Туристичне районування країни

Три основних курортних райони країни знаходяться на узбережжях Середземного моря, Червоного моря (Ейлат) і Мертвого моря,.

54. Об'єднані Арабських Еміратів складаються з 7 окремих еміратів: Дубаї, Абу-Дабі, Шарджа, Фуджейра, Аджман, Рас-сль- Хайма, Умм-Аль-Кувэйн. ОАЕ, земля зі старовинним історією, багатою культурою і традиційним гостинністю. Об'єднані Арабських Еміратів - це сині води Перської затоки, квітучі сади у пустелі, розкішні готелі, великі торгові центри старовинні палаци і сучасні багатоповерхівки, комфортабельні готелі й офіси, найбільші медичні й торгові центри, традиційні східні базари і численні мечеті. Кліматичні особливості Клімат в ОАЕ субтропічний, характеризується впливом двох стихій - пустелі і моря. І ще одна особливість клімату ОАЕ - низький вміст кисню в атмосфері. За деякими даними кисню повітря всього 80 відсотків від норми. До речі, це пояснює те що, що чимало які відвідують країну туристи частенько скаржаться на млявість і сонливость. Рельєф досить монотонний. Більша частина території ОАЕ займають солончаки і піщані пустелі.

Один із головних визначних пам'яток - самі емірати: диво життя, що дозволяє людині існувати на крайці пустелі, упирающейся у морі. Пустеля починається прямо за містом, хоча нині її перетнули тисячі кілометрів відмінних шосе. Невелика територія держави вміщує у собі всю багатоликість природи й розмаїтість ландшафту Близькосхідного регіону. Чарівні пейзажі німотною пустелі з її зеленими острівцями оаз і Зонами Червоних Пєсков, тихими вади (висохлі гирла річок) і багатометровими дюнами, плавно переходить до величний вид скелястих вершин гірського масиву Аль Хаджар з численними ключовими озерами вулканічного походження і невимовної колірної палітрою каменів. Коралові рифи Кор Факана знаменитими флорою і фауною підводного світу, а узбережжі Перської затоки славиться золотими пісками й винятковою Прозорістю води. Прісну води ОАЕ переважно отримують з морської, оскільки природні водойми, окрім виходів на поверхню підземних вод як джерел і оазисных криниць, відсутні. Тож природний рослинний світ представлено Арабських Еміратах бідно.

Історико-культурний потенціал. Найдавніша історія еміратів відбито у численних пам'ятниках археології біля ОАЕ. Так, давня стоянка караванів в Бурайми принесла дивовижні сюрпризи - археологічні знахідки в оазисі Хілі, які нараховують п'ять тисячоліть. Оскільки середньовіччя - лише вчорашній день ОАЕ, з їхньої території чимало пам'яток близькосхідної архітектури. У кожної з столиць еміратів є палаци правителів, старі фортеці. Будівлі мають спеціальні " вітрові башточки " для вентиляції. У еміратах чимало пам'яток сучасної арабської архітектури. Традиційна арабська культура складалася століттями, але тут помітно й вплив європейської культури. Це з тим, що займалося переважно морськими перевозками.

Абу-Дабі – столиця Об'єднаних Арабських Еміратів, протягом останніх два десятиліття став однією з найінтенсивніше та розвитку міст не лише країни, а й світу. У вечірній час можна прогулятися вздовж набережної і оцінити фонтани, мають вигадливі назви - " Далла ", " Перлини ", " Які Летять лебеді ". З іншого боку, до Абу-Дабі зазвичай більше двадцяти громадських парків і садів, де можна добре відпочити помилуватися природой. Сучасний Абу-Дабі -Це чудове зелене місто з численними парками, широкими вулицями, сучасними будинками, великими торговими центрами. Розкішні вілли - свідчення багатства цього емірату. З будь-якою точки міста можна побачити відразу кількох вигадливо прикрашених мінаретів. Найчастіше мечеті розміщуються у суспільних парках. Саме парки до Абу-Дабі вражають приїжджого ба більше, ніж висотні будинки. Багатство зелені виробляє враження як узбережжя. Уздовж основний дороги до міста тягнуться лінії посадок, приховують посушливу грунт, ростуть евкаліпти і тамариски. У самому місті багато трав'яних газонів, пальмових дерев, декоративних кустарников.

 Невеликий оазис Лива перебуває в відстані близько 100 кілометрів від узбережжя в глибині країни. Відвідання Ліви - самий вражаючий тур пустелею, який тільки можна здійснити в ОАЕ, а то й в усьому світі. Неозорі піщані дюни височать на 100 м. Їх поверхню настільки хистка, тобто майже неможливо видряпатися нагору.

