Прогноз доброкачественных опухолей полости носа

Большинство доброкачественных опухолей полости носа отличаются медленным неинвазивным ростом и не склонны к малигнизации, что делает их прогностически благоприятными для полного выздоровления пациента, особенно при своевременно проведенном лечении. Папилломы и кровоточащий полип носа часто осложняются послеоперационными рецидивами. Наиболее неблагоприятными из доброкачественных опухолей полости носа являются остеомы и хондромы, по мере роста вызывающие разрушение окружающих тканей и склонные к озлокачествлению с развитием остеосаркомыи хондросаркомы. После удаления остеом и хондром зачастую остаются обширные дефекты тканей, в полости носа могут образовываться синехии, возможно развитие атрезии хоан. Эти факторы приводят к стойкому нарушению носового дыхания и полной потере обоняния.

 

Білет №28

1.Клінічні стадії перебігу абсцесу мозку.

І- початкова стадія – формування вогнищевого енцефаліту(1-2 тижні).Пригніченість, млявість, головний біль, порушення апетиту, нудота, блювота, менінгізм.

ІІ-латентна(осумкування абсцесу)(2-3 тижні, кілька місяців)Симптоматика практично зникає.

ІІІ-Явна стадія: а)загальні симптоми-порушення психіки, анорексія, субфебрильнатемпература,загальні зміни крові; б) загальномозкові с-ми-головний біль, нудота, блювота центрального генезу, брадикардія, менінгеальні синдроми, зміни на очному дні; в) вогнищеві с-ми-при абсцесу скроневої долі мозку: геміпарез чи геміплегія, парез черепних нервів, судомні напади, патологічні симптоми, афазійні порушення, аграфія, геміанопсія; г) вогнищеві с-ми при абсцесі мозочку: атаксія, крупнорозмашистий ністагм, порушення координації(однобічне), адіадохокінез.

ІV- термінальна стадія: (кілька днів) кома по Глазго 8-9 балів. Загальні та загальномозкові с-ми підвищуються.

2.Види трахеостомії

1. Залежновіднапрямкурозрізупередньоїстінкитрахеїрозрізняютьподовжню і поперечнутрахеостомію.

2. Залежновідмісцярозрізутрахеї по відношенню до перешийкащитовидноїзалозирозрізняють:

- Верхнютрахеостомію - трахею розсікають над перешийкомщитовидноїзалози в області перших двохкілець;

- Середнютрахеостомію - післярозсіченнязв'язки, щоз'єднує хрящ і перешийокщитовидноїзалози, перешийоквідтісняютьвідтрахеї, перетискаютьдвомазатискачамиБільрота, перев'язуютькожнучастинуокремо і розсікають:

- Нижнютрахеостомию -трахею розсікаютьпідперешийкомщитовидноїзалози на рівні 4-5-го (іноді 6-го) кільця.

3.Склерома.

Склеромою називається хронічне захворювання ЛОР-органів, яке має інфекційну природу. Присутній патологічний процес поширюється на слизову оболонку різних відділів дихальних шляхів, а характеризується повільно прогресуючим перебігом. Схильні до характерному недугу дорослі пацієнти, але в особливу групу ризику потрапили чоловіки у віці 35 - 50 років.Основним збудником інфекції є паличка Фріша-Волковича з роду клебсієл. Зустрічається такий мікроб в навколишньому середовищі нечасто, проте шляхи інфікування людини так до кінця і не вивчені. Небезпека склероми полягає в тому, що при її перебігу спостерігається ураження практично всієї дихальної системи, а особливо гортані, носоглотки, слизової оболонки носа, бронхів і трахеї, а присутній патологічний процес просто приковує до ліжка.Якщо міркувати про патогенез склероми, то варто зробити наступні заяви: склерома на ранній стадії - це новоутворення м'яких інфільтратів в формі щільних вузликів на слизовій дихальних шляхів. Однак з часом такі освіти змінюють свою консистенцію і щільність, помітно потовщені і укрупняясь в габаритах. Вузликах притаманний червоний відтінок, а за своєю структурою їм властиво виразка з подальшим прогресуванням рубцевої тканини. У тому випадку, якщо сполучна тканина рубцюється, спостерігається помітно звуження просвіту носових ходів, і, відповідно, прогресує утруднене дихання пацієнта.Визначити характер склероми вельми проблематично, оскільки в одних клінічних картинах вона зачіпає виключно область гортані, а в інших - відразу кілька відділів дихальної системи. Якщо своєчасно не провести адекватну терапію щодо усунення даного діагнозу, то можливе виникнення серйозних ускладнень в дихальній системі пацієнта. В даному випадку мова йде про патологічний звуженніпросвіту, утруднене дихання, нападах асфіксії і кисневому голодуванні всіх органів і життєво важливих систем. Так що, знаючи таку потенційну загрозу, потрібно уважно вивчити симптоматику характерного недуги.

