Київський національний університет імені Тараса



Мы поможем в написании ваших работ!


Мы поможем в написании ваших работ!



Мы поможем в написании ваших работ!


ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Київський національний університет імені Тараса



Київський національний університет імені Тараса

Шевченка

 

 

Реферат на тему:

«Олександр Федорович Кістяківський – патріарх вітчизняних вчених-криміналістів»

 

Підготувала:

Cтудентка юридичного

факультету 1 курсу 5 групи

Грищенко Аліна Юріївна

ЗМІСТ

РОЗДІЛ 1. БІОГРАФІЯ..........................................................................................................3

1.1.О.Ф. Кістяківський – український вчений-криміналіст.......................3

1.2.Відомості про місце народження О.Ф. Кістяківського..........................4

 

РОЗДІЛ 2. УНІВЕРСИТЕТ. ПОЧАТОК КАР’ЄРИ.....................................................6

2.1.Університет..................................................................................................................6

2.2.Кар’єра.............................................................................................................................6

 

РОЗДІЛ 3. НАУКОВА ДІЯЛЬНІСТЬ................................................................................7

3.1.Прагнення до вдосконалення знань..............................................................7

3.2.Робота в унівеситеті Св. Володимира............................................................7

3.3.Наукова діяльність за кордоном.......................................................................8

 

РОЗДІЛ 4. ПРАЦІ.......................................................................................................................9

4.1.Магістерська дисертація “Дослідження про смертну кару”.............9

4.2.Докторська дисертація “Про припинення обвинувачених

способів ухилятися від слідства і суду”........................................................9

4.3.“Елементарний підручник загального кримінального права”.....10

 

РОЗДІЛ 5. ГРОМАДСЬКА ДІЯЛЬНІСТЬ......................................................................12

5.1.Політичні погляди.................................................................................................12

5.2.Нагороди.....................................................................................................................12

5.3.Почесні звання.........................................................................................................12

 

Список використаної літератури...............................................................................14

 

 

РОЗДІЛ 1.

БІОГРАФІЯ

О.Ф. Кістяківський – український

Вчений-криміналіст

Олександр Федорович Кістяківський - визначний український вчений-юрист, доктор кримінального права, ординарний професор Київського університету св. Володимира, автор численних праць з кримінального права, історії права та судоустрою в Україні й, зокрема, систематизованого видання «Права по которым судится малороссийский народ (1879 г.), член Старої Громади та член Відділу Імпер. Рос. Геогр. товариства; батько Кістяківського Ігоря Олександровича — українського вченого, правника-цивіліста й державного діяча, що за Павла Скоропадського був міністром внутрішніх справ України; батько Кістяківського Володимира Олександровича — видатного фізико-хіміка, дійсного члена Української АН і АН СРСР, професора Ленінградського політехнічного інституту, батько Кістяківського Богдана Олександровича - українського вченого, правника-соціолога й філософа права, дійсного члена ВУАН, професора Київського університету, що підписував свої наукові статі псевдонімом «Українець»; дідусь Кістяківського Юрія Богдановича - видатного фізико-хіміка, члена Американської Національної АН, професора Гарвардського університету, члена Американського комітету національної оборони (1944 – 1945 pp.), керівника відділу вибухових речовин атомних лабораторій в Лос-Аламосі та дорадника американського президента Ейзенхауера у справах науки і технологій; брат Кістяківського Василя Федоровича — визначного вченого, доктора медицини, професора Гейдельберзького та Страсбурзького університетів.

Як повідомляють джерела[8] , народився О.Ф.Кістяківський 14 (26) березня 1833 р. в с.Городище, Сосницького повіту, Чернігівської губернії. Згідно зі статистичними даними за 1859 р., в тодішньому Сосницькому повіті існували: хутір Городище, що налічував 14 дворів і 38 мешканців і знаходився на відстані З0 км. від Сосниці по поштовому тракту Сосниця—Чернігів, праворуч; с. Городище, що налічувало 322 двори й 1751 мешканця, а також 2 церкви і знаходилося поблизу річки Семківки, на відстані 37 км від Сосниці по військово-транспортній дорозі Сосниця—Городня, ліворуч, по цій же дорозі й біля тієї ж річки Семківки, на 38 км — містечко Синявка[7]. Річка Сем-ківка, поблизу якої розташовані село Городище та містечко Синявка, згідно із зазначеним вище переписом, є лівою притокою річки Дягови, що бере свій початок поблизу того ж таки села Городища[9].

