Ким надається споживчий кредит?

Споживчий кредит надається банками, торговельними компаніями і спеціалізованими кредитно-фінансовими установами фізичним особам для придбання споживчих товарів і послуг. Споживчий кредит супроводжують додаткові комісії і збори, які збільшують вартість кредиту і формують так звану приховану відсоткову ставку, яку називають терміном «ефективна» або «реальна». До споживчих кредитів належать також розстрочки. В цьому випадку частина процентного боргу погашається за рахунок знижки, яка надається торговою компанією. споживчий кред на витрати капітального характеру, то він потребує від населення надання банкам звітів про цільове використання одержаних коштів.

Споживчий кредит може бути: - іпотечний (на купівлю житла на первинному ринку, на купівлю житла на вторинному ринку, на будівництво житла власними силами або за допомогою будівельних організацій); - на придбання автомобіля; - на освіту; - на придбання побутової техніки; - на інші цілі. Обслуговування позичальника здійснюється разом із банком і торговельною організацією шляхом укладання угоди про надання покупцеві товару кредиту з розстрочкою. Клієнт зобов'язаний внести торговельній організації або банку частину вартості товару за рахунок власних коштів. Забезпеченням кредиту є або куплений товар, або початковий внесок.

Другим способом споживчого кредитування є кредитна картка. Кредитна картка - це іменний платіжно-розрахунковий документ, за допомогою якого здійснюється запозичення грошей або оплата при купівлі товарів і послуг. Кредитні картки випускають банки, промислові та торговельні підприємства, які стягують плату з клієнтів у вигляді разових щорічних платежів та комісійних, які нараховуються регулярно (від вартості оплачених рахунків).
15. Яку роль відіграє кредит у розвитку економіки?

В своїй перерозподільчій функції кредит активно впливає на всі процеси суспільного відтворення, значною мірою регулюючи його. Кредит відіграє значну роль у забезпеченні грошових розрахунків – готівкових і безготівкових, полегшує, пришвидшує процес реалізації товарів. Він також допомагає суб’єктам господарювання збільшувати обсяги виробництва, забезпечувати безперебійність кругообороту основного та оборотного капіталу та уникати кризових явищ. Кредит сприяє розширенню виробництва та реструктуризації української економіки, спрямованої на зменшення частки енергозатратних підприємств, запровадженню новітніх технологій. В умовах тривалої економчної, особливо інвестиційної, кризи в Україні кредит відіграє значну роль у відновленні діяльності підприємств, які тривалий час простоювали, допомагає змінити асортимент продукції і зробити її конкурентоспроможною на внутрішньому і світовому ринках. Кредит відіграє велику роль у розвитку реформованого сільського господарства України, сприяючи цим не тільки забезпеченню населення високоякісними продуктами харчування та промисловості сировиною, ай перетворенню нашаї країни з її багатющими чорноземами і сприятливим для ведення сільського господарства кліматом у великого експортера сільськогосподарської продукції. Важливу роль може відігравати кредит у забезпеченні населення якісним житлом, побутовою технікою, у створенні можливостей для отримання освіти та задоволення інших соціальних потреб. Але поки він використовується вкрай недостатньо. Значну роль відіграє кредит в економії витрат обігу. З його допомогою вдається скорочувати витрати на виготовлення, випуск в обіг, перевезення, облік, зберігання грошових знаків, бо значна їх частина завдяки кредиту взагалі не потрібна.

Україна має значний науково-технічний потенціал, про що свідчать її досягнення у ракето-, літако- і суднобудуванні, інших галузях промисловості. Саме тому поставлено завдання реалізувати протягом 2000-2004 pp. програму промислово-інноваційного розвитку української економіки. У цьому надзвичайно важливу роль має відіграти кредит. Адже своїх інвестиційних коштів підприємства не мають, а механізм безповоротного виділення бюджетних чи відомчих коштів на капітальні вкладення відійшов у минуле. Особливе значення в цьому набуває венчурний (ризикований) кредит, який у багатьох країнах функціонує переважно з державною допомогою.

Позитивну роль у вирішенні цього завдання можуть відіграти кредитні установи небанківського типу (пенсійні, страхові, інвестиційні, профспілкові, поштові, благодійні та інші фонди), які володіють значними коштами, їх можна не тільки інвестувати в економіку через ринок цінних паперів, а й надавати безпосередньо у довгостроковий кредит, якщо зняти заборону на ведення цими установами кредитної діяльності. Адже в багатьох країнах саме ці фінансові посередники стають основними кредиторами, особливо з надання довгострокового кредиту. Розвитку фінансово-кредитних установ небанківського типу сприятиме ухвалена у червні 2000 р. Програма державної підтримки небанківського фінансового сектора економіки в Україні на 2000-2002 р.

16. Якими рисами характеризується розвиток кредиту в період переходу України до ринкових відносин?

