Функції бухгалтерського обліку та вимоги до нього

Лишиленко. Бухгалтерський облік

Діяльність кожного суб'єкта господарювання базується на постійному підвищенні рівня використання матеріальних і грошових ресурсів, а також трудового потенціалу підприємства.
Виходячи із вимог керівництва щодо реалізації поставлених завдань, виділяються наступні функції бухгалтерського обліку:
1) контрольна;
2) інформаційна.
Контрольна функція бухгалтерського обліку пов'язана із забезпеченням виконання планових завдань і досягнення запланових показників діяльності підприємства шляхом здійснення їх порівняння.
Інформаційна функція бухгалтерського обліку полягає у забезпеченні керівництва як структурних підрозділів, так і підприємства в цілому інформацією, яка необхідна для здійснення контролю, планування і прийняття оперативних управлінських рішень.
Для успішної реалізації функцій бухгалтерського обліку до нього висуваються наступні вимоги:
- порівняльність показників обліку з показниками плану;
- своєчасність обліку;
- точність і об'єктивність;
- повнота і аполітичність облікових даних;
- ясність і доступність;
- економічність обліку

:Вимоги до бухгалтерського обліку

На виконання Програми реформування бухгалтерського обліку із застосуванням міжнародних стандартів, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України № 1706 від 28 жовтня 1998 р., бухгалтерський облік має задовольняти певним вимогам.
Перша вимога - раціональність та економічність побудови бухгалтерського обліку.
Раціонально організований і добре поставлений облік -основа правильного ведення господарства.
Для виконання вимог бухгалтерського обліку облікові працівники мають бути добре обізнані у своїй справі, набуваючи для цього необхідні теоретичні та практичні знання й постійно підвищуючи кваліфікацію.
Облікові працівники мають бути вимогливими до себе, до якості своєї роботи, постійно здійснювати самоконтроль, перевіряти свою роботу. Без цього не можливо додержуватися вимог своєчасності, точності та ясності обліку, вимог використання Програми реформування бухгалтерського обліку із застосуванням міжнародних стандартів та впровадження національних стандартів.
Друга вимога - ясність і зрозумілість обліку.
Третя вимога - простота, -чіткість, точність і повнота поточних і звітних даних, попередження всілякого роду спроб перекручування дійсності, усунення серйозних недоліків в організації бухгалтерського обліку і посилення його ролі в здійсненні контролю за господарською діяльністю; надання користувачам повної, правдивої та неупередженої інформації про доходи, витрати, прибутки і збитки від діяльності підприємства за звітний період (згідно з Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 3 "Звіт про фінансові результати" № 87 від 31 березня 1999 р).
Четверта вимога - дійовість і достовірність поточних і звітних даних згідно з Положенням (стандартом) 6 "Виправлення помилок і зміни у фінансових звітах", схваленим Методологічною радою з бухгалтерського обліку при Міністерстві фінансів України.
Помилки, породжувані неуважним ставленням працівників бухгалтерського обліку до своїх обов'язків, призводять до заплутування облікових даних, а це створює можливість для зловживань та крадіжок власності підприємства.
П'ята вимога - порівнювання звітних даних останнього періоду з даними за минулі звітні періоди, планами, прогнозами, даними бізнес-планів підприємства. При цьому необхідна єдина оцінка об'єктів, єдність показників за об'єктами обліку та фінансової звітності тощо.

