Яка мета проведення атестації виробництва?



Мы поможем в написании ваших работ!


Мы поможем в написании ваших работ!



Мы поможем в написании ваших работ!


ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Яка мета проведення атестації виробництва?



1. підтвердження органом сертифікації або іншим спеціально уповноваженим органом наявності необхідних і достатніх умов виробництва певної продукції, які забезпечують стабільність виконання заданих у нормативних документах і контрольованих під час сертифікації вимог;

2. нагляд за відповідністю сертифікованої продукції під час її виробництва вимогам нормативної документації протягом дії сертифікату відповідності;.

3. офіційне визнання повноважень органів із сертифікації або випробувальних лабораторій (центрів).

4. внесення об’єктів (предмет діяльності сертифікації) та суб’єктів (експерт - аудитор) реєстрації до Реєстру Системи з наданням їм реєстраційного номеру.

 

4. Випробувальна лабораторія (центр) несе відповідальність за:

1. відсутність сертифікату;

2. недостовірність та необ’єктивність результатів випробувань сертифікованої продукції;

3. невідповідність продукції вимогам нормативних документів;

4. неправильне оформлення сертифікату.

 

5. Технічний нагляд – це:

1. підтвердження відповідності продукції заданим вимогам, яке одержують шляхом вивчення доказів;

2. склад і послідовність дій сторін під час проведення сертифікації відповідності;

3. контроль за дотримання правил системи сертифікації акредитованими органами з сертифікації;

4. нагляд за відповідністю сертифікованої продукції і станом її виробництва вимогам стандарту або іншого нормативного документа.

 

6. Документ, який містить результати випробування та іншу інформацію щодо випробувань:

1. атестат акредитації;

2. угода про визнання;

3. протокол випробувань;

4. ліцензія 7. Особа, яка має відповідну кваліфікацію, теоретичну і практичну підготовку, необхідну для проведення одного або кількох видів робіт з сертифікації, і атестована в установленому порядку та занесена до відповідного реєстру:1. аудитор з сертифікації;2. постачальник;3. ліцензіат;4. споживач

 

8. Яка організація уповноважена видавати сертифікати про походження в Україні?

1. торгово-промислова палата України;

2. управління у справах захисту прав споживачів;

3. Митна служба України;

4. Кабінет Міністрів України.

 

9. Схема сертифікації визначає, зокрема:

1. тип випробувань продукції (кожного виробу або вибірковий).

2. придатність одного виробу (процесу, послуги) для використання замість іншого виробу (процесу, послуги).

3. додержання всіх встановлених вимог до продукції (процесів, послуг).

4. відсутність недопустимого ризику, пов’язаного з можливістю заподіяння будь-якої шкоди.

 

10. Юридичний документ, який посвідчує, що акредитованому органу з сертифікації продукції чи систем якості передається право на проведення робіт з сертифікації продукції, систем якості, атестації виробництв і подальшого технічного нагляду – це:

1. атестат акредитації;

2. ліцензійна угода;

3. протокол випробувань;

4. угода про визнання.

11. Правове регулювання відносин у сфері встановлення, застосування та виконання обов'язкових вимог до продукції або пов'язаних з нею процесів, систем і послуг, персоналу та органів, а також перевірка їх дотримання шляхом оцінювання відповідності та/або ринкового нагляду – це:

1. технічне регулювання;

2. стандартизація;

3. сертифікація;

4. метрологія.

 

12. Встановлення та запровадження нормативно-технічних документів, які встанов­люють єдині обов'язкові вимоги щодо типів, розмірів, якості, норм й інших особливостей продукції та послуг з метою упорядкування діяльності в певній галузі еконо­мічного використання ресурсів, підтримки техніки безпеки, підвищення якості продукції (процесів, робіт, послуг) – це:

1. технічне регулювання;

2. стандартизація;

3. сертифікація;

4. метрологія.

 

13. Вплив на ринок товарів і послуг, усунення технічних бар'єрів в торгівлі, захист вітчизняного виробника та споживача – це функція стандартизації:

1. цивілізуюча;

2. інформативна;

3. регулятивна;

4. нормативна.

