Динаміка сплати податків пмф ват ск «оранта-дніпро»

 

6. ВІДНОСИНИ СТРАХОВОЇ КОМПАНІЇ З БАНКІВСЬКОЮ СИСТЕМОЮ

 

6.1 Законодавче та нормативне регулювання відносин страхової компанії з банківською системою в Україні

 

Згідно з Законом України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» комерційні банки та страхові компанії відносяться до одного сектору економіки - фінансових установ - юридична особа, яка відповідно до закону надає одну чи декілька фінансових послуг та яка внесена до відповідного реєстру у порядку, встановленому законом. До фінансових установ належать банки, кредитні спілки, ломбарди, лізингові компанії, довірчі товариства, страхові компанії, установи накопичувального пенсійного забезпечення, інвестиційні фонди і компанії та інші юридичні особи, виключним видом діяльності яких є надання фінансових послуг.

Діяльність та банківські операції комерційних банків регламентуються Законом України «Про банки та банківську діяльність», а ліцензування діяльності та контроль за роботою комерційних банків здійснює Національний банк України.

Діяльність та страхові операції страхових компаній регламентуються Законом України «Про страхування», а ліцензування діяльності та контроль за роботою страхових компаній здійснює спеціальний уповноважений орган Державна комісія по регулюванню фінансових послуг в Україні.

 

6.2 Банківські послуги для страхових компаній

 

Комерційні банки надають страховим компаніям традиційний перелік послуг для юридичних осіб:

- відкриття поточних рахунків та встановлення систем віддаленого керування рахунками «Клієнт-Банк»;

- інкасація готівки та підкріплення каси готівкою;

- встановлення в офісах страхових компаній банкоматів банку та POS-терміналів по обслуговуванню клієнтів страхової компанії за допомогою безготівкових с плат с пластикових карток;

- валюто обмінні операції;

- зберігання страхових резервів на депозитних рахунках;

- зберігання страхових резервів в банківських металах на «металевих рахунках»;

- виконування операцій депозитарію по збереженню цінних паперів страхової компанії;

- виконування операцій по покупці та продажу цінних паперів за заявками страхової компанії на ринку цінних паперів;

 

Таблиця 6.1

Поточні розрахункові рахунки ПМФ ВАТ СК «ОРАНТА-Дніпро»

МФО банку	Назва банку	Номер рахунку	Назва валюти	За даними ДПІ
				Дата відкриття рахунку	Тип рахунку
305653	ОБЛ.ДИР. АППБ"АВАЛЬ" М.ДНIПРОПЕТРОВСЬК	26069369270100	УКРАЇНСЬКА ГРИВНЯ	17.09.2004	Неосновний
305653	ОБЛ.ДИР. АППБ"АВАЛЬ" М.ДНIПРОПЕТРОВСЬК	26508369270100	УКРАЇНСЬКА ГРИВНЯ	17.09.2004	Неосновний
305727	ПАВЛ.ФКБ "ПРИВАТБАНК", М.ПАВЛОГРАД	26508054600001	УКРАЇНСЬКА ГРИВНЯ	15.05.2003	Основний

 

6.3 Партнерство між банками та страховими компаніями

 

Страховим компаніям та банкам природно притаманне прагнення до взаємовигідного обміну послугами і зміцнення надійності партнерства.

Розвиток страхових операцій зі страхування майна і відповідальності комерційних структур, населення та інших категорій клієнтів банків веде до зменшення їх залежності від ризиків, розширює діапазон вигідного розміщення кредитних вкладень. З іншого боку в страховиків є інтерес у розміщені в банківських установах за певну плату переважної частини страхових резервів, що збільшує доходи страховиків, ресурси для кредитування. Проте на практиці діяльність банків і страховиків належним чином ще неузгоджена.