8

Міжнародні організації з бухобліку
Питаннями стандартизації бухгалтерського обліку займаються кілька міжнародних організацій Серед них, насамперед, слід назвати Комітет з міжнародних стандартів бухгалтерського обліку (КМСБО) (International Accounting Standards Committee — IASC), створений у 1973 році в Лондоні організаціями професійних бухгалтерів Австралії, Канади, Франції, Японії, ФРН, Мексики, Голландії, Великобританії, Ірландії та СІЛА Це цілком незалежний орган, який займається розробкою міжнародних стандартів бухгалтерського обліку
Основні завдання комітету сформульовані так:
1 Розробляти І публікувати в Інтересах суспільства найважливіші бухгалтерські стандарти, яких необхідно дотримуватись при наданні фінансової звітності
2 Сприяти поширенню застосування бухгалтерських стандартів у світовій практиці бухгалтерського обліку
3 Надавати допомогу щодо вдосконалення І гармонізації національних законодавств у царині бухгалтерського обліку та звітності
Членами КМСБО є професійні бухгалтерські організації, що є членами Міжнародної Федерації Бухгалтерів (МФБ) КМСБО фінансується професійними бухгалтерськими організаціями, що входять до складу його правління, МФБ, а також за рахунок внесків від багатонаціональних компаній, фінансових установ, бухгалтерських фірм та Інших організацій Нині Правління включає представників бухгалтерських організацій з наступних країн:
Австралія Індія Нідерланди
Канада Італія Скандинавська Федераця
Франція Південна Африка суспільних бухгалтерів
Японія Йорданія
Німеччина Великобританія СІЛА
Звязок між КМСБО та Міжнародною федерацією бухгалтерів (МФБ) підтверджується Взаємними Зобовязаннями, ухваленими обома організаціями Члени КМСБО (як І МФБ) у переглянутій угоді визнають, що КМСБО має повне право та абсолютну автономію у встановленні та випуску Міжнародних стандартів бухгалтерського обліку
Рада
Діяльністю КМСБО керує Рада, до складу якої входять представники бухгалтерських організацій 13 країн (або груп країн), що призначаються Радою МФБ, І не більше 4 представників Інших організацій, зацікавлених у питаннях фінансової звітності Кожен член Ради має право висунути не більше двох представників та одного технічного консультанта, які беруть участь у засіданнях Ради Комітет заохочує кожного члена Ради вводити до складу своїх представників принаймні одну особу, що працює в промисловості, І одну особу, що безпосередньо бере участь у діяльності національного органу з розробки стандартів
Консультативна група
У 1981 році Рада КМСБО створила міжнародну Консультативну групу, яка обєднує представників міжнародних організацій — розроб-лювачів І користувачів фінансових звітів, а також представників фондових бірж та організацій, що регулюють обіг цінних паперів До складу групи також увійшли представники або спостерігачі з агенцій розвитку, органів розробки стандартів та міжурядових організацій На поточний момент членами Консультативної групи є:
- Підрозділ ООН Із транснаціональних корпорацій та Інвестицій (спостерігачі);
- Міжнародна асоціація з бухгалтерської освіти та досліджень;
- Міжнародна конфедерація вільних профспілок та Міжнародна конфедерація праці;
- Міжнародна торгова палата;
- Міжнародна федерація фондових ринків;
- Міжнародна фінансова корпорація;
- Міжнародна юридична асоціація;
- Міжнародний комітет Із стандартів оцінки;
- Міжнародні банківські асоціації;
- Організація з економічного співробітництва та розвитку (спостерігачі);
- Світовий банк
Консультативна група періодично проводить свої засідання для обговорення з Радою технічних питань стосовно проектів КМСБО, робочої програми комітету та його стратегії Ця група відіграє важливу роль у належному процесі розробки комітетом Міжнародних стандартів бухгалтерського обліку та досягненні прийняття розроблених стандартів
Дорадча рада
У 1955 році КМСБО створив Міжнародну дорадчу раду — орган високого рівня, до складу якого входять провідні представники бухгалтерської професії, бізнесу, користувачі фінансової звітності, що обіймають керівні посади Завданням Дорадчоі ради є сприяння прийняттю Міжнародних стандартів бухгалтерського обліку та підвищення авторитету діяльності КМСБО шляхом:
а) перегляду та надання коментарів стосовно стратегії І планів Ради з метою дотримання потреб та вимог членів КМСБО;
б) підготовки річних звітів щодо ефективності діяльності Ради в досягненні її цілей І в дотриманні належних процедур;
в) сприяння участі в роботі комітету І прийняття роботи КМСБО представниками бухгалтерської професії, діловою спільнотою, користувачами фінансових звітів та Іншими зацікавленими сторонами;
г) пошуку І забезпечення фінансування діяльності КМСБО таким чином, аби не обмежувати незалежності КМСБО;
д) перегляду бюджетів та фінансових звітів КМСБО
Дорадча рада забезпечує дотримання Радою незалежності та обєктивності в прийнятті технічних рішень щодо Міжнародних стандартів бухгалтерського обліку, які пропонуються Дорадча рада не бере участі та не прагне впливати на ці рішення