 

14. «Нормативний документ, розроблений на засадах відсутності протиріч з істотних питань з боку більшості зацікавлених сторін і затверджений визна­ним органом, у якому встановлені для загального та багаторазового використання прави­ла, вимоги, загальні принципи чи характеристики щодо різних видів діяльності або їх ре­зультатів для досягнення оптимального ступеня упорядкування в певній галузі» – це стандартне визначення терміну:

1. стандарт;

2. інструкція;

3. технічний регламент;

4. закон.

 

15. Який з названих документів є нормативно-правовим актом?

1. стандарт;

2. технічні умови;

3. технічний регламент;

4. кодекс усталеної практики.

 

16. Метод стандартизації, який пе­редбачає приведення об'єктів до одноманітності на основі встановлення раціонального числа їх різновидів, - це:

1. уніфікація;

2. агрегатування;

3. типізація;

4. спеціалізація.

 

17. Нормативний документ, який розробляють для встановлен­ня вимог, що регулюють відносини між постачальником (розробником, виробником) і споживачем (замовником) продукції, для якої відсутні державні чи галузеві стандарти (або за потребою конкретизації вимог зазначених документів), - це:

1. стандарти науково-технічних та інженерних товариств (спілок) України;

2. технічні умови України;

3. стандарти підприємств;

4. кодекси усталеної практики.

 

18. В Україні інформація щодо чинних і прийнятих, а також міжнародних нормативних документів являється:

1. доступною для всіх зацікавлених суб'єктів;

2.доступною для всіх зацікавлених суб'єктів, якщо вона не є державною таємницею;

3. загальнодоступною і публікується у засобах масової інформації;

4. комерційною таємницею.

 

19. Що таке категорія стандарту?

1. характеристика стандарту, що визначає сферу його дії;

2. специфіка об’єкта стандартизації;

3. орган зі стандартизації, що розробляє і затверджує стандарт;

4. сукупність об’єктів стандартизації, на яку розповсюджуються вимоги стандарту.

 

20. Вкажіть види стандартів національної системи стандартизації України.

1. ДСТУ, СТУ, ГСТУ, ТУУ;

2. ГОСТ, ОСТ, ISO, EN;

3. на продукцію (послуги); процеси; методи контролю; основоположні;

4. на послуги, виконання робіт, основоположні, методи контролю.

 

21. Вищим органом ISO є:

1. Президент ISO;

2. Рада ISO;

3. Генеральна асамблея ISO;

4. центральний секретаріат.

 

22. Міжнародні стандарти:

1. є юридично обов'язковими документами для виконання;

2. мають рекомендаційний характер;

3. можуть бути застосованими тільки окремими розділами;

4. можуть бути застосованими тільки цілком.

 

23. Які питання залишаються, як правило, поза змістом міжнародних стандартів?

1. встановлення вимог до якісних характеристик продукції;

2. питання сумісності та взаємозамінності продукції;

3. методи випробувань різних видів продукції,

4. класифікації (терміни та визначення).

 

24. Відхилення результату вимірювання від істинного значення вимірювальної величини, - це:

1. дійсне значення фізичної величини;

2. практичне значення фізичної величини;

2. ідеальне значення фізичної величини;

4. похибка вимірювання.

 

25. Яке твердження є основним постулатом метрології?

1. відлік є випадковим числом;

2. результат вимірювання є випадковим числом;

3. результат вимірювання залежить від похибки вимірювань;

4. при декількох вимірюваннях однакової точності, вибіркове середнє значення результатів при всіх вимірюваннях, є найбільш ймовірним і найкращим значенням вимірювальної величини.

 

26. Матеріально-технічною базою забезпечення єдності вимірювань є:

1. законодавча метрологія;

2. державні стандарти;

3. еталони;

4. засоби вимірювальної техніки.

 

27. Визначення метрологічним органом похибки засобів вимірювань та встановлення їх придатності до засто­сування – це:

1. метрологічне забезпечення підготовки виробництва;

2. державні випробування засобів вимірювання;

3. метрологічна атестація засобів вимірювання;

4. повірка засобів вимірювань.

 

28. Документ, який регламентує систему управління якістю організації, - це:

1. методика;

2. настанова з якості;

3. протокол;

4. проект.