З метою покращання використання потенціалу банків, страхових компаній та інших суб’єктів фінансового ринку для зміцнення страхового захисту населення і підприємців, покращання надання інших фінансових послуг доцільно:

- створити Координаційну раду з питань розвитку фінансового ринку України на яку покласти обов’язки по узгодженню напрямів вдосконалення асортименту і умов надання послуг юридичним та фізичним особам з кредитування, страхування, торгівлі цінними паперами тощо;

- залучати установи комерційних банків до здійснення на агентських засадах операції по продажу страхових полісів із страхування життя, від нещасних випадків, домашнього майна та деяких інших видів, які не вимагають складної експертної оцінки ризику;

- збільшити межу дозволеної участі комерційних банків в придбанні акцій страхових компаній і одночасно надати більші можливості страховикам в здійснені інвестицій в статутний фонд вітчизняних банків;

- провести відповідні заходи щодо покращання реалізації і купівлі страховиками цінних паперів.

Отже, страхування має величезні можливості сприяти економічному та соціальному розвитку країни, вирішувати проблеми кожного асоційованого чи індивідуального власника.

Так, у листопаді 2005 року АСК «ІНГО Україна» та Райффайзенбанк Україна розпочали співпрацю в межах програми bancassurance (банківське страхування). Пілотний проект було впроваджено в Києві в листопаді 2005 року, і перші укладені договори підтвердили його перспективність.

На сьогодні проект діє в межах програм іпотечного кредитування та кредитування під заставу транспортних засобів. При отриманні кредитних коштів на купівлю, ремонт житла або на споживчі цілі під заставу нерухомості безпосередньо в офісі банку може бути оформлено комплексний договір страхування предмету іпотеки, фінансового ризику позичальника (неповернення кредиту внаслідок нещасного випадку) та титулу власності (втрати права власності на предмет іпотеки). Так само може бути застраховано і заставний транспортний засіб.

Страхове покриття передбачає повний перелік страхових випадків, що цілком відповідають вимогам банку та забезпечують інтереси позичальників. При цьому вартість послуг є ринковою і цілком прийнятною для фізичних осіб.

Особливість bancassurance полягає в тому, що договір страхування, без якого неможливо отримати кредитні кошти, укладається (оформлюється) одночасно з кредитним договором та договором застави. Позичальник має можливість ознайомитись з умовами страхування, переглянути проект договору страхування, отримати правила страхування у менеджера, який обслуговує його кредит. Важливою перевагою також є те, що страховий платіж сплачується через касу банку, без додаткових комісій банку за перерахування коштів.

Водночас, у страхувальника завжди є можливість поставити всі запитання, що виникають щодо умов страхування або механізму укладання договору кваліфікованим співробітникам АСК «ІНГО Україна», зателефонувавши до інформаційного центру або безпосередньо працівникам профільних підрозділів страхової компанії.

Надзвичайно важливими стали презентації цієї партнерської програми в містах Одеса та Запоріжжя, які відбулися 4 та 10 лютого 2006 року, відповідно. Філії Райффайзенбанку Україна та АСК «ІНГО Україна» в цих містах вже з лютого місяця 2006 р. мають можливість на регіональному рівні обслуговувати своїх клієнтів на новому, ще якіснішому рівні. Найближчим часом до цієї програми будуть підключені міста Ужгород та Миколаїв.

Реалізація даної програми є наслідком об’єктивної світової тенденції взаємодії банків та страхових компаній задля надання клієнтам найбільш повного спектру послуг в максимально короткий час. Приємним є той факт, що Райффайзенбанк Україна і АСК «ІНГО Україна» спільно поширили цю практику на українському ринку фінансових послуг.

Взаємодія між банком та страховою компанією характеризується переліком документів, що надається у банк для одержання кредиту. Такий же перелік документів для отримання кредиту в банку може надати і сама страхова компанія:

1. Заява про надання кредиту.

2. Заява-анкета одержувача кредиту.

3. Засновницькі і реєстраційні документи:

· Нотаріальна копія Статуту, з усіма змінами і доповненнями;

· Нотаріально завірена копія Установчого договору, з усіма змінами і доповненнями;

· Копія свідоцтва про реєстрацію в райдержадміністрації;

· Копія свідоцтва про реєстрацію в Управлінні статистики;

· У випадку, якщо від імені юридичної особи-Позичальника виступає філія чи представництво, — нотаріально завірену копію положення і відповідного доручення на право укладення кредитного договору від імені юридичної особи;

· Рішення засновників (власників) юридичної особи про отримання кредиту (за необхідності, коли є вимоги статутних документів чи законодавства України);

· Картка із зразками підписів і відбитком печатки, завірена нотаріально;

· Ліцензії (дозволи), надані позичальнику державними органами на здійснення діяльності, яка кредитується;

· Копії наказів (протоколів зборів засновників) про призначення посадових осіб, які мають право підпису комерційних і фінансових документів;

· Ксерокопії паспортів посадових осіб, які мають право підпису комерційних і фінансових документів.

