Злоякісні пухлини глотки.методика біопсії .

Злоякісні пухлини глотки зустрічаються в 10-16% випадків серед злоякісних
пухлин верхніх дихальних шляхів. Заданими В. С. Погосова (1995), первинні пух­лини частіше всього виншсають у грушеподібному закутку (94%), потім позаду
перснеподібної ділянки (4%) і рідко на задній стіїщі гортанної частини глотки (2%).
Розрізняють диференційовані (радіорезистентні) пухлини епітеліального по-
хоіркення - різні форми раку; диференційовані (радіорезистентні) пухлини спо­лучнотканинного походження - різні види саркоми; низькодиференційовані (ра­діочутливі) злоякісні тонзилярні пухлини - лімфоепітеліома, ретикулоїщтома
(ретикулосаркома); диференційовані (радіорезистентні) пухлини нейроектодер-
мального походження (меланобластома).
Рак і саркома локалізуються в усіх
частинах горла, їх перебіг стадійний. Перша стадія характеризується появою
пухлини невеликих розмірів на одній із стінок носової, ротової чи гортанної час­тин глотки і часто розцінюється хворими та лікарями як хронічний запальний
процес, але його перебіг атиповий. Відсутні різко виражені порушення дихання,
ковтання, голосу. Регіонарних метастазів немає.
Друга стадія супроводжується функціонально-анатомічними змінами, тому
що пухлина займає одну частику горла, не проростаючи в сусідні ділянки. Хворі
скаржаться на сильний біль у горлі, головний біль, неприємний запах з рота вна­слідок розпаду пухлини. Біль у горлі виникає внаслідок ураження гілок V пари че -
репних нервів.
Третя стадія характеризується поширенням пухлини за межі горла в сусідні
ділянки: орбіту, м’яке піднебіння, гортань, крилопіднебінну ям іу та ін. У хворих
з’являються постійно наростаючий, спочатку особливо сильний тригеміналь-
ний біль, потім гнильний запах, кровотечі, численні малорухомі метастази в ре­гіонарні лімфовузли шиї.
Четверта стадія характеризується глибоким проростанням пухлини в сусідні
ділянки горла, ушкодженням черепних нервів, починаючи від III до VI та від IX до
XII пар, численними нерухомими метастазами шиї тау віддалені органи. Розви­ваються кахексія, аспіраційні ускладнення, масивні кровотечі та ін.
Саркома носової частини глотки часто поширюється з порожнини носа. Вона
має гладеньку поверхню, що складається з великих часточок, широку основу,
м’яко-еластичну консистенцію, синюшно-рожевий колір.
Рак ротової частини глотки розвивається повільно і спочатку у хворого не­має скарг. Пізніше з’являються невеликий біль, утруднене ковтання, голос втра­чає своє забарвлення і тембр, виникає гнильний запах з рота, наростають дис-
фагічні явища.
Під час фарингоскопії виявляють горбкувату нерухому пухлину, подібну до
цвітної капусти, далі відбзшається розпад іцослини з брудним нальотом, з’являється
запах з рота. Метастази в регіонарні лімфовузли після їх ггояви швидко ростуть,
зрошуються з прилеглими тканинами, нерухомі.
Гістологічно частіше зустрічається плоскоклітинний ргш з ороговілим епіте­лієм.
У ротовій частині глотки частіше б}іває лімфоепітеліальна пухлина (пухлина
Шмінке), яка належить до низькодиференційованих радіочутливих мигдалико-
вих пухлин. Вона характеризується симбіозом епітеліальних клітинних елемен­тів і лімфоцитів та займає посереднє місце між раком і саркомою піднебінних
мигдаликів.
Лімфоепітеліома мигдаликів та інші радіочутливі пухлини харшітеризуються
швидким інфільтратрївним ростом, ранньою появою метастазів у регіонарні лім­фовузли шиї, які швидко збільшуються, а також раннім метастазуванням у від­далені органи - легені, кістки, печінку та ін. Клінічна картина характеризується
відчуттям стороннього тіла в ротовій частині глотки, потім з’являються біль, який
іррадіює у вухо та шию, дискомфортні явища в горлі, а згодом у хворого недостат­ньо відкривається рот.
Під час фарингоскопії виявляється однобічне збільшення піднебінного миг­далика, який під час пальпації має іцільноеластичну консистенцію. Далі пухлина
поширюється на сусідні ділянки, з’являються виразки не тільки на мигдалику,
але і на слизовій оболонці м’якого піднебіння, ротової, носової та гортанної час­тин глотки. Виявляють регіонарні метастази у лімфовузли шиї. Слід відзначити,