 

29. Концептуальна модель взаємозалежних видів діяльності, що впливають на якість на різних етапах виробництва продукції або послуг – це:

1. коло якості;

2. настанова з якості;

3. механізм управління якістю;

4. система управління якістю.

 

30. Підхід до керівництва організацією, націлений на якість, заснований на участі всіх її членів і спрямований на досягнення довгострокового успіху шляхом задоволення вимог споживачів і одержання користі, як для самих членів організації, так і для суспільства в цілому, - визначається концепцією:

1. системи управління якістю;

2. загального менеджменту якості;

3. кола якості;

4. процесного підходу.

МАРКЕТИНГ

1. Що є основним у визначенні суті маркетингу?

1. збут товарів;

2. зниження витрат виробництва;

3. задоволення потреб споживачів;

4. жодна відповідь не є вірною.

2. Метод збору первинної інформації, який відповідає описовій цілі маркетингового дослідження - це:

1. спостереження;

2. опитування;

3. експеримент;

4. розрахунок.

3. Вид маркетингової стратегії, коли фірма пропонує весь ринок однорідний товар і використовує для нього один комплекс маркетингу - це:

1. диференційований маркетинг;

2. концентрований маркетинг;

3. недиференційований маркетинг;

4. жодна відповідь не є вірною.

4. Вид маркетингової стратегії, коли фірма пропонує на різних сегментах ринку різні (або модифіковані) товари і використовує для їх просування окремі комплекси маркетингу - це:

1. диференційований маркетинг;

2. концентрований маркетинг;

3. недиференційований маркетинг;

4. жодна відповідь не є вірною.

5. Вид маркетингової стратегії, коли фірма зосереджує свої зусилля на одному сегменті ринку і прагне максимально задовольнити потреби його споживачів - це:

1. диференційований маркетинг;

2. концентрований маркетинг;

3. недиференційований маркетинг;

4. жодна відповідь не є вірною.

6. Дії з розробки пропозиції компанії та її іміджу, спрямовані на те, щоб вона посіла окреме сприятливе місце у свідомості цільової групи споживачів:

1. позиціонування товару;

2. вибір цільового ринку;

3. сегментування ринку;

4. вибір цільового ринку і сегментування.

7. Поділ ринку на індивідуумів характерний для:

1. підприємств, що виробляють товари широкого вжитку;

2. підприємств, що надають послуги;

3. підприємств, що виробляють товари промислового призначення;

4. жодна відповідь не є вірною.

8. Етап життєвого циклу товару, на якому з’являються перші прихильники товару, народжується попит на нього, конкуренти шукають резерви для виготовлення аналогу:

1. розробка товару;

2. зростання;

3. виведення на ринок;

4. зрілість.

9. Етап життєвого циклу товару, на якому товаром частково перестають цікавитися, немає черги на його придбання, конкуренти виготовили кращі за якістю чи дешевші товари-аналоги:

1. розробка товару;

2. зростання;

3. зрілість;

4. жодна відповідь не є вірною.

10. До основних характеристик послуг відносять:

1. непостійність якості; нездатність до зберігання;

2. невідчутність; невіддільність від постачальника;

3. вірні відповіді 1) та 2);

4. жодна відповідь не є вірною.

11. Оберіть послугу, в якій витрати „на її запас” будуть найбільшими:

1. суднова компанія (морські перевезення);

2. міні-готель;

3. перукарня;

4. всі відповіді вірні.

12. Оберіть послугу, в якій витрати „на її запас” будуть найменшими:

1. суднова компанія (морські перевезення);

2. міні-готель;

3. перукарня;

4. суднова компанія (морські перевезення) і перукарня;

13. Оберіть продукт, який можна назвати комплексним:

1. спортивний одяг;

2. шевські послуги (пошиття взуття на індивідуальне замовлення);

3. відвідування дельфінарію;

4. жодна відповідь не є вірною.

14. В стратегії підтримання рівня задоволення і вірності клієнта компанії першим кроком є:

1. навчання персоналу, підвищення його кваліфікації;

2. виявлення незадоволеного клієнта та причини його незадоволення;

3. толерантне залагодження конфлікту персоналом компанії;

4. жодна відповідь не є вірною.

