Процес падіння російсцаризму та особл. Боротьби за владу на укр.

Кін.лютого 1917 р. став для рос.царизму фатальним. З 23 лютого до 2 березнясамодержавство впало, Микола II зрікся влади і, фактично, в країні встановився республ. лад. Лютнева революція в Росії лише на певний час зняла політ.напруженість у країні. Після падіння царизму перед сус-вом постали невідкладні завдання:ств.нової стабільн.держави; визначеність у питанні про участь у війні; подолання негатив.тенденцій в економіці; вирішення аграрного та націонал.питань. Після Лютневої революції влада формально перебувала в руках Тимчасов.уряду, який отримав повноваження від ліберальних кіл Держ.думи. Його основною опорою на місцях і, зокрема, в Укр.були торгово-промислова буржуазія, землевласники, чиновництво та інтелігенція переважно кадетської орієнтації. Демократизація сус-ва: проголошення пол.прав і свобод, скасув. націон. та релігійних обмежень, смертної кари,ліквідація репресивних органів царського режиму, оголошення амністії, зумовили на першихпорах популярність нового уряду серед місцевих органів влади. Майже одразу після Лютневої революції питання про самовизначення Укр.опинилося в епіцентрі політ.боротьби. Тимч.уряд обстоюючи унітарну форму рос.держави визнавав за Україною тільки право на національно-культур.автономію. Це зумовило появу в Укр.альтернативного центру влади – Центр.Ради, яка утвор.4 березня 1917р. У надзвичайно короткий час Цент.Рада переросла у впливовий представницький

орган нар.влади. Головою Центр. Ради було обрано М. Грушевського. Свою прихильність до ЦР висловили військовий, селянський та робітничий всеукраїнські з'їзди, скликані в травні 1917 р. Центр.рада проголосила 4 універсали: першим була проголош.автономія Укр., другий був вимушеним відступом на шляху державотворення, третім проголош. Укр.Нар.Республіка – автономна част.Росії, четвер.–самостійність Укр.

67) Лютнева революція створила сприятливі умови для розвитку нац-виз руху пригноблених народів Росії. З перших днів нац-демреволюції сталося згуртування нац. сил в Україні, і виникнення загальноукраїнського громадсько-пол. центру, покликаного очолити масовий народний рух, — Української Центральної Ради. Це був тривалий і багато в чому трагічний період державно-правової історії України. Внаслідок низки причин у 1917—1920 pp. не вдалося втілити в життя ідею відродження державності. Лише опора на власні сили могла призвести до перемоги, а вона досягалася перш за все забезпеченням згоди а Україні. Зрозуміло, сподіватися про ідеальну згоду в умовах громадянської війни та іноземної інтервенції було б утопією.. Деяким лідерам партій слід було б менше думати про задоволення власних амбіцій. Іншим чинником, який породив зазначені труднощі, була переоцінка іноземних сил як опори в боротьбі за незалежність України. Усі іноземні сили, які залучались до справи збереження самостійності України, в кінцевому підсумку переслідували власні інтереси, нерідко протилежні інтересам народу України.

68) Центра. Рада) 1917 ств. Ц.Р., це представницький орган укр..рево.(Грушевсь -кий, Винниченко, Єфремов).ЦРдобивалась від Тим час. Уряду автономії Укр.Ств ЦР було вел.здобутком, враховуючи слабкість і пол. недосвідченість укр..інтелігенції., вона про-голосила незалежну самостійну державу. Причини поразки: ЦР втратила соц. базу, підтримку, втрата авторитету внасл., нім. Окупації, слабкість амін. Влади., конфлікт між Винничен. І Петлюрою.

69) За часів правління І. Скоропадського посилюється контроль Москви над Україною. Петро Скоропад. 1918 здійснено держ переворот на всеукр. Хліборобському конгресі. Скороп. Оголосили гетьманом, сам він народ. В Німеч. Прийшовши до влади, він видав «Грам-оту до всього укр..народу.»(Розпуск ЦР, право прив. Власності). Скоро зосередив у своїх руках законод., виконавчу, судову влади. Він запрош-ував багатьох діячів, але ті відмовлялися., ств. армію, флот; укр. мова стала державною. Зов. пол. такого успіху не мала ні директорія, ні ЦР. Він і його уряд за 7 міс. Ств. Міцну держ-аву з адмі-управ. Апаратом., захищалась прив. вла-сність. Але держава стала нестійкою,укр. партії його не підтримували, наступ більшовиків.