Емірат Рас Аль–Хайма – лежить у північній частині ОАЕ. Цей емірат постійно піддавався нападам, і тому отримав назву «піратське узбережжі». Старий форт, недавно перетворений на музей, зберігає рукописні свідоцтва минулого. Зараз Рас Аль-Хайма відомий величезним розмаїттям фруктів, і овочів і гарячими природними джерелами.

Дубай. З давніх часів Дубай був місцем, де зустрічалися бедуїни- кочівники, міські торговці, ловці перлів, рибалки. Зараз емірат є міжнародний ділової центр разом із тим чудове місце на відпочинок. Сучасні життєві стандарти витонченість ХХІ сторіччя існують тут поруч із найдавнішої культурою, ісламськими традиціями і простотою моралі минулих століть. Бухта. Прогулянка вздовж Бухти із боку Дейры подібна подорожі у часи. Змінилися лише товари, транспортовані судами. Найкраще стежити однощоглові суднами і насолоджуватися виглядом Бухти з абри. Ці маленькі водні " таксі " перетинають Бухту. У внутрішньої краю Бухти є велика лагуна, стала пристановищем перелітних птахів. Найкращі з птахів, осілих в Бухті, - це фламинго. Дубай став самим процвітаючим містом узбережжя завдяки активної торгівлі. Бухта - серце міста - досі визначає її колоритний вид. Вона завжди наповнена вхідними і що виходять з її однощоглові суднами і невеликими човнами абарами, які завдають пасажирів із одного берега на інший. Дубай, як і і Абу-Дабі, славиться безліччю мечетей. Дубайский зоопарк - найкращий на Близькому Сході, Один із найбільш великих аквапарків в Азии.

 Шарджа - третій за величиною емірат, головний центр імпорту й експорту країни, оживлене місто з численними ринками. Його називають культурної столицею арабського світу. Це «місто музеїв».

Транспортное забезпечення за рахунок великих доходів від цього нафти було значно поліпшено транспортна мережу. У ОАЕ немає залізниць, перевезення в основному забезпечуються автотранспортом.

73. До країн СНД відносять: Азербайджан, Молдова, Білорусь, Вірменія, Узбекистан, Киргистан, Таджикистан.

Азербайджан

 У межах країни виділяють кілька типів клімату, від сухого і вологого субтропічного (Ленкорань) до гірського тундрового (високогір'я Великого Кавказу). Південні схили Великого Кавказу, деякі райони Малого Кавказу, а також Талишські гори на висотах 600-1800 м вкриті великими лісами з дуба, граба, бука, каштана, акації, ясена. У вологих низинах ростуть тугайні ліси, вільшняки й вільхово-лапинові ліси. У високогір'ях поширені субальпійські луги.  В Азербайджані ведеться робота з охорони природного середовища. З метою збереження деяких ділянок природного лісу, реліктової флори і рідких видів тварин створено 14 заповідників і 20 заказників. Особливо охороняються благородний і плямистий олень, сарна, джейран, безоаровий козел, муфлон, козуля і сагайдак. Найбільші заповідники: Кизилагачський, Закатальський, Гірканський, Ширванський та ін., охороняють унікальний тваринний світ Закавказзя. Тут налічують близько 4100 унікальних видів рослин і тварин. Реліктові тугайнові ліси, що зберігаються у незмінному вигляді, як вважають, вже більше 13 мільйонів років, не зустрічаються більше ніде у світі. У заповідники Азербайджану входять не тільки ландшафти земельних територій, але й водні простори, особлива увага приділяється охороні затоки Каспійського моря -(Кизилагачський), степових озер (Аггельський і Ширванський), гірських озер (Гейгельський), водоймищ (Гирканський), рік (Караязський, Гейгельський, Закатальський, Пиркулинський, Ісмаїллинський, Гирканський, Басутчайський і Турианчайський).

