин.

Протягом останніх років в Україні відбувається цілий ряд кадрових змін як на центральному, так і на місцевому рівнях серед керівництва областей, районів, обласних управлінь та організацій. Хоча ротація кадрів є постійним процесом, проте такі зміни призвели до виникнення й розвитку конфліктів в органах виконавчої влади. Конфлікти у державному управлінні розв’язати без спеціальних знань вдається не завжди. Часто суперечності та непорозуміння загострюються, накопичується високий потенціал конфліктогенності державних службовців і середовища, зумовлюючи неадекватну поведінку, знижуючи ефективність професійної діяльності [46, с. 28].

Слово «конфлікт» (лат. conflictus) в перекладі означає «зіткнення». У довідковій літературі немає єдиного визначення конфлікту, але найчастіше під конфліктом розуміють зіткнення різноспрямованих сил (цінностей, інтересів, поглядів, цілей, позицій) суб’єктів - сторін взаємодії. Суб’єктами можуть бути як сам індивід, так і група як носій певний ціннісних орієнтацій. Психологія управління вбачає у конфлікті руйнівну дію, яка дезорганізує нормал