Профілактика наркоманії в сім'ї

Узагальнення результатів практики вітчизняних і зарубіжних фахівців, що працюють із проблемами хімічної залежності, показують, що сім'я грає дуже важливу роль на всіх етапах розвитку наркоманії.

Для організації цілеспрямованої роботи з первинної профілактики наркоманії серед підлітків необхідно зрозуміти, які особливості сім'ї підвищують ризик наркотизації.

Вивчення історії хвороби, протоколів первинних бесід, біографій більше 15000 наркоманів показують, що практично у всіх випадках підліткової і юнацької наркоманії існує сімейне неблагополуччя в період, що передує наркотизації. У кожному з типів проблемних сімей, крім загальних рис, складаються й специфічні особливості відносин, які будуть надавати наркоманії підлітка особливий специфічний зміст.

Так, у деструктивних сім'ях наркотизація й пов'язана з нею поведінка направлена, насамперед, на заповнення недоліку емоційних контактів у сім'ї, або виступає як засіб відходу від тиску сімейних конфліктів. У наркоманській групі підліток знаходить те, що він намагався знайти в сім'ї. Міжособистісний конфлікт батьків є основою розвитку внутрішньособистісного конфлікту дитини. Якщо в сім'ї існує хронічний конфлікт між батьками, наркотики можуть виступати як засіб зняття напруженості в підлітка. Більше того, у таких сім'ях наркоманія підлітка може мати неусвідомлюваний батьками позитивний зміст, оскільки хронічний конфлікт між ними призводить до тієї або іншої форми так званого дозволу вживати наркотики.

В неповних сім'ях іноді має місце яскраво виражений демонстративний компонент. В неповних сім'ях факт наркотизації підлітка виявляється раніше, ніж у інших сім'ях. Це дає підставу припускати, що наркотик може використатися підлітком, як засіб сепарації й досягнення особистої незалежності. Однак це викликає зворотний ефект, що робить відносини між батьками та дитиною ще більш напруженими й болісними.

У ригідних сім'ях наркоманія підлітка може розглядатися як форма протесту проти системи відносин, що ігнорує його «дорослі» можливості, інтереси й потреби. У цьому випадку батьки зустрічаються з аргументом, проти якого вони безсилі.

У сім'ях, що розпалися, наркоманія підлітка може виконувати функцію ослаблення, і навіть подолання збереженої сімейною підструктурою емоційної залежності від батька, що проживає поза сім'єю. Після того як вітчим, з яким живе підліток, довідається про його наркоманію, цей факт починає ретельно приховуватися від батька, що живе поза сім'єю. Внутрішні відносини з вітчимом у цьому випадку стають більш близькими, емоційними і згуртованими, тоді як зовнішні відносини з батьком, що живе поза сім'єю, стають більше дистанційними, холодними й проблемними.

Зіштовхнувшись із фактом вживання наркотиків підлітком, батьки випробовують вкрай гострі емоційні стани, що призводять до неадекватних, хаотичних і, як правило, марних дій. У зв'язку з цим робота із проблемними сім'ями повинна бути спрямована на вирішення декількох взаємопов’заних завдань:

- інформування батьків про роль і місце сім'ї в протидії розвитку наркоманії підлітка;

- інформування батьків про можливі сімейні причини наркотизації й про ознаки вживання підлітком наркотиків;

- участь у вирішенні латентної сімейної кризи;

- оптимізація системи внутрішньосімейного виховання;

- нормалізація батьківсько-дитячих відносин і зниження їх конфліктності;

- підвищення адекватності реагування підлітком на сімейну ситуацію;

- підвищення відповідальності членів сім'ї за своє внутрішньосімейне поводження;

- створення позитивного емоційного підгрунту сімейних відносин.