В Азербайджані розташовано понад 130 музеїв, галерей і їх філій по всіх містах і регіонах республіки. Унікальні древні мавзолеї: Моміне-Хатун, мавзолей Юсифа, вежі Апшеронського півострова. У горах Гобустана, Беюкдаш, Кічікдаш, Джингірдаг, Шонгардаг і Шихгаю зосереджені свідчення багатовікового минулого азербайджанського народу починаючи з епохи кам'яного віку і наступних періодів - наскальні зображення, стоянки стародавньої людини, скельні фортеці, надгробні пам'ятники і могильники. Баку - Старе місто (Ічері Шехер), Дівоча Вежа - Гіз Галасі (VII-XII ст., архітектор Масуд ібн Давуд), караван-сарай XV ст., "Баїловські камені" (XII ст.), численні мечеті, мінарет Синик-Кала (XI ст.), 7 театрів, близько 30 музеїв, у тому числі музей мистецтв, Азербайджанський музей килима, народного прикладного мистецтва та ін. Музей-заповідник "Палац Ширваншахів" (XV ст.) - одна з перлин азербайджанської архітектури, розташований у Старому Баку.Особливо рекомендується відвідати Баку в період святкування Рамазан-байраму (9 лютого), Новруз-байраму (20-21 березня) і Гурбан-байраму (18 квітня), коли в місті проводяться численні святкові заходи, що супроводжують ці стародавні свята. Особливий колорит мають Нахчивань і Кабала - одні з найстародавніших міст Закавказзя. У місті 7 театрів, близько 30 музеїв, у тому числі музей мистецтв, Азербайджанський музей килима, народного прикладного мистецтва й ін. На околицях Баку перебувають такі визначні пам'ятки як унікальний храмовий комплекс вогнепоклонників "Атешгях" (XVІІ-XVІІІ вв.) - палаючі виходи природного газу й Гобустан - музей під відкритим небом, що представляє собою наскальні малюнки періоду неоліту. Музей історії Азербайджану - головний музей Республіки. Багата колекція кераміки. В етнографічному фонді зберігається найбагатша колекція карбованих виробів з міді. Державний музей азербайджанського килима й народно-прикладного мистецтва. Азербайджан за своїм географічним положенням перебуває на перетинанні важливих торговельних шляхів. Тому на дорогах і в містах була побудована безліч караван-сараїв - постоялих дворів. Важливе місце серед пам'ятників зодчества Азербайджану займають мости.

Республіка Білорусь - молода держава з багатою давньою історією, розташоване в центрі європейського континенту на перетині жвавих транзитних шляхів (Західна Європа-Росія і Балтія-Причорномор'я). Переваги вигідного географічного положення країни використовуються протягом тисячі років - ще в ХI-ХII ст. по Дніпру, Західній Двіні та їх притоках проходив один з найважливіших торговельних шляхів середньовіччя «з варяг у греки». Добросусідські відносини з суміжними державами і спільність історичного розвитку служать передумовами туристського обміну

Природа Білорусі має спокійні риси, не вражає тропічним багатством фарб, морськими і гірськими пейзажами, проте виділяється серед країн Європи щодо високим ступенем збереження природних ландшафтів. Окремі природні об'єкти (Біловезька пуща - найбільший у Європі масив прадавніх лісів, самі великі в Європі болотні комплекси Полісся та ін) мають міжнародне значення. Біловезька пуща представлена ​​в Списку об'єктів світової спадщини ЮНЕСКО.  Поверхня території Білорусі являє собою чергування рівнин, горбистих льодовикових височин (близько 30%) і низин. Сучасний характер поверхні Білорусі сформувався під впливом древніх льодовиків та їх талих вод. Льодовикові височини Поозер'я та Білоруської гряди роблять рельєф більш різноманітним, а окремі туристські центри та об'єкти - більш привабливими. Навалам льодовика Білорусь зобов'язана і широким поширенням валунів, які є важливим елементом природних ландшафтів, культовим об'єктом національної міфології («Борисови валуни», «чортові камені», «камені-кравці» та ін.) Понад 2 тис. валунів, представляють особливий інтерес у природному і культурно-історичному відношенні, зібрано в музеї під відкритим небом у Мінську. Курортно-рекреаційні ресурси Білорусі включають комплекс лікувальних кліматичних і фітотерапевтичних факторів, родовища мінеральних вод і лікувальних грязей. Білорусь має значні запаси різноманітних за складом і цілющим властивостям мінеральних вод, поширених майже по всій території країни. У курортному лікуванні використовуються також сапропелеві і торф'яні грязі. Помірний континентальний клімат Білорусі, що формується під циклональні впливом Атлантики, характеризують дощове нежарке літо, м'яка з частими відлигами зима, нестійка погода восени і навесні. Територія країни має розвинену гідрографічну мережу. Переважають малі річки довжиною не більше кількох кілометрів, непридатні для організації масового туризму, але мають своє тихе спокійне чарівність для любителів відпочинку на лоні природи. Серед великих водних артерій слід назвати Дніпро, Березину, Прийняти, Сож, Німан, Західну Двіну, Вілію, на берегах яких формуються курорти і зони масового відпочинку. Спокійний характер течії не дозволяє розробляти складні водні туристські маршрути, проте, з іншого боку, робить захоплюючі подорожі по річках Білорусі широкодоступними для відпочиваючих. Пам'ятниками гідротехнічного будівництва XVIII-XIX ст. є старовинні канали (Серпневий, Дніпровсько-Бузький, Огінський, Березинська водна система). Досвід використання старовинних каналів у сусідній Польщі свідчить про те, що дані споруди можуть бути відновлені і перетворені в популярні об'єкти туризму. Білорусь часто називають «синьоокої» за велику кількість озер. Всього в країні налічується понад 10 тис. озер. Багатством Білорусі є її ліси, що покривають близько 36% території країни. Багатство флори і фауни, збереження природних ландшафтів Білорусі є передумовами розвитку екологічного туризму. Значні перспективи має і міжнародний мисливський туризм. З метою збереження біологічного та ландшафтного різноманіття в Білорусі формується мережа особливо охоронюваних природних територій - ресурсна основа розвитку екологічного туризму, що визначає його територіальну організацію. Державний природно-заповідний фонд налічує 1,580 млн. га (7,6% території країни) і включає Березинський біосферний заповідник і національні парки («Біловезька пуща», «Прип'ятський», «Браславські озера», «Нарочанскій»), 94 заказника і 333 пам'ятки природи республіканського значення, 458 заказників і кілька сотень пам'ятників природи місцевого значення. У найближчі роки планується створення ряду національних парків: «Логойський» («Біла Русь»), Суразький»,«Свислочському-Березинський»,«Налибокська». Використання туристського потенціалу суттєво ускладнюється у зв'язку з радіоактивним забрудненням 1 / 5 території республіки. Унікальним туристським об'єктом може стати Поліський радіаційно-екологічний, заповідник, створений на крайньому південному сході Білорусі в зоні обов'язкового відселення з метою спостереження за розвитком природних комплексів в умовах підвищеної радіації.