15. Маркетингова стратегія ціноутворення, що передбачає встановлення нижчої ціни на товар-новинку ніж на аналогічні товари, що вже існують називається:

1. стратегія впровадження продукту на ринок (глибокого проникнення на ринок);

2. стратегія „збирання вершків”;

3. стратегія лідерства на ринку;

4. стратегія дискримінаційних цін.

16. Маркетингова стратегія ціноутворення, що передбачає встановлення спочатку дуже високої ціни на товар-новинку, а потім її поступове зниження називається:

1. стратегія пограбування;

2. стратегія „збирання вершків”;

3. стратегія лідерства на ринку;

4. стратегія дискримінаційних цін.

17. Вид розподілу, який передбачає жорстко обмежену кількість посередників фірми (фірма-виробник контролює їх діяльність):

1. селективний;

2. ексклюзивний;

3. інтенсивний;

4. вірні відповіді 2) і 3).

18. Вид розподілу, за якого фірма намагається забезпечити наявність свого товару у якомога більшій кількості торгових точок:

1. селекційний;

2. ексклюзивний;

3. інтенсивний;

4. вірні відповіді 2) і 3).

19. Структура каналу розподілу: „виробник – споживач” відображає канал:

1. однорівневий;

2. нульового рівня;

3. дворівневий;

4. трирівневий.

20. Якщо товар виготовляється на замовлення, то краще використовувати:

1. прямі канали розподілу;

2. непрямі канали розподілу;

3. змішані канали розподілу;

4. непрямі і змішані канали розподілу.

21. Тип вертикальних маркетингових систем, що складаються з виробника, оптового і роздрібного торговця, які перебувають у власності однієї компанії:

1. керовані ВМС;

2. договірні ВМС;

3. корпоративні ВМС;

4. жодна відповідь не є вірною.

22. Біг-борди, сіті-лайти, призматрони – це засоби:

1. друкованої реклами;

2. зовнішньої реклами;

3. реклами на транспорті;

4. реклами в місцях продажу.

23. Листівки, буклети, проспекти, каталоги, постери – це засоби:

1. друкованої реклами;

2. зовнішньої реклами;

3. реклами на транспорті;

4. реклами в пресі.

24. Діяльність людини або групи людей, спрямо­вана на формування позитивного іміджу фірми у громадськості за до­помогою засобів масової інформації – це наступний інструмент маркетингових комунікацій:

1. персональний продаж;

2. реклама;

3. паблік рілейшнз;

4. мерчандайзинг.

25. Персональний продаж – це:

1. будь-яка платна неособиста форма поширення інфор­мації про фірму та її товар;

2. усна презентація товару під час бесіди з одним або кількома потенційними покупцями з метою продажу товару;

3. діяльність людини або групи людей, спрямо­вана на формування позитивного іміджу фірми у громадськості за до­помогою засобів масової інформації;

4. продаж товару за допомогою інтерактивних засобів зв’язку (пошта, інтернет, телефон).

26. Реклама – це:

1. будь-яка платна неособиста форма поширення інфор­мації про фірму та її товар;

2. усна презентація товару під час бесіди з одним або кількома потенційними покупцями з метою продажу товару;

3. діяльність людини або групи людей, спрямо­вана на формування позитивного іміджу фірми у громадськості за до­помогою засобів масової інформації;

4. продаж товару за допомогою інтерактивних засобів зв’язку (пошта, інтернет, телефон).

27. Короткочасні спонукальні заходи, спрямовані на заохочення споживачів до купівлі (знижки в ціні, розпро­даж, лотереї) належать до наступного інструменту маркетингових комунікацій:

1. персонального продажу;

2. комплексу стимулювання збуту;

3. паблік рілейшнз;

4. прямий маркетинг.

28. Згідно матриці „частка ринку – зростання ринку” компанії „Бостон консалтинг груп”, якщо підприємство займає велику частку ринку, який швидко зростає, то воно відноситься до:

1. „дійних корів”;

2. „зірок”;

3. „важких дітей”;

4. „собак”.

