Заглавная страница Избранные статьи Случайная статья Познавательные статьи Новые добавления Обратная связь КАТЕГОРИИ: АрхеологияБиология Генетика География Информатика История Логика Маркетинг Математика Менеджмент Механика Педагогика Религия Социология Технологии Физика Философия Финансы Химия Экология ТОП 10 на сайте Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрацииТехника нижней прямой подачи мяча. Франко-прусская война (причины и последствия) Организация работы процедурного кабинета Смысловое и механическое запоминание, их место и роль в усвоении знаний Коммуникативные барьеры и пути их преодоления Обработка изделий медицинского назначения многократного применения Образцы текста публицистического стиля Четыре типа изменения баланса Задачи с ответами для Всероссийской олимпиады по праву Мы поможем в написании ваших работ! ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?
Влияние общества на человека
Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрации Практические работы по географии для 6 класса Организация работы процедурного кабинета Изменения в неживой природе осенью Уборка процедурного кабинета Сольфеджио. Все правила по сольфеджио Балочные системы. Определение реакций опор и моментов защемления |
Сутність та причини ксенофобії
Ксенофобія від грецьких слів ^ууо^ (ксенос), що означає "чужинець", "незнайомець", та фбро^ (фобос), що означає "страх" - це а) хворобливий стан, що виявляється у нав'язливому страсі стосовно чужинців чи просто чогось незнайомого, чужоземного; б) страх перед чужоземцями та ненависть до них. Розрізняють дві основні форми ксенофобії. Перша спрямована на групу всередині суспільства, що вважається чужою та шкідливою для суспільства, наприклад, нові емігранти, біженці, трудові мігранти, євреї. Об'єктом другої форми ксенофобії є головним чином культурні елементи, що вважаються чужими. Усі культури підпадають під чужоземний вплив, але культурна ксенофобія є часто вузько- 47 направленою на певні прояви такого впливу, наприклад, поширення нетрадиційної для даної країни релігії. Расизм (англ. racism; нім. Rassismus; угор. rasszizmus/ fajgyülölet; рос. расизм.) - світогляд, а також політичні теорії і практики, що на ньому ґрунтуються, які засновано на уявленні про поділ людей на біологічно різні групи на основі видимих особливостей зовнішнього вигляду як то колір шкіри, структура та колір волосся, риси обличчя, будова тіла і т.п., тобто на раси, і різному ставленні до людей та їх спільностей залежно від їх приналежності до цих груп (рас). Згідно з расистськими теоріями, люди різних рас розрізняються за соціально-біологічною поведінкою. Тобто до зовнішніх ознак «прив'язуються» важливі психологічні, розумові та фізичні особливості, або ж робляться грубі узагальнення на зразок: «усі негри ліниві», «усі жиди жадібні» і т.п. Ця різниця, як стверджують послідовники расистських теорій, зумовлена механізмами спадковості, і не зникає повністю у результаті виховання, соціалізації та інших культурних процесів. Причиною расизму як явища є ксенофобія. Власне расизм у значній мірі і є ксенофобією за ознакою видимої різниці у зовнішності. Як різновид ксенофобії расизм є ірраціональною, але природною реакцією людей на чуже та невідоме. Однак лише ксенофобією расизм аж ніяк не вичерпується. Походження расизму Расизм як іделогія виник у період колоніалізму, коли европейські держави захопили значні території, населені людьми різко відмінних від европейців антропологічних типів. Виникла потреба, з одного боку, пояснити чому всюди у світі європейці захоплюють чужі країни, а не навпаки, а з іншого боку, виправдати таку політику. Найпростіше пояснення полягало в проголошенні одної раси «повноцінною», а інших «неповноцінними», тобто по суті в позбавленні неєвропейців права називатися справжніми людьми, та пояснення переваги європейців як вродженої.
Історію расизму ведуть з епохи великих географічних відкриттів. Можна назвати точний час його виникнення - 1492-1498 роки: відкриття Америки та Індії. Дотепер «білі» люди (європейці, араби, бербери, євреї) не стикалися з людьми, разюче відмінними від них на візуальному рівні. Люди ж, яких європейські мореплавці побачили в Америці, Південній Африці і Західній Індії, не просто вірили в інших богів і говорили іншими мовами, але мали шкіру іншого кольору. Політику іспанських і португальських колонізаторів Південної Америки з XV по XVIII ст., включно, інакше як геноцидом назвати не можна. Але люди, що його творили, вважали себе християнами. Із суперечностей між християнськими нормами і волаючою нехристиянською практикою було б не виплутатися, якби колонізатори не вдалися до вчення, згідно якого об'єкти «небілого» походження, - не зовсім люди або якщо і люди, то не зовсім повноцінні. Расизм виступив як ідеологія колонізації, як «теорія», що додавала колоніалізму легітимність. Він розчленував людство на групи, одні з яких, через свою перевагу, приречені до панування, інші, через свою збитковість, - до підкорення. У XVIII сторіччі, у рамках біологічної науки виникла теорія полігенезу - походження людства від різних праот- ців. І хоча ця теорія достатньо швидко бу- 48 ла спростована (Дарвіном, зокрема), спроби наукового обгрунтовування расизму робилися аж до кінця XIX століття. Проте задовго до того, як расизм став випробувати себе на грунті науки, він існував у релігійно-міфологічних версіях. Приреченість «негра» до рабства у «білої людини» зводили до Книги Мойсея. В трьох синах Ноя - Сімі, Хамі і Іафеті - бачили праотців трьох гілок людства, або трьох «рас»: від Іафета пішли білі, або європейці, від Сіма - семіти, а від Хама - негри. Приреченість нащадків Хама до рабства біля нащадків Іафета і Сіма обгрунтовува-лася прокляттям Ноя сину Хама Ханаану («І сказав: проклятий Ханаан; раб рабів буде він у братів своїх».)