Таким чином, завдання-мінімум формулюється як активізація й забезпечення позитивної динаміки сімейних відносин. Завдання-максимум - участь і сприяння в нормалізації й реконструкції основних функцій сім'ї, активізація особистості, як суб'єкта відповідальності за своє життя й долю. [20, с.48-53]

Одним із найскладніших завдань в організації профілактичної роботи із сім'єю, полягає у формуванні мотивації й запиту на таку роботу. Наявність у проблемних і нестабільних сім'ях хронічних батьківсько-дитячих конфліктів, загострених емоційних реакцій, образ, а також функціонування механізмів захисту на особистісному й міжособистісному рівнях призводять до того, що такі сім'ї мають вкрай низьку мотивацію на участь у профілактичній і терапевтичній роботі. Реальність така, що в переважній більшості випадків члени сім'ї (батьки) починають проявляти ініціативу, на жаль, уже в період відкритої наркотизації підлітка, коли психологічна залежність сформувалася й сполучається з потужною фізіологічною залежністю, а у батьків і членів сім'ї, які включені в систему "наркоманської" поведінки уже сформувався синдром батьківської реакції на наркотизацію.

що сім'я грає дуже важливу роль на всіх етапах розвитку наркоманії.

що сім'я грає дуже важливу роль на всіх етапах розвитку наркоманії.

Робота із сім'єю є важливою складовою системи профілактики молодіжної наркоманії. Вона може здійснюватися в декількох формах:

* індивідуальна робота із членами проблемних сімей;

* робота із сім'єю в цілому;

* спеціальні батьківські групи;

* робота з масовою батьківською аудиторією.

Зазначені форми профілактичної роботи із сім'єю істотно розрізняються організаційно, методично й змістовно. Разом з тим, можна відзначити, деякі загальні принципи роботи із сім'єю по профілактиці наркоманії.

1. Забезпечення розширення нового побутового досвіду членів сім'ї щодо наркоманії. Незалежно від реалізованої форми, зусилля фахівців, що займаються сімейною проблематикою, повинні бути спрямовані на розширення можливостей сім'ї в розумінні ситуації, причин і їхніх наслідків.

2. Взаємодія в умовах невизначеності. Дослідження показують, що навіть "повний набір" факторів наркотичного ризику не призводить до наркотизації підлітка, а іноді досить лише ситуативного прояву одного з них. Вирішуючи завдання профілактики наркоманії, соціальний працівник, психолог може зіштовхнутися з будь-якою складною сімейною проблематикою. З іншого боку, створення і підтримка психологом ситуації невизначеності сприяє тому, що в процесі взаємодії з батьками (або сім'єю в цілому) актуалізується найбільш значимий аспект сімейної проблеми. Таким чином, робота із сім'єю по профілактиці наркоманії - це діяльність в умовах невизначеності. Очевидно, що в цьому випадку найважливішими факторами ефективності працівника з даною проблемою стає не його "методична оснащеність", а його готовність надавати допомогу ефективно і відповідально.

3. Відповідальність. Важливо, щоб у процесі роботи члени сім'ї усвідомили й прийняли міру своєї відповідальності за те, що відбувається з ними. Прийняття ними авторства власної долі є найважливішою передумовою позитивної сімейної динаміки.

4. Відкритість і незавершеність роботи. Вирішуючи завдання профілактики наркоманії, не можна дати гарантії того, що в сім'ї не з'явиться наркоман. У зв'язку із цим, одним з найважливіших результатів профілактичної роботи із сім'ями повинна бути принципова готовність батьків до одержання спеціальної професійної допомоги й мотивація на співробітництво із соціальними центрами.

5. Реалістичність очікувань. Необхідно, щоб із самого початку і соціальні працівники (психологи, педагоги й ін.), і члени сімей, залучені в профілактичну роботу, розуміли, що кожний з них вносить свій посильний внесок в успіх. Завдання соціальних працівників полягає у тому, щоб допомогти сім'ї перебороти "застій" і забезпечити мінімальну динаміку. Питання подальшої роботи - це питання ініціативи сім'ї.

6. Плюралізм форм і методів роботи із сім'єю. Фактори наркотизації сімейної природи можуть мати різний характер. Тому, важко собі передбачити існування якого-небудь єдиного, ефективного методу профілактичної роботи із сім'єю.

7. Включенність / виключеність. Відповідно до цього принципу фахівець, що реалізує ту або іншу форму роботи із сім'єю повинен перебувати у безперервному контакті з людьми, з якими він працює, забезпечуючи насичений й адекватний зворотний зв'язок і при цьому перебувати за межами сімейних відносин, зберігаючи свою професійну і особистісну незалежність, суверенітет, і самостійність сім'ї.