У силу свого геополітичного положення територія Білорусі часто ставала ареною військових дій, що зумовило відносно невисоку ступінь збереження історико-архітектурних пам'яток. Тим не менш республіка має багатий історико-культурний потенціал, що сформувався протягом тисячолітньої історії становлення білоруської державності. Серед архітектурних пам'яток слід відзначити шедеври древніх шкіл зодчества ХІ-ХІІ ст. (Софійський собор та Спасо-Преображенська церква в Полоцьку, Борисоглібська (Коложская) церква в Гродно, Благовіщенська церква у Вітебську), середньовічні пам'ятники військово-оборонної архітектури (Кам'янецька вежа-донжон XIII ст., Руїни замків у Новогрудку, Гродно, Ліді (відновлений), Крево, Гольшанах, палацово-замкові комплекси в Світі і Несвіжі), унікальні храми оборонного типу в Синковічі (Зельвеіскій район), Мурованке (Щучинськ район), Кома (Поставський. район), багату спадщину бароко (Гродно, Пінськ, Несвіж, Слонім, Мінськ та ін), пам'ятники епохи класицизму (палацово-парковий ансамбль у Гомелі, руїни палаців у Косово і Ружанах) і ін

Великий інтерес у туристів викликають пам'ятні місця, пов'язані з життям і діяльністю знаменитих людей. Древній Полоцьк є батьківщиною видатних просвітителів Франциска Скорини, Симеона Полоцького і Євфросинії Полоцької. Музеї, пам'ятники та меморіальні знаки зберігають пам'ять про діячів національної культури, серед яких Янка Купала і Якуб Колас, Максим Богданович, Франциск Богушевич, Гнат Буйницький, Язепа Дроздович, Наполеон Орда, Валентій Ванькович і багато інших. Білоруська земля подарувала світові яскраву плеяду видатних діячів культури, науки, мистецтва, політики: Адам Міцкевич, Владислав Сирокомля, Михайло Клеофас Огінський, Станіслав Монюшко, Гнат Домейко, Отто Шмідт, Марк Шагал, Тадеуш Костюшко, Борис Кіт, Павло Сухий, Хаїм Вейнцман, Шимон Перес, Менахем Бегін, Голда Мейр та ін [7].

Одним з найважливіших елементів національного історико-культурної спадщини є зберігся (переважно в сільській місцевості) потенціал багатою та самобутньою традиційної матеріальної і духовної культури. У республіці налічується близько 100 центрів народних промислів і ремесел, десятки локальних районів традиційного ткацтва і вишивки, гончарства та ін

 Передумовою розвитку в'їзного етнічного туризму є наявність білоруської діаспори (всього 3,0-3,5 млн. осіб) в різних країнах світу.

