Формування залежності від алкоголю 


Мы поможем в написании ваших работ!



ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Формування залежності від алкоголю



 

Алкоголізм завжди супроводжується різнобічними соціальними наслідками, несприятливими як для самого хворого, так і для суспільства. Так як алкоголізм не тільки медична, але і соціальна проблема, визначення повинні допускати їх застосування як в медичному, так і в соціальному і юридичному аспекті.

Терміном «алкоголізм» називають всі форми зловживання спиртними напоями, які негативно впливають на здоров’я людини, яка п’є, її поведінку, професійно-трудові установки і взаємовідносини з оточуючими. [20;97]

Алкоголізм формується поступово, виростаючи із епізодичного вживання алкоголю. На відміну від медичних наслідків алкоголізму, які виникають в більшості випадків за досить тривалим зловживанням спиртними напоями, багато соціальних наслідків можуть формуватися на його ранніх етапах. Це зв’язано, передусім, з психотропною дією алкоголю і сп’янінням, яке він викликає. Моральні заборони і голос розуму відступають перед тягою до алкоголю. Людина поступово втрачає свою незалежність. А основний принцип життя - це свобода. Тут пролягає межа між свободою і рабством, неживою матерією і життям. Усе це свідчить не лише про сформований потяг - хворобливе прагнення, а й про формування першого синдрому алкоголізму - психічної, або психологічної залежності.

Психічна залежність – це стан, під час якого алкоголь спричинює почуття задоволення і психічного підйому і вимагає періодично повторюваного або постійного його введення для того, щоб випробувати задоволення або уникнути дискомфорту. Сам термін “психічна залежність” говорить про те, що дискомфорт зачіпає саме психічну сферу. Це виражається нез'ясовним почуттям задоволення, відсутністю психологічної рівноваги, психічного незадоволення. У такому разі думки людини постійно повертаються до алкоголю. [4;134]

Синдром залежності - поєднання фізіологічних, поведінкових і когнітивних явищ, при яких вживання речовин або класу речовин починає займати перше місце в системі цінностей індивіда. Основною характеристикою синдрому залежності є потреба приймати алкоголь.

Залежність від алкоголю послідовно формується через кілька стадій - соціальну, психічну та фізичну. Кожна наступна стадія не змінює попередню, а додає до картини захворювання нові прояви.

Про соціальну залежність говорять тоді, коли людина ще не почала вживати алкоголь, а знаходиться в середовищі, де його вживають інші, приймає стиль поведінки, відношення до алкоголю та зовнішні атрибути групи. Людину приваблює атмосфера, «дух» групи.

Психічна залежність - це хворобливе прагнення знову відчути і пережити певні відчуття, зміни настрою, які визиваються дією алкоголю. Це гострий психічний дискомфорт, душевне неблагополуччя, яке розвивається в період утримання від вживання спиртного (подавленість, смуток, внутрішня порожнеча, роздратованість, озлоблення). Психічна узалежненість, виявляється спочатку неусвідомленим, а потім повністю усвідомлюваним і нездоланним потягом до алкоголю. Психічна залежність полягає в прагненні відчути стан сп’яніння, що витісняє всі інші інтереси оскільки алкоголь стимулює в мозку.

Пізніше до яскраво вираженого психічного узалежнення від наркотику додається і фізичне узалежнення. Тепер вже відчуття не тільки психічного, а й фізичного комфорту досягається лише при наявності спиртного в організмі. Якщо дія алкоголю припиняється, а чергової дози немає, то виникає абстинентний синдром (синдром позбавлення). Прагнення до спиртного в стані абстиненції переборює всі інші бажання, навіть такі, як голод і спрага. Воно повністю підкоряє собі поведінку індивіда. Людина у подібному стані думає тільки про випивку, вона здатний на все, щоб якомога швидше здобути і прийняти алкоголь. При його відсутності в організмі з'являються цілий ряд неприємних відчуттів.