 

Відомості про місце народження

О.Ф. Кістяківського

 

Відповідно до нинішнього територіального поділу, села Городище та Синявка належать до території Менського району, Чернігівської обл. А річки Семківка та Дягова протікають територією цього району [9]. З двох церков, які зазначені в статистичних даних за 1859 р., на сьогодні збереглася одна — Миколаївська [9]. Саме в цій церкві був рукопокладений у священницький сан його батько Федір Омелянович Кістяківський, про що останній зазначав у своїй доповідній на ім'я графа Олексія Івановича Мусіна-Пушкіна: «Духовник, заштатный священник Феодор Емалианов Кистяковский, по окончанию курса Богословских наук в Черниговской семинарии 1827 года, сентября 1-го дня, с Аттестатом 2-го разряда, 1828 года майя 26 дня Архиепископом Лаврентием рукоположен села Городища к Николаевской церкви во священника» (НБУ ім.В.Вернадского. — Ф. 3. — № 62238).

В цій церкві Ф.О.Кістяківський прослужив 23 роки. А потім «после двадцатитрехлетнего служения в Николаевском Городищенском приходе, поступил в Михайловский, где находилась чудотворная икона Божьей Матери. Этот приход многолюднее душ на 400, в нем и оклад выше, и доходы значительно больше, чем в Николаевском. Однако, все мои дети родились в бытность мою в Николаевском приходе» [10].

Дідусь О.Ф.Кістяківського Омелян Васильович був кріпаком Іллі Андрійовича Безбородька і керував його маєтком у містечку Стольному (нині — село Стольне, Менського району), що в шести км. від Городища. 1808 року він одержав «вільну» від графа й залишився керуючим. Того ж таки 1808 р. родина О.В. Кістяківського купила місце в Стольному на Зубріївській вулиці й побудувала будинок на 4 кімнати [11]. 1810 року Омелян Васильович помер. Мати Федора Омеляновича й бабуся Олександра Федоровича Кістяківського по смерті чоловіка певний час жила в Стольному. А після того як одружила сина Федора на доньці священника с. Городища Федора Есманського Ярині і тесть передав зятеві свою парафію — Миколаївську церкву, а сам, прийнявши монашество, пішов до сусіднього Домницького монастиря, переїхала до Городища, де в 50-х роках XIX ст. померла й похована на цвинтарі в Городищі біля церкви святителя Миколая [11].

Домницький монастир Різдва Богородиці засновано в кінці XVII ст. неподалік від містечка Березного (тепер Менського району). Тут 1800—1806 pp. на замовлення того ж таки графа І.А. Безбородька зведено собор Різдва Богородиці (де його згодом і поховано). Те, що Домницький монастир сусідив із Городищем, де народився О.Ф.Кістяківський, підтверджується й його щоденниковими записами: «Помню, как сквозь туман, в раннем детстве приезжал к моему отцу, живший в соседнем с нашим Городищем Домницком монастыре униатский священник» [12].

У сусідній з Городищем Синявці (тепер Менського району) станом на 1859 рік було три церкви: Троїцька, Миколаївська та Покровська [13]. Дві з них (Троїцьку й Миколаївську) зруйновано в 30-х роках XX ст. . А ось як про ці церкви згадує у своїх споминах Ф.О.Кістяківський: «После обеда, часа в три, услышали мы колокола Синявской Троицкой церкви, что означало, что преосвященный виезжал из Синявки. Со страхом и трепетом мы приготовились встречать. По дороге он заехал в Михайловскую церковь» [11]. Тут — Михайлівська церква в Городищі. «...Крестным отцом, — згадує Ф.О.Кістяківський, — всех почти моих сыновей был мой родственник, священник Синявской Покровской церкви Петр Прокопович; но Федора (брат О.Ф.Кістяківського, лікар за фахом) крестил Алексей Антонович Бородуха» [11].

