Види переказів і методика їх проведення

 

Перекази і твори - основні вправи з розвитку узагальнених умінь зв'язного мовлення. Робота над ними здійснюється паралельно, у взаємозв'язку. Перекази є підготовчою ланкою у навчанні творам. Проведення переказу за розповідним, описовим текстом і текстом-міркуванням передує побудові самостійного висловлювання того ж типу і стилю.

Вiдповiдно до програми учнi мають навчитися писати рiзнi види переказiв: докладнi, детальнi, уснi й письмовi, стислi, вибiрковi, творчi, перекази-переклади, перекази за картинами, фiльмами, виставами i т. п.

Докладний усний переказ - це один iз видiв засвоєння тексту, вид роботи над удосконаленням усного мовлення учнiв, пiдвищенням ефективностi всiєї роботи з розвитку мовлення. Треба вчити школярiв "говорити на тему", умiнню доносити до слухачiв основну думку, за допомогою iнтонацiї висловлювати своє ставлення до того, про що йде мова.

Докладний письмовий переказ передбачає докладну повну й близьку до тексту передачу на письмi змiсту прочитаного. Працюючи над цим видом переказу, учнi вчаться розбиратися в логiчнiй i композицiйнiй структурi оповiдання, оволодiвають навичками правильного викладу прослуханого матерiалу, засвоюють новi й закрiплюють уже знайомi лексичнi, фразеологiчнi, синтаксичнi елементи української лiтературної мови.

Переказ простіший і доступніший дітям. Будується він на основі зразка, в якому всі проблеми створення тексту подані у готовому, вирішеному варіанті: тема обрана, матеріал зібраний і систематизований, ідея виражена певними композиційними і мовностилістичними засобами. Аналізуючи і відтворюючи зразок, учні усвідомлюють майстерність автора, оволодівають уміннями розкривати тему й основну думку висловлювання, збирати і систематизувати матеріал за таким джерелом, як книгат планувати і створювати монологічні висловлювання різних типів і стилів, виходячи із ситуації спілкування, удосконалювати своє мовлення.

Переказ являє собою вправу, яка поєднує і відтворення на основі наслідування, і творчість. Передача композиції, сюжету не вимагає від учнів творчих зусиль. Однак відшукання мовної форми не може грунтуватися лише на пам'яті, вимагає творчості. Саме мовні завдання є центральними під час побудови переказу, на них зосереджуються увага і зусилля учнів. Переказ залучає дЬей до кращих зразків рідної мови. Якраз у цьому і полягає дидактична цінність цієї вправи з розвитку монологічного мовлений.

Мовні багатства тексту засвоюються учнями під час читання, у ході бесіди, аналізу. Під глибоким враженням від прочитаного діти висловлюють свою • радість, захоплення, жаль. Співпереживаючи героям твору, знаходять свої слова на рівні авторських. І розповідь стає не заученою, а створюваною. Різноманітність видів переказів визначається різними дидактичними завданнями. Основою для класифікації переказів обрано характер відтворення тексту. Ця основа дає змогу побачити специфіку, дидактичні можливості різних видів переказів.

Залежно від докладності передачі змісту та міри збереження композиції тексту розрізняємо перекази:

1) детальні, або близькі до тексту (зміст вихідного тексту відтворюється повно, з усіма деталями, зберігаються тип тексту, його композиційні і мовні особливості);

2) вибіркові (відтворюється не весь текст, а якась його частина, пов'язана з певною темою; його композиція, як правило, змінюється);

3) стислі (передається головне із змісту тексту, деталі опускаються. Тип тексту може бути збережений або змінений залежно від об'єму та ступеня стислості);

4) перекази з додатковим завданням, або творчі перекази (вправа передбачає внесення певних змін у зміст чи композицію вихідного зразка - заміну особи розповідача, доповнення тексту, перестановку частин тощо. Тип тексту, його мовні особливості можуть зберігатися або змінюватися залежно від характеру завдання). Потребує постiйної уваги проблема гармонiйного поєднання навчання чотирьох видiв мовленнєвої дiяльностi (аудiювання, читання, говорiння, письмо).

Стислий переказ

Суть стислого переказу полягає в синтезуваннi спiльних частин тексту й узагальненнi їх основного змiсту. Стислий переказ прищеплює учням навички лаконiчної мови, навчає уникати багатослiв'я.

Творчий переказ

Творчий переказ - перехiдний вид роботи вiд переказiв до творiв. У ньому учень не тiльки вiдбиває змiст i деталi прочитаного уривка, а вiдповiдно до завдання сам робить певнi змiни й додатки. В усiх випадках, коли учнi пишуть творчий переказ, треба, щоб вони вловлювали тон i особливостi розповiдної манери автора уривка i щоб їхнi доповнення до запропонованого тексту були написанi мовою, близькою до мови твору.

Цього можна домогтися, звичайно, лише на основi спостережень над мовою автора, аналiзу її особливостей.

До творчих переказiв учитель ставить перед учнями рiзнi вимоги. Це може бути замiна особи оповiдача, елементи змiни композицiї, введення опису, оцiнка поведiнки героя, виклад ставлення до якої-небудь подiї, тлумачення iдейного змiсту оповiдання; це також можуть бути думки, що виникають в учнiв за асоцiацiєю з тим епiзодом, про який вони будуть писати у викладi тощо. i чим рiзноманiтнiшi будуть цi завдання, тим бiльше сприятимуть вони розвитковi творчої думки учнiв. Навчити учнiв думати, розумiти, осмислювати прослуханий ними текст i передати потiм свої думки простою виразною мовою - саме таку мету ставить перед собою вчитель, пропонуючи учням творчий переказ.

Належної уваги потребує формування в учнiв умiнь читати. Пiд час навчання читання (i передусiм ознайомчого) необхiдно сформувати в учнiв умiння знаходити помилки у членуваннi тексту на абзаци, правильно членувати текст на абзаци пiд час створення власних висловлювань.

Збагаченню й активiзацiї мови учнiв сприяють i перекази-переклади. У такому переказi учнi повиннi правильно передавати основнi положення змiсту тексту. Тут особливого значення набуває точне вiдтворення найбiльш важливих слiв оригiналу, якi спецiально опрацьовуються з учнями перед тим, як вони приступають до написання переказу. Учнi навчаються не плутати елементiв однiєї мови з елементами iншої. При цьому змiцнюються навички дотримання норм кожної мови.

Написати самостiйно оригiнальний твiр, переказ (з творчим завданням) нелегко. Багато значить вдало знайдене слово, виражальний засiб. Особливу увагу слiд звернути на стилiстику, мовленнєве "забарвлення" тексту, попередження синтаксичних помилок, до яких вiдносяться:

· Неправильне узгодження пiдмета з присудком; помилки у вiдмiнковому керуваннi;

· Вживання як однорiдних членiв речення слiв, що озна-чають родовi й видовi поняття: "твори i вiршi", "письменники i поети";

· Порушення порядку слiв, словосполучень у реченнi;

· Неправильне вживання дiєприслiвникових зворотiв: "Читаючи роман, Юрiй Брянський менi дуже сподобався";

· Дублювання пiдмета: "Гончар, вiн вiдтворив...";

· Сплутування прямої i непрямої мови;

· Неграмотне введення цитат тощо.

При написаннi диктантiв учителям слiд керуватись лiтера-турними (орфоепiчними) нормами вимови слiв сучасної української мови, а не побуквенною диктовкою.