Отже, той хто вживає алкоголь систематично ризикує стати алкоголіком, тобто потрапити в психічну та фізичну алкогольну залежність. Фізична залежність полягає в тому, що перерва при регулярному вживанні спиртного може спричинити збільшення кров’яного тиску, відчуття туги та неспокою, лихоманку, безсоння. Психічна залежність полягає в прагненні відчути стан сп’яніння, що витісняє всі інші інтереси оскільки алкоголь стимулює в мозку.

Основним фактором схильності до алкоголю є ступінь його сприйняття організмом – толерантність до алкоголю. Цей фактор є вродженим і визначається особливостями організму. Підвищена толерантність – передумова хвороби на алкоголізм. Частіше підвищена толерантність до алкоголю спостерігається в тих дітей, батьки яких зловживають алкоголем. Переважно схильність до алкоголю передається до чоловічої лінії.

Спадковий характер полягає не в передачі “гена потягу до алкоголю ”, а в передачі механізмів, що відповідають за обміні процеси. Порушення таких механізмів не обов’язково спричиняються пияцтвом батьків, а також і під впливом шкідливих дій на генетичний код – радіаційних, хімічних, токсичних та ін.

Тобто не вживання родичами спиртного – не гарантія того, що в дитини немає порушень у функціонуванні біохімічних процесів організму. [8;180]

Тимчасово зловживання алкоголем не призводить автоматично до хронічного алкоголізму. Зловживання спиртним – не єдиний фактор розвитку хвороби лише 10% людей, що регулярно споживають спиртне, хворіють на алкоголізм.

До алкоголізму схильні:

люди з підвищеною чутливістю до алкоголю;

люди, в яких батьки страждали на алкоголізм;

особи самотні або з неповних сімей;

ті, що схильні до депресій або вороже налаштовані до всього, що їх оточує. [6;20]

 

Стадії захворювання

 

В основу сучасних класифікацій алкоголізму покладено клініко-динамічний принцип. У нашій країні прийнята класифікація, яка виділяє три стадії захворювання.

Важливою відмінністю першої стадії алкоголізму від перед хвороби є потяг до алкоголю навіть у тверезому стані. Залежність від алкоголю носить чисто психічний характер. Тепер уже людина ніколи не відмовляється від пропозицій випити і, більш того, сама починає шукати приводи до пиятики: організує вечірки, поїздки за місто, запрошує родичів або друзів на недільний обід; охоче йде в гості туди, де буде спиртне. Очікування застілля з пиятикою викликає в неї радісне збудження. Якщо ж ці наміри не здійснюються або виникає якась перешкода, то людина стає дратівливою, гнівається, висловлює незадоволення. При цьому вона здебільшого навіть не усвідомлює, що причина незадоволення – відсутність алкоголю, чи звичайно інші претензії та звинувачення оточенню. [17;222]

З поглибленням захворювання потяг до алкоголю посилюється. Якщо раніше, в перехідній стадії прагнення «добавити» спиртного виникало тільки в стадії сп’яніння і було ще контрольованим, то тепер бажання пити стає ненаситним, воно задовольняється в будь-якій ситуації. Таке посилення потягу зумовлене поступовим згасанням ейфоричного ефекту і прагненням хворого знову його отримувати. В першій стадії алкоголізму практично кожне вживання алкоголю закінчується глибоким сп’янінням. Людина вже втрачає контроль над кількістю випитого і п’є доти, доки є спиртне. Якщо ж зовнішні обставини зупинять її, зробивши подальше вживання алкоголю неможливим, то хворий заходить у стан дисфорії. Поступово зростає толерантність (перенесення), яка супроводжується зникненням захисного блювотного рефлексу. Разові дози стають все більшими. Добова доза спиртних напоїв становить понад 1 літр вина чи 500 мл горілки.