По території країни проходять транс'європейські транспортні коридори № 2 (Париж - Берлін - Варшава - Брест-Мінськ - Орша - Москва) та № 9 (Гельсінкі - Санкт-Петербург - Вітебськ - Могилів - Гомель - Київ - Одеса), з якими пов'язані значні транзитні потоки з істотним потенційним обсягом попиту на послуги розміщення, харчування, короткочасні програми туристсько-екскурсійного обслуговування.                                      

 Природні комплекси та історико-культурна спадщина Білорусі дозволяють розробити диверсифікований конкурентоспроможний національний туристський продукт, що включає різні види турів для іноземних відвідувачів: екологічні, етнічні, мисливські, сільські, програми короткочасного обслуговування транзитних відвідувачів, спеціалізовані програми (для любителів балету, деяких видів спорту, відвідування радіаційно-екологічного заповідника та ін.) Проте можливості залучення іноземних відвідувачів ускладнюються у зв'язку з відсутністю сприятливого туристичного іміджу країни, рекламно-інформаційної підтримки туристської діяльності, нерозвиненістю туристичної інфраструктури і спеціалізованих програм обслуговування.

Вірменія. Однією з провідних сфер економіки Вірменії є туризм. Вірменія — найдавніша держава Кавказу, одна з найдавніших у світі і на Близькому Сході. Вірменія — перша країна, яка прийняла християнство як державну релігію З кожним роком популярність країни серед туристів динамічно збільшується.

Туристичні об'єкти за місцезнаходженням: Єреван (столиця), Єреван на фоні г. Арарат, Площа Республіки (Анрапетуцян Храпарак), Розвалини фортеці Еребуні, Матенадаран імені Св. Месропа Маштоца — унікальний та відомий на весь світ Інститут Древнього Рукопису, побудований у 1957 р., Цицернакаберд — монумент пам'яті жертв Геноциду вірмен 1915-го року, Мерія Єревана — Музей Єревана, зимовий палац., Картинна галерея Вірменії, Музей історії Вірменії, Гора Арагац. Вимерлий вулкан Арагац — найвища гора на території сучасної Вірменії. Гора Арагац сама по собі є природним величним монументом з чотирма вершинами і озером посередині.

Озеро Севан. Древнє реліктове озеро Севан — «Перлина Вірменії» або «Гегамське море» — одне з найбільших високогірних прісноводних озер в світі. Це справжнє диво природи розташоване в самому центрі Вірменського нагір'я, у величезній гірській чаші, обрамлене мальовничими гірськими хребтами на висоті 1900 м.

Діліжан. Місто Вірменії, що має статус гірськокліматичного та бальнеологічного курорту. Діліжан славиться воістину чарівним за цілющими якостями повітрям, напоєним ароматом сосен і створює дуже сприятливі умови для людей, які страждають на легеневі захворювання.

Основні пам'ятки і визначні місця країни знаходяться в Єревані й Кумайрі, де можна бачити велику кількість старовинних вірменських храмів. Крім того, в Єревані знаходиться ботанічний сад і зоопарк; руїни римської фортеці; турецький форт XVI століття й мечеть XVIII століття, церкви Катогіке (XIII століття) й Зоравар (XVII-XVIII століття). У Єревані розташовано також 15 різних музеїв.

Казахстан розташований на стику Європи та Азії. Країна знаходиться у центрі Євразійського континенту, на майже однаковій відстані від Атлантичного і Тихого океанів, що значною мірою визначає її природно-ресурсний потенціал. З огляду на значні розміри країни її поверхня є різноманітною. Переважну частину території займають обширні слабо розчленовані рівнинні простори, в деяких частинах зі зруйнованими древніми горами. На території Казахстану знаходиться одна з найглибших у світі западин – Карагіє (132 м) Значна віддаленість території від океанів надає їй рис, характерних для континентального типу клімату. У Казахстані нараховується безліч водойм і рік. Через сухість клімату річкова мережа розвинена слабо. Найбільші ріки – Іртиш (довжина у межах Казахстану – 1700 км) і Сирдар`я – беруть початок за межами країни в гірських районах. Території країни омиває Каспійське море, яке є найбільшим озером у світі. Більша частина озер (їх декілька тисяч) зосереджена на півночі, а найбільші – Балхаш, Зайсан, Алаколь – у східних і південно-східних районах. На значному простяганні країна виходить на узбережжя Каспійського і Аральського морів. Казахстан має різноманітні рекреаційні ресурси. В країні є мінеральні джерела і лікувальні грязі, чудові мальовничі ландшафти і пам`ятки природи, велика піщана пляжна смуга на узбережжі, тепле море, іонізоване повітря тощо. Перспективним буде розвиток санаторно-курортного лікування. Для охорони дикої природи створено 8 заповідників у всіх природних зонах – від пустель до високогір`їв. Рідкісні види тварин охороняються в Алматинському, Барсакельмеському, Наурзумському та інших заповідниках. У 1997 р. заснований Баян-Аульський природний парк.