В своїх споминах Федір Кістяківський (батько О.Ф.Кістяківського) часто згадує також містечко Березне (нині смт. Березна, Менського району, знаходиться на відставі 12 км від с.Городища та Стольного) як сусіднє з Городищем та Стольним поселення. «...Нас проводили свахи с фа-келами и сельской музыкой, состоявшей из нескольких скрипок и бубен. Некто Хорошко березенский прибыл с двумя скрипачами и сам в перемешку играл на флейте и на кларнете» [11]. «Затем мы проводили архиерея до кареты, и он отправился в Березное. Исправник и благочинный отправились провожать его до Березного и оттоль скоро

возвратились» [11].

Отже, село Городище, в якому народився визначний український вчений-юрист О.Ф.Кістяківський, за нинішнім територіальним поділом належить до Менського району, Чернігівської обл. і розташоване в сусідстві із селами: Синявка, Стольне, Болосковці, смт. Березна. Однак у сучасних джерелах (УРЕ, УРЕС, Юридична енциклопедія, щоденник О.Ф.Кістяківського) місцем народження вченого зазначено с. Городище, Бахмацького району, Чернігівської обл., яке розташоване за 14 км від залізничної станції Бахмач і сусідить із селами: Веселе, Пальчики, Тростянка, Часниківка, Шумин. А від Стольного, де керував маєтком

І.А. Безбородька його дідусь Омелян і звідки походив батько Федір Кістяківський, — близько 70 км.

РОЗДІЛ 2.

Університет

У вересні 1853 року Кістяківський поступив на юридичний факультет Київського університету.

Відчуваючи потребу, через місяць після вступу він прийнятий був у «квартиру недостатніх студентів», а на наступний рік - «на повний казеннокоштним зміст». У вересні 1856 Кістяківський був посланий у Козелецьке повітове училище вчителем історії та географії; в кінці того ж року був переведений на таку ж посаду в Київське дворянське училище. На початку 1857 року він знову був прийнятий до числа студентів з призначенням йому щомісячно вмісту в розмірі 11 рублів.

Закінчив курс у грудні 1857 року. Восени 1857 року протягом трьох місяців був хворий, тому результати іспитів були для нього незадовільні: він був випущений зі званням «дійсного студента».

 

Кар’єра

Потреба змусила його вступити до роботи домашнім учителем у будинок М. А. Марковича, який жив в селі Восковцах Прілупкого повіту Полтавської губернії. Там він пробув до кінця серпня 1858 року, після чого вирушив до Санкт-Петербурга для зарахування на службу.

16 листопада 1858 р. Кістяківський поступив на службу в канцелярії межового департаменту Урядового сенату, 1 грудня був допущений до виправлення посади молодшого помічника секретаря, в якій і затверджено 1 квітня 1859. У червні 1859 року був переміщений на таку ж посаду в канцелярію загальних зборів перших трьох департаментів і департаменту герольдії Урядового сенату. 16 листопада 1860 був переміщений старшим помічником столоначальника в департамент Міністерства народної освіти. У зв'язку з перетворенням центрального управління Міністерства народної освіти 1 липня 1863 був залишений за штатом.

РОЗДІЛ 3.

НАУКОВА ДІЯЛЬНІСТЬ

Робота в університеті

Св. Володимира

 

У грудні 1863 року він витримав кандидатський іспит, а в вересні 1864 року захистив дисертацію рro venia legendi (права читання лекції) «Про припинення обвинуваченому способів ухилятися від слідства та суду, з російської чинному кримінальному судочинству ». Після прочитання двох пробних лекцій, був, за бажанням юридичного факультету, допущений до читання лекцій в університеті св. Володимира на кафедрі кримінального права і кримінального судочинства у званні приват-доцента. У цьому званні він викладав кримінальне право і судочинство протягом трьох навчальних років, в 1864-1867 роках.

За витриманий протягом 6 місяців іспит в 1865 і 1866 роках і по захисту в травні 1867 року дисертації на ступінь магістра «Дослідження про смертну кару», він 12 травня був затверджений у ступені магістра кримінального права, а 2 червня 1867 року - на посаді доцента по кафедрі кримінального права та судочинства.

З 15 серпня 1867 р. - 23 квітеня 1868 р. - у відрядженні в Санкт-Петербурзі та Москві, де тоді були відкриті перетворені суди і запровадили новий порядок кримінального і цивільного судочинства за статутами 1864 року.

По захисту дисертації «Історико-догматичне дослідження з руським правом про припинення обвинуваченому способів ухилятися від слідства і суду » 20 грудня 1868 р. був затверджений у ступені доктора кримінального права.