Штат МСБО
Діяльність Ради підтримує невеликий штат постійних представників, очолюваний Генеральним секретарем, з офісом в Лондоні До складу технічного штату та Інших менеджерів проекту сьогодні входять представники Великобританії, Канади, Малайзії, Німеччини, Нової Зеландії, СІЛА та Франції
Міжнародні стандарти бухгалтерського обліку, котрі приймає КМСБО, не є домінуючими над місцевими положеннями Зобовязання, взяті членами КМСБО, передбачають, що в разі дотримання МСБО у всіх важливих аспектах цей факт має розкриватись Там, де місцеві положення вимагають відхилення від МСБО, місцеві члени КМСБО намагаються переконати відповідні органи в доцільності гармонізації з МСБО
Іншою авторитетною міжнародною організацією є Міжнародна федерація бухгалтерів (International Federation of Accountants — IFA), створена в 1977 році в Мюнхені Сферою діяльності цієї організації є розробка етичного, освітнього та аудиторського напрямів у бухгалтерському обліку
Значну роль у справі стандартизації бухгалтерського обліку відіграє ООН через створену при ній в 1982 році Міжурядову робочу групу експертів з міжнародних стандартів обліку І звітності
Американські організації з бухобліку
Комісія з цінних паперів та бірж (КЦПБ) (Securities and Exchange Commissio — SEC) була створена 26 червня 1934 року як незалежне регулююче агентство уряду СІЛА Комісія має широкі повноваження встановлювати облікові процедури та визначати форми бухгалтерської звітності
Американська Асоціація бухгалтерського обліку (ААБО) (American Accounting Association — ААА), була створена на базі Американської асоціації викладачів бухгалтерського обліку в 1935 році 3 самого початку ця організація здійснювала фінансування в галузі розробки облікових принципів та стандартів, яким був притаманний фундаментальний теоретичний підхід Асоціація видає журнали «Accounting Review» та «Accounting Horizons»
Рада з розробки Фінансових Бухгалтерських Стандартів (РРФБС) (Financial Accounting Standards Board — FASB) була створена на місці Комітету з Принципів бухгалтерського обліку в 1973 році, яка стала основною організацією з розробки загальновизнаних принципів РРФБС покликана розробляти та вдосконалювати стандарти фінансового обліку та звітності з метою навчання спільноти разом з видавцями, аудиторами та користувачами фінансової Інформації До й складу входять 7 членів
Консультативна Рада Із стандартів фінансового обліку (КРСФО) (Financial Accounting Standards Advisory Council, FASAC), займається розясненням принципів бухгалтерського обліку, що були розроблені РРФБС та забезпечує контакти з бізнесом До й складу входить мінімум 20 членів
Американський Інститут дипломованих бухгалтерів-аудиторів (АІДБА) (American Institute of Certified Public Accountants — AICPA) був створений у 1957 році шляхом злиття Американського Інституту бухгалтерів (АІА) та Американського Товариства дипломованих бухгалтерів (АТДБ) Займається підготовкою дипломованих бухгалтерів-аудиторів Через свій щомісячник «Журнал Бухобліку» та дослідні відділення здійснює вплив на розвиток принципів та стандартів бухобліку
Фонд Фінансового Обліку (ФФО) (Financial Accounting Foundation — FAF) був створений 1 липня 1973 року незалежно від Інших професійних організацій — Ради з розробки Фінансових Бухгалтерських Стандартів
(РРФБС) та Консультативної Ради зі стандартів фінансового обліку (КРСФО) Метою створення Фонду є затвердження складу РРФБС та КРСФО, а також збір коштів для їхньої діяльності Він також несе відповідальність за призначення членів Ради з розробки стандартів бухобліку в державних організаціях (Government Accounting Standards Board)
Регіональні організації з бухобліку
- Європейське економічне співтовариство, 1957 рік. (European Economic Community — EC)
Великобританія та Ірландія Інститут громадських бухгалтерів Англії
таУельса (Institute of Chartered Accountants in England and Wales) Створений в 1880 році
Інститут громадських бухгалтерів Шотландії (Institute of Chartered Accountants of Scotland) Створений у 1951 році
Громадська асоціація дипломованих бухгалтерів (Chartered Association of Certified Accountants) Створена в 1939 році
Франція Громада бухгалтерів та аудиторів
(Ordre des Experts Comptables et des Comptables Agrees)
Німеччина Інститут аудиторів
(Institute der Wirtschaftsprufer)
Нідерланди Нідерландський Інститут бухгалтерів
(Nederlands Instituut van Registeraccountants)
< Африканська Рада з бухобліку, 1979 рік. (African Accounting Council)
- Федерація бухгалтерів країн Південно-східної Азії. (ASEAN Federation of Accountants)
- Конфедерація бухгалтерів Азіатсько-тихоокеанського регіону. (Confederation of Asian and Pacific Accountants)
< Європейська Федерація бухгалтерів, 1986 рік. (Federation des Experts compatibles Europeans)
- Австралійська громада бухгалтерів (Australian Society of Accountants), 1952 рік.