що лімфоепітеліома ушкоджує не тільки піднебінні мигдалики, але й інші мигда­лики лімфаденоїдиого кільця глотки.
Диференціальний діагноз проводиться з виразково-плівчастою ангіною Си­мановського - Венсана. Диференціальний діагноз злоякісних пухлин має базува-
тися не стільки на клінічних ознаках, скільки на даних біопсії, Біопсія має вирі­шальне значення у визначенні діагнозу.
У гортанній частині горла спостерігається частіше рак, який розвивається у
ділянці грушоподібних закутків, рідше - иа задній стінці глотки.
Хворі скаржаться на дискомфорт і періодичну дисфагію, згодом відбувається
зміна голосу і з’являється відчуття незначного утруднення дихання.
Під час огляду гортанної частини глотки відзначаються звуження грушопо­дібних заїдків, накопичення слини, набряку'-ділянці черпакуватого хряща. Далі
з’являються метастази в регіонарні лімфовузли шиї, віддалені метастази в кістки,
легені, печінку та ін.
Саркома гортанної частини глотки спостерігається надзвичайно рідко. Мо­жуть бути різні види саркоми, які клінічно проявляються як рак гортанної ^іас-
тини глотки. Об’єктивно саркома має яскраво-червоний колір, тістувату консис­тенцію, рано ульцерується, вкриваючись брудним нальотом, виникає сильний не­приємний запах, може бути небезпечна кровотеча. Рано з’являються метастази
в регіонарні лімфовузли шиї і віддалені метастази в печінку, нирки, хребет та ін.
Диференцігиіьний діагноз проводиться з раком гортанної частини глотки, ту­беркульозом, сифілісом.
туберкульоз горла завжди є вторинним процесом. Хворі скаржаться на різкий
біль під час ковтання, який їх дуже виснажує. Туберкульозні інфільтрати вини­кають на блідій слизовій оболонці, з’являються виразки з підритими зубчастими
краями, вкритими брудним нальотом.
Третинний сифіліс з’являється у вигляді гуми з чіткими краями, вона щільна,
майже не болюча, згодом виникає глибока виразка з рівними краями і сальним
дном, серологічні реакції позитивні.
Допомагає в діагностиці пухлин горла УЗД, КТ та ендоскопічне дослідження.
Слід наголосити на тому, що остаточний діагноз визначається за допомогою біо­псії.
Лікування раку горла має дуже великі складноїці. Залежно від локалізації пух­лини тактика має бути різною.
Лікування раку носової частини глотки комплексне. Рекомендується впли­вати на пухлину рентгенівським опроміненням або дистанційною у-терапією. Із
протипухлинних препаратів застосовують вінбластин, метотрексат, циклофос-
фан. Така терапія дає позитивні наслідки на початкових стадіях раку. Відбува­ється повна регресія пзослини. Отже, променева тергшія і хіміотерапія є методом
вибору у хворих на рак носової частини глотки.
За наявності регіонарних метастазів, які мають невеликий розмір і рухомі,
спочатку роблять операцію з їх видалення одним блоком, а потім призначають
променеву і хіміотерапію. Хворим з великими нерухомими регіонарними мета­стазами операція не показана.
Лікування раку ротової частини глотки також комплексне: променева тера­пія і хірургічне видалення пухлини.

Біопсію гортані проводять під місцевим знеболенням за допомогою зрошення горла розчином анестетика. Для пацієнтів дитячого віку і емоційно лабільних людей допускається використання наркозу. Процедура візуально контролюється за допомогою такого методу, як непряма або пряма ларингоскопія. Для цих цілей також використовується і ендоскопія. За допомогою такого методу з'являється можливість не тільки висвітлювати, а й оглядати місце пункції.

 

біопсія гортані

 

Вилучення матеріалу здійснюється горловим Виусувачі, за допомогою якого підозрілий ділянку гортані захоплюється і відщипується. Використання ендоскопа дозволяє проводити захоплення тканини за допомогою спеціальних біопсійної мініатюрних щипців. Вводиться даний прилад через робочі канали ендоскопа.

 

Отримана тканину відправляється для мікроскопічного дослідження в гістологічну лабораторію. Інтерпретацію отриманих результатів проводить лікар-гістолог, який в заключенні відзначає відсутність або наявність пухлинних клітин