У медичній ЛОР-практиці при діагностуванні склероми виділяють наступну умовну класифікацію:

по стадії захворювання - початкова, активна і рубцева стадія;

за типом патологічного процесу - продуктивна, дистрофічна або змішана склерома.

У будь-якому випадку, хвороба важливо своєчасно виявити в ураженому організмі, а для цього знати все про її симптоматиці.

Симптоми захворювання мають специфічний характер, а прогресують в ураженому організмі тільки через пару років після інфікування паличкою Фріша-Волковича. Пояснити такий тривалий інкубаційний період лікарі не можуть, проте точно знають, з чого саме починається прояв даного захворювання.Першими симптомами є головний біль, відчуття розбитості, підвищена сонливість, відсутність апетиту, пригніченість настрою і загальне нездужання. Поряд з такими ознаками пацієнта турбують скачки артеріального тиску, напади тахікардії і м'язова слабкість, здатна прикувати до ліжка.

Якщо говорити про місцеві проявах склероми, то вони також мають свою специфіку, але залежать від виду патологічного процесу і вогнища його локалізації в ураженому організм. Спільними симптомами є такі: збереження цілісності слизової оболонки, відсутність синехій і ознак гіперемії.Окремо варто поговорити про зміни в дихальної функції: мало того що переважає постійна закладеність носа, так ще й зелені корки смердючого запаху помітно звужують просвіт носового проходу. Відповідно, порушується нормальне дихання, а пацієнт скаржиться на ознаки кисневого голодування. Так, дистрофічна склерома супроводжується сухістю в роті і симптомами озени; продуктивна - помітно порушує звичний носове дихання; склерома глотки порушує рефлекс ковтання і викликає певну хворобливість в горлі; ну а склерома трахеї і бронхів відрізняється великим виділенням густого мокротиння в незначних обсягах.

Як вже стало ясно, склерома помітно знижує якість життя, однак при додатковому загостренні вторинної інфекції відбувається розвиток таких неприємних діагнозів, як ларингіт, бронхіт, фарингіт, синусит, трахеїт, отит. Однак також не варто виключати переважання небезпечною для життя пацієнта пневмонії і запалення легенів. Саме тому так важлива негайна діагностика.

діагностика

 

З огляду на те, що симптоми на ранній стадії прогресування склероми не відрізняються своєю специфічністю, тому діагностувати дане захворювання на цьому терміні дуже проблематично. Однак це під силу кваліфікованому отоларинголога, який може підтвердити свої здогадки клінічним і лабораторним шляхом.Основним методом лабораторного дослідження є бактеріологічний посів, який вивчає флору носової порожнини. Як правило, даний аналіз демонструє наявність патогенного мікроорганізму, його вигляд і ступінь розмноження.

Другим обов'язковим обстеженням вважається ендоскопічне дослідження дихальних шляхів для якнайшвидшого виявлення вогнища патології. Це може бути бронхоскопія, риноскопія, мікроларингоскопія і фарингоскопия.

Проведення ендоскопічної біопсії доречно в ускладнених клінічних картинах, коли лікар не може з постановкою остаточного діагнозу. А ось специфічне гістологічне дослідження достовірно виявляє шкідливі для організму і дихальної системи клітини Микуличі.

Серед додаткових методів діагностики варто виділити КТ і рентгенографію глотки і гортані, а також не завадить проведення обстеження навколоносових пазух, бронхографії, вивчення функцій голосу і рентгенографії легких. Також дуже важливо правильно диференціювати переважаючий діагноз, а для цього додатково відвідати терапевта, дерматолога, окуліста і стоматолога. Також включені серологічні методи дослідження з безпосереднім застосуванням склеромного антиген. Важливо достовірно виявити антитіла в крові пацієнта, а ще виявити присутність основного збудника склероми.

Тільки такий комплексний підхід до проблеми дозволяє визначитися з переважаючим діагнозом і негайно перейти на схемі інтенсивної терапії.

профілактика

 

На сьогоднішній день профілактичні заходи щодо попередження склероми в медицині і зовсім відсутні, тому говорити про захист організму від характерного недуги вже точно не доводиться. Якщо ж хвороба розвиває, то не варто втрачати час на сумніви, а краще негайно звернутися в лікаря (для початку).

