Інтернаціонал – назва великих міжнародних об’єднань партій чи організацій.

Імпічмент – особливий порядок і встановлена законом процедура притягнення до відповідальності за грубі порушення закону вищих посадових осіб до завершення терміну одержаних ними внаслідок виборів повноважень.

Кадети – скорочена назва членів Конституційно-демократичної партії Росії (1905-1917рр.).

Карбонарії – члени таємних політичних організацій в Європі у першій половині ХІХст. Перші організації карбонаріїв з’являються на півдні Італії. Боролись на національне визволення і конституційний устрій. Карбонарії очолювали революції у 1820-1821рр. в Королівствах Обох Сицилій, П’ємонті. У 1831р. приймали участь в революційних повстаннях у державах Центральної Італії.

Канцлер – назва вищих посадових осіб або чиновників в ряді держав; голова уряду Німеччини, Австрії.

Капітал – сума накопичених матеріальних благ, результат мину-лого і засіб для майбутнього ворибництва.

Кардинал – вище (після Папи) духовне звання (сан) в ієрархії като-лицької церкви.

Клас – велика, відносно однорідна група людей, об’єднаних відносинами до виробництва і розподілом суспільного продукту.

Клерикалізм – система поглядів, суспільно-політична течія, яка прагне посилити вплив церкви у політичному і духовному житті суспільства. Здійснює свою діяльність через політичні партії, які знаходяться при владі, а також різноманітні релігійні організації.

Коаліція – об’єднання на добровільних засадах для досягнення спільних цілей; політичний та військовий союз держав для спільних дій на міжнародній арені.

Колонія – країна, область на території, що знаходиться під полі-тичною чи економічною владою іноземної держави, не має самостійності.

Колонізація – заселення вільної території на окраїнах власної кра­їни; заснування поселень у залежній країні; перетворення незалежної країни на колонію шляхом військового, економічного та політичного поневолення її іншою країною.

Конвент – вищий законодавчий і виконавчий орган першої респуб-ліки у Франції в період Великої Французької революції. Діяв з 21.09.1792р. по 26.10.1795р.

Консерватизм – політична ідеологія і практика суспільно-полі­тичного життя, що орієнтується на збереження та підтримання існую­чих форм соціальної структури, традиційних цінностей і морально-пра­вових засад.

Конституційна

Монархія – форма правління в деяких державах, де влада монарха обмежена Конституцією. Законодавчі функції передано парламенту, виконавчі – уряду.

Конституція – основний закон держави, який визначає основи суспіль-ного і державного устрою, систему державних органів, порядок їх створення і діяльності, права і обов’язки громадян; основа законодавства держави.

Контрреволюція – активна боротьба скинутих класів і соціальних груп проти розповсюдження революції з метою її придушення і відновлення старих порядків.

Конфедерація – одна з форм державного устрою, союз незалежних держав, які об’єднуються з метою координації своєї діяльності з деяких питань.

Копігольдери – (в перекл. – “тримателі копії”). Селяни, які арендували землю у великих землевласників; на руках у них була копія договору на аренду.

Кордельєри – члени політичного клуба “Організація прав людини і громадянина” (1790-1794) періоду Великої Французької революції. З конця 1793р. клуб кордельєрів – центр ебертистів. Назва походить від місця їх засідання – минулого монастиря францисканців-кордельєрів.

Лібералізація – звільнення від жорстких обмежень, державного регулю-вання, контролю, політика ідеологічної свободи.

Лібералізм – політична та ідеологічна течія, що об'єднує прихиль­ників парламентського ладу, вільного підприємництва та демократич­них свобод.

Масонство – релігійно-етичний рух, який має на меті “освітній” вплив на владні структури та проникнення в них; згідно з Британською енциклопедією, «вчення і практика таємного братського ордену, великої всесвітньої таємної організації».

Маніфест – особливий акт (звернення) голови держави або вищого органу державної влади до населення у зв’язку з важливою політичною подією; декларація політичної партії чи суспільної організації з програмою чи основними принципами діяльності.