4. Фінансові документи:

· Баланс річний і на останню звітну дату, підписані уповноваженими особами і завірені печаткою позичальника;

· Звіт про фінансові результати і її використанні за рік і за останній звітний період, підписаний уповноваженими особами і завірений печаткою позичальника;

· Декларація про прибуток підприємства за періоди, необхідні для аналізу діяльності підприємства-позичальника;

· Пояснення щодо дебіторської і кредиторської заборгованості позичальника на останню звітну дату;

· Звіт про фінансово-майновий стан підприємства-позичальника за рік;

· Розшифровка основних засобів на останню звітну дату (при необхідності);

· Розшифровка окремих статей балансу (при необхідності);

· Повний перелік відкритих позичальником рахунків в національній і іноземній валютах із вказівкою банківських реквізитів, за підписом уповноважених осіб і завірений печаткою позичальника;

· Довідка (виписка) із обслуговуючого банку про обороти коштів по рахунках клієнта за період, необхідний для аналізу діяльності підприємства;

· Довідка про наявність (відсутність) заборгованості по кредитах в інших банках, підписана уповноваженими особами і завірена печаткою позичальника. За наявності заборгованості по кредитах в інших банках позичальником надаються копії кредитних договорів, договорів застави;

· Копії актів перевірки за поточний рік уповноважених держорганів (державної податкової служби, Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку, Антимонопольного комітету тощо);

· Акт аудиторської перевірки.

5. Комерційні документи:

· Техніко-економічне обґрунтування ефективності проекту (бізнес-план), під який передбачається отримання кредиту, з детальним визначенням валового доходу, валових затрат, чистого прибутку, всіх податкових платежів, рентабельності об’єкта кредитування, графіка надання кредитних коштів, графіка і джерел погашення кредиту і сплати процентів;

· Копії контрактів (договорів та інших угод, рахунків – факту (інвойсів), вантажних митних декларацій (якщо оплата по факту поставки), накладних, актів прийому-передачі, платіжних документів, які є об’єктами кредитування, підписані уповноваженими особами і завірені печаткою позичальника;

· Копії договорів (угод) щодо поточної господарської діяльності позичальника, доходами від яких передбачається погашення кредиту.

6. Документи щодо забезпечення повернення кредитних коштів і сплати процентів: гарантія банку, страховий поліс, поручительство, застава чи змішані форми забезпечення:

6.1. Гарантія банку:

· Тристоронній договір гарантії між Банком, позичальником і банком – гарантом;

· Засновницькі документи банку – гаранта, його баланс на останню звітну дату, економічні нормативи, картки із зразками печатки і підписів керівників.

6.2. Щодо страхової компанії:

· Тристоронній договір страхування між Банком, позичальником і страховою компанією;

· Засновницькі і реєстраційні документи страхової компанії;

· Баланс і звіт страхової компанії на останню звітну дату.

6.3. Поручительство:

· Засновницькі і реєстраційні документи поручителя відповідно до п.3 цього Переліку;

· Баланс і звіт поручителя на останню звітну дату;

· Інші фінансові документи відповідно до п.4 цього Переліку (на вимогу Банку).

6.4. Забезпечення заставою:

6.4.1. Для об’єктів нерухомості:

· Документи, які свідчать про право власності заставодавця на предмет застави (договори купівлі-продажу, міни, інших договорів цивільно-правового характеру, що стверджують перехід права власності, свідоцтво про право власності, свідоцтво про придбання майна з аукціону);

· акти на право користування землею, про право власності на землю;

· довідка-характеристика з бюро технічної інвентаризації;

· довідка із нотаріальної контори про відсутність заборон на відчуження майна;

· інвентарна справа на будівлю;

· баланс з розшифровкою основних засобів;

· письмова згода (якщо це передбачено статутними документами) власників (учасників, акціонерів) на передачу майна в заставу і довіреність на підписання договору застави конкретними особами;

· Експертна оцінка вартості майна, що пропонується у заставу.