лікування

 

Як правило, терапія склероми - комплексна у всіх клінічних картинах, а включає етіотропну і протизапальну терапію, бужування інфільтратів і стенозів, рентгенотерапію, хірургічне втручання по негайному відновленню прохідності дихальних шляхів.

В основі медикаментозного лікування лежить застосування стрептоміцину і Ембіхін, проте в строго дозованих кількостях згідно з приписами отоларинголога. Додатково потрібно локальна рентгенотерапія, що складається з 15-20 сеансів, а ще лікар настійно рекомендує проведення масляних і лужних інгаляцій.

Якщо консервативне лікування виявляється неефективним, призначається хірургічне втручання, яке передбачає негайне видалення гранульом і рубцовоізмененних тканин. Говорити про остаточне одужання в даній клінічній картині вже точно не доводиться, оскільки склерома є хронічним недугою, який час від часу нагадує про себе гострими рецидивами.

Як показує практика, при своєчасному реагуванні на проблему можна домогтися остаточного одужання. Однак, як правило, склерому діагностують вже в активній стадії, що помітно погіршує перебіг патологічного процесу. Прогноз в таких клінічних картинах не найсприятливіший і обнадійливий, оскільки в подальшому не виключається летальний результат пацієнта від нападів асфіксії або дихальної недостатності, але також не виключені і бронхо-легеневі ускладнення.

Так що за найменшої погіршень в загальному самопочутті лікар настійно рекомендує звертатися за кваліфікованою допомогою, інакше потім полегшити життя пацієнта буде вже неможливо ні шляхом медикаментозно лікування, ні за коштами хірургічного втручання.

 

Білет №31                                                                                                                                                  

1.Види тимпанопластики. Ведення хворих в післяопераційному періоді.

Тимпанопластика – оперативне відновлення пошкодженої патологічним процесом звукопровідної системи середнього вуха з метою покращення слухової функції.

За пропозицією Вольштейна (Wullstein, 1968 р.) виділяють п'ять типів тимпанопластики:

І тип - (мірінгопластика) виконують при перфорації барабанної перетинки (слухові кісточки цілі). Трансплантатом закривають отвір у барабанній перетинці.                                                                                                                                               ІІ тип - виконують при перфорації барабанної перетинки та руйнуванні слухових кісточок (переважно довгої ніжки ковадла). Трансплантатом закривають отвір у барабанній перетинці та ліквідовують розрив ланцюга звукопроведення.                                                                                                      ІІІ тип - виконують при розповсюдженні патологічного процесу (переважно холестеатоми) на ділянку аттика з ураженням основної маси слухових кісточок. Для ілімінації вогнища виконують аттикотомію і аттик залишають відкритим у зовнішній слуховий прохід, утворена повітровмісна порожнина після виконання тимпанопластики має менший розмір. Трансплантат барабанної перетинки вкладають на підвищення фаллопієвого канала так, щоб одночасно трансплантат дотикався до голівки стремінця і звукові коливання передавались безпосередньо з барабанної перетинки на стремінце і потім на рідини лабіринта.                                                                      І V тип - (екранування вікна завитки) виконують при розповсюдженому патологічному процесі та великих руйнуваннях у середньому вусі з ураженням всіх слухових кісточок (включаючи арку стремінця). При цій операції повітровмісна порожнина, утворена внаслідок тимпанопластики, включає лише вікно завитки та не вкриває вікно присінка. Новостворена барабанна перетинка закриває вікно завитки – екрануючи його від зовнішнього середовища. Вікно присінка залишається відкритим у зовнішній слуховий прохід так, щоб звукові коливання потрапляли безпосередньо на основу стремінця, спричиняючи коливання рідин лабіринта.                                  V тип - радикальна операція і фенестрація на горизонтальному півколовому каналі при іммобілізації стремінця на тлі резидуального або отосклеротичного процесу.

Післяопераційний період після тимпанопластики

 

Відновлювальний період після тимпанопластики становить 2-3 тижні.        У цей період рекомендується: уникати попадання у вухо води, сякатися, підіймати тяжкі речі, відвідувати басейни, здійснювати авіаперельоти.

2.Хронічний тонзиліт, класифікації хронічного тонзиліту.

Хронічний тонзиліт-це інфекційно-алергічне захворювання з місцевими проявами у вигляді стійкого запаленої реакції піднебінних мигдаликів, що морфологічно виражається альтерацією,ексудацією та проліферацією.