29. Згідно матриці „частка ринку – зростання ринку” компанії „Бостон консалтинг груп”, якщо підприємство займає велику частку ринку, який сповільнив своє зростання, то воно відноситься до:

1. „дійних корів”;

2. „зірок”;

3. „важких дітей”;

4. „собак”

30. Який вид організаційної структури служби маркетингу оптимально використати підприємству, якщо у нього дуже широкий асортимент товару, що продається на багатьох ринках?

1. товарно-ринкову;

2. сегментної орієнтації;

3. функціональну;

4. збутової орієнтації.

 

ОРГАНІЗАЦІЯ ТОРГІВЛІ

1.Які з перерахованих функцій не виконують оптові організації?

1. вироблення й здійснення єдиної економічної політики в комерційній діяль­ності на ринку;

2. оптові закупівлі товарів;

3. створення централізованих фондів для фінансування маркетингових дослі­джень, підготовки кадрів та вирішення інших спільних господарських питань;

4. забезпечення інформаційного, консультативного, інших нидів господарсь­кого обслуговування.

 

2.При розробці схеми механізації торговельного підприємства й оснащенні його підйомно-транспортним обладнанням слід враховувати:

1. зручність в роботі й безпечність в експлуатації;

2. конструктивну міцність і довговічність;

3. конструктивні особливості будівлі, обсяг вантажообороту, номенклатуру товарів, вид і розміри тари, масу одиничного вантажу;

4. розмір складської площі, рівень санітарно-гігієнічних умов зберігання това­ру та обсяг вантажообороту.

 

3.Які показники включає поняття «режим зберігання»?

1. температура, склад газів;

2. вологість повітря, освітленість, температура;

3. температура, відносна вологість повітря, циркуляція повітря, склад газів, освітленість;

4. температура і циркуляція повітря.

 

4.Якому з можливих принципів організації товаропостачання від­повідає дане твердження: «принцип ... означає завезення товарів у ма­газин через рівні інтервали часу»?

1. безперебійність;

2. ритмічність;

3. планомірність;

4. економічність.

 

5. На підставі чого визначається потреба в оптових закупівлях товарів на оптових базах?

1. попиту населення на товари;

2. замовлень роздрібних торговельних підприємств;

3. місткості ринку;

4. замовлень фізичних осіб - остаточних споживачів товарів.

 

6. Нормовані втрати товарів під час зберігання на складах визна­чаються:

1. залежно від строків зберігання;

2. у процентах до товарообороту;

3. нормовані втрати не визначаються;

4. у процентах до витрат обігу.

 

7. У разі придбання споживачем продовольчих товарів неналежної якості продавець зобов'язаний:

1. замінити їх на якісні товари;

2. не заміняти неякісний товар;

3. замінити їх на якісні товари або повернути споживачеві сплачені ним гроші;

4. замінити на взаємозамінні товари.

 

8. Визначити найбільш доцільні варіанти лінійного планування торгового залу магазину прямокутної конфігурації за ширини торгового залу понад 24 м:

1. змішане розташування обладнання;

2. довільне розташування обладнання;

3. поздовжнє розташування обладнання;

4. поперечне розташування обладнання.

 

9.Чи можна продавати одні товари з умовою обов'язкового придбання в даному магазині інших товарів?

1. ні, це забороняється правилами торговельного обслуговування;

2. дозволяється;

3. покупець може отримати замість здачі інші товари;

4. дозволяється за згодою покупця.

 

10. В якому з варіантів правильно вказано види м'якої тари?

1. дерев'яні ящики; металеві ящики; бочки; скляні пляшки;

2. картонні ящики; корзини;

3. пакувальні тканини; мішки;

4. пакувальні тканини; дерев'яні ящики; мішки.

 

11. В якому з варіантів відповіді правильно відображено склад та послідовність елементів роздрібного продажу?

1. зустріч покупця; виявлення по­питу; зважування, розрахунок, відпуск; упаковування товарів;

2. отримання інвентарного кошика; надання послуг у виборі това­рів; розрахункові операції у вузлі розрахунку; упаковування товарів;

3. знайом­ство з товарними взірцями та змістом товарних ярликів; надання послуг у виборі това­рів; розрахункові операції у вузлі розрахунку; відпуск товарів із робочого запасу за традиційним методом продажу;

4. зустріч покупця; виявлення по­питу; упаковування товарів.