6.4.2. Для квартир:

· довідка-характеристика із бюро технічної інвентаризації;

· довідка із нотаріальної контори про відсутність заборон на відчуження майна;

· довідка із житлово-експлуатаційної контори по формі №3 щодо зареєстрованих в квартирі осіб, а також про відсутність заборгованості по квартплаті;

· за наявності зареєстрованих в квартирі повнолітніх осіб, які не є власниками квартири, — письмове зобов’язання про звільнення квартири і виписки з неї у випадку звернення стягнення на заставу;

· якщо квартира придбана одним із подружжя – нотаріально завірена письмова згода іншого на передачу квартири в заставу;

· рішення місцевої ради про згоду на заставу квартири (згода опікунської ради), за наявності у власника квартири малолітніх дітей.

У випадку, якщо власником квартири є юридична особа, додатково надається баланс підприємства з розшифровкою основних засобів, а також письмове рішення власників (засновників, акціонерів) на передачу квартири в заставу (якщо це передбачено статутними документами);

· Експертна оцінка вартості майна, що пропонується у заставу.

6.4.3. Для об’єктів незавершеного будівництва:

· Державний акт про право власності (на право користування) земельною ділянкою або рішення місцевої ради про відвід земельної ділянки або договір оренди земельної ділянки, укладений з відповідною держадміністрацією;

· Акт експертної оцінки про вартість незавершеного будівництва;

· Генеральний план будівництва, проектно-кошторисна документація на об’єкт будівництва;

· Документи державних органів, що надали дозвіл на будівництво;

· Баланс підприємства з розшифровкою капітальних вкладень в незакінчене будівництво;

· Письмова згода (якщо це передбачено статутними документами) власників (учасників, акціонерів) на передачу майна в заставу і довіреність на підписання договору застави конкретними особами;

· Експертна оцінка вартості майна, що пропонується у заставу.

6.4.4. Застава товару в обороті чи переробці:

· Рахунок-фактура (інвойс), договір купівлі-продажу, інші договори цивільно-правового характеру (міни, поставки і т. ін.), які стверджують право власності заставодавця на товари, що передаються в заставу;

· Вантажні митні декларації (якщо товари придбані за кордоном), товарно-транспортні накладні чи акти прийому-передачі;

· Копії платіжних документів про оплату товарів, які передаються в заставу (для товарів в переробці);

· Баланс;

· Довідки про наявність товарів на складі в розрізі найменувань, кількості, вартості на дату, передбачену договором застави;

· Договір оренди приміщення, в якому зберігаються товари, що передаються в заставу, якщо приміщення не є власністю заставодавця;

· Письмова згода (якщо це передбачено статутними документами) власників (учасників, акціонерів) на передачу майна в заставу і довіреність на підписання договору застави конкретними особами.

6.4.5. Застава обладнання:

· Рахунок-фактура (інвойс), договір купівлі-продажу або інші договори цивільно-правового характеру, які стверджують право власності заставодавця на обладнання, що передається в заставу;

· Вантажні митні декларації, (якщо обладнання купувалось за кордоном), товарно-транспортні накладні чи акти прийому-передачі;

· Копії платіжних документів, що стверджують здійснення оплати за обладнання, що передається в заставу;

· Баланс підприємства з розшифровкою основних засобів;

· Договір оренди приміщення, в якому знаходиться обладнання, якщо приміщення не є власністю заставодавця;

· Технічна документація (паспорт) на обладнання;

· Письмова згода (якщо це передбачено статутними документами) власників (учасників, акціонерів) на передачу майна в заставу і довіреність на підписання договору застави конкретними особами.

6.4.6. Для транспортних засобів:

· Технічний паспорт автотранспортного засобу;

· Баланс підприємства з розшифровкою основних засобів (для юридичних осіб);

· Письмова згода (якщо це передбачено статутними документами) власників (учасників, акціонерів) на передачу майна в заставу і довіреність на підписання договору застави конкретними особами;

· Експертна оцінка вартості майна, що пропонується у заставу.