 

 

70)Директорія 1918 Скоропад. зрікся прест-олу і до влади прийшла директоря. Це тим час. орган держ. влади, ств для керівництва повстаня прти гетьмана Скороп., це нац. варіант радян-ської влади., обмежен-ня поміщиків, робітничий контроль;1919- акт злуки(-ЗУНР+УНР=Собо-рність). Далі був час анархії, безл-аду, важка мі-жнар. ситуація., нічого не продумано) Дирек-торію визнало багато країн. Грушев. Вважали, що треба відновити орган парламентського типу ЦР. Роздані селянам землі вони почали відби--рати і передавати в «совхози» та сільськог-осподарські «ко-муни». Все селянство було зоб-ов'язане здавати дер-жаві всю сільськогос-подарську продукцію, за виня-тком дуже обм-еженої норми, залишеної для особистого спож-ивання. Селяни почали усвідомлювати, що на обіцянки більшовицької пропаганди не можна покладатися і запізно повертати свої симпатії до Дир-екторії. По всій Україні вибухали повстання проти більшовиків але було вже запізно. В квітні 1919р.на Правобережжі були розгромлені війська Дирек-торії і станом на весну 1919р. на території Укр (крім Надзбурччя і зх областей) знову було встановлено радянс.владу.

71)ЗУНР Західноукраїнська Народна Республіка -короткочасна держава, створена у Східній Галичині після 1С.В. в результаті розпадуАвстро-Угорщини. Проголошена 1918 року у Львові. Взяла контроль над більші-стю територій, на які претендувала, формал-ьно об'єдналася з Українською Народною Рес-публікою, отримавши назву Проголошення незалежності ЗУНР викликало крайнє невдо-волення Польщі, яка також претендувала на ці землі, що вилилося в польсько-українську вій-ну 1918-19 років, яка завершилася цілков-итою поразкою українців і виїздом уряду ЗУ-НР в еміграцію. було вирішено взяти владу у Львові та краї вночі з 31 жовтня на 1 листопада, вироблено план захоплення Львова. У ході повстання, згідно з оперативним планом, було нейтралізова-но німецькі й угорські військові частини, а також роззброєно польських солдатів і офіцерів львівського гарнізону.

 

 

72)Іноз. Інв.,Громадянська війна в Росії (1917—1921) — громад.війна на території Росії. Цю війну вивчають у вузькому тлумаченні — в межах Російської республіки і в ширшому — на території колишньої Російської імперії. Громадянс.війна розпоч.із падіння Тимч.Уряду, та захоплення більшовиками Петрограду. У війні брали участь різні за чисельністю і складом збройні фор-мування. Найважливіші з них — Червона Армія,Добровольча армія,армія УНР, Революційна повстанс.армія (армія батьки Махна, ство-рена для захисту інтересів селянства Укр. - зелені) та інші.- безкомпромісне політ.протиборство пол.партій,груп, соц. верств, намагання знищити противника;- прагнення колишньої керуючої верхівки повернути бага-тства і владу;- економічні помилки більшовиків (запровадження політики «воєнного комун-ізму»;- пол.. помилки більшовиків, які в січні 1918 р. розігнали Установчі збори та в березні 1918 р. уклали сепаративний мир з Німеччин-ою;- ігнорування більшовиками козацьких традицій і звичаїв

