Тактика і стратегія княжого флоту. 6 





Мы поможем в написании ваших работ!



ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Тактика і стратегія княжого флоту. 6



Тактика і стратегія княжого флоту. 6

2. Кораблебудівництво. 7

III. Козацький флот України. 8

ІV. Військово-Морські сили Збройних Сил України. 10

V.Духовне джерело могутності флоту 13

VІ. Українські вчені за кордоном.. 15

VІІ. Кораблі українського флоту. 19

VІІІ. Інструкції з правил техніки безпеки при роботі : 25

ІХ. Технологічна картка по виготовленню Корабля «Вікторія» 27

ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА.. 31

 


Вступ

Україна споконвічно була великою морською країною, яка відіграла велику роль військового флоту в історії боротьби українського народу за незалежність та героїчні походи і звитяжні подвиги українців на морських просторах заради волі і свободи своєї Вітчизни. Історія Українського флоту повертається із забуття багато не відомих раніше морських сторінок історії України, подає непросту історію створення сучасних Військово-Морських сил ЗС України, свідком чого був, хронологію розподілу Чорноморського флоту колишнього СРСР і морських походів національного флоту.

Морський напрям у військовій діяльності українського народу завжди займав провідне місце і з ним пов’язані доленосні події в історії нашої країни. За вихід до моря боролися ще з древніх часів, і ця боротьба спонукала розвиток мореплавства і військового флоту. З тих пір флот став виступати не лише військовим а й військово-дипломатичним інструментом держави, що і визначало його роль і місце в системі оборони тих часів. Море завжди являлося вікном у світ, економічною базою приморських держав, торговим шляхом і шляхом агресій. Саме з моря і приморського театру протягом віків чатувала найгрізніша небезпека для України. Цей напрям і призвав до життя колиску козацького флоту – Запоріжську Січ. Так розпорядилася історія, що козацьке військо і воєнна організація Січі протягом віків складали конструкцію української влади. В цій конструкції досить часто питання флоту рівнялося питанню утримання свободи українського народу.

Українці як морська нація були здавна широко відомі у світі і шлях до моря у них є давній. Та віки колонізації позбавляли широкі верстви нашого народу доступу до власної історії а морська історія України як наука перестала існувати, так і не ставши окремою сторінкою у загальній військовій історії України.

Протягом віків військовий флот на Чорному морі зображався як створений талантом, розумом і силою виключно одного народу – російського. Від нашого народу приховувалася інтелектуальна пам’ять про важливі події минулого та боротьба предків за вихід до моря. Що приховати було неможливо як, наприклад, видатні морські десантні операції козацького флоту у боротьбі за вихід імперії до її споконвічних приморських земель під орудою талановитих етнічних українців воєначальників.

Мусимо віднайти, знати і пам’ятати імена тих, хто виборював Україні шлях до моря, в їх іменах і подвигах, в пам’яті їх – наша сила. Флот, як військовий організм, без історичного досвіду і історичної пам’яті про звитягу предків приречений на поразку. Як справедливо писав досвідчений старий воїн, автор безсмертної „ Енеїди ” Іван Котляревський „ Любов к Отчизні де герої, там вража сила не устоїть, там грудь сильніша од гармати ”.

І, на кінець, мусимо оприлюднити безперервний віковічний шлях України до моря та донести до суспільства його сучасне значення у житті нашого народу. Україна не є якимось винятком серед морських держав світу і її морські шляхи з кожним роком набирають все більшого значення як для національної економіки, так і для національної безпеки.

Правомірним, на наш погляд, є виділення морської історії України окремою сторінкою історії українського війська і історії держави, яка була і є великою європейською морською країною. На кожному етапі історичного минулого флот водночас був складовою і окремою частиною Українського війська. Тому цілком логічним є поява розділів морської історії, які відображають етапи державного розвитку нашого народу.