Мілітаризм – нарощування військово-економічної могутності, голов-ним чином з метою підготовки до загарбницьких воєн, а також придушення супротиву в країні.

Монополія – велике виробниче об’єднання.

Націоналізм – психологія, ідеологія і політика в національному питан-ні, що заснована на визнанні приорітету національного фактору в суспільному розвитку, перебільшена оцінка значення і ролі власної народності, нації. Протиставлення національних інтересів однієї національності іншим.

Нація – історична спільнота людей, що складається в процесі фор­мування спільності території, економічних зв'язків, літературної мо­ви, етнічних особливостей культури та характеру.

Нейтралітет – невтручання в чужі суперечки, в боротьбу між сторона-ми.

Партія – політична організація, яка захищає найбільш загальні, корінні інтереси того чи іншого класу, інших соціальних груп та керує їх політичною діяльністю.

Пацифізм – світова громадська ліберально-демократична течія, яка сповідує пасивні методи збереження миру, вважає головним засобом запобігання війнам, засудження їх аморального, антигуманного характеру; один з напрямів антивоєнного руху, представники якого виступають проти будь-яких воєн, незалежно від того, який вони мають характер і мету.

Президент – виборний голова держави в більшості сучасних держав з республіканською формою правління.

Протекціонізм – економічна політика держави, спрямована на захист національної економіки від іноземної конкуренції та на розши­рення зовнішніх ринків. Протекціонізм, як правило, реалізується че­рез митну політику.

Расизм – сукупність антинаучних концепцій, основу яких скла-дають положення про фізичну і психічну нерівність людських рас, які поділяють на “вищі” (або “повноцінні”) та нижчі (або “неповноцінні”), над якими перші буцімто мають панувати.

Репарація – в міжнародному праві вид матеріальної (фінансової) міжнародно-правової відповідальності, яка складається з відшкодування нанесеної шкоди державою-агресором державі, на яку скоєно напад.

Реставрація – відродження поваленого суспільного устрою або правлячої раніше династії.

 

Рисорджименто – національно-визвольний рух італійського народу з кінця ХVІІІст. за об’єднання країни і ліквідацію австрійського гноблення. У 1861р. в результаті Рисорджименто виникла об’єднана Італійська держава в формі конституційної монархії. Процес завершено у 1870р.

Роялісти – прихильники королівської влади, монархії.

Роялізм – ідейно-політична течія в Західній Європі, що об’єднувала прихильників монархії. У зв’язку з вищезазначеним роялізм часто ототожнюють з монархізмом.

Славянофіли – представники однієї з течій російської суспільної думки середини ХІХст., які виступали за принципово відмінний від західноєвропейського шлях розвитку Росії (патріархальність, консерватизм, православ’я).

Соціал-демократія – ідеологічна та політична течія, що виступала за здійснення ідей демократичного соціалізму в усіх сферах діяльності суспільства.

Стагнація – застій в економіці, виробництві, торгівлі.

Суверенітет – незалежне від будь-яких сил, обставин і осіб вер­ховенство; незалежність держави в зовнішніх і внутрішніх справах.

Термідоріанський

переворот – контрреволюційний переворот 27-28 липня 1794р. (9 термідора 2 року республіки) у Франції, в результаті якого було повалено якобінську диктатуру.

Толерантність – різновид взаємодії та взаємовідносин між різними сторонами – індивідами, соціальними групами, державами, політичними партіями, за якого сторони виявляють сприйняття і терпіння щодо різниці у поглядах, уявленнях, позицій та діях.

 

Торі – англійська політична партія. Виникла в кінці 70-х – на початку 80-х років ХVІІст. В середині ХІХст. на основі партії торі склалась Консерсативна партія Великобританії, членів якої, за традицією, називають торі.

Унітаризм – форма державного устрою, при якій держава поділена на адміністративно-територіальні чи національно-територіальні одиниці, які не мають політичної самостійності, статусу державного утворення.

Унія – союз держав.