 

За зібранням факультету і Ради було затверджено міністром народної освіти 9 лютого 1869 р. екстраординарним, а 16 лютого 1870 року - ординарним професором по кафедрі кримінального права та судочинства.

 

РОЗДІЛ 4.

ПРАЦІ

Магістерська дисертація

“Дослідження про смертну кару”

 

Магістерська дисертація Кістяківського - «Дослідження про смертну кару» (1867 р., Київ ; перевидання 1896 р., Санкт-Петербург) - не втратила актуальність і зараз: вона була знову перевидана (Тула: «Автограф», 2000. - ISBN 5-89201-022-8), на неї посилаються як у наукових працях, так і в дискусіях про смертну кару. У цій праці Кістяківський докладно описав історію питання і, проаналізувавши доводи противників і прихильників смертної кари, зробив висновок:

 

…. Отже, смертна кара не тільки не сприяє громадської безпеки, не тільки не стримує від злочинів, але має погані сторони, які чужі всім іншим покаранням. Єдина перевага її в очах народів полягає в тому, що вона дуже простa, дешевa і не містить головоломних покарань. Щоб людину тримати у в'язниці, щоб переломити її порочну натуру і зробити її корисною або принаймні зробити її безпечним членом суспільства, а для цього потрібні значні витрати, велике терпіння і справжня громадянська мужність, яка не підкоряється впливу більш-менш тимчасових тривог, а вміє побороти душевну небезпеку . Тоді як смертна кара, не вимагаючи ані довгого часу, ні витрат, ні особливих праць, одним разом і назавжди забирає у злочинця можливість завдавати шкоди і тим гарантує і егоїзм людський від уявних і дійсних небезпек. Захисники смертної кари старанно маскують зазначену причину прихильності народів до смертної кари, даючи їй більш піднесене значення. Але тим не менше ця причина сприяє збереженню смертної кари в числі покарань, що іноді відверті захисники її так висловлюють. Так, в 1864 році, в англійському парламенті відомий Робук відстоював смертну кару як більш дешевий засіб позбавити злочинця можливості шкодити суспільству. Наскільки законнийн і стійкий подібний егоїзм - це інше питання….

 

Кримінального права»

Основна праця Кістяківського - «Елементарний підручник загального кримінального права», що витримала три видання (1877 р.; 1882 р., значно доповнене; 1891 р.).

Він не закінчений, зупиняючись на загальній частині, але для останньої частини погляди автора абсолютно з'ясувалися. Це програма догматичної розробки світового (загального) кримінального права на грунті історико-порівняльної, - програма блискуча, грандіозна, але тільки програма залишилася в більшій частині невиконаною, внаслідок нестачі необхідного матеріалу та його наукової обробки. Кістяківський виступає переконаним проповідником еволюціонізму і намічає епохи розвитку кримінального права, стверджуючи, що «не закон творить кримінальне право, а навпаки», що «у створенні кримінального закону не залишається місця сваволі законодавця, якому доводиться тільки закріплювати вже народженні або викликані потребами побуту поняття про правих і неправих…». Тільки деякі вчення загальної частини (наприклад, вчення про смертну кару) розроблені Кістяківським більш-менш радикально; до інших йому виявилося можливим проявити тільки критичне ставлення, а багатьох навчань пануючої доктрини він навіть зовсім не міг торкнутися. Але як спроба, праця Кістяківського має високе значення в історії науки кримінального права.

Кістяківський не належав до числа «розумів» з готовими на всі питання відповідями; він як би вважав за краще не висловлювати своїх поглядів, негативно ставлячись до значення особистих думок у науці. Він писав: «Самі, мабуть, самостійні філософські побудови, що носять на собі печать індивідуальності письменника-криміналіста, врешті-решт висловлюють тільки те або інше переконання, що живе в цілому народі або в так званому суспільстві». Звідси та висока важливість, яку він надавав моментам історичного і порівняльного, звідси ж і його зусилля в інтересах розробки звичаєвого права.

Йому належить одна з найперших програм для збирання звичаїв з кримінального права, яка, разом з програмою графа Єфименко, прийнята в основу географічним товариством при виробленні загальної програми для збирання юридичних звичаїв.

РОЗДІЛ 5.

