Державний університет інформатики і штучного інтелекту

 

Кафедра гуманітарних і суспільних дисциплін

СЛОВНИК ІСТОРИЧНИХ ТЕРМІНІВ І ПОНЯТЬ

Навчально-методичний посібник

 

 

Словник історичних термінів і понять. Навчально-методичний посібник / Укладачі Л.О. Рощина, О.В. Бєліков, А.М. Фесенко – Донецьк: Державний університет інформатики і штучного інтелекту, 2008. – 55 с.

Словник містить визначення основних термінів та розкриття історичних понять з курсу “Всесвітня історія”. Він стане у нагоді студентам при підготовці до складання модулів за окремими темами та періодами. Словник розраховано на студентів І і ІІ курсів факультету філософії та релігієзнавства Державного університету інформатики і штучного інтелекту.

 

 

Рецензент – д.і.н., професор Липинський В.В. (Донецький Національний технічний університет).

 

 

Рекомендовано до друку Вченою радою Державного університету інформатики і штучного інтелекту, протокол № від 31. 08. 2008р.

 

 

Навчально-методичний посібник розглянуто і затверджено на засіданні кафедри гуманітарних і суспільних дисциплін, протокол № 1 від 28. 08. 2008р.

ЗМІСТ

 

 

1. Історія Стародавнього світу............................................................................С. 4

 

 

2. Історія середніх віків.......................................................................................С. 18

 

 

3. Історія Нового часу..........................................................................................С. 31

 

 

 

ІСТОРІЯ СТАРОДАВНЬОГО СВІТУ

 

Австралопітек – викопні гоміноїди-троглодіти, здатні до двоногого прямоходіння. Жили 5 – 1 млн. років тому.

Автокефалія – самоврядування; адміністративна незалежність помісних православних церков. Перші автокефальні церкви виникли на території східної частини Римської імперії та суміжних з нею держав. У 4 ст. в результаті відокремлення ряду патріархій і митрополій провінцій Візантії з’явилися чотири такі церкви: Константинопольська, Александрійська, Антіохійська, Єрусалимська.

Агора – народні збори давніх греків, а також назва площі, на якій вони проходили.

 

Агностики – захисники ранньохристиянського вчення та моралі.

Акрополь – укріплена частина давньогрецького міста; так зване

Верхнє місто, фортеця.

Анімізм -віра в існування в тілі людини її двійника – душі, від якої залежить її життя, фізіологічний і психологічний стан.

 

Антропогенез – 1) процес еволюційного формування людини; 2) розділ антропології, що вивчає походження людини.

Апокрифи – твори іудейської та ранньохристиянської літератури, що не включені до біблійного канонічного тексту.

 

Ареал – зона поширення видів тварин, рослин, корисних копа­лин, мов, діалектів тощо.

Ареопаг – від грецького “пагорб Арея”. Рада родової знаті в Афі-

Нах. Як орган управління, слідкував за виконанням законів та здійснював суд за карні злочини. З часом втратив своє значення. Пер. зн.: зібрання старійшин, авторитетних персон для вирішення важливих питань.

 

Аріанство – релігійне вчення, прихильники якого вважали, що Ісус Христос був не Богом, а посередником між Богом і людьми.

Аристократія – найбільш привілейований стан або найвища родова знать у рабовласницьких і феодальних суспільствах, а також форма державного правління, за якої аристократія належить уся повнота влади в країні; на сучасному етапі – узагальнююча назва представників панівних класів і станів, а також духовної еліти суспільства.

Архонти – дев’ять вищих урядових осіб у Афінах. Очолював архон-тів архонт-епонім. Архонт-басилей вирішував релігійні питання, архонт-полемарх командував військом. Шість інших архонтів-фесмофетів мали суддівські повноваження.

Барди – народні співаки кельтських племен. Відомі римлянам ще з 2 ст. до н.е.

Басілей – правитель селища мікенського періоду; за Гомером – голова союзу племен.

 

Біблія – збірка християнських та іудейських священних книг (12 ст. до н.е. – 2 ст. н.е.). Складається з двох великих частин: Старого і Нового Заповіту.

Бенефіцій – будь-яка пільга у Стародавньому Римі.

Бехистунський

надпис – надпис давньоперського царя Дарія І (522 – 486рр. до н.е.) на скелі Бехиступ (100 км. від Хабадака). Один з важливих документів Стародавнього Сходу.