6.4.7. Для цінних паперів:

Акції:

· Виписка з реєстру акціонерів, яка стверджує право власності (право розпорядження) заставодавця на акції, що передаються в заставу;

· Баланс підприємства з розшифровкою відповідних рахунків;

· Розпорядження застави;

· Передавальне розпорядження (при закладі);

· Письмова згода (якщо це передбачено статутними документами) власників (учасників, акціонерів) на передачу майна в заставу і довіреність на підписання договору застави конкретними особами (для юридичних осіб).

Облігації, ощадні (депозитні) сертифікати, векселі та інші цінні папери:

· Договір купівлі-продажу, інші договори цивільно-правового характеру (міни, дарування і т. і.), які стверджують право власності заставодавця на цінні папери, що передаються в заставу, або безпосередньо цінні папери у випадку їх передачі через індосамент;

· Баланс підприємств з відповідною розшифровкою відповідних рахунків (для юридичних осіб);

· Письмова згода (якщо це передбачено статутними документами) власників (учасників, акціонерів) на передачу майна в заставу і довіреність на підписання договору застави конкретними особами (для юридичних осіб).

7. Довідка про наявність нерухомого майна позичальника.

8. Заява позичальника на ім’я керівників банків, де він має поточні рахунки, про надання права представникам Банку знайомитися в будь-який час із станом його рахунків.

9. Конкретний пакет документів щодо кожного позичальника визначається відділом кредитування з додержанням принципів кредитної політики.

7. УПРАВЛІННЯ КАПІТАЛОМ СТРАХОВОЇ КОМПАНІЇ

 

7.1 Нормативні вимоги до розмірів статутного капіталу страхової компанії в Україні

 

Згідно з статтями 30,31 Закону України «Про страхування» мінімальний розмір статутного фонду страховика, який займається видами страхування іншими, ніж страхування життя, встановлюється в сумі, еквівалентній 1 млн. євро, а страховика, який займається страхуванням життя, - 1,5 млн. євро за валютним обмінним курсом валюти України.

 Страховик створюється в організаційно-правовій формі акціонерного, повного, командитного товариства або товариства з додатковою відповідальністю. Учасників страховика повинно бути не менше трьох.

Страховик реєструється в місцевому органі виконавчої влади як суб'єкт підприємницької діяльності та заноситься до Реєстру.

 Вартість нетто-активів (чистих активів) страховика на будь-яку дату після закінчення другого фінансового року з дати внесення інформації про заявника до Державного реєстру фінансових установ має бути не меншою встановленого статтею 30 Закону України "Про страхування" мінімального розміру статутного фонду страховика.

Статутний фонд страховика повинен бути сплачений виключно в грошовій формі. Допускається формування статутного фонду страховика цінними паперами, що випускаються державою, за їх номінальною вартістю в порядку, визначеному Держфінпослуг, але не більше 25 відсотків загального розміру статутного фонду.

Забороняється використовувати для формування статутного фонду векселі, кошти страхових резервів, бюджетні кошти, а також кошти, одержані в кредит, позику та під заставу, і вносити нематеріальні активи.

Загальний розмір внесків страховика до статутних фондів інших страховиків України не може перевищувати 30 відсотків його власного статутного фонду, у тому числі розмір внеску до статутного фонду окремого страховика не може перевищувати 10 відсотків. Ці вимоги не поширюються на страховика, який здійснює види страхування, інші, ніж страхування життя, у разі здійснення ним внесків до статутного фонду страховика, який здійснює страхування життя.

До гарантійного фонду страховика належить додатковий та резервний капітал, а також сума нерозподіленого прибутку.

Страховики за рахунок нерозподіленого прибутку можуть створювати вільні резерви.

Вільні резерви - це частка власних коштів страховика, яка резервується з метою забезпечення платоспроможності страховика відповідно до прийнятої методики здійснення страхової діяльності.

Для забезпечення виконання страховиками зобов'язань щодо окремих видів обов'язкового страхування страховики можуть утворювати централізовані страхові резервні фонди та органи, які здійснюють управління цими фондами. Положення про ці фонди затверджується Уповноваженим органом.

Джерелами утворення централізованих страхових резервних фондів можуть бути відрахування від надходжень страхових платежів, внески власних коштів страховика, а також доходи від розміщення коштів централізованих страхових резервних фондів.

 

7.2 Принципи формування та структуризації капіталу страхової компанії

 

Капітал страхової компанії складається з власного капіталу(статутний капітал + капіталізований прибуток) та створених страхових резервів.

Страхові резерви утворюються страховиками з метою забезпечення майбутніх виплат страхових сум і страхового відшкодування залежно від видів страхування (перестрахування).

Страховики зобов'язані формувати і вести облік страхових резервів у порядку та обсягах, встановлених Законом, станом на кожен день.

Страховики, які мають право укладати договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, формують та ведуть облік страхового резерву збитків, які виникли, але не заявлені, та страхового резерву коливань збитковості в обов'язковому порядку.

Страхові резерви в обсягах, що не перевищують технічних резервів, а для страхових компаній із страхування життя - математичних резервів, утворюються у тих валютах, в яких несуть відповідальність за своїми страховими зобов'язаннями.

Страхові резерви поділяються на технічні резерви і резерви із страхування життя (математичні резерви).

Формування резервів із страхування життя, медичного страхування і обов'язкових видів страхування здійснюється окремо від інших видів страхування.

Страховики зобов'язані вести облік договорів страхування і вимог (заяв) страхувальників щодо виплати страхової суми або страхового відшкодування за формою, яка забезпечить отримання інформації, необхідної для врахування при формуванні страхових резервів. Уповноважений орган може встановити порядок та форму ведення обліку договорів страхування і вимог (заяв) страхувальників щодо виплати страхової суми або страхового відшкодування.

Страховики зобов'язані формувати і вести облік таких технічних резервів за видами страхування (крім страхування життя):

- незароблених премій (резерви премій), що включають частки від сум надходжень страхових платежів (страхових внесків, страхових премій), що відповідають страховим ризикам, які не минули на звітну дату;

- збитків, що включають зарезервовані несплачені страхові суми та страхові відшкодування за відомими вимогами страхувальників, з яких не прийнято рішення щодо виплати або відмови у виплаті страхової суми чи страхового відшкодування.

Величина резервів незароблених премій на будь-яку звітну дату встановлюється залежно від часток надходжень сум страхових платежів (страхових премій, страхових внесків), які не можуть бути меншими 80 відсотків загальної суми надходжень страхових платежів (страхових премій, страхових внесків), з відповідних видів страхування у кожному місяці з попередніх дев'яти місяців (розрахунковий період) і обчислюється в такому порядку:

- частки надходжень сум страхових платежів (страхових премій, страхових внесків) за перші три місяці розрахункового періоду множаться на одну четверту;

- частки надходжень сум страхових платежів (страхових премій, страхових внесків) за наступні три місяці розрахункового періоду множаться на одну другу;

- частки надходжень сум страхових платежів (страхових премій, страхових внесків) за останні три місяці розрахункового періоду множаться на три четвертих;

- одержані добутки додаються.

У цьому разі останній місяць розрахункового періоду буде складатися із кількості днів на дату розрахунку.

Страховики можуть прийняти рішення про запровадження з початку календарного року згідно з встановленою Уповноваженим органом методикою формування і ведення обліку таких технічних резервів за видами страхування, іншими ніж страхування життя:

- резерв незароблених премій;

- резерв заявлених, але не виплачених збитків;

- резерв збитків, які виникли, але не заявлені;

- резерв катастроф;

- резерв коливань збитковості.

Страховики зобов'язані письмово повідомити Уповноважений орган про запровадження формування і ведення обліку зазначених технічних резервів за видами страхування, іншими ніж страхування життя, не пізніше ніж за 45 днів до початку календарного року.

Для забезпечення страхових зобов'язань із страхування життя та медичного страхування страховики формують окремі резерви за рахунок надходження страхових платежів і доходів від інвестування коштів сформованих резервів за цими видами страхування.

Кошти резервів із страхування життя не є власністю страховика і мають бути відокремлені від його іншого майна. Страховик зобов'язаний обліковувати кошти резервів із страхування життя на окремому балансі і вести їх окремий облік.

Кошти резервів із страхування життя не можуть використовуватися страховиком для погашення будь-яких зобов'язань, крім тих, що відповідають прийнятим зобов'язанням за договорами страхування життя, і не можуть бути включені до ліквідаційної маси у разі банкрутства страховика або його ліквідації з інших причин, і підлягають передачі іншому страховику за згодою страхувальника та застрахованої особи або підлягають передачі застрахованій особі.

Окремий перелік резервів по медичному страхуванню, а також порядок їх формування та обліку може визначатися відповідними нормативно-правовими актами.

Страховики зобов'язані створювати і вести облік таких резервів із страхування життя:

- довгострокових зобов'язань (математичні резерви);

- належних виплат страхових сум.

Величина резервів довгострокових зобов'язань (математичних резервів) обчислюється актуально окремо по кожному договору згідно з методикою формування резервів із страхування життя з урахуванням темпів зростання інфляції. Методика формування резервів із страхування життя, обсяги страхових зобов'язань залежно від видів договорів страхування життя, а також мінімальні строки дії договорів страхування життя встановлюються Уповноваженим органом.

Кабінет Міністрів України може змінювати перелік страхових резервів та порядок їх розрахунків.

Кошти страхових резервів повинні розміщуватися з урахуванням безпечності, прибутковості, ліквідності, диверсифікованості та мають бути представлені активами таких категорій:

- грошові кошти на поточному рахунку;

- банківські вклади (депозити);

- валютні вкладення згідно з валютою страхування;

- нерухоме майно;

- акції, облігації, іпотечні сертифікати;

- цінні папери, що імітуються державою;

- права вимоги до перестраховиків;

- інвестиції в економіку України за напрямами, визначеними Кабінетом Міністрів України;

- банківські метали;

- кредити страхувальникам-громадянам, що уклали договори страхування життя, в межах викупної суми на момент видачі кредиту та під заставу викупної суми. У цьому разі кредит не може бути видано раніше, ніж через один рік після набрання чинності договором страхування, та на строк, який перевищує період, що залишився до закінчення дії договору страхування;

готівка в касі в обсягах лімітів залишків каси, встановлених Національним банком України.

Кошти резервів із страхування життя можуть використовуватися для довгострокового кредитування житлового будівництва, у тому числі індивідуальних забудовників, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Страховикам забороняється здійснення інших видів кредитної діяльності.

 

8. ІНВЕСТИЦІЙНА ДІЯЛЬНІСТЬ СТРАХОВОЇ КОМПАНІЇ НА РИНКУ ФІНАНСОВИХ ПОСЛУГ

 

8.1 Сутність інвестиційних операцій на фінансовому ринку України

 

Згідно з «Правилами формування, обліку та розміщення страхових резервів за видами страхування, іншими, ніж страхування життя» здійснюючи фінансову діяльність, пов'язану з розміщенням коштів технічних резервів та їх управлінням, страховики повинні дотримуватись умов щодо безпечності, прибутковості, ліквідності та диверсифікованості.

Обсяги технічних резервів мають бути представлені такими категоріями дозволених активів:

- грошові кошти на поточному рахунку;

- банківські вклади (депозити);

- валютні вкладення згідно з валютою страхування;

- нерухоме майно;

- акції, облігації, іпотечні сертифікати;

- цінні папери, що емітують ся державою;

- права вимоги до перестраховиків;

- інвестиції в економіку України за напрямами, визначеними Кабінетом Міністрів України;

- банківські метали;

- готівка в касі в обсягах лімітів залишків каси, установлених Національним банком України (далі - НБУ).

Величина окремих категорій активів, у тому числі утворених в іноземній валюті, приймається для представлення технічних резервів у таких обсягах:

а) грошові кошти на поточних рахунках - не більше 5 відсотків загального розміру технічних резервів;

б) банківські вклади (депозити), валютні вкладення згідно з валютою страхування - не більше 70 відсотків загального розміру технічних резервів, у кожному банку не більше 10 відсотків загального розміру технічних резервів;

в) нерухоме майно - не більше як 20 відсотків загального розміру технічних резервів, при цьому вкладення в один або декілька об'єктів нерухомості, які розглядаються як один цілісний майновий комплекс, - не більше 10 відсотків загального розміру технічних резервів;