З розвитком ринкових відносин в Україні роль кредиту підвищується. З виходом економіки з тривалої кризи зростають доходи населення, поліпшується фінансовий стан суб’єктів господарювання та конкурентоспроможність їх продукції на внутрішньому і світовому ринках, міцніють банки, зростає довіра до України з боку іноземних кредиторів та інвесторів тощо. Усе це сприяє прискореному формуванню кредитних ресурсів та попиту на кредит як суб’єктів господарювання так і населення.. Причому перехід від адміністративної до ринкової системи у сфері кредитних відносин відбувався швидше, ніж в інших сферах життя країни. Це пояснюється тим, що в основі цих відносин лежить наймобільніший ресурс – гроші. З 1989 року з виникненням комерційних та коперативних банків почались серйозні зміни в кредитних відносинах в Україні. Основними кредиторами ставали комерційні банки, а позичальниками – колективні та приватні підприємства т окремі громадяни. Значні зміни відбувались у формах і видах кредитів, і особливо у методах кредитування. Кредитоспроможність позичальника стає однією з найважливіших умов кредитування. Кредити почали надаватись здебільшого на покриття дефіциту оборотного капіталу підприємств. Етапи становлення та розвитку грошово-кредитної політики НБУ.

Перший етап (1991–1995 рр.) полягав у формуванні національної грошової системи; розробленні й упровадженні власної грошово-кредитної політики; використанні переважно адміністративних заходів впливу для подолання гіперінфляційних процесів.

На другому етапі (1996–1999 рр.) відбувалось завершення грошової реформи та запровадження ринкових механізмів грошово-кредитного регулювання.

Третій етап (2000–2007 рр.) характеризувався удосконаленням використання інструментів грошово-кредитного регулювання з метою забезпечення курсової та цінової стабільності як основи економічного зростання.

Четвертий етап (2008 р. до нашого часу) – це період світової економічної кризи та виходу з неї.

Що таке позичковий процент?

Позичковий процент - це ціна, яку сплачує позичальник за користування кредитом. Роль позичкового процента полягає в тому, що він дає змогу кредитору не лише зберегти свій кредитний потенціал, а й примножити його. Позичковий процент існував не завжди. Він виник тоді, коли товарне виробництво досягло певного рівня розвитку, на якому склався регулярний грошовий обіг та виникли більш-менш розвинуті кредитні відносини. Процент неможливий без існування кредиту, хоч кредит, як виняток, може надаватись на безпроцентній основі.

Процент (від лат. Pro centum – на сотню) – сота частка будь-якого числа, взятого за ціле. В українській мові його синонімом є «відсоток». Такою часткою він був як в період існування лихварського кредиту, так і в умовах сучасної ринкової економіки. Незважаючи на схожість зовнішньої форми, сутність процента за різних способів виробництва надто відмінна.

Лихварському кредиту (рабовласницьке та феодальне суспільство) були притаманні надзвичайно високі процентні ставки, оскільки цей кредит мав непродуктивний характер і був високо ризикованим.

При капіталістичному виробництві позичковий процент не може поглинати весь додатковий продукт, інакше не буде сенсу користуватися кредитом. Процент може мати такий рівень, щоб користування кредитом було вигідним і для кредитора і для позичальника. У ринковій економіці суть показника рівня процента тлумачиться як кількісна характеристика плати за кредит, яка показує міру реалізації власності у формі отри- маного доходу від її реалізації

18. Дайте класифікацію процентних ставок за різними критеріями.

Розрізняють переважно два види норми процента за кредит.

Номінальна процентна ставка — це ціна грошової позики, що визначається як відношення річного доходу, отриманого на позичковий капітал, до суми позики без урахування зміни рівня цін під тиском інфляційного процесу.

Реальна ставка процента визначається порівнянням між собою товарних еквівалентів з урахуванням інфляційного впливу

Залежно від термінів платежів за процентами Фредерік С. Мишкін і Р. Глен Габбард у своїх підручниках наводять і детально пояснюють чотири види фінансових інструментів: 1) проста позичка; 2) позичка з незмінним платежем; 3) купонна облігація; 4) дисконтна облігація.

За простої позички позичальник отримує у кредитора певну суму коштів, яку називають основним боргом, і повертає її одночасно зі сплатою процентів після закінчення терміну користування позичкою.

Позичка з незмінним платежем передбачає однакові щомісячні чи щоквартальні платежі для погашення основної суми боргу і сплати процентів за частину боргу, що залишилась з моменту отримання позички.

За купонною облігацією дохід виплачується після подання інвестором емітентові купона, у якому зазначена сума доходу (купонна ставка) за певний період (квартал, півріччя чи рік). Дохід визначається на основі номінальної вартості облігації і встановленої процентної ставки.

Дисконтні облігації продаються за ціною, яка нижча від їх номінальної вартості, тобто зі знижкою (дисконтом), а в момент погашення облігації інвестору виплачується її номінальна вартість