Заглавная страница Избранные статьи Случайная статья Познавательные статьи Новые добавления Обратная связь КАТЕГОРИИ: АрхеологияБиология Генетика География Информатика История Логика Маркетинг Математика Менеджмент Механика Педагогика Религия Социология Технологии Физика Философия Финансы Химия Экология ТОП 10 на сайте Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрацииТехника нижней прямой подачи мяча. Франко-прусская война (причины и последствия) Организация работы процедурного кабинета Смысловое и механическое запоминание, их место и роль в усвоении знаний Коммуникативные барьеры и пути их преодоления Обработка изделий медицинского назначения многократного применения Образцы текста публицистического стиля Четыре типа изменения баланса Задачи с ответами для Всероссийской олимпиады по праву Мы поможем в написании ваших работ! ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?
Влияние общества на человека
Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрации Практические работы по географии для 6 класса Организация работы процедурного кабинета Изменения в неживой природе осенью Уборка процедурного кабинета Сольфеджио. Все правила по сольфеджио Балочные системы. Определение реакций опор и моментов защемления |
Панщина – обов’язкові роботи селян на землі феодала. Термін відробіткових робіт протягом середньовіччя поступово зростав.
Папа – римський єпископ, верховний голова римо-католицької церкви і держави Ватикан, який обирається довічно. Папська курія – курівний орган католицької церкви, очолюваний папою. Парламент – вищий виборний представницький орган державної влади. Перелог – найбільш давня система землеробства, при якій обробляли невелику ділянку землі: спалювали травостій, землю обробляли примітивними знаряддями праці; поле засівали декілька разів, а коли земля виснажувалась, її запускали в переліг і використовували як пасовисько для худоби.
Підсічно-вогнева система обробки землі – перетворення на поле звільнених від лісу територій. Дерева “підсікали” і спалювали. Зола ставала добривом на 4-5 років, потім ділянку кидали. Пілігрім – чужинець, мандрівний богомолець, паломник. Повинності – примусові обов’язки селян стосовно феодала чи держави. Погост – у Київській Русі спеціальні укріплені пункти, центри адміністративних округів, які, згідно з реформами княгині Ольги, стали місцем збору данини представниками княжої адміністрації. Податок – встановлений державою обов’язковий збір з населення, Підприємств, організацій.
Політична роздробленість – розпад держави на низку невеличких самостійних Держав, які здебільшого ворогували між собою.
Полюддя – в Київській Русі Х – ХІІІ ст. – щорічневий об’їзд князем та його дружиною власних володінь і підвласних племен з метою збору данини. Помістя – державна земля, надана в користування на період служби. Пополани – народ, у ХІІ – ХVІ ст. – торгівельно-ремісницькі шари населення міст північної та середньої Італії, що об’єднувалися в цехи. У ХІІІст. встановили власну владу у Болонії, Флоренції тощо. У ХІVст. розділилися на “жирний” і “тощий” народ. “Посполите рушення” – шляхетське ополчення. Право – узаконені державою правила поведінки громадян. Прочани – віруючі, що ходили поклонятись святим місцям.
Ратуша – будинок міської ради, який знаходився на ринковій площі міста. Революція – корінні, глибокі і якісні зміни в розвитку будь-яких явищ природи, суспільства, пізнання; переворот у будь-якій області. Регенство – тимчасове виконання королівських обов’язків у наслідок
Хвороби чи малолітства монарха.
Рейхстаг – 1) один з органів центральної влади в Середньовічній Римській імперії; 2) німецький парламент. Реконкіста – відвоювання християнами земель в Іспанії, захоплених маврами та арабами (VІІІ – ХVст.). Рента – частина селянських доходів із землі, яку привласнював феодал.
Рицарі – світські феодали, воїни-конники. Винайдення вогнепальної зброї наприкінці середньовіччя зробило рицарів непотрібними, на зміну їм прийшло дворянство.
Реформація – соціально-політичний рух у ХVІст. в Європі проти феодалізму та його опори – католицької церкви. Саги – оповіді про королів та героїв у скандинавських країнах.
Самодержець – монарх, якому належить уся повноте влади, який нікому не підзвітний. Самурай – у феодальній Японії: в широкому значенні – світські феодали, у вузькому – військово-феодальний стан дрібних феодалів. Сарацини – європейська назва арабів та інших мусульман Близького Сходу. Сейм – станово-представницький орган у Польсько-Литовській державі, Чехії в період середньовіччя. Зараз сейм – назва парламенту в Польщі, Литві, Латві, Фінляндії. Серви – категорія феодально залежних селян, які були найбільш обмежені в правах.
Сеньйор – правитель міста-держави (сеньйорії) в Північній та Середній Італії.