Республіка Киргизстан. Киргизстан – переважно гірська, високогірна країна з льодовиками, сніговими полями і глибокими озерами. Половина території Киргизстану розташована на висотах понад 3000 м, Ріки переважно належать до басейну Сирдар`ї. Вони багаті на гідроенергію та використовуються для зрошення. Найбільша ріка – Нарин, найбільше озеро – Іссик-Куль. Клімат – різко континентальний. Киргизстан, володіючи унікальними природними ресурсами має величезний нереалізований потенціал для розвитку туризму на міжнародному та регіональному ринках. Оскільки більшу частину території Киргизстану займають гори, то саме вони являються найбільш привабливим ресурсом для туристів далекого зарубіжжя. Височенні гірські вершини, льодовики, печери, озера, ріки являються важливими можливостями Киргизстану для розвитку альпінізму, гірськолижного туризму, треккінга тощо.Основний туристичний продукт Киргизстану - різноманітні та частково освоєні рекреаційні ресурси на озері Іссик-Куль і практично неосвоєні ресурси озер Сон-Куль, Сари- Челек, ущелини Ала-Арча тощо. Відомі за межами країни курорти Іссик-Кульської курортної зони, а також інші курорти – Джалал-Абад, Іссик-Ата, Кизил-Булак. Велика кількість мінеральних і термальних джерел.. На території країни знаходяться національний парк Ала-Арча, заповідники Беш-Аральський, Іссик-Кульський, Наринський, Сари-Челецький, Сонг-Кьольський.

Таджикистан. Переважає гірський рельєф. Лише 10% площі країни становлять рівнини. Головні ріки – Сирдар`я, Амудар`я, Зеравшан, Вахш. Значні гідроенергетичні ресурси (близько 32 млн. кВт). Є досить велике озеро Каракуль. Природа унікальна та красива. Багатство країни — неймовірні за красою гірські вершини, вируючі гірські ріки, мальовничі долини и ущелини тощо. Таджикистан являється гірською країною, так як на 93% складається із гір, з великою перспективою розвитку туристичної галузі. Туризм в республіці отримав розвиток в радянські часи. Перші туристичні маршрути були відкриті в 1965 році. Вони простягались через мальовничі куточки країни. Можна розвивати альпінізм и скелелазіння. Для цього є можливості. Плато Сафедорак — найкраще для цього місце. Тут сім місяців на рік лежить сніг. Це місце прийому зарубіжних спортсменів та підготовки майбутніх майстрів гірськолижного спорту.. Вершини Паміру приваблюють альпіністів, круті схили та гірські ріки — шанувальників екстремального спорту, курорти та грязьові лікарні — хворих. На території Таджикистану розташовані 3 заповідники: "Тигровий Яр" у низовинах річки Вахш, "Раміт" на південних схилах Гісарського хребта та Даштиджумський.

Узбекистан займає щодо країн регіону центральне положення. Переважна частина території країни знаходиться у межах Туранської низовини. Значну її частину охоплює пустеля Кизилкуми (Червоні піски). 80% території Узбекистану – рівнини. Основні ріки – Амудар`я та Сирдар`я, що впадають в Аральське море. За радянських часів води Амудар`ї та Сирдар`ї так безтямно розбирали для зрошення, що Аральське море втратило 2/3 своєї площі, перетворившись на дві калюжі, що висихають. Це – одна зі світових зон екологічного лиха, позаяк бурі розносять сіль із висохлого морського дна на величезні відстані. В Узбекистані є національний парк та 15 заповідників, серед яких Абдусаматський, Арал-Пайгамбар, Бадай-Тугай, Гісарський, Заамінський, Зеравшанський, Кітабський, Кизилкумський, нуратінський, Чаткальський.