8. Принцип "тепер". Відповідно до цього принципу фахівець, що працює із сім'єю, повинен звертати увагу, насамперед на те, що реально відбувається в ситуації "тепер". Сутність даного принципу можна передати за допомогою афоризму: "не важливо, про що говорять члени сім'ї, важливо, що реально відбувається".

Перераховані принципи можуть бути реалізовані незалежно від того, у якій формі проводиться профілактична робота. Їхня реалізація спрямована на підвищення можливостей саморозвитку сім'ї.

Індивідуальна робота із членами проблемних сімей часто є єдиною доступною формою профілактичної роботи із сім'єю. Як правило, залучити до такої роботи вдається найбільш зацікавленого члена сім'ї. У переважній більшості випадків (65%) - це жінки. Однак по мірі розвитку консультативно-терапевтичного процесу, до нього вдається залучити й інших членів сім'ї. У цьому випадку робота може тривати в режимі загальносімейних зустрічей (підлітки, як правило, надзвичайно неохоче беруть участь у таких зустрічах), або індивідуальних зустрічей із членами сім'ї, або в обох формах відразу. Результатом індивідуальної роботи також може бути готовність дорослих членів сім'ї відвідувати батьківські групи. В даному випадку важливо не стільки якийсь конкретний результат, скільки готовність і бажання продовжувати роботу й співробітництво з фахівцями соціального центру.

Пріоритетними формами профілактичної роботи із сім'єю є загальносімейні зустрічі, так як зібрати разом всю проблемну сім'ю вдається вкрай рідко, однак це не означає, що така робота не може бути почата в неповному чисельному складі. Важливим тут є не стільки повнота представленості сім'ї на терапевтичній сесії, скільки орієнтації на роботу із загальносімейною проблемою, носієм якої є сім'я "як ціле". Послідовна реалізація цього принципу сполучена зі значними складнощами, подолання яких створює сприятливі умови для терапії сім'ї, і, з іншого боку, служить своєрідним індикатором сімейної динаміки. Серед основних труднощів можна виокремити:

1. До моменту початку терапії проблемна сім'я перебувала в стані гострої або латентної, хронічної сімейної кризи.

2. Відсутність психологічного запиту з боку сім'ї.

Проблемна сім'я звертається за психологічною допомогою, як правило, тоді, коли сімейне неблагополуччя вже неможливо не помітити, при цьому проблеми підлітка ніяк не пов'язуються з його психологічними проблемами в сім'ї або поза сім'єю.

3. Багатошаровість сімейної проблематики. Проблемне поведінка підлітка не тільки загострює багато негативних процесів у сім'ї, але й маскує їх, витісняючи їх на периферію свідомості членів сім'ї.

4. Високий рівень тривожності в сім'ї. У членів проблемних сімей відзначається високий рівень тривожності, що істотно звужує можливості фахівця в роботі із сім'єю.

5. Вкрай низька інформованість батьків з питаннь, пов'язаних з наркотиками й наркоманією.

Перераховані труднощі роботи із проблемними сім'ями по профілактиці наркоманії створюють специфічну ситуацію, коли ефективна робота неможлива в рамках якої-небудь однієї моделі або терапевтичного підходу. Найважливішим фактором ефективності в цьому випадку стає плюралізм методів при орієнтації на принцип роботи із сім'єю.

Важливою складовою профілактики наркоманії є робота з батьками. У структурі системного профілактичного впливу на сім'ю важливу роль грають групові форми роботи з батьками. Важливим є те, що робота з ними може вестися як паралельно з іншими формами профілактики, так і незалежно від них. Навіть якщо підліток уникає участі у профілактичних програмах, батьки, що відвідують батьківські групи, можуть змінити своє відношення до наркоманії, свою поведінку в сім'ї, свої реакції на дитину. Клінічна практика підтвердила необхідність, і корисність таких груп,

Типовими особливостями поведінки в батьківських групах є:

– поляризованість суджень про можливі форми внутрішньосімейної поведінки. Наприклад: "Я вже все спробував: лаяв, бив... Ну що тепер - плюнути й взагалі не підходити до нього";

– орієнтованість на конкретні поради й рекомендації з боку фахівця (Якщо просить гроші, то давати?...А якщо він займе в сусідів?... Що йому сказати, коли він приходить пізно?);