Слід зазначити, що відповідно до ступеня зростання потягу до алкоголю зовнішній контроль за поведінкою, вплив сім’ї, рідних та близьких стають для алкоголіка-початківця дедалі менш значущими. Ставлення хворого до навколишнього світу різко змінюється. Все, що пов’язане зі сп’янінням, сприймається ним у райдужному світлі: справжні друзі – ті, з ким завжди можна випити; гарна компанія – там, де п’ють; добра людина – та, яка пригостить спиртним або в якої можна позичити гроші.

На початку першої стадії хвороби у людини ще зберігаються неалкогольні захоплення та інтереси. Поступово змінюється ієрархія мотиваційної сфери, і за необхідності зробити вибір з кількох можливих дій вибирається вживання алкоголю. Спиртне стає міркою ставлення до навколишнього світу, міркою оцінки подій, своїх та чужих вчинків. Симпатії та антипатії розподіляються по полюсах «сп’яніння – утримання».

Загальний стан здоров’я, самопочуття на першій стадії алкоголізму залишаються поки що добрими. Але в тверезому стані людина вже відчуває деякі ознаки, що є свідченням подальшого розвитку захворювання. З’являються підвищена втомлюваність, певна нетямущість, легко розсіюється увага. На роботі така людина ніяк не може включитися до трудового ритму, ходить із місця на місце, чіпляється до співробітників зі сторонніми розмовами, витрачає час на сторонні справи, не пов’язані з робочими обов’язками. [12;4]

Як правило, алкоголіки на першій стадії не потрапляють в поле зору лікарів. Вони не вважають себе хворими і до лікаря не звертаються. У відповідь на тривожні розпитування, а тим більш докори рідних алкоголік-початківець намагається виправдовуватись, придумуючи ніби об’єктивні і поважні причини зловживання алкоголем. Розповідати про свої почуття він не збирається, тому близькі люди можуть тільки здогадуватися про наявність захворювання, ретельно і об’єктивно аналізуючи із і ставляючи факти.

У кінці першої стадії алкоголізму вже стають помітними зміни в зовнішності людини. Вона не завжди чепурна, «підтягнута», з’являється неохайність в одязі. Обличчя набуває рожевого відтінку; трохи набрякле, воно ніби «повніє». Очі втрачають яскравість. Волосся тьмяніє, скуйовджується.

Голос стає гучнішим, грубішим, втрачає м’які інтонації, виразність. При розмові у людини виникає ускладнення при виборі слів, вона часто повторює стереотипні, шаблонні звороти мови. Їй важко зосередитися.

Тривалість першої стадії алкоголізму коливається в середньому від одного до чотирьох років у залежності від інтенсивності зловживання алкоголем.

Таким чином, в першій стадії захворювання спостерігаються такі важливі симптоми алкоголізму: первинний патологічний потяг до алкоголю, втрата кількісного контролю і алкогольної амнезії.

У другій (розгорнутій) стадії симптоми, які спостерігалися у першій стадії, підсилюються, перебудовується обмін речовин. Присутність в організмі алкоголю стає необхідним для підтримки змінених обмінних процесів. Залежність від алкоголю набуває уже фізичного характеру. Загальне самопочуття погіршується, людина стає млявою, апатичною і виявляє активність тільки в тому випадку, якщо це необхідно для отримання алкоголю. Апетит відсутній, сон стає тяжким, неспокійним, з частими пробудженнями, і не приносить відпочинку. Хворий прокидається вранці у злобному, похмурому настрої. Щоб поліпшити свій стан, людині вже необхідно прийняти алкоголь. Тепер вживання алкоголю практично не дає ефекту ейфорії, і людина п’є тому, що її нормальне фізичне і психічне самопочуття неможливе без чергової дози.