I. Флот древньої України

Із древніх часів наш народ, розселений в басейні Чорного і Азовського морів з багатою мережею придатних для судноплавства розвивав судно- і мореплавство. В ті часи судноплавство було основним засобом зв’язку, найлегшою і найдоступнішою дорогою між населеними пунктами в лісових пущах, засобом торгівлі між ними і розвиток судно будівництва спонукали у першу чергу причини економічні. Значну роль у розвитку судно будівництва і мореплавства відігравало рибальство, яке займало значне місце в харчуванні людей. А освоєння нових причорноморських земель, їх колонізація, налагодження економічних зв’язків з сусідніми народами та необхідність забезпечення безпеки торгових шляхів викликали причини і військові. Море і широкі тихоплинні суднохідні ріки України, як найлегші і найдоступніші шляхи, таїли в собі і значну небезпеку від ворогів, яка не поступалася небезпеці степу, тому вимагали відповідного захисту.

Розвитку вітчизняного мореплавства у значній мірі сприяв і річково-морський торговий шлях Дніпром „ із варяг у греки ”, який істотно впливав на економічні взаємовідносини в усьому Середземноморському басейні. Торгівля наших предків створювала конкуренцію візантійській і римській торгівлі. І це приводило до війн, якими в ті часи й вирішували долю міжнародних суперечок і конфліктів. Тож Україна споконвіків розвивалася як морська держава бо іншої можливості їй історія не надавала.

Авторитетні історичні джерела беззастережно свідчать, що наші далекі предки були майстрами мореплавства: володіючи протягом тривалого часу морським побережжям від Дунаю до Дону, східні слов’яни-анти ще до виникнення Київської держави накопичили значний досвід мореплавання,а Чорне море було для них рідною стихією. Ці переможні морські походи лише підтверджують істину, що для наших предків тривалі і великі морські походи ще на початку першого тисячоліття були звичною справою та визначали роль флоту в міжнародних стосунках тих далеких часів.


Кораблебудівництво

Найбільш розвинутим тодішнє кораблебудівництво було на узбережжі великих суднохідних рік: Дніпра, Десни, Бугу, Інгулу і Дністра. Згідно розповідей літописців в княжі часи будувалися різні типи суден:

1. Військові кораблі називалися лодії, які поділялися на звичайні, „побойні ” і морські; Лодії були основними військовими кораблями княжого флоту і використовувалися в морських походах. Вони ходили на веслах і під прямим вітрилом і могли витримувати тривале перебування в морі. Лодії ще називали „ кораблями ”, ця назва запозичена нашими предками від греків.

2. Судна, які у військовій справі використовувалися як допоміжні, і називалися струг, насад, повозок, учан, суд чи човен. Назва „ струг ” походить від слова „ стругати ” і свідчить про спосіб виготовлення судна – його вистругували чи випалювали із стовбура дерева і це був невеликий човен - однодревок. Такий човен у походах використовувався ще антами, в княжі часи у більшості це було допоміжне судно для перевозки через ріки невеликих вантажів.

3. Павозок і учан були невеликими суднами, які вживалися в основному для рибалки на ріках і лиманах та перевезення невеликих вантажів підчас походів. Ці судна ходили під веслами і прямим вітрилом.


III. Козацький флот України

Розвиток і зміцнення козацького флоту України активно починається з часу будівництва князем і гетьманом українського козацтва Дмитром Вишневецьким міцної фортеці на острові Хортиця нижче Дніпрових порогів, яка дістала народну назву Запорожська Січ.

Будівництво Січі на Хортиці завершилося в 1552 році. З перших днів свого існування Січ розвивалася як воєнна фортеця і як база підготовки до морських походів. Протягом двохсот сорока літ існування Запоріжської Січі вона висунула цілий ряд видатних флотоводців України, величних постатей і легендарних морських лицарів нашого народу, які б могли зробити честь і славу флоту любої держави. У першу чергу це: гетьмани Дмитро Вишневецький-Байда, Самійло Кішка, Богдан Ружинський, Іван Підкова, Богдан Микошинський, Григорій Лобода, Семен Скалозуб, Григорій Ізапович, Федір Полоус, Петро Сагайдачний, Дмитро Барабаш, Яків Нерода, Богдан Хмельницький, Оліфер Голуб, Михайло Дорошенко, Григорій Чорний, Тарас Федорович, Іван Сулима і.т.д.

