Вплив мотивів утворення шлюбу на сімейні стосунки

 

Подружнє життя – це не доля, яка випадає людині, а завдання, яке людина береться виконати. Воно буде таким, яким ми його створимо. Поль Турньє порівнює подружжя з будівлею, в якій кожен день – це нова цеглина.

Отже, правильне приготування до подружнього життя - не підсумок здобутих теоретичних чи практичних знань, а праця над своїм «я». За цю працю ми беремося тому, щоб навчитися по справжньому любити іншу людину. Така праця над собою власне і є приготуванням до подружнього життя. Щоб це здійснити, людина мусить стати зовсім іншою; бо подружжя – це таємнича єдність, в якій дві різних істоти цілковито віддаються одна одній[3].

Двоє молодих людей при створенні шлюбу завжди чимось керуються. Для цієї незабутньої події є певний поштовх, є те джерело, з якого зароджуються спільні стосунки, які згодом переростають у сімейні.

Досить суттєвою ознакою і важливим визначальним фактором сімейних стосунків постають мотиви, якими керувались партнери при створенні шлюбу. За цим критерієм можна виділити такі типи мотивації створення шлюбу.

Найпершим мотивом виділяють кохання. Кохання – це життя, це подих злету, ніжності ласки, це повне серце щастя і натхнення, це час, коли душа співа, це джерело, з якого починається усе сімейне радісне життя. Кохання, це коли обидва партнери впевнені, що кохають один одного – інша справа, що глибина і міцність цього почуття може бути різною – і що саме це почуття привело їх до шлюбу[4].

Тема кохання хвилює людство упродовж майже усієї історії. І ніколи воно не було для людей чимось байдужим і непотрібним. Необхідною і ризикованою особистою тема кохання залишається і на сьогодні для тих, хто ще тільки ступає в пору кохання чи готується до зустрічі з цим прекрасним почуттям. А.С.Макаренко писав, що, якщо виростаючи, дитина не навчиться любити батьків, братів, сестер, свою школу, Батьківщину, якщо в її характері виховані початки глибокого егоїзму, дуже важко розраховувати, що вона буде здатна глибоко покохати вибрану нею іншу людину. В.О.Сухомлинський стверджував, що якоїсь спеціальної науки любові немає – є наука людяності².

Виділяють такий момент як розрахунок на добре ставлення і позитивні особистісні якості партнера, в той час, як прагнення вступити до шлюбу іншого партнера мотивується коханням. Така ситуація призводить до утворення дуже значної частини сімей. В літературі шлюби цього типу не виділяють у окрему групу і часто називають їх шлюбами за розрахунком або вимушеними шлюбами, з чим не можна погодитися. Люди, яких приваблює кохання і добрі моральні якості партнера, часто вказують на спільність інтересів та поглядів, що дійсно є непоганим об’єднуючим фактором.

Вимушені обставини як ще один із основних мотивів, яким найчастіше постає вагітність жінки. Такі шлюби ще є досить поширеними у реальному житті. Не можна вважати принципово неповноцінними і приреченими на невдачу. Збоку жінки може бути кохання або повага і симпатія до партнера, а для чоловіка з почуттям обов’язку, навичками культурного спілкування і певною симпатією до жінки (а вона найчастіше є, якщо між ними була інтимна близькість), така ситуація також часто отримує достатні умови для задоволення сім’єю. До вимушених обставин можна віднести вік, довгу одинокість в наслідок невдач або певних рис характеру людини, що також не є обов’язково прогностично несприятливою ситуацією.

Економічний розрахунок – це мотив, який полягає у розрахунку на квартиру або інші чинники матеріального добробуту. Такий тип мотивації звично вважається аморальним і піддається осуду, але, якщо краще розібратися у ситуації, то мотивація не здається такою негативною, як на перший погляд. Людина, яка спокушається матеріальними обставинами, не робить це у «чистому вигляді», тобто не погоджується жити з неприємною для неї людиною, а тільки поступається бажанню, коханню або значній симпатії партнера – це найкращий варіант шлюбу даного типу – або сама штучно викликає симпатію, потяг, пристрасть до себе, що, хоч і виглядає менш красиво, але також створює можливу основу для прийнятих подружніх стосунків. Фактично у цьому типі шлюбу економічний розрахунок спостерігається тільки з одного боку, в той час як з іншого є нормальна шлюбна мотивація. Якщо ж якийсь корисний розрахунок усвідомлюється обома партнерами, то це є іншим типом шлюбу, який називають фіктивним і який, як правило, розпадається після досягнення тієї мети, заради якої він утворювався, наприклад, для еміграції у іншу країну.

Ще однією мотивацією утворення шлюбу є тиск соціальних нормативів та традицій, що спостерігається, наприклад, коли подруги та приятелі вступають у шлюб і у особи створюється враження необхідності, майже обов’язковості такого вчинку і для себе.

Розумне і наукове виправдане ставлення до різних мотивів шлюбу є необхідним і дуже важливим для соціальних педагогів, психологів і всіх, кому доводиться мати справу з молоддю.

Існувало чимало людей, які не погоджувались на щось інше, ніж яскраве взаємне кохання і відмовляли тим, достатньо симпатичним їм претендентам, до яких не відчували цього пристрасного почуття, залишаючись одинокими. Інші вступали в шлюб, але при перших труднощах у стосунках приходили до висновку, що це покарання за шлюб без кохання, посягає на невиправдане розлучення. Звичайно, здоровий глузд і прагматизм допомагав багатьом уникати «комплексів», але було й багато невиправданих помилок та страждань. Спостерігається й сьогодні впевненість у тому, що взаємне кохання створює достатню основу для подолання всіх труднощів у подружніх стосунках. Все вище сказане не знижує ролі кохання – воно, і справді, є найбільш доброякісним найбажанішим грунтом шлюбу, але орієнтуватися лише на нього нереально і практично недоцільно.

Тому дуже важливо, щоб кожна молода людина, вступаючи у шлюб, створюючи сім’ю, була готова до цієї зміни у її житті. Адже після шикарного весілля, багатих подарунків, які тривають лише мить, настає завтра і починаються будні і життя триває, і його потрібно вміти прожити. Як казав В.Сухомлинський із людяністю у серці, несучи гармонію і душевне щастя своїй половинці життя[5].