– зосередженість на собі й на своїй сімейній ситуації (часто це приводить до нездатності чути один одного);

– нерозуміння ролі й значення власних зусиль, спрямованих на зміну своєї поведінки ("А що я можу зробити", " Адже мова йде не про мене...");

– емоційна напруженість і схильність до афектів;

– реакції, що обвинувачують фахівця, у випадку його відмови давати конкретні поради;

– відхід від обговорення реальних проблем і відносин змінюючи тему на пошук причин і винуватця;

– позиція, що виражається у відмові відповідати за своє життя, за свої дії, почуття й успіхи;

– високий рівень тривожності, що проявляється в пошуку підтримки й заступництва;

– схильність до затяжних монологів з нескінченним перерахуванням подробиць якої-небудь події;

– критичність по відношенню один до одного і фахівця, що займається певною проблемою. Підозрілість і закритість при зовнішній лояльності;

– уникання особистісної або сімейної тематики й прагнення обговорювати проблему виховання "взагалі".[10, с.76-84]

Реалізація в груповій роботі з батьками принципів гуманістичної психології, безумовно, сприяє наданню їм емоційної й соціальної підтримки. Однак, найбільш важливим, є прийняття батьками відповідальності за свою поведінку і своє життя, чому сприяє реалізація моделі групового психологічного консультування, методологічною основою якого виступає трансактний аналіз Е.Берна. Використання моделі психологічного консультування й методології трансактного аналізу дозволяє вирішувати комплекс взаємозалежних завдань, що безпосередньо випливають із зазначених вище особливостей сімей із групи ризику:

1.підвищення відповідальності за свою поведінку і своє життя;

2.розвиток готовності до творчого реагування на проблеми в поведінці й наркоманію дитини;

3.підвищення психологічної компетентності й розширення свідомості;

4.зміна реакції на проблему (від пошуку причин до пошуку рішень);

5.розвиток реалістичності мислення;

6.підвищення здатності до спостереження.

Очевидно, що перераховані завдання, зовсім різні за змістом, і за структурою, і по методах їхнього вирішення. Тому в рамках моделі психологічного консультування й загальних принципів трансактного аналізу можуть бути широко використані наступні методи:

- методи, по зміні звичного мислення;

- методи, спрямовані на пізнання що відбувається;

- методи підтримки й допомоги;

- методи, спрямовані на зняття напруги;

- методи, що викликають емоційні переживання й почуття;

- методи зміни поведінки;

Даний список може бути продовжений. Однак важлива не його завершеність, а загальний підхід до проблеми: учасники групи повинні навчитися гнучко будувати своє поведінку. У широкому змісті мова йде про розвиток у батьків здатності до "екзистенціальної творчості", становлення якої - реальний шанс на те, що батьки не стануть мимовільними співучасниками самогубства їхньої дитини. Що стосується профілактичної роботи з масовою батьківською аудиторією, то її слід розглядати не тільки як основну форму освіти батьків, а і надання достовірної інформації про наркотики, способи прилучення до них дітей, ознаках наркотизації і т.п. Робота з батьківською аудиторією може виступати як особлива форма корекції сімейних відносин і зниження наркотичного ризику. [4, с.143-150]

Однієї з форм такої роботи добре зарекомендувала себе, є кінотерапія, що полягає в перегляді спеціально підібраного художнього фільму з його наступним обговоренням. Сеанси кінотерапії викликають високу зацікавленість і дозволяють успішно вирішувати завдання залучення проблемних сімей до участі в профілактичних програмах.

Очевидно, що домогтися значних результатів можливо, якщо реалізуються різні форми роботи із сім'єю, що дозволяють гнучко сполучати психологічні методи роботи й залучати фахівців різних сфер соціальної практики.

Висновки

 

Україна, яка є невід'ємною частиною світової співдружності, не могла довго перебувати поза глобальною епідемією наркоманії, значущість цієї проблеми у країні зростає з кожним роком. Наша держава вже перетворилася у так звану наркозалежну країну. Небезпеку цієї хвороби можна зрозуміти з даної роботи. Але щоб отримати перемогу над цією хворобою людство повинно перш за все зрозуміти небезпеку цього лиха. Адже у багатьох, особливо у молоді, існує неправильне уявлення про наркотики. Люди помиляються, вважаючи наркоманію розвагою, що відносить у світ приємних відчуттів. Вони навіть не підозрюють, яку небезпеку приховують у собі ці „задоволення”, які наслідки спричиняють нешкідливі на перший погляд захоплення, до якої життєвої трагедії вони призводять.