9

Предмет

та об'єкти бухгал-

терського обліку

Предмет бухгалтерського обліку охоплює весь процес суспільного відтворення - тобто виробництво, розподіл, обіг та споживання (рис. 10).

 

Рис. 10. Предмет бухгалтерського обліку

Предметом бухгалтерського обліку є окремі сторони процесу роз-ширеного еідтеорення: господарські факти, яеища і процеси (операції), що зумоелюють рух господарських засобіе, а також джерел їх утео-рення.

Будь-яке підприємство, незалежно від форми власності, повинно мати основні й оборотні засоби, джерела їх формування - тільки за таких умов може бути забезпечене ведення підприємством господарських процесів (по-стачання, виробництво, розподіл, збут), в основі яких лежать господарські операції. Виходячи з цього визначимо об’єкти бухгалтерського обліку.

Об'єктами бухгалтерського обліку є господарські засоби, джерела їх

утеорення, господарські процеси та еиди діяльності.

Найважливішими об'єктами бухгалтерського обліку є господарські за-соби. їх групування відображено на рис. 11.

Згідно з Національними стандартами бухгалтерського обліку в Україні

господарські засоби підприємства групують за трьома ознаками:Господарські засоби підприємства

> Необоротні активи

Нематеріальні активи

Незавершене будівництво

Основні засоби

Довгострокові фінансові інвестиції

Довгострокова дебіторська заборгованість

Інші необоротні активи

Оборотні активи

+ Виробничі запаси

Тварини на вирощуванні і відгодівлі

Незавершене виробництво

Готова продукція

Товари

Векселі отримані

Дебіторська заборгованість

Поточні фінансові інвестиції

Грошові кошти (каса, засоби в банку)

Витрати майбутніх періодів

Рис. 11. Групування господарських засобів підприємства

> необоротніактиви;

> оборотніактиви;

> витрати майбутніх періодів.

10

ПИТАННЯ: Метод бухгалтерського обліку

ВІДПОВІДЬ:

