Діагностичне та лікувальне значення антропункції

 

Значення сумнівне)

Антропункция или трепанопункция, как ее назвал вначале сам автор, предложена в 1941 г. А. И. Коломийченко как метод диагностики и лечения при антритах. антропункция нашла своих сторонников и противников, которые указывали на неточность и опасность этого метода. Неточность заключается в том, что при всасывании можно насосать гной не из антрума, а из барабанной полости и евстахиевой трубы. Опасности сводятся к возможности попасть в синус или среднюю черепную ямку.

 

. Техника антропункции: в асептических условиях после сбривания волос в заушной области и хирургической ее обработки производится прокол антрума укороченной иглой со спиленным концом и мандреном в ней. Антрум в большинстве случаев проецируется у верхнезадней в этом месте углубление (fossa mastoidea), отступают кзади на 2—3 мм и в этом месте производится прокол иглой или троакаром. Игла должна иметь направление кверху, кпереди и вглубь и вводиться на глубину до 3—4 мм. Момент попадания в антрум ощущается оператором как провал в пустое пространство. Категорически запрещается продувать воздухом иглу, введенную в антрум во избежание воздушной эмболии или местного отека мозга. Введя иглу в антрум, следует небольшим шприцем емкостью 1—2 г производить отсасывание. При этом возможны следующие варианты: 1) шприц при легком насасывании набирает гной или слизь — диагноз антрита в известной мере подтверждается; 2) шприц набирает кровь — игла вероятнее всего попала в синус; такое осложнение большей частью не влечет последствий, если в антруме нет гноя; 3) шприц ничего не набирает — в антруме пет патологического содержимого или игла введена в вещество мозга. При 2-м и 3-м варианте выводят слегка иглу и производят вторичное насасывание; получение эксудата подтверждает предположение, что игла была раньше в средней черепной ямке. Надо учесть, что при попадании иглы в вещество мозга или в синус и при наличии в антруме гноя показано немедленно произвести профилактическую антротомию. Отрицательный результат антропункции, т. е. отсутствие появления гноя, не исключает антрита.

С лечебной целью производят промывание полостей среднего уха через иглу изотоническим раствором хлорида натрия, дезинфицирующими препаратами, антибиотиками. В момент промывания голова ребенка должна быть расположена так, чтобы носоглотка находилась ниже антрума. При необходимости А. производят повторно.

 

Хронічні стенози гортані

http://mediclab.com.ua/index.php?newsid=4227

 

Внасл стійких морфологічних змін

Причини:

Найчастіша причина - тривала інтубація (більше 7 днів).

 

1) хондроперихондрит травматичний, інфекційний, променевої;

2) рубцеві мембрани гортані;

3) порушення функції ніжнегортанних нервів внаслідок токсичного невриту, після струмектомії, здавлення пухлиною і т.д.;

4) порушення рухливості перстнечерпаловидной суглобів;

5) пухлина, туберкульоз, сифіліс, склерома.

 

Нерідко в практиці розвиток хронічного стенозу гортані пов'язано з тим, що трахеотомія виконується з грубим порушенням методики операції: замість другого-третього кілець трахеї розрізається перше, при цьому трахеотомічної трубка стосується нижнього краю перстневидного хряща, що завжди швидко викликає хондроперихондрит з наступним важким стенозірованіем гортані. Тривале носіння трахеотомічної трубки і неправильний її підбір також можуть зумовити хронічний стеноз.

 

Клінічна картина відповідає стадії стенозу

 

порушується голосоутворювальні функці

хриплість

афонія

 

Ускладнення: бронхіт, бронхопневмонія,  зміни серцево-судинної системи.

 

Лікування:

тривале (не менше 8 місяців) розширення звуженої гортані спеціальними дилятатор. Деякі результати дають ларінгостомія і тривала (протягом 8-10 місяців) дилятация за допомогою Т-образних гумових (краще еластичних пластмасових) трубок. Коли просвіт гортані робиться досить широким і стійким, введення трубок припиняють і передню стінку гортані відновлюють пластичним шляхом.

 

Досить стійке відновлення просвіту гортані дає метод реконструкції стінок гортані шкірно-м'язовим клаптем по В.Т.Пальчуну. Цим методом можна сформувати обидві бічні стінки гортані і відновити дихання через природні шляхи.

 

бужування