ГРОМАДСЬКА ДІЯЛЬНІСТЬ

З 1 жовтня 1865 - 12 січня 1870 року - директором Київського тюремного комітету, був звільнений “як просили”. У 1878 році входив до складу суддів університетського суду. Сприяв заснуванню київського юридичного товариства і Рубежівської колонії для малолітніх злочинців.

 

Політичні погляди

Кістяківський займав чільне місце серед діячів українського національного руху 1860-1880-х років (за висловом того часу, «південноруських діячів »), особисто знав В. Б. Антоновича, М. П. Драгоманова, П. П. Чубинського. Свої українські симпатії він виявив, зокрема, участі в журналі «Основа» (перший український журнал, який видавався в Санкт-Петербурзі в 1861-1862 роках) і виданням обширного збірника «Прав, за якими судиться малоросійський народ» (1879).

Протягом 1874-1885 років Кістяківський вів щоденник, оприлюднити який дозволив не раніше, ніж через 80 або 50 років після своєї смерті; «Щоденник» був виданий у середині 1990-х років. Будучи прихильником ідеї соціалізму, він писав: «… ідеї соціалізму реалізуються шляхом повільного прогресу, не мечем і вогнем, а силою думки, переконань і моральності. Сила думки сильніше сили зброї …». Радикальні течії викликали у нього різке неприйняття.

Переконаний прихильник судової реформи 1864 року, Кістяківський помер із захистом на вустах її найважливішого інституту - присяжних засідателів. За свідченням професора В. Б. Антоновича, колишнього й наприкінці Кістяківського, «…за годину до смерті, в розмові з одним з друзів, він із великою увагою розпитував про хід справ в поточній сесії окружного суду. Почувши характеристику деяких справ і ставлення до них присяжних, він в останній раз пожвавився, підвівся і голосно промовив: я завжди стверджував, що інститут присяжних є свята справа в нашій батьківщині! Потім він схилив голову, і голос його почав більш і більш слабшати…».

 

Нагороди

- Орден Святого Станіслава 2 ступеня;

- Орден Святої Анни 2 ступеня.

 

Почесні звання

 

- почесний член Московського юридичного товариства;

- член (з 1879 року - голова) Київського юридичного товариства;

- дійсний член Імператорського товариства любителів

природознавства, антропології та етнографії при Московському

університеті;

- член-кореспондент Імператорського Російського географічного

товариства; удостоєний срібної медалі;

 

Київський національний університет імені Тараса

Шевченка

 

 

Реферат на тему:

«Олександр Федорович Кістяківський – патріарх вітчизняних вчених-криміналістів»

 

Підготувала:

Cтудентка юридичного

факультету 1 курсу 5 групи

Грищенко Аліна Юріївна

ЗМІСТ

РОЗДІЛ 1. БІОГРАФІЯ..........................................................................................................3

1.1.О.Ф. Кістяківський – український вчений-криміналіст.......................3

1.2.Відомості про місце народження О.Ф. Кістяківського..........................4

 

РОЗДІЛ 2. УНІВЕРСИТЕТ. ПОЧАТОК КАР’ЄРИ.....................................................6

2.1.Університет..................................................................................................................6

2.2.Кар’єра.............................................................................................................................6

 

РОЗДІЛ 3. НАУКОВА ДІЯЛЬНІСТЬ................................................................................7

3.1.Прагнення до вдосконалення знань..............................................................7

3.2.Робота в унівеситеті Св. Володимира............................................................7

3.3.Наукова діяльність за кордоном.......................................................................8

 

РОЗДІЛ 4. ПРАЦІ.......................................................................................................................9

4.1.Магістерська дисертація “Дослідження про смертну кару”.............9

4.2.Докторська дисертація “Про припинення обвинувачених

способів ухилятися від слідства і суду”........................................................9

4.3.“Елементарний підручник загального кримінального права”.....10

 

РОЗДІЛ 5. ГРОМАДСЬКА ДІЯЛЬНІСТЬ......................................................................12

5.1.Політичні погляди.................................................................................................12

5.2.Нагороди.....................................................................................................................12

5.3.Почесні звання.........................................................................................................12

 

Список використаної літератури...............................................................................14

 

 

РОЗДІЛ 1.

БІОГРАФІЯ



Последнее изменение этой страницы: 2016-04-07; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.210.184.142 (0.021 с.)