 

12. Скільки часу можуть зберігатися відібрані, але ще не придбані покупцями непродовольчі товари у торговому підприємстві?

1. протягом 2 годин;

2. протягом 4 годин;

3. протягом доби;

4. не зберігаються без оплати.

 

13. Чим викликана необхідність застосування різних методів продажу товарів?

1. специфічними властивостями товарів;

2. розміщенням магазинів;

3. розміром магазинів;

4. попитом населення.

 

14. Касова операція - це:

1. логічно завершена процедура, що виконується ЕККА за визначеним алгори­тмом після натискання однієї або декількох клавіш на клавіатурі;

2. виконання певних робіт по продажу товарів;

3. виконання функцій по отриманню звітів на ЕККА;

4. виконання робіт по програмуванню товарів на ЕККА.

 

15. В якому з наведених варіантів правильно вказано види маршрутів, які розробляються в процесі організації системи товаропостачання роздрібно ї торгової мережі?

1. лінійні, кільцеві, маятникові...;

2. виробники, оптові підприємства, транспортно-експедиційні;

3. транспортні завезення;

4. централізований..., децентралізований...

 

16. Торговельними автоматами називають:

1. форму реалізації товарів повсякденного попиту;

2. автоматичне обладнання, що самостійно відпускає попередньо підготовлені товари чи готує їх і видає покупцеві, або надає різні послуги в обмін за гро­ші або жетони;

3. обладнання, що забезпечує дозування, етикетування, пакування та продаж товару;

4. обладнання, яке призначається для виконання операцій, пов'язаних з при­йманням, зберіганням, підготуванням до продажу, викладанням та прода­жем товарів.

 

17. В якому з варіантів відповіді правильно згруповано елементи за­купівельної роботи, які відносяться до групи підготовчих?

1. уточнення маркетингової стратегії за­купівель; вивчення джерел закупівель; розробка проектів договорів;

2. укладання договорів; узго­дження специфікацій; одержання товарів;

3. застосування методів впливу до постачальників;

4. уточнення маркетингової стратегії за­купівель; застосування методів впливу до постачальників; укладання договорів.

 

18. Товари, прийняті працівниками господарюючого суб'єкта, що здійснюють продаж, виставляються для продажу:

1. після проведення певної підготовки;

2. протягом однієї доби;

3. одразу, а в разі потреби - після проведення допродажної підготовки;

4. протягом 2 днів.

 

19. Чи можна продавати дітям товари повсякденного попиту?

1. не можна;

2. можна тільки дітям, старшим 18 років;

3. можна, якщо вони можуть самостійно зробити покупку та розрахуватися за неї;

4. можна тільки дітям, старшим 6 років, за умови, що продавець знає особисто їх батьків.

 

20. Протягом якого строку на складі здійснюється остаточне при­ймання за якістю непродовольчих товарів за умови місцевого постачання, якщо в договорі поставки передбачено регулювання питань приймання товарів на основі Положення про поставки товарів?

1. протягом 48 годин;

2. протягом 3 днів;

3. протягом 10 днів;

4. протягом 15 днів.

 

21. Оптові закупівлі товарів - це:

1. процес переміщення товарів із сфери виробництва у сферу обігу;

2. процес прийняття комерційного рішення, яким констатується наявність рин­кової потреби в товарах і здійснюється відбір конкретних їх постачальників;

3. процес завезення товарів у роздрібні торговельні підприємства;

4. організація руху складних матеріальних потоків у часі та просторі.

 

22. Відвантажувальна рознарядка – це:

1. цивільно-правовий документ, призначенням якого є правове закріплення відносно постійних взаємних економічних обов'язків між незалежними суб'єктами господарювання;

2. розпорядчий документ, в якому покупець за дого­вором вказує своєму постачальнику, кому конкрет­но і за якою адресою, в які строки, в якій кількості і асортименті він має відвантажувати закуплений по­купцем товар;

3. невід'ємна частина договору, в якій обумовлюється кількість товарів, що підлягають поставці, розгор­нутий асортимент з щоквартальним розподілом і визначенням місячних і внутрімісячних поставок за строками, передбаченими в тексті договору;

4. всі відповіді не вірні.