Брахманізм – давня індійська релігія, яка виникла на початку І тис. до н.е. як подальший розвиток ведичної релігії. Зародження брахманізму знаменувало вироблення єдиного релігійного канону.

Брахмани – члени жрецьких родин у Індії, охоронці культури і тра-дицій, служителі релігійного культу.

Вайш’ї – вільні общинники в Індії, які займались рільництвом, скотарством, торгівлею та ремеслом.

 

Вакханалія – нічне свято на честь давньоримського бога Вакха (грецького – Діоніса), яке мало характер оргій і набуло особливої популярності в Стародавньому Римі на початку ІІ ст. до н.е. У вакханаліях брали участь вільні і раби, незалежно від статі, віку, народності.

Ван – військовий вождь, верховний жрець і правитель у Ста-

Родавньому Китаї та Кореї.

 

Вандали – група східногерманських племен, відомих жорстокими війнами з Римом. В 455р. оволоділи Римом, розграбували його і винищили багато творів мистецтва.

Варвари – назва, яку стародавні греки і римляни давали сусіднім з ними народам і племенам, усім чужинцям.

 

Велика Китайська

Велике переселення

народів – умовна назва масових вторгнень на територію Римської імперії у 4 – 7ст. германських, слов’янських та інших племен.

Вершники – середні землевласники, торгівці і ремісники у Старо-давньому Римі.

Весталки – служительки при храмах богині Вести у римський дер-жаві, символ незайманості і чистоти.

Волхви – серед народів Стародавнього Сходу “мудрі” люди, які володіли знаннями таємних сил природи, спілкувалися з богами і мали надприродні можливості.

Гегемонія – від грецького слова “керівництво”. Означає панівне ста-новище однієї держави чи людини.

Геліея – створений Солоном народний суд. До його складу могли обрати будь-якого громадянина Афін, який досягнув віку 30 років.

Герусія – рада геронтів (старійшин) у Спарті. Складалась з 28 ге-ронтів та 2 царів.

Гетайри – близькі друзі, радники царя; важкоозброєна кіннота у

Македонії.

 

Гетерії – таємні союзи у Стародавній Греції.

Гопліти – важкоозброєні воїни-піхотинці в армії давніх греків і македонян; відбірне військо.

Гороскоп – на Сході жрець, що спостерігав за зірками.

 

Гуруші – найбідніші верстви населення Шумеро-Аккадського царства.

 

Демократія – дослівно “влада народу”. Державний лад, який передба- чає наявність виборчих органів влади та широке залучення громадян до державних справ.

Держава – базовий інститут політичної системи та політичної організації суспільства, що створюється для забезпечення життєдіяль­ності суспільства в цілому і здійснення політичної влади домінуючою частиною населення в соціально неоднорідному суспільстві з метою збереження його цілісності, безпечного існування, задоволення загальносоціальних потреб.

Деспотія – форма не обмеженої законом самодержавної влади, що характеризується крайньою централізацією і сваволею правителя. Цар вважався “надлюдиною”. Обожнювання царя-деспота – одна з особливостей стародавньосхідної деспотії.

Диякон – посадова особа в християнській церкві, посередник між єпископом і простими віруючими.

Диктатор – вища посадова особа в Римській республіці. Призна-чався на 6 місяців в часи великої загрози для держави і мав необмежену владу.

Діадохи – дослівно “наступники”. Командири Александра Маке-донського, які після смерті царя поділили між собою його державу.

Домашнє рабство – форма рабства, при якій раб вважається неповноправ-ним членом родини господаря, а результати його праці споживаються в межах сім’ї власника.

Домінат – система державної влади у Римській імперії, абсолютна монархія.

Донатизм – релігійна течія у ранньому християнстві. Проповідувала непримиримість до переслідувачів християн.

Духівництво – в релігійних організаціях особи, які на професійній основі відправляють релігійні культи.Духівництво шанується віруючими, як богообрані люди, що наділені “благословенням” - поза природною силою, яка, за богословським вченням, робить їх посередниками між людьми і Богом.

Дхарма – в індуїстській релігії – правила праведного життя, мо-ральні закони.

Закони – встановлені держаною чи звичаєм правила, що їх

зобов’язані виконувати всі громадяни.

Еволюція – шлях безперервного вдосконалення живої природи, лю-дини і людського суспільства.