Республіка Молдова є невеликою країною в Південно-східній Європі, яка граничить на сході з Україною, а на заході – з Румунією. Її минуле має багату історію, повну тривожних і драматичних подій. Рельєф республіки є горбистою рівниною. Географічне розташування Республіки Молдова, її кліматичні особливості і природні рекреаційні ресурси є передумовами для того, щоб туризм став однією з найприбутковіших галузей національної економіки. Останніми роками можна відзначити значні структурні зміни в цій галузі, а саме диверсифікацію країн, звідки прибувають туристи. Клімат Республіки Молдова – помірно-континентальний. Гідрологічна мережа включає більше 3000 великих і малих річок, з яких 10 перевищують довжину 100 км. Головними річками країни є Дністер У Молдові є приблизно 2200 природних джерел. Знайдено і досліджено близько 20 родовищ мінеральних вод з більше 200 джерелами. Найціннішими є ті мінеральні води, які містять такі лікувальні компоненти, як сульфіди, йод, бром, бор і радон. По своїх терапевтичних властивостях молдавські мінеральні води схожі на такі відомі в світі мінеральні води як Карлови Вари в Чеській Республіці, Боржомі в Грузії і Єсентуки-17 в Северо-кавказськом регіоні Російської Федерації.[10] На території Республіки Молдова знаходиться 5 заповідників. Характеристика Республіка Молдова має в своєму розпорядженні багате природне надбання, який охороняється державою. У Республіці Молдова значна частина сільських регіонів – сільськогосподарські землі, ліси, паркі, річки, що знаходяться як в державній, так і в приватній власності, - хоча і не має статусу природних територій, що охороняються, утворює сегмент экотуристского пропозиції.. У Республіці Молдова є бальнеоклиматические курорти і рекреаційні бази, що пропонують послуги в рамках оздоровчого туризму. Ці бази розташовані в живописних тихих місцях, де пропонуються різні оздоровчі процедури. Відпочивають на цих курортах місцеве населення і незначне число постійних клієнтів з-за кордону.Слід зазначити найбільш важливі серед них:бальнеоклиматические курорти: "Nufarul Alb" (Кахул), "Codru" (Унгень, Хиржаука), "Bucura-Sind", "Nistru" (Вадул луй Воде) і ін. Джерела мінеральних вод, що володіють лікувальними властивостями, в Республіці Молдова (більше 47 джерел) є визначальним чинником розвитку оздоровчого туризму. Культурно-туристський потенціал Республіки Молдова, крім пам'ятників історії, яких налічується більше 15 тисяч, доповнюється установами культури і мистецтва, представленими колективами етнографічної і фольклорної творчості, народною архітектурою і технікою, центрами народних майстрів і умільців.Сільський туризм. Сільське середовище з її співтовариствами, культурою і народними традиціями, сільськогосподарською діяльністю представляє основні елементи для розвитку сільського туризму. У Республіці Молдова ця форма туризму може принести прямий дохід сільським співтовариствам, де заробітки населення нижче середнього рівня, відкрити робочі місця і приносити додаткові доходи фермерамОдним з найбільших паломнических центрів Молдови по праву вважається монастир "Свята Трійця". Він розташований на правом берегу Дністра в селі Сахарна приблизно в 110 км. від Кишинева. Тут зберігаються єдині в Молдові мощі Святого Мученика Макарія. Проте це не все, що привертає гостей і самих жителів країни. Саме тут, згідно легенді, на одній з скель залишила свій слід Божа Матерь. По доданню одного разу одному з ченців старого скельного монастиря на одній з скель з'явилося лице Божої Матері, що світиться. Пізніше, дійшовши до цієї скелі, ченці виявили в камені слід від ноги. Вони сприйняли цей знак як божественну звістку і порахували це свідоцтвом "Божественної чистоти" цього місця. Тоді в 1777 році ближче до ущелини була споруджена нова дерев'яна церква і заснований монастир "Свята Трійця". Така легенда цього місця. Дуже багато людей вірять в неї і приходять сюди просити про допомогу, про прощення або просто в надії стикнутися зі святий силою. Тут знаходиться найбільший скельний православний монастир в Молдові і один з найбільш великих в Європі - це Успенський скельний монастир, висічений в гігантській кручі.

75. Як вже визначалося біля двох третин всієї території

 країни покрите вологими тропічними лісами, є дільниці рідколісних

 дерев і саванних територій. Переважають деревні вигляди, загальне

 число яких доходить до 250 на 1 га. Домінують представники

 dhorepnj`ponbhu і бобових. Ліси Східної Яви і малих Зондських

 островів відносяться до тропічних змішаних листопадно-вічнозелених

 лісів мусонного типу3. На низинних узбережжях отримали розвиток

 мангрові хащі. В гірських районах на висоті 1 000 - 2 400 м

 ростуть високостовбурні ліси з наявністю хвойних порід. Велике

 розповсюдження одержують мхи. Кордон лісу минає на рівні 3 600 м.

 Окремі деревні вигляди піднімаються до 4 000 м. Вище ідуть

 альпійські  луги і каменисті пустелі. В Індонезії більш 300

 вулканів, 200 з яких – діючі.

         В Індонезії існують унікальні парки та заповідники.

 Парк Ujon Kulon, розташований вздовж західних берегів Яви, - місце

 розповсюдження рідкого вигляду яванських носорогів, існування

 яких, якщо не вжити екстрених мір, в найближчі 50 років просто

 закінчиться. Там же живе безліч інших унікальних тварин. Парк

 Komodo, що лежить на східних островах Nusa Tengarra, відомий своїм

 "комодським драконом" - виглядом унікальної гігантської рептилії.4

        Говорячи про коралові сади, слід виділити ряд островів

 - Гили Ер, Гили Мено, Гили Траванган. Ці три згуртованих разом

 острови Індонезії знаходяться неподалеку від північно-західного

 узбережжя острова Ява. Навколо них в прозорій воді буяють чудові

 коралові сади.

        Говорячи про парки та заповідники слід відмітити

 Національний парк "Кулон" (Ява) який дає можливість вчинити

 подорож по тропікам.

          Привертають увагу туристів екскурсійні зони,

 розташовані у кратерів вулканів. Вулкан Кинтамани (Балі) дозволяє

 мандрівникам насолоджуватися розкішною панорамою, що відкривається

 з краю кратера, в якому укладене озеро Батур.

 60. Національні парки Крюгер, Калахарі-гемсбок, Кагга-Кхама і інші численні заповідники і резервати, гарантують зустріч із слонами, носорогами, буйволами, левами і леопардами, влаштовуються полювання за межами заповідників на крупних копитних. У той-же час поряд можна помилуватися на пінгвінів і морських котиків.

 Унікальні Драконові гори і Вельд, що є і природним пам'ятником і гірським курортом, центром гірськолижного спорту Африки. У Дурбані, фешенебельному місті-курорті, що славиться своїми східними базарами, золотими пляжами і розташованим неподалік узмор'ям Індійського Окена — найкращі місця відпочинку, підводного полювання, серфінгу і ін активних форм відпочинку у все Африці.

 Кейптаун (осн. 1652 р.) — один з лучще в світі ботанічних садів, авеню Джордж, заповнена художниками і ремісниками, особняки староголландського архітектури, пишні будівлі вікторіанської епохи, численні пам'ятники і музеї, символ міста — Столова гора, сафарі в резервацію "Кагга-Кхама". З Кейптауна починається знаменитий "Гарден Рут" — "Садовий шлях" — один з найкрасивіших у світі екскурсійних марщрутов.

Йоганнесбург: алмазна фабрика, де Ви зможете придбати алмази прямо після ограновування, найбільший в Африці багатоповерховий торговий центр — Сендтон, "Маркет-сквеа" — один з найграндіозніших ринків Африки, Кимберлі: у самому центрі цього міста-музею знаходиться "Велика Дірка" — найбільша в світі рукотворна прямовисна свердловина, яка поклала початок "алмазній лихоманці" на початку століття, за невелику плату можна спробувати знайти алмаз самостійно. Мосселбай і Річардс-Бей — великі порти і курортні міста, між якими по побережжю протягнувся ланцюг парвоклассних готелів і пляжів ПАР — читайте також Відпочинок в ПАР Загальна інформація Політичний устрій Клімат ПАР Часовий пояс Валюта Візовий режим ПАР Населення Географія Мова Віросповідання

Південноафриканська Республіка (ПАР) - одна із найбільш економічно розвинутих, цікавих і привабливих для відвідування країн Африканського континенту. Офіційною столицею ПАР визнане місто Тсване (Преторія). Однак цей статус є досить умовним: у місті розташований лише уряд. Парламент знаходиться у Кейптауні, Верховний Суд - у Блумфонтейні. Площа країни складає 1,2 млн км2.

 Через різноманіття етнічних груп, населення Південної Африки називають "народом веселки". В етнічній структурі переважає чорношкіре населення - 77 %, ще 11 % - білошкірі. Загальна кількість населення - 49 млн осіб.

 Для геотуристичного положення ПАР притаманні цікаві особливості: води Атлантичного й Індійського океанів зливаються біля південного узбережжя країни; на території республіки сформувався неповторний рослинний і тваринний світ; африканський колорит і європейський вплив скристалізували унікальний культурний простір. Єдина проблема - значна віддаленість від головних споживчих ринків. Незважаючи на це, у кінці першого десятиріччя ХХІ ст. до ПАР приїздить до 8 млн туристів, які щороку привносять до економіки країни до? 6 млрд.

Південна Африка розташована в тропічних і субтропічних широтах Південної півкулі. Взимку тут формується область високого атмосферного тиску і панує суха прохолодна погода. Влітку зі сходу надходять вологі повітряні маси з Індійського океану, випадає більша частина опадів, температура повітря помітно підвищується. У цілому розрізняють клімат центральної частини, західного і східного узбережжя. Кліматична діаграма Кейптауну на рисунку 2. 38. ілюструє кліматичні особливості, які притаманні територіям, що перебувають у зоні впливу субтропічного середземноморського клімату.