73)72)Воєнний комунізм — назва внут.пол. Радянської держави, що проводилася в кінці 1917 - 1921 роках під час Громадянської війни. Основною метою було забезпечення міст і Червоної Армії зброєю, продовольством та іншими необхі-дними ресурсами в умовах, коли всі нормальні еко.і меха нізми і відносини були зруйновані війною. Рішення про припинення військового комунізму та перехід до НЕП було 1921 року на X з'їзді РКП (б).Політика воєнного комунізму зламала господарство, саме її наслідком стало різке скорочення виробництва зерна. Водночас із загостренням дефіциту продуктів харчування великі райони Південної Росії та України охо-пила посуха, наслідком чого став голод 1921—1922 років, що забрав життя сотень тисяч людей на Україні й ще більше у Поволжі. Але — на відміну від своєї майбутньої поведінки — радянський уряд не приховував наявності голоду й організував у країні та за кордоном масову кампанію допомоги голодуючим.Катастрофічне становище в економіці призвело до різкого зростання невдоволення більшовиками, що вилилося у військові заколоти, великі робітничі страйки та селянські повстання, які у 1921 році охопилиРосію та Україну. Хоч Червона армія й Чека нещадно придушували ці повстання, Ленін був змуш-ений визнати провал політики воєнного комунізму й необхідність піти на поступки, особливо селянам.

 

74)Нова еко.пол. Становище України на початку 20-х років було надзвичайно важким. Українські землі знову потрапили під іноземне панування. На основній їх частині була утворена Українська РСР, народ якої пережив небачені в історії людства страхіття тоталітарного режиму. Була прийнята весною 1921 року X з'їздомРКП(б), змінивши політику «воєнного комунізму», що проводилася в ході Громадянської війни. Нова економічна політика мала на меті відновлення народного господарства і подальший перехід до соціалізму. НЕП дозволив швидко відновити господарство, зруйноване Першою світовою і Громадянською війнами. Ліквідов-увалися синдикати в промисловості, з якої адміністративно витіснявся приватний капі-тал, створювалася жорстка централізована система управління економікою (господарські наркомати). Сталін і його оточення узяли курс на примусове вилучення хліба і насильницьку колективізацію села. Безперечним успіхом НЕПу було відновлення зруйнованої еко., причому. В той же час, відсутність тих самих висококваліфікованих кадрів стала причиною прорахунків і помилок.Також суперечливою була ситуація і в селі, де явно гнобилися «куркулі».У них був відсутній стимул працювати краще.

75)еко, су-пол Рад.Укр На поч.XX ст. націон.рух вступив у нову фазу, з’явил-ося чимало нових рис. Активно розгортався процес ств укр пол партій, що сприяло підне-сенню нац. самосвідомості укр. нар. Важливою складовою сус.-пол. руху на зах.укр.землях. бу-ла діяльність спортивно-молодіжних орга-нізацій. „Сокіл” стала провідною. Організації не обмежували свою діяльність спортивно-озд-оровчими питаннями, а чимало уваги приділяли вихованню молоді на українських традиціях культури, освіти, військової справи, нацо-пат. дусі.За соціально-економічним розвитком українські землі Сх Гал, Бук і Закарпаття були найвідсталішою окраїною Авс-У імперії. На відміну від Надин. Укр тут значно повільніше розвивалася промисловість, переважали в осно-вному дрібні, напівкустарні підприємства, зорієнтовані на добування та первинну пер-еробку сировини. В занедбаному стані пере-бувало й сільське господарство. Західноу-країнські селяни страждали від малоземелля і безземелля, масового безробіття. Тому в кінці XIX ст. вони тисячами емігрують до США, Канади, Аргентини, Бразилії та ін. країн. у Росії. XIX ст. стало періодом справжнього національно-культурного відродження, зросла національна відомість українців. Національно-визвольний рух пройшов шлях від культурно-просвітницького до пол. стану, висунувши гасло політичної самостійності Укр.

