Поняття і зміст організаційно- правової форми суб’єкта господарювання

Поняття організаційно-правової форми є категорією, що нерозривно пов'язується із поняттям суб'єкта господарювання - юридичної особи, оскільки становить комплексну правову характеристику, яка визначається такими структурними елементами:

1) порядок створення, функціонування та ліквідації; 2) порядок управління; 3) формування статутного фонду, якщо це прямо передбачено законом; 4) порядок розподілу прибутку; 5) відповідальність за зобов'язаннями суб'єкта господарювання.

під організаційно-правовою формою господарювання розуміється форма здійснення господарської діяльності із відповідною правовою основою, яка визначає характер відносин між засновниками (учасниками), режим майнової відповідальності за зобов'язаннями підприємства (організації), порядок створення, реорганізації, ліквідації, управління, розподілу здобутого прибутку, можливі джерела фінансування діяльності.

Таким чином, організаційно-правова форма діяльності юридичної особи є її істотною ознакою у визначенні характеру його діяльності як комерційної або некомерційної організації. Конкретна організаційно-правова форма визначається законом і залежить від виду господарювання (комерційного або некомерційного), цілей діяльності, правового режиму майна суб'єкта господарювання. Отже, можна вважати, що організаційно-правова форма - це передбачена або санкціонована правом організаційна структура, у якій діє суб'єкт права.

Організаційна структура підприємства визначається ГК України. За загальним правилом підприємство самостійно визначає свою організаційну структуру, встановлює чисельність працівників і штатний розпис. Підприємство може складатися з виробничих структурних підрозділів (виробництв, цехів, відділень, дільниць, бригад, бюро, підрозділів підприємства визначаються положеннями про них, які затверджуються в порядку, визначеному статутом підприємства або іншими установчими документами.

Згідно із чинним законодавством підприємство має право створювати філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи, погоджуючи питання про їх розміщення з відповідними органами місцевого самоврядування в установленому законом порядку.

 

Види господ правовід

Господарські правовідносини – це відносини між суб'єктами господарювання й органами влади, які утворюються в процесі організації та здійснення господарської діяльності.

Характерні риси господарських правовідносин:

· найбільш повно відображають структуру суспільного виробництва;

· спрямовані на задоволення як приватних, так і суспільних інтересів;

· ґрунтуються на господарсько-правових нормах;

· мають складний, багатоплановий і тривалий характер;

· мають специфічний суб'єктний склад, специфічні об'єкти (засоби реалізації господарського інтересу), специфічний зміст (немає різкого протиставлення прав та обов'язків, суб'єкти господарювання окрім взаємних прав та обов'язків, мають обов'язки перед державою (суспільством) у цілому).

Класифікація господарських правовідносин:

1. За метою:

o нормотворчі – ураховується специфіка певних видів господарських правовідносин у процесі правового регулювання господарської діяльності;

o навчальні – вивчаються характерні ознаки господарських відносин і пов'язаних з цим особливостей їх правового регулювання;

o наукові – досліджуються певні види господарських правовідносин, визначаються оптимальні засоби їх правової регуляції та надаються відповідні рекомендації законодавцеві га практичним працівникам.

2. За характером правовідносин (п. 4 ст. 3 ГК України):

o господарсько-виробничі відносини – майнові та інші відносини, що виникають між суб'єктами господарювання при безпосередньому здійсненні господарської діяльності. Зазвичай набувають форми господарських зобов'язань. Зміст господарських зобов'язань визначається метою її учасників та актами, на основі яких вони укладаються;

o організаційно-господарські відносини – відносини, що складаються між суб'єктами господарювання та суб'єктами організаційно-господарських повноважень у процесі управління господарською діяльністю. Підставами їх виникнення с акти державних органів, договори між центральними органами державної влади, органами місцевого самоврядування та підприємствами, договори про утворення об'єднань, статутні документи складних виробничо-господарських структур;

o внутрішньогосподарські відносини – відносини, що складаються між структурними підрозділами суб'єкта господарювання (цехами, виробництвами тощо), і відносини суб'єкта господарювання з його структурними підрозділами. Права та обов'язки учасників внутрішньогосподарських відносин визначаються локальними нормативними актами суб'єктів господарювання.

3. За галузями економіки та сферами управління:

o у промисловості;

o в агропромисловому комплексі;

o у галузі транспорту;

o у сфері приватизації державного та комунального майна;

o у сфері економічної конкуренції та антимонопольної політики.

Учасники господарських правовідносин (ст. 2 ГК України):

· суб'єкти господарювання;

· споживачі;

· органи державної влади, наділені господарською компетенцією;

· органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією;

· громадяни, громадські та інші організації, які виступають засновниками суб'єктів господарювання чи здійснюють щодо них організаційно-господарські повноваження на основі відносин власності.

Джерела господ права

Джерела господарського права - це сукупність нормативно-правових актів і правових норм, які регулюють відносини щодо безпосереднього здійснення гос­подарської діяльності та управління (в тому числі організації) такою діяльністю.

Визначимо види джерел господарського права. За формальною ознакою до нормативних актів, які входять до галузі господарського законодавства, належать: Конституція України, Господарський кодекс України, закони України, постанови Верховної Ради України, декрети, постанови та розпорядження Кабінету Міні­стрів України, укази та розпорядження Президента України, норма­тивні акти міністерств, державних комітетів, комісій та інших цен­тральних органів виконавчої влади (правила, накази, інструкції тощо), акти територіальної (локальної) дії місцевих рад та держадміністрацій із господарських питань. Увесь масив господарського законодавства за змістовною ознакою можна розподілити на наступні види, серед яких: 1. Нормативно-правові акти, якими встановлюються загальні за­сади функціонування господарського обороту. 2. Нормативно-правові акти, що регламентують порядок легалізації суб’єктів господарської діяльності. 3. Нормативно-правові акти, що регламентують діяльність владних структур та визначають їх організаційно-господарські повноваження у процесі управління господарською діяльністю. 4. Нормативно-правові акти, що регламентують правовий статус суб’єктів господарської діяльності. 5. Нормативно-правові акти, які визначають правові та організацій­ні засади якості продукції, що виробляється суб’єктами господарюван­ня, та технічні параметри виробництва. 6. Нормативно-правові акти, спрямовані на впорядкування господарсько-виробничих відносин у межах окремих виробничих ринків, та інституціоналізацію засобів державного регулювання відносин, що ви­никають у межах цих ринків. Система джерел господарського права - це розташування господарсько-правових актів з урахуванням їх зв'язків і властивостей. Систематизацію господарського законодавства можна здійснювати за різни­ми критеріями: а) за юридичною силою актів, у яких фіксуються господарсько-правові норми (вертикальна систематизація); б) за предметом правового регу­лювання (горизонтальна систематизація): за видами і характером господарської діяльності, галузями і сферами народного господарства (економіки).