 

23. Дрібні споруди на 1-2 робочих місця без торгового залу та інших видів приміщень, продаж товарів здійснюється через вікно:

1. кіоски;

2. палатки;

3. павільйони;

4. ятки.

 

24. Засобами пересувної торгівлі є :

1. автомагазини, автокафе;

2. лавки-автопричепи, візки ;

3. розноски, столики;

4. все вищезазначене.

 

25. Які з перерахованих товарів не приймаються на комісію?

1. автомобілі не „на ходу";

2. предмети санітарії;

3. зброя;

4. всі вище заначені.

 

26. В разі поставок яких товарів укладання прямих зв’язків є єдино можли­вими?

1. в разі поставок продовольчих товарів простого асортименту;

2. в разі поставок товарів простого асортименту;

3. в разі поставок швидкопсуючих харчових продуктів;

4. в разі поставок непродовольчих товарів і харчових продуктів простого асортименту.

 

27. Суть договору купівлі-продажу полягає в тому, що:

1. одна сторона зобов’язується передати майно у вла­сність другій стороні, а друга сторона зо­бов’язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму;

2. одна сторона зобов’язується у певні строки або строк передати іншій стороні у власність певну про­дукцію, а друга сторона зобов'язується прийняти продукцію;

3. одна сторона зобов’язується за дорученням другої сторони за винагороду вчинити одну або кілька угод від свого імені за рахунок іншої сторонни;

4. одна сторона зобов’язується виконати від імені і за рахунок другої сторони певні юридичні дії.

 

28. Який економічний ефект дає використання тари-обладнання?

1. зменшуються втрати товарів;

2. зменшуються витрати матеріалів на виготовлення тари;

3. ефективніше використовуються складські приміщення;

4. з'являється можливість механізувати вантажно-розвантажувальні роботи, зменшується потреба в обладнанні торговельних залів, зникає необхідність виконання деяких операцій технологічного процессу.

 

29.Які фактори впливають на формування оптового асортименту товарів?

1. виробничі;

2. виробничі і транспортні;

3. торговельні;

4. правильними є відповіді 2 і 3.

 

30.За кратністю використання тару поділяють на:

1. спеціалізовану та універсальну;

2. одноразову та багатооборотну;

3. дерев'яну, картонну, паперову, текстильну, металеву, скляну, пластмасову;

4. нерозбірну, розбірну, складну.

 

ЕКОНОМІКА ТОРГІВЛІ

1. Асортиментна політика торговельного підприємства здійснюється за допомогою:

1. планування загального обсягу товарообороту;

2. планування товарообороту за окремими товарними групами, відповідно до форми 3-торг;

3. планування товарообороту за видами продажу;

4. планування товарообороту за окремими сегментами ринку.

 

2.Залежно від місця знаходження товарні запаси поділяються на:

1. запаси, що залежать від зміни обсягу товарообороту та запаси, розмір яких не залежить від зміни обсягу товарообороту;

2. запаси виробничого і не виробничого призначення;

3. запаси роздрібної торгівлі, оптової торгівлі, запаси в дорозі;

4. запаси поточного зберігання, сезонного нагромадження, дострокового завозу.

 

3. Які чинники впливають на формування стратегічних цілей діяльності торговельного підприємства?

1. внутрішні проблеми підприємства;

2. зміни зовнішнього середовища за допомогою державного регулювання;

3. зміни на ринку діяльності підприємства;

4. взаємозв’язок економічних, соціальних і політичних умов функціонування підприємства.

 

4. За територіальною ознакою виділяємо:

1. торгівлю продовольчими та непродовольчими товарами;

2. оптову, роздрібну торгівлю;

3. місцеву, регіональну, національну торгівлю;

4. внутрішню торгівлю та зовнішню торгівлю.

 

5. До основних показників розвитку роздрібної торгівлі відносимо:

1. кількість підприємств роздрібної торгівлі;

2. торговельна площа на 1000 осіб населення;

3. продуктивність праці;

4. норми споживання основних продуктів харчування.

 

6. Період обертання товарних запасів показує:

1. кількість повних оборотів, які зробили середні товарні запаси за період;

2. тривалість одного повного обороту;

3. рівень товарних запасів у відсