![]()
Заглавная страница
Избранные статьи Случайная статья Познавательные статьи Новые добавления Обратная связь ![]() Мы поможем в написании ваших работ! КАТЕГОРИИ: ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() Мы поможем в написании ваших работ! ТОП 10 на сайте Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрацииТехника нижней прямой подачи мяча. Франко-прусская война (причины и последствия) Организация работы процедурного кабинета Смысловое и механическое запоминание, их место и роль в усвоении знаний Коммуникативные барьеры и пути их преодоления Обработка изделий медицинского назначения многократного применения Образцы текста публицистического стиля Четыре типа изменения баланса Задачи с ответами для Всероссийской олимпиады по праву ![]() Мы поможем в написании ваших работ! ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?
Влияние общества на человека
Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрации Практические работы по географии для 6 класса Организация работы процедурного кабинета Изменения в неживой природе осенью Уборка процедурного кабинета Сольфеджио. Все правила по сольфеджио Балочные системы. Определение реакций опор и моментов защемления |
Панщина – обов’язкові роботи селян на землі феодала. Термін відробіткових робіт протягом середньовіччя поступово зростав.
Папа – римський єпископ, верховний голова римо-католицької церкви і держави Ватикан, який обирається довічно. Папська курія – курівний орган католицької церкви, очолюваний папою. Парламент – вищий виборний представницький орган державної влади. Перелог –найбільш давня система землеробства, при якій обробляли невелику ділянку землі: спалювали травостій, землю обробляли примітивними знаряддями праці; поле засівали декілька разів, а коли земля виснажувалась, її запускали в переліг і використовували як пасовисько для худоби.
Підсічно-вогнева система обробки землі –перетворення на поле звільнених від лісу територій. Дерева “підсікали” і спалювали. Зола ставала добривом на 4-5 років, потім ділянку кидали. Пілігрім –чужинець, мандрівний богомолець, паломник. Повинності – примусові обов’язки селян стосовно феодала чи держави. Погост– у Київській Русі спеціальні укріплені пункти, центри адміністративних округів, які, згідно з реформами княгині Ольги, стали місцем збору данини представниками княжої адміністрації. Податок – встановлений державою обов’язковий збір з населення, Підприємств, організацій.
Політична роздробленість –розпад держави на низку невеличких самостійних Держав, які здебільшого ворогували між собою.
Полюддя– в Київській Русі Х – ХІІІ ст. – щорічневий об’їзд князем та його дружиною власних володінь і підвласних племен з метою збору данини. Помістя –державна земля, надана в користування на період служби. Пополани –народ, у ХІІ – ХVІ ст. – торгівельно-ремісницькі шари населення міст північної та середньої Італії, що об’єднувалися в цехи. У ХІІІст. встановили власну владу у Болонії, Флоренції тощо. У ХІVст. розділилися на “жирний” і “тощий” народ. “Посполите рушення” –шляхетське ополчення. Право –узаконені державою правила поведінки громадян. Прочани – віруючі, що ходили поклонятись святим місцям.
Ратуша – будинок міської ради, який знаходився на ринковій площі міста. Революція – корінні, глибокі і якісні зміни в розвитку будь-яких явищ природи, суспільства, пізнання; переворот у будь-якій області. Регенство – тимчасове виконання королівських обов’язків у наслідок Хвороби чи малолітства монарха.
Рейхстаг –1) один з органів центральної влади в Середньовічній Римській імперії; 2) німецький парламент. Реконкіста – відвоювання християнами земель в Іспанії, захоплених маврами та арабами ( VІІІ – ХVст.). Рента –частина селянських доходів із землі, яку привласнював феодал.
Рицарі –світські феодали, воїни-конники. Винайдення вогнепальної зброї наприкінці середньовіччя зробило рицарів непотрібними, на зміну їм прийшло дворянство.
Реформація – соціально-політичний рух у ХVІст. в Європі проти феодалізму та його опори – католицької церкви. Саги – оповіді про королів та героїв у скандинавських країнах.
Самодержець – монарх, якому належить уся повноте влади, який нікому не підзвітний. Самурай – у феодальній Японії: в широкому значенні – світські феодали, у вузькому – військово-феодальний стан дрібних феодалів. Сарацини –європейська назва арабів та інших мусульман Близького Сходу. Сейм –станово-представницький орган у Польсько-Литовській державі, Чехії в період середньовіччя. Зараз сейм – назва парламенту в Польщі, Литві, Латві, Фінляндії. Серви – категорія феодально залежних селян, які були найбільш обмежені в правах.
Сеньйор – правитель міста-держави (сеньйорії) в Північній та Середній Італії.
Стани – великі групи людей, що мають однакові права і обов’язки. Належність до відповідного стану є спадковою. Станова монархія – централізована держава, в якій королівська влада спиралась на збори представників станів. Столітня війна – війна між Францією та Англією (1337 – 1453рр.), причи-ною якої послугували суперечності з приводу престолонаслідування. Сьогун – титул військово-феодальних правителів Японії у 1192 – 1867рр., при яких імператорська династія не мала реальної влади. Таборити –учасники визвольного руху в Чехії у ХVст. – поборники ідеї докорінної перебудови суспільства на засадах майнової та соціальної рівності.
Товар – продукт праці, який вироблено для продажу. Має вар-тість, є предметом торгівлі. Товарне Господарство – тип господарства, при якому товари вироблялись для продажу на ринку чи обміну за допомогою грошей. Трипілля –система землеробства, при якій ділянка поділяється на три частини: озимі, ярові і пар. Кожного року частини ділянки міняють місцями. Турнір – військове змагання лицарів. Урок –точно встановлений за часів княжіння Ольги розмір данини.
Феод – земля чи дохід з неї, пожалувані королем чи сеньйором васалу в спадклове володіння як плата за службу. Феодал –власник феоду. Феодалізм – попередня капіталізму суспільно-економічна формація, в основі якої лежать власність феодала на землю та інші засоби виробництва при всій повноті влади на цій землі. “Феодальна драбина”, феодальна ієрархія –поділ феодалів за знатністю і посадами при підлеглості нижчих вищим.
Феодальна роздробленість –розпад держави на багато незалежних чи майже незалежних від монарха феодальних володінь.
Феодальне помістя – велике господарство феодала, в якому працювали залежні селяни. Франки – група германських племен, що у ІІІст. мешкали по берегах Рейну. У Vст. завоювали Галлію і утворили Франкську державу. Францисканці – чернечий орден монахів-проповідників, заснований у ХІІІст. Франциском Ассизьким. Хартія –документ, який засвідчував права чи привілеї.
Хрестові походи –підтриманий і організований католицькою церковою масовий колонізаційний рух під гаслом визволення від мусульман Гробу Господнього.
Цензура – державний або церковний контроль за змістом художніх Творів і наукових праць.
Централізована Держава – держав, яка керується з єдиного центру.
Церковний розкол – поділ однієї церкви на кілька за розбіжностями у вірі й Обряді та, особливо, через незгоди серед керівництва Церкви. Цехи – об’єднання ремісників однієї спеціальності. Чашники – учасники визвольного руху в Чехії ХVст., які боролися проти німецького засилля та домагалися реформи церкви.
Чернецтво –ті духовні особи, що селилися в монастирях і давали обітницю ( добровільну обіцянку ) жити в бідності, послуху, не одружуватися. Життя чернецтва вважалося вищим проявом духовного подвигу.
Чернечі ордени – організації ченців, кожна з яких керувалася власними чи Запозиченими церковними правилами ( церковним Статутом ).
Чинш, оброк – плата земельному власнику за користування землею.
“Чорна смерть” – єпідемія чуми, через яку вмирала велика кількість населення Європи.
Шаріат – звід законів, складених на основі Корану і Суни в період феодалізму в країнах поширення ісламу. Містить норми спадкового, кримінального, шлюбно-сімейного прав, регламентує молитву, піст тощо.
Шеріф – королівський чиновник у графствах Англії.
Шляхта – польські середня та дрябня дворяни.
Яничари – турецькі воїни з представників завойованих турками народів, охоронці султана.
Ярлик – грамота ординського хана, що давала право на князювання.
Аболіціонізм – 1). Суспільний рух за скасування будь-якого закону; Рух у США в кінці ХVІІІ – на початку ХІХ ст. за ліквідацію рабства. Автократія – політичний режим, при якому нема представницьких органів; вся повнота державної влади в країні зосереджена в руках необмеженого законом і безконтрольного правителя. Автономія – самоврядування певної частини держави, що зді-йснюється в межах, передбачених загальнодержавним законом.
Аграрні реформи – державні заходи по перетворенню умов землеробства, форм землекористування і характеру земельних відносин. Агресія – примінення збройної сили однією державою (групою держав) проти суверенитету, територіальної цілосності, політичної незалежності другої держави.
Анархізм – суспільно-політична течія, яка заперечує державну і будь-яку політичну владу, виступає за необмежену свободу окремої особистості. Аннексія – насильницьке захоплення однією державою частини або всієї території, яка належить іншій державі. |
||
Последнее изменение этой страницы: 2016-04-08; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы! infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.232.129.123 (0.015 с.) |