Метод бухгалтерського обліку — це сукупність спеціальних прийомів, за допомогою яких вивчають його предмет.
Бухгалтерський облік вивчає свій предмет за допомогою таких методів:
•— хронологічного і систематичного спостереження;
•— вимірювання господарських засобів і процесів;
•— реєстрації та класифікації даних із метою їх систематизації;
•— узагальнення інформації з метою звітності.
Методу спостереження відповідають прийоми документування та інвентаризації; вимірювання здійснюють шляхом оцінки і калькуляції; реєстрація та класифікація (поточне групування) проводяться на рахунках за допомогою подвійного запису; узагальнення інформації з метою звітності відбувається в бухгалтерському балансі та фінансовій звітності.
Документування — спосіб первинного спостереження і реєстрації господарських операцій у первинних бухгалтерських документах.
Інвентаризація — це спосіб перевірки наявності товарно-матеріальних цінностей і грошових коштів шляхом перерахування, зважування, обміру, оцінки всіх залишків майна підприємства і зіставлення з даними бухгалтерською обліку.
Оцінка — це відображення об’єктів бухгалтерського обліку в єдиному грошовому вимірнику з метою узагальнення їх у цілому по підприємству.
Калькуляція — це метод обчислення собівартості виготовлення продукції або виконаних робіт, наданих послуг.
Бухгалтерські рахунки — спосіб поточного обліку і контролю за наявністю і рухом активів і пасивів підприємства. Рахунок — це локальна інформаційна система для групування економічно однорідних об’єктів обліку.
Подвійний запис — метод відображення господарської операції на рахунках; техніка бухгалтерського обліку. Суть його полягає в подвійному відображенні в бухгалтерському обліку кожної господарської операції: за дебетом одного і кредитом іншого рахунка в одній сумі.
Бухгалтерський баланс — це спосіб узагальнення і групування інформації про активи підприємства за складом і розміщенням та джерелами їх утворення на певну дату.
Бухгалтерська звітність — метод підсумкового узагальнення й одержання підсумкових показників діяльності підприємства за звітний період.
Методичні прийоми бухгалтерського обліку взаємопов’язані, доповнюють один одного і в сукупності становлять одне ціле — метод бухгалтерського обліку

11

Особливістю бухгалтерського обліку, яка відрізняє його від інших видів обліку, є відображення господарських засобів, їх джерел та господарських процесів у грошовому виразі, тобто у вартісному вимірюванні. Іншими словами, бухгалтерський облік відображає ті засоби, процеси та явища, які підлягають вартісному вимірюванню.

З цією метою використовують такі елементи методу бухгалтерського обліку як оцінка та калькуляція. Засвоєння цих елементів методу бухгалтерського обліку є одним із найважливіших етапів вивчення методології бухгалтерського обліку та головною передумовою вивчення поточного обліку окремих операцій, а також таких тем, як "Бухгалтерська звітність" та "Облікова політика".

В економічній літературі калькуляцію часто вважають частиною оцінки, способом оцінки, пов'язують її рамки тільки з визначенням собівартості продукції. Тому необхідне чітке розмежування понять "вартісне вимірювання", "грошове вираження", "оцінка", "калькуляція".

Грошове вираження — це вимірювання господарських засобів, їх джерел та господарських процесів у грошовій одиниці (гривнях та копійках). Аналогічне значення має і поняття вартісне вимірювання. У зв'язку з цим правильно характеризувати бухгалтерський облік як такий, якому обов'язково властиве вартісне вимірювання, що передбачає використання грошового вимірника.

Вимірюваність вважається необхідною передумовою визнання. Під вимірюванням, або оцінкою, слід розуміти привласнення числових значень об'єктам і подіям за визначеними параметрами. Оцінка включає три елементи:

- об'єкт або подію;

- належну до кількісної оцінки властивість (якість, ознаку, характеристику);

- шкалу виміру або сукупність одиниць виразу властивості.

Будь-який об'єкт або подія мають декілька властивостей, які можна виміряти. Вибір властивості визначається метою оцінки.

Мета оцінки — формулювання основного завдання, яке слід вирішити в результаті оцінки. Формулювання мети оцінки передбачає:

а) повне і правильне найменування об'єкта оцінки;

б) вид активів, які оцінюються;

в) вид майнових прав, які оцінюються;

г) дату оцінки.

Тому від правильності поставленої мети залежить вибір адекватної оцінки та уникнення помилок при оцінці активів і пасивів підприємства. Вартісне вимірювання охоплює всі об'єкти бухгалтерського обліку: господарські засоби, їх джерела та господарські процеси. Відповідно до ст. 4 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" єдиний грошовий вимірник є важливим принципом бухгалтерського обліку і фінансової звітності, який проголошує: вимірювання та узагальнення всіх господарських операцій підприємства в його фінансовій звітності здійснюється в єдиній грошовій одиниці, а саме у грошовій одиниці України — гривні.

Оцінка — це спосіб вартісного вимірювання господарських засобів, джерел їх утворення, а калькуляція — спосіб вартісного вимірювання процесів придбання матеріальних цінностей, виробництва продукції, їх реалізації, а також окремих етапів процесу розширеного відтворення.

Оцінка господарських засобів (активів) та їх джерел (капіталу та зобов'язань) є відправним моментом бухгалтерського обліку і реальною основою його побудови.

У різних джерелах цей елемент методу бухгалтерського обліку визначено по-різному. Одні, визначають оцінку як спосіб вираження у грошовому вимірюванні господарських операцій, інші — як спосіб вирішення у грошовій одиниці витрат живої й уречевленої праці, вкладеної в окремі види засобів і процесів.

Ціна як грошове вираження вартості є базовою категорією при оцінці активів і господарських операцій. Будь-яка ціна складається з таких елементів: собівартості реалізації; накладних витрат (адміністративні, збутові тощо); прибутку; податків; торговельних націнок (знижок). Основою формування ціни виробника продукції є собівартість виробництва продукції. Визначення собівартості є прерогативою управлінського обліку.

В основу оцінки господарських засобів покладено оптові, роздрібні, середньозважені, розрахункові, облікові та інші ціни. Найбільш поширеними є оптові та роздрібні ціни. Оптові ціни — це ціни, за якими підприємство реалізує продукцію іншим підприємствам, збутовим чи торговельним фірмам. Оптова ціна підприємства включає: собівартість реалізації, накладні витрати, прибуток і податки. Роздрібні ціни — це ціни, за якими товари реалізуються споживачам. Вони включають оптову ціну підприємства та торговельну націнку (знижку) з метою покриття витрат обігу.

Концептуальна основа складання та подання фінансових звітів міжнародних стандартів бухгалтерського обліку містить таке формулювання оцінки: це процес визначення грошових сум, за якими мають визнавати і відображати елементи фінансових звітів у балансі та звіті про прибутки і збитки. Тому бухгалтерський облік має забезпечити реальну, фактичну картину наявності господарських засобів і стану господарських процесів.

Теорія бухгалтерського обліку ставить до оцінки основні вимоги, що забезпечують правильність відображення об'єктів обліку та достовірність оцінки. До цих вимог належать: реальність (адекватність), єдність та цілеспрямованість оцінки.

Реальність (адекватність) оцінки забезпечує об'єктивну відповідність грошового вираження об'єктів обліку їх фактичній величині, відображення у грошовому вимірнику дійсної величини господарських засобів і операцій. Адекватність оцінки вимагає точного обчислення фактичної собівартості всіх об'єктів обліку шляхом проведення інвентаризації та переоцінки.

Єдність оцінки забезпечує однаковість і незмінність оцінки протягом тривалого часу і на всіх суб'єктах господарювання (підприємствах, організаціях, установах). Єдності оцінки досягають встановленням обов'язкових положень (стандартів), інструкцій, правил обліку і калькулювання.

Система вартісних оцінок, що застосовується в бухгалтерському обліку, має багатофункціональний характер. Оцінка в бухгалтерському обліку необхідна у процесі господарської діяльності: при надходженні й вибутті активів; при виникненні прав і зобов'язань; при здійсненні таких операцій, як купівля-продаж, оренда майна, застава, страхування, інвестування, переоцінка активів, при створенні, об'єднанні, ліквідації підприємства; при виконанні права успадкування, виконанні судового рішення тощо.

Цією обставиною пояснюється існування різноманітних грошових оцінок: економічних, юридичних, експертних, статистичних, страхових (актуарних).

Економічні оцінки використовують, визначаючи цінність майна при його реалізації чи придбанні; мають, як правило, калькуляційний характер.

Юридичні оцінки можуть бути обмежені двома групами оцінок, які випливають з укладених угод (договорів), обумовлених необхідністю відшкодування заподіяної шкоди.

Статистичні оцінки характеризують сукупність об'єктів за деякими середніми величинами; використовуються в макроекономічному обліку й аналізі.