 

 

76) Початки колективізації приурочені до 1928 р. Первинний проект великих перетворень, ухвалений партією в 1928 р., називався п'ятирічним планом. Колек. — створення великих колективних господа-рств на основі селянських дворів. Колективізація мала охопити майже всі селянські господарства, відтак, ліквідувавши «шкідливий буржуазний вплив» приватної власності.Фактично, метою було перетвор-ення всієї робочої сили села, а також міста, на робі-тників державних підприємств. Це встановлювало повний економічний контроль держави над гром-адянами, значно розширювало її політичне панування над самостійним до цього селянством. Найрадика-льніше колективізація відбувалася у сільській місцевості, де вона нагадувала війну режиму проти селянства. Історики називають колективізацію однією з причин Голодомору 1932—1933 років в Україні. Більшовики доводили, що рано чи пізно колективне сільське господарство має замінити дрібні селянські господарства. Однак, переконати селян погодитися з таким поглядом буде непросто й довго.Реакція селян на створення в 1920-х роках колгоспів та радгоспів була малообнадійливою — до них вступило лише 3% усіх сільськогосподарських робітників СРСР. Тому, опрацьовуючи перший п'ятирічний план, більшовики розраховували, що в кращому разі вони зможуть колективізувати 20% селянських дворів (для України це завдання виражалося в 30%). Зосередивши увагу на індустріалізації, радянське керівництво, в очевидь, вирішило не брати на себе величезний тягар, пов'язаний із докорінним перетворенням сільського господарства.

77) Голод 1932—1933 рр.Як трагедія, масштаби якої неможливо збагнути, голод травмував націю, залишивши на її тілі глибокі соціальні, психологічні та демограф.шрами, які вона носить досьогодні. Найважливішим у трагедії голоду є те, що його можна було уникнути. харчів не бракувало. Проте держава систематично конфісковувала більшу їх частину для власного вжитку. Ігноруючи заклики й попередження укр.комуністів, Сталін підняв план заготівлі зерна у 1932 р. на 44 %. Це рішення й та жорстокість, із якою режим виконував його накази, прирекли мільйони людей на смерть від голоду, який можна назвати не інакше як штучним.Про байдужість режиму до людс.страждань, ціною яких здійснювалася його політика, свідчив ряд заходів, проведених у 1932р. Цю трагедію для Укр.можна було вже передбачувати в 1925р, коли XIV з'їзд більшовицької партії взяв курс на індустріалізацію. Вона мала здійснюватися за рахунок села, для чого і було ухвалено невідповідність цін на промислові та СГ-товари.Якщо укр.селянин до першої св.війни міг придбати якийсь промисловий виріб за 1 пуд збіжжя, то тепер мусів віддавати за те ж 4-5 пудів хліба.

 

 

78) Польська й румунська політика щодо українців, загалом не відрізнялася і зводилася до одного слова: асиміляція,у результаті пово-єнного врегулювання вони одержали більше територій, аніж могли втримати.Польський і румунський режими зосередили зусилля на насильному викоріненні культурних, мовних і релігійних особливостей національних менш-остей: українців, білорусів, німців, литовців, угорців та ін. В обох випадках кордони нових адміністративних одиниць на українських етнічних територіях проводилися таким чином, щоб включити до них якомога більше неукр-аїнців. Українців усували з адміністративних посад або посилали виконувати службові обов-’язки поза українські етнічні землі. Польща, розпочала втілювати в життя на новоприєд-наних землях колонізації та полонізації місц-евого населення. Протистояння було для у-ців малоперспективним, тому вектор патріотичної боротьби змістився виключно у культурно-соц напрям, де ще були окремі сподівання втрати деяких привілегій у питаннях освіти, культури тощо.

79) Країни, до яких входили захукр землі, значно відставали в своєму еко розвитку від розвинених країн світу. Низька конкурентоспроможність господарства і обмеженість внут ринку негативно впливали на економічне становище регіону. Західноукраїнські землі стали колонією, аграрно-сировинним придатком іноземних держав,уряд свідомо гальмував промислове будівництво на західноукраїнських землях.Отже, у 20—30-х роках внаслідок, колоніальної політики іноземних держав економіка Західної України перебувала в застої, ряд галузей промисловості занепали. Україна, яка в міжвоєнний період була поневолена СРСР, Поль, Рум та Чехо, не мала можливості створити основи цивілізованої нац еко. Більшовицькі економічні експерименти ("воєнний комунізм", неп, індустріалізація, колективізація) довели Україну до голодомору, від якого померло 7—10 млн ні в чому не повинних людей. Найбільшого успіху домоглися промислові підприємства, які були тісно зв'язані з кооперативними організаціями.