Головними, улюбленими у використанні в запорожців і найпоширенішими бойовим кораблем у запорожського флоту були таки чайки, які і за формою і за бойовими можливостями, і за морськими якостями мали багато спільного з княжими лодіями і норвежськими драккарами. Вони були достатньо практичними суднами типу „ ріка-море ”, успішно долали дніпрові пороги проходили мілини численних проток Великого Лугу, долали зарослі очерету, ходили на веслах і під вітрилами і відзначалися стрімкою швидкістю та морехідністю.

Будівництво чайки займало кілька тижнів. Така організація судно будівництва позволяла Кошу за один і той же час підготувати до походу флотилію від 50 до 200 чайок, в залежності від завдань і цілей походу. Для будівництва козацьких бойових кораблів використовувалася липа, верба, ситник, дуб, дика вишня, осокір, які вдосталь росли у Великому Лузі по берегах Дніпра. Чайки, як установлено дослідниками, будувалися двох типів: відкриті, без палуби, креслення яких зоставив французький інженер Боплан, що в 1640-х роках перебував на Січі, і з нижньою палубою, поверх якої установлювалися лави для гребців. Для вітрильного озброєння на чайках примінилися зйомна щогла з попервах прямим вітрилом, згодом одне пряме і два косих, що позволяло чайці під вітрилом рухатися проти вітру. Довжина чайки сягала 20 метрів, ширина – 4, а осадка при повнім завантаженні – до 1,5 метра. Основу чайки складав кіль-човник довжиною 15 метрів, який видовбували з липового, вербового, зрідка з дубового стовбура. До нього прикріплювали дубові упруги, які обшивалися дошками і осмолювалися. До бортів чайки липовим ликом чи дикою вишнею прив’язувалися снопи очерету. Ці снопи значно підвищували плавучість чайки, вона не тонула навіть тоді, коли заповнювалася водою. Крім того, вони захищали борти і гребців від картечі і куль та виконували роль кранців при швартовці.

Козацька чайка мала достатньо велику бойову силу. Була досить досконалим і дешевим знаряддям боротьби з любими типами кораблів на морі, дозволяла вести бойові дії на любій віддалі від своєї бази, в любому районі Чорного моря. Перемоги на морі здобувалися колективними зусиллями всієї флотилії і спиралися на взаємозалежність як кожного члена екіпажу, так і кожної чайки одна від одної. Підготовка до морського походу охоплювала наступні етапи: визначення мети походу, вибори і призначення похідної старшини і товаришів, розподіл на екіпажі і полки, вибір місця і часу для будівництва чайок і брандерів, забезпечення сил походу озброєнням і технічним оснащенням. До морських походів на Січі готувалися досить ретельно. Після проголошення козацькою Радою морського походу починалося будівництво нових і ремонт наявних бойових чайок. Таким чином, козацький флот України створив в еміграції нову базу свого розвитку і на кінець 1775 року нараховував більше п’яти тисяч чоловік.


Загальні положення

1.1. До занять допускаються особи, що пройшли інструктажі з охорони праці, про безпечні методи роботи.

1.2. Кожен учень зобов'язаний знати й точно виконувати правила безпечної праці на гуртку, правила пожежної безпеки, санітарно-гігієнічні норми й правила.

Тактика і стратегія княжого флоту. 6

2. Кораблебудівництво. 7

III. Козацький флот України. 8

ІV. Військово-Морські сили Збройних Сил України. 10

V.Духовне джерело могутності флоту 13

VІ. Українські вчені за кордоном.. 15

VІІ. Кораблі українського флоту. 19

VІІІ. Інструкції з правил техніки безпеки при роботі : 25





Последнее изменение этой страницы: 2016-04-08; просмотров: 120; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 54.225.48.56 (0.008 с.)