Експертні оцінки проводять, як правило, фахівці; це самостійний вид оцінки в бухгалтерському обліку, не позбавлений, як відомо, суб'єктивізму.

Страхові (актуарні) оцінки розраховують індивідуально для кожного страхового об'єкта; остаточно встановлюються після перевірки страховою організацією даних, наданих їй страхувальником.

У зв'язку з тим, що фактичну оцінку господарських засобів та їх джерел не завжди можливо, а інколи й економічно недоцільно отримати, замість визначення фактичної вартості застосовують певні облікові припущення щодо вартісного вимірювання того чи іншого об'єкта обліку — застосовують різні бази (способи) оцінки.

Міжнародні стандарти бухгалтерського обліку передбачають можливість декількох різних основ оцінки одночасно з різним ступенем та в різних комбінаціях. Виділяють такі бази оцінки:

- історична собівартість. Активи відображаються за сумою сплачених грошових коштів та їх еквівалентів або за справедливою вартістю компенсації, виданої, щоб придбати їх, на момент придбання. Зобов'язання відображаються за сумою надходжень, отриманих в обмін на зобов'язання або за сумою грошових коштів, що, як очікується, будуть сплачені з метою погашення зобов'язання під час звичайної діяльності підприємства;

- поточна собівартість. Активи відображаються за сумою грошових коштів або їх еквівалентів, яку було б сплачено в разі придбання такого ж або еквівалентного активу на поточний момент. Зобов'язання відображаються за недисконтованою сумою грошових коштів або їх еквівалентів, яка була б необхідна для погашення зобов'язання на цей момент;

- вартість реалізації (погашення). Активи відображаються в обліку за сумою грошових коштів або їх еквівалентів, яку можна було б отримати на поточний момент шляхом продажу активу в ході звичайної реалізації. Зобов'язання відображаються за вартістю їх погашення, тобто за недисконтованою сумою грошових коштів, яку, як очікується, буде сплачено для погашення зобов'язань під час звичайної діяльності підприємства;

- теперішня вартість. Активи відображаються за теперішньою дисконтованою вартістю майбутніх чистих надходжень грошових коштів, які, як очікується, має генерувати об'єкт обліку під час звичайної діяльності підприємства. Зобов'язання відображаються за теперішньою дисконтованою вартістю майбутніх чистих відпливів грошових коштів, які, як очікуються будуть необхідні для погашення зобов'язань під час звичайної діяльності підприємства.

На підставі принципу історичної (фактичної) собівартості, основою оцінки найчастіше приймається історична собівартість — оцінка на основі витрат на виробництво чи придбання активів. Історична собівартість, як правило, комбінується з іншими основами оцінки. Так, стандарти обліку вимагають відображати запаси за нижчою із двох оцінок — собівартістю (історичною) або чистою вартістю реалізації. Таке поєднання способів оцінки випливає з принципу обачності.

Ринкові цінні папери, а також інші активи, за якими існує активний ринок, можна відображати за ринковою вартістю. Вибір основи оцінки підприємством залежить від вимог стандартів обліку, економічної доцільності, а також чинного законодавства.

Оцінка різних об'єктів обліку — активів, зобов'язань, капіталу, господарських процесів — визначається у відповідних стандартах обліку. Для кожного виду активів, як правило, визначаються декілька ситуацій, в яких здійснюється оцінка активів: оцінка при придбанні (отриманні), оцінка при вибутті, оцінка на дату балансу (на кінець звітного періоду). Оцінка придбання здійснюється за первісною вартістю, яка, як правило, є історичною (фактичною) собівартістю активу, за якою він зараховується на баланс підприємства.

Також при оцінці активів може використовуватися такий спосіб оцінки, як оцінка за справедливою вартістю — сума, за якою можна здійснити обмін активу або оплату зобов'язання в результаті операції між обізнаними, зацікавленими та незалежними сторонами. Оцінка за справедливою вартістю має застосовуватися в таких операціях, як безоплатне одержання активів, внесення активів до статутного капіталу (при цьому вартість погоджується із засновниками), обмін активами тощо.