На мою думку, повністю наркоманію не знищити, адже наркомани у країні були і будуть. Можливо лише зменшити число залежних. Для вирішення цього питання необхідно дивитися у корінь самої проблеми, необхідно з'ясувати причину і створити умови, щоб у майбутньому вона не призвела до небажаних результатів. Я вважаю що ні лікування, не досконале законодавство не розв'яже повністю проблему наркоманії.

Питанню наркоманії необхідно приділяти більше уваги у кожній сім'ї, школі, у навчальних закладах, на підприємствах, популяризувати знання про шкоду наркотиків серед молоді, передусім у періодичній пресі, на радіо - і телепередачах, науково-популярній літературі.

Проблеми можуть бути вирішені лише тоді коли суспільство буде з належною увагою до них ставитися, докладаючи всіх зусиль до їх викорінювання, тоді наркоманію можна буде перемогти. І саме тоді, матиме результат і профілактики, і лікування, і буде впливати на людей чинне законодавство. Адже відомо, якщо особа залежна, то ніякі діючі нормативні акти не можуть їй перегородити шлях, щоб отримати наркотичні або психотропні речовини.

Тому необхідно терміново і активно включатися в боротьбу з наркоманією, як органам державної влади, так і громадянам України, використовуючи для цього весь арсенал доступних засобів.

2. До теорій, що пояснюють причини виникнення наркоманії належать соціальні теорії, теорія взаємодії та теорія особистості. Незважаючи на ефективність кожної із цих теорій, все-таки жодна з них не в змозі дати відповідь на питання - чому людина приймає наркотики? Тому що наркоманія, по суті, є «широкою гамою порушень, що залежить від різних обставин».

4. Погляди різних груп молодого покоління на виправданість застосування наркотиків дуже різноманітні й часто протилежні. Тому умовно розділяють їх на п'ять груп.

5. Поширення наркоманії пов'язане з одночасним існуванням декількох груп факторів, кожен з яких, взятий окремо, не є визначальним. Фактори наркотизації потрібно розглядати в сукупності, умовно їх можна поділити на об'єктивні й суб'єктивні. Всередині об'єктивних причин виділяють макропричини й мікропричини. Суб'єктивні поділяються на індивідуально-біологічні, індивідуально-психологічні й особистісно-психологічні.

6. Серед основних діагностичних критеріїв за допомогою яких можна виявити чи вживає підліток наркотики є: порушення поведінки та сну,розрив зі школою, конфлікти з батьками, вживання жаргонів та специфічний стиль одягу.

7. Розрізняють два основних типи наркоманів - сикерс і хедс. Сикерс - це люди, які в пошуках істини проводять експерименти з наркотиками і їхніми ефектами, і, порівнюючи їх, знаходять новий сенс людського буття. Хедс – це люди, які при вживанні наркотика мають серйозні порушення поведінкових реакцій, як це буває при ендогенних психозах і мозкових травмах при звичайному спілкуванні з оточуючими.

8. Профілактику прийнято поділяти на первинну, вторинну й третинну. Первинна профілактика спрямована на попередження розвитку наркоманії, вторинна - має на меті засоби стримувати темп розвитку хвороби і попереджувати ускладнення, а третинна - являє собою комплекс реабілітаційних впливів на наркоманів.

9. Сім'я грає дуже важливу роль на всіх етапах розвитку наркоманії. Робота із сім'єю є важливою складовою системи профілактики молодіжної наркоманії. Вона може здійснюватися в декількох формах: індивідуальна робота із членами проблемних сімей, робота із сім'єю в цілому, спеціальні батьківські групи, робота з масовою батьківською аудиторією.

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

 

1. Бєлогуров С.Б. Наркотики та наркоманія[Текст]/ Бєлогуров С.Б. - Спб.: Університетська книга, К:1997, С.23-31

2. Березин С.В. Психологія наркотичної залежності. Монографія. [Текст]/ Березин С.В., Лисецький К.С., Назаров Є.Н. - М.:МПА, 2001. – 213С.