У руслі цієї міфології Георгій Хорніус у 1666 році писав про три раси -яфетську, семітську і хамітську. Задля справедливості варто помітити, що сам термін "раса" не завжди був ак-сиологічно навантажений. Перші спроби антропологічної диференціації людства -від Берньє (в 1684) і Карла Ліннея (в 1735) - у більшості своїй носили ціннісний нейтральний характер. Учені прагнули упорядкувати антропологічні відомості, звівши різноманіття людства до кінцевого набору великих груп. Так, у класифікації І. Канта людство поділяється на чотири раси: «білу», «негритянську», «монгольську» (вона ж - «хунну», вона ж - «калмицька») та «індійську», або «індостанську». На думку французького анатома Кувье, людських рас три - біла (кавказька), чорна (ефіопська) і жовта (монгольська). Цей підхід став згодом пануючим, хоча серед антропологів намітилися значні розбіжності. Андерс Ретціус (1796-1860), наприклад, визнавав існування тільки двох рас - доліцефальної (з подовженим черепом) і брахіцефальної (з коротким черепом), а Іоганн Фрідріх Блюменбах (1752-1840) налічив п'ять рас - кавказьку, ефіопську, американську, монгольську і малайську. Те, що кількість рас у різних теоріях коливалася від двох до двадцяти не випадковість. Зовнішність - дуже ненадійний критерій класифікації. Його ненадійність постійно визначалася в тому, що ознаки, закріплені за однією «расою», виявлялися в іншій, що один і той же народ виявлявся одночасно належним до різних «рас». Але рушійна сила расизму лежить не в інтелектуальній, а в політичній площині, його аргументи черпаються не у сфері науки, а у сфері ідеології. Мотив активності расистів - легітимація панування, моральне і, по можливості, теоретичне обгрунтування статус-кво, що склалося в ході колонізації. Зрозуміло, що расистські теорії були особливо в ходу в країнах, де на них був політичний і суспільний попит. У 1860-і роки з Лондонського Етнографічного товариства виділилася група вчених, утворили Антропологічне товариство. Засновник цієї організації Джеймс Хантів написав книгу під назвою «Місце негра в природі», де затверджувався біологічно низький статус африканця у відношенні до європейця. Книгу із захопленням зустріли плантатори з південних штатів Північної Америки, що чинили опіир відміні рабства. Расистська теорія ніколи не приховувала свого інструментального характеру: вона обслуговувала расистську практику. Зміст цієї практики складав перш за все коннубій - заборона браків між представниками «вищих» і «нижчих» рас. До речі, коннубій був скасований у Сполучених Штатах не так вже давно. Це формально. А неформально, негласно ця заборона не скасована й дотепер. Один з великих дослі 49 дників расизму Олівер Кокс висунув у 1940-і роки тезу, згідно з якою ця ідеологія складає структурний момент капіталізму взагалі. Світогляд, який виправдовує і об-грунтовує субординацію одних груп населення («чорних» і «кольорових») над іншими («білим»), необхідним чином вбудовано у функціонування капіталістичної економіки. Свідоцтво тому - расовий (і етнічний) розподіл праці. Інституціоналі-зація расової дискримінації не могла не привести до того, що економічні і соціальні відмінності між групами набули характер культурних відмінностей. Для тих, хто впродовж сторіч належав до «нижчих», виробилися коди соціальної комунікації, принципово відмінні від кодів, якими користувалися «вищі»: свій діалект, свої кумири, свої цінності, свої поведінкові стандарти. Відмінності, обумовлені перш за все соціальними чинниками (роздільною освітою, зокрема), з'явилися як «природні» - відмінності в «ментальності», психологічному складі і т.п. Відмінності, що є результатом дискримінації, стали виглядати як її джерело. Іронія ситуації в тому, що у природність відмінностей повірили не тільки ті, що пригноблюють, але і пригноблювані. Починаючи з 1960-х років, з'явилися могутні «антирасистські» рухи, теоретичний багаж яких складає все той же расизм, тільки з переверненими «плюсом» і «мінусом».
|
||||||
Последнее изменение этой страницы: 2019-05-20; просмотров: 130; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы! infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 18.117.186.92 (0.005 с.) |