Розділ і Наркоманія як соціально-психологічне явище

Поняття наркоманії

 

Про вживання людьми різних речовин, що змінюють поведінку, відомо із глибокої давнини. Існує припущення, що перше знайомство людини з наркотиками відбулося в ранньому палеоліті. З розвитком суспільного життя стали виділятися особистості, що виконують особливі функції та впливають на громадське життя. Це вожді племен, чарівники, маги, шамани, жерці. У глибокій давнині право вживати наркотики мали тільки вони. Для простих смертних на ці засоби було покладено табу, а їхні рецепти були великою таємницею. Таким чином, привілейованим класам вдавалося відгородити народ від самознищення.

Масове вживання наркотиків у Європі почалося у дев'ятнадцятому столітті, у період, коли група інтелектуальних авантюристів почали експериментувати над власною свідомістю, вживаючи наркотики, привезені з Єгипту та Індії. На початку двадцятого століття зріс інтерес до засобів, які здатні змінювати стан психіки.

У наш час наркоманія втратила свою «містичність» і стала соціальною проблемою, що негативно впливає на особисте і суспільне життя людей. Сьогодні, зберігання та вживання наркотиків є карним злочином. Приблизно 10 - 15років тому наркоманія викликала в суспільній свідомості страх або агресію. Останнім часом відзначається більше толерантне відношення до наркоманії і наркоманів.

Етимологічно термін «наркоманія» пов'язаний з поняттям «наркотик» (від грец. narkotikos- заколисливий). Однак термінологічна невизначеність виникає відразу ж, як тільки мова заходить про препарати, що не відносяться до групи опію, тому що серед засобів, віднесених до наркотиків, лише опіати й ноксирон мають снотворний вплив. Інші ж препарати по своїй фармакологічній активності є психостимуляторами. Нині термін "наркотична речовина" (наркотик) застосовується стосовно тих отрут або речовин, які здатні викликати при їхньому вживанні снотворну, болезаспокійливу або збудливу дію.

Аналіз медичної літератури дозволяє дати визначення наркоманії як групи захворювань, які викликані систематичним вживанням наркотиків і проявляються синдромом зміненої реактивності, психічною й фізичною залежністю, а також деякими іншими психосоматичними й соціальними особливостями.

У традиційній наркології наркоманія розглядається як невиліковна хвороба, з більш-менш тривалими ремісіями. У структурі наркоманії виділяють основні складові, які проявляються в ході розвитку хвороби.

1. Синдром психічної залежності. Наркотик стає найважливішою умовою комфортного контакту людини з життям, собою, іншими людьми.

2. Синдром фізичної залежності. Поступово наркотик вбудовується в різні ланцюги обмінних процесів в організмі. Якщо наркоман не приймає відповідну кількість наркотиків, то він випробовує різні ступені фізичного страждання: ломка, сухість шкіри (або, навпаки, пітливість). Це явище називається абстинентним синдромом

3. Синдром зміненої реакції організму до дії наркотику. Найважливішу роль у структурі даного синдрому грає толерантність (терпимість). Її зростання, стабілізація на високому рівні, зниження, відносять до стрижневих симптомів наркоманії.

У психології наркоманія розглядається як вид негативної психічної залежності. Якщо після вживання наркотику індивід переживав стан надмірності можливостей у подоланні внутрішніх і зовнішніх факторів, що перешкоджають задоволенню потреб, то в нього виникає схильність до формування залежності від психоактивних речовин [11, С.2-4].

У суспільній свідомості існує неоднозначне відношення до наркоманії. Поряд з негативним відношенням до наркоманів як до злочинців, зберігається також позиція, що наркоманія - це хвороба, а наркомани мають потребу в співчутті й лікуванні. Наркоманія останнім часом стала настільки розповсюдженим явищем, що кожна людина, прямо або опосередковано, змушена зустрічатися з нею у своєму найближчому оточенні.

Крім поняття «наркоманія» у літературі часто зустрічаються такі поняття, як наркозалежність, наркотизм. У спеціальній літературі поняття «наркотизм» з'явилося у 70-і роки XX століття в нашій країні. Воно було сформульовано для позначення негативного соціального явища та використовувалося на противагу поняттю «наркоманія», що служило для виключно медичного позначення захворювання. Тоді наркотизм визначали як негативне соціальне явище, обумовлене несприятливими умовами зовнішнього середовища й антигромадською орієнтацією особистості, що виражається в незаконному навмисному споживанні наркотичних речовин, що заподіює шкоду здоров'ю людини й представляє небезпеку для суспільства. Оскільки в той час у Радянському Союзі вживання наркотиків уже вважалося злочином, то в юридичній літературі наркотизм визначався як «передбачена законом сукупність діянь, вчинених з використанням наркотичних речовин, які зазіхають на здоров'я населення й суспільну безпеку».

Наступна еволюція поняття «наркотизм» привела до того, що воно стало визначати явище, пов'язане зі споживанням наркотиків як суспільно небезпечне, що виражається в незаконному споживанні та інших незаконних діях з наркотичними речовинами, над якими встановлений спеціальний міжнародно-правовий і внутрішньодержавний контроль.

Ототожнення понять «наркотизм» й «наркоманія» не завжди виправдана, оскільки «наркотизм» не зводиться до осмислення його тільки як захворювання. Захворювання виражається у фізичній і психічній залежності від наркотичної або психотропної речовини, при якій життєдіяльність організму підтримується на певному рівні тільки за умови постійного прийому названих речовин, доза яких постійно зростає, що приводить до виснаження фізичних і психічних функцій.

«Наркотизм» ‑ більше широке поняття, оскільки містить у собі медичні (біологічні), соціальні й правові аспекти. Це негативне соціальне явище міжнародного характеру, що характеризується прилученням частини населення країни до немедичного споживання наркотичних засобів або психотропних речовин, що перебувають під спеціальним міжнародно-правовим і внутрішньодержавним контролем, а також участю (прямим або непрямим) в організації й здійсненні їхнього нелегального звороту як у національних рамках, так й у міждержавних масштабах.

Воно впливає на всі сфери життя суспільства й держави: на суспільне виробництво, на економіку країни, на стан обороноздатності, на фізичне й духовне здоров'я націй, на злочинність (її стан, структуру й динаміку) і т.д.