3. Березина С.В.Психологічні особливості наркоманів періоду дорослішання (досвід комплексного експериментально - психологічного дослідження) [Текст]/ / Під ред., Лисецкого К.С. Самара: Вид: - «Самарский університет», 1998. – 148С.

4. Курек Н.С. Медико-психологический подход к диагностике повышенного риска заболеваний наркоманией у подростков и коррекция их эмоциональных нарушений [Текст]/ Курек Н.С. // Вопросы наркологии. 1993, №1. – 158с.

5. Гинзбург М.Р. Сформованість особистісної ідентичності як показник успішності соціалізації в старшому підлітковому віці [Текст]/ Гинзбург М.Р., Захмаріна В.Г. / Світ психології, №1, 1998. – 160с.

6. Гульдан В. В., Романова О.Л. Підліток-наркоман і його оточення [Текст]/ Гульдан В. В., Романова О.Л. // Питання психології №2, 2003,С. 26-32.

7. Литягіна Є.В. Невирішені завдання дорослішання як психологічні умови формування адиктивної поведінки старшокласників [Текст]/ Литягіна Є.В. // Автореф.канд.диссер. - Калуга, 2004.

8. Макеєва А.Г. Педагогічна профілактика наркоманії в школі[Текст]/ Макеєва А.Г. // К.: «Вересень», 1999. – 54с.

9. Максимова Н.Ю. Про схильності підлітків до адиктивної поведінки[Текст]/ Максимова Н.Ю.,Ісаєва М.М. // Психол. журнал. 1996, Том 17, №3. С.149-157.

10. Малюченко Г.Н. Профілактика наркоманії в освітньому середовищі: проблемно-орієнтований підхід. [Текст]/ Малюченко Г.Н./ БГПІ, 2001. –С. 76-84

11. Толкодубов К.М. Науково-методичні основи профілактики наркоманії в родині. [Текст]/ Під.ред., К.М.Толкодубова, Москва, З РАО. – 2000 –С. 2-4

12. Кривцова С.В Підліток на перехресті епох. [Текст]/ /Під ред. Кривцової С.В..- М. Генезис. 1997. – 146С.

13. Орєшникова І.Б. Попередження підліткової і юнацької наркоманії[Текст]/ /Під ред. Орєшникова І.Б. / Самара: Інститут Психотерапії, 2001.-121С.

14. Ремшмидт Х.Ю Підлітковий і юнацький вік: Проблеми становлення особистості. [Текст]/ Ремшмидт Х.Ю/ М.: Світ, 1994. - С. 45-67

15. Розенбаум М.К. Безпека насамперед. Підлітки, наркотики і освітні програми: реалістичний підхід. [Текст]/ Розенбаум М.К./ - М: 2002.- С.76-89

16. Самикіна Н.Ю. Формування особистісної готовності психологів до первинної профілактики наркоманії в середовищі старшокласників./ [Текст]/Самикіна Н.Ю.Дис.канд.психол.наук., Калуга, 2002.

17. Сирота Н.А.Профілактика наркоманії й алкоголізму: навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів. [Текст]/ Сирота Н.А., Ялтонський В.М. / - М.: Видавничий центр «Академія», 2003.-207С.

18. Скрипкіна Т.П. Психологія довіри. [Текст]/ Скрипкіна Т.П. / М.: Академія, 2000. С.34-42

19. Цукерман Г.А. Психологія саморозвитку: завдання для підлітків та їхніх педагогів. [Текст]/ Цукерман Г.А./ М.: Інтерпракс, 1994. – 210С.

20. Щелкунов А.О. Соціально-педагогічні умови профілактики наркоманії серед підлітків та молоді[Текст] // За ред. С.С. Єрмакова / Педагогіка, психологія та медико-біологічні проблеми фізичного виховання і спорту: Зб. наук. пр.. – Харків: ХДАДМ (XXПІ), 2004. - № 16. - С. 48-53.

21. Ялтонський В.М. Профілактика наркоманії в підлітків: від теорії до практики. [Текст]/ Ялтонський В.М., Хажиліна И.И., Відерман Н.С. / М: 2002 – С. 63-74