Психобіологічний механізм описаних змін полягає в тому, що встановлюється алкогольний гомеостаз. Це означає, що як тільки звичний для алкоголіка рівень етанолу в крові знижується, у людини виникає компульсивний (тобто фізичний, який йде від тіла і тому в більшості випадків непідвладний свідомості) потяг до алкоголю. Слід наголосити, що компульсивний потяг настільки сильний, що діє, ніби проминаючи рівень свідомої регуляції поведінки, і реакція в даному випадку фактично інстинктивна, так само як ми інстинктивно робимо вдих при зниженні рівня кисню в крові. [14;352]

Формування компульсивного потягу до алкоголю, або, іншими словами, - виникнення вже фізичного узалежнення, свідчить про наявність абстинентного синдрому – основного критерію визначення другої стадії алкоголізму. Абстинентний синдром проявляється у стані гострого психічного та соматичного дискомфорту: тремтіння рук, спрага, відраза до їжі, головний біль, пітливість, болісні відчуття, що виходять зі всього тіла, пригнічений настрій, відчуття тривоги, остраху, нудьги.

Другій стадії відповідає ще більш висока переносимість алкоголю: в 4-5 разів більше порівняно з первісною кількістю, що викликала сп’яніння. Добова доза прийому спиртного може сягати 1,5-2 літри горілки. Захисний блювотний рефлекс на передозування цілком утрачений. Випадки сп’яніння з амнезією стають систематичними. Людина може виконувати тільки некваліфіковану роботу, і ту неякісно.

Алкоголік у другій стадії дедалі більше втрачає зв’язок з реальністю. Йому нікого і нічого не потрібно, окрім алкоголю. Навіть компанія пияків його не приваблює. Зауважую, що алкоголіки на другій стадії вже не являють собою колишній веселий гурт, що крокує вулицями у пошуках пригод або залюбки гомонить у дворі, як це було в першій стадії алкоголізму. Тепер алкоголіки якщо й збираються, то тільки з метою здобути спиртне, разом випити, а потім компанія швидко розпадається. Тривалість стадії становить 3-5 років.

У разі продовження вживання спиртних напоїв настає третя стадія алкоголізму, яка характеризується повним розпадом особистості людини та виснаженням всіх психофізіологічних функцій. [1;178]

Синдром психічного узалежнення від алкоголю змінюється за рахунок поглиблення та посилення фізичного узалежнення. Толерантність до спиртного знижується, і тепер уже людина швидко п’яніє, доходячи до тяжких станів інтоксикації навіть від малих доз. Амнезії майже постійні, глибокі та стійкі. В цій стадії алкоголік п’є запоєм: 3-4 дні безперервного вживання спиртного чергуються з 10-15 днями так званого світлого проміжку. Може бути й навпаки.

Алкоголіки в третій стадії зовнішньо схожі один на одного: спустошені, байдужі до оточення, з явними ознаками недоумкуватості. Можуть з’явитися системні порушення, мозкові синдроми. Порушенні координації рухів тощо. Хворі починають п’яніти від невеликих доз алкоголю (100-200 мл горілки).

Алкоголіки в третій стадії обов’язково хворі: цироз печінки, виразка шлунка, серцево-судинні захворювання тощо. Крім того,у цих хворих украй знижена опірність організму, в результаті чого вони вмирають не стільки від інфаркту, інсульту та інших небезпечних хвороб, скільки від звичайних, як правило, виліковних захворювань: грип, запалення легенів тощо.

Третя стадія в середньому формується через 8-10 років після початку зловживання алкоголем.

Варто розрізняти гострі стани сп’яніння, що викликаються прийомом алкоголю, і наслідки хронічного зловживання ним.

Гострі стани, викликаються прийомом алкоголю, - це звичайне, або просте алкогольне сп’яніння, що виникає в результаті безпосередньої дії алкоголю на ЦНС, і патологічне сп’яніння, що є короткочасним психозом, якісно відмінним від простого алкогольного сп’яніння. [13;456]

Перша реакція на вжитий алкоголь - зміни в поведінці людини. Слід відзначити, що характер і швидкість реакції на дію алкоголю можуть бути різними. Вони залежать від типу і стану нервової системи людини, кількості й міцності алкогольного напою, ступеня звикання до алкоголю.

 



Поделиться:


Последнее изменение этой страницы: 2020-03-02; просмотров: 171; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.81.222.152 (0.181 с.)