г) акції та облігації - не більше 40 відсотків загального розміру технічних резервів, у тому числі:

- акції українських емітентів, що відповідно до норм законодавства пройшли лістинг та перебувають в обігу на фондовій біржі або в торговельно-інформаційній системі, зареєстрованих у встановленому порядку, обсяги торгів на яких становлять не менше 25 відсотків від загальних обсягів торгів на організаційно оформлених ринках цінних паперів України, - не більше 30 відсотків загального розміру технічних резервів, при цьому - не більше 5 відсотків в акції одного емітента;

- облігації українських емітентів, що відповідно до норм законодавства пройшли лістинг та перебувають в обігу на фондовій біржі або в торговельно-інформаційній системі, зареєстрованих у встановленому порядку, - не більше 30 відсотків загального розміру технічних резервів, при цьому - не більше 5 відсотків в облігації одного емітента, який здійснює свою діяльність не менше 5 років.

Акції й облігації емітентів, які здійснюють свою діяльність менше 5 років, - не більше 10 відсотків загального розміру технічних резервів, при цьому не більш як 3 відсотки в облігації одного емітента;

- акції, облігації іноземних емітентів та цінні папери іноземних держав, рейтинг зовнішнього боргу та визначення рейтингових компаній яких здійснюється Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку, - не більше 10 відсотків загального розміру технічних резервів. При цьому акції та облігації повинні перебувати в обігу на організованих фондових ринках та пройти лістинг на одній з таких фондових бірж, як Нью-Йоркська, Лондонська, Токійська, Франкфуртська, або в торговельно-інформаційній системі НАСДАК (NASDAQ). Емітент цих акцій та облігацій повинен провадити свою діяльність не менше ніж протягом 10 років і бути резидентом країни;

- іпотечні сертифікати, визначені законодавством України, - не більше 10 відсотків загального розміру технічних резервів, при цьому не більш як 2 відсотки в іпотечні сертифікати одного емітента;

ґ) цінні папери, що імітуються державою, - не більше 40 відсотків загального розміру резервів;

д) права вимоги до перестраховиків - не більше 50 відсотків загального розміру технічних резервів. У випадку, якщо рейтинг фінансової надійності (стійкості) перестраховика нижчий за один з таких: «В+"»(A.M.Best), «Baa» (Moody's Investors Service), «BBB» (Standard & Poor's) або «BBB» (Fitch Ratings), то права вимоги до кожного такого перестраховика-резидента приймаються у розмірі не більше 20 відсотків загального розміру технічних резервів та до кожного такого перестраховика-нерезидента - не більше 10 відсотків загального розміру технічних резервів;

е) інвестиції в економіку України за напрямами, визначеними Кабінетом Міністрів України (постанова Кабінету Міністрів України від 17 серпня 2002 року N 1211 "Про затвердження напрямів інвестування галузей економіки за рахунок коштів страхових резервів"), - не більше 15 відсотків загального розміру технічних резервів, з них в окремий об'єкт інвестування - не більше 5 відсотків загального розміру технічних резервів;

є) банківські метали - не більше 10 відсотків загального розміру технічних резервів.

Для представлення технічних резервів акціями та облігаціями в обсягах, визначених підпунктом "г" пункту 8.2 цих Правил, приймаються лише ті акції, за якими в попередньому році виплачувались дивіденди на рівні не нижче облікової ставки НБУ, та ті облігації та іпотечні сертифікати, за якими гарантується виплата доходу на рівні не нижче облікової ставки НБУ.

Для представлення технічних резервів не можуть використовуватися позикові кошти, кредити банків, поворотна фінансова допомога, цінні папери із зобов'язаннями зворотного викупу, вклади (депозити) строкові (строком менше одного місяця), помилково перераховані кошти на рахунок страховика, суми страхових платежів, які мають бути повернені страхувальнику в період, наступний за звітним, відповідно до чинного законодавства.

Величина активів, що приймаються на покриття технічних резервів, зменшена на суми довгострокових та поточних зобов'язань (розділи III, IV пасиву Балансу), повинна бути не меншою, ніж сумарна величина технічних резервів, що розраховується відповідно до чинного законодавства на будь-яку дату.