Стани – великі групи людей, що мають однакові права і обов’язки. Належність до відповідного стану є спадковою. Станова монархія – централізована держава, в якій королівська влада спиралась на збори представників станів. Столітня війна – війна між Францією та Англією (1337 – 1453рр.), причи-ною якої послугували суперечності з приводу престолонаслідування. Сьогун – титул військово-феодальних правителів Японії у 1192 – 1867рр., при яких імператорська династія не мала реальної влади. Таборити – учасники визвольного руху в Чехії у ХVст. – поборники ідеї докорінної перебудови суспільства на засадах майнової та соціальної рівності.
Товар – продукт праці, який вироблено для продажу. Має вар-тість, є предметом торгівлі.
Товарне Господарство – тип господарства, при якому товари вироблялись для продажу на ринку чи обміну за допомогою грошей. Трипілля – система землеробства, при якій ділянка поділяється на три частини: озимі, ярові і пар. Кожного року частини ділянки міняють місцями. Турнір – військове змагання лицарів. Урок – точно встановлений за часів княжіння Ольги розмір данини.
Феод – земля чи дохід з неї, пожалувані королем чи сеньйором васалу в спадклове володіння як плата за службу. Феодал – власник феоду. Феодалізм – попередня капіталізму суспільно-економічна формація, в основі якої лежать власність феодала на землю та інші засоби виробництва при всій повноті влади на цій землі. “Феодальна драбина”, феодальна ієрархія – поділ феодалів за знатністю і посадами при підлеглості нижчих вищим.
Феодальна роздробленість – розпад держави на багато незалежних чи майже незалежних від монарха феодальних володінь.
Феодальне помістя – велике господарство феодала, в якому працювали залежні селяни. Франки – група германських племен, що у ІІІст. мешкали по берегах Рейну. У Vст. завоювали Галлію і утворили Франкську державу. Францисканці – чернечий орден монахів-проповідників, заснований у ХІІІст. Франциском Ассизьким. Хартія – документ, який засвідчував права чи привілеї.
Хрестові походи – підтриманий і організований католицькою церковою масовий колонізаційний рух під гаслом визволення від мусульман Гробу Господнього.
Цензура – державний або церковний контроль за змістом художніх Творів і наукових праць.
Централізована Держава – держав, яка керується з єдиного центру.
Церковний розкол – поділ однієї церкви на кілька за розбіжностями у вірі й Обряді та, особливо, через незгоди серед керівництва Церкви. Цехи – об’єднання ремісників однієї спеціальності. Чашники – учасники визвольного руху в Чехії ХVст., які боролися проти німецького засилля та домагалися реформи церкви.
Чернецтво – ті духовні особи, що селилися в монастирях і давали обітницю (добровільну обіцянку) жити в бідності, послуху, не одружуватися. Життя чернецтва вважалося вищим проявом духовного подвигу.
Чернечі ордени – організації ченців, кожна з яких керувалася власними чи Запозиченими церковними правилами (церковним Статутом).
Чинш, оброк – плата земельному власнику за користування землею.
“Чорна смерть” – єпідемія чуми, через яку вмирала велика кількість населення Європи.
Шаріат – звід законів, складених на основі Корану і Суни в період феодалізму в країнах поширення ісламу. Містить норми спадкового, кримінального, шлюбно-сімейного прав, регламентує молитву, піст тощо.
Шеріф – королівський чиновник у графствах Англії.
Шляхта – польські середня та дрябня дворяни.
Яничари – турецькі воїни з представників завойованих турками народів, охоронці султана.
Ярлик – грамота ординського хана, що давала право на князювання.
Аболіціонізм – 1). Суспільний рух за скасування будь-якого закону;
Рух у США в кінці ХVІІІ – на початку ХІХ ст. за ліквідацію рабства. Автократія – політичний режим, при якому нема представницьких органів; вся повнота державної влади в країні зосереджена в руках необмеженого законом і безконтрольного правителя. Автономія – самоврядування певної частини держави, що зді-йснюється в межах, передбачених загальнодержавним законом.
Аграрні реформи – державні заходи по перетворенню умов землеробства, форм землекористування і характеру земельних відносин. Агресія – примінення збройної сили однією державою (групою держав) проти суверенитету, територіальної цілосності, політичної незалежності другої держави.
Анархізм – суспільно-політична течія, яка заперечує державну і будь-яку політичну владу, виступає за необмежену свободу окремої особистості. Аннексія – насильницьке захоплення однією державою частини або всієї території, яка належить іншій державі.
|
|||||||
Последнее изменение этой страницы: 2016-04-08; просмотров: 538; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы! infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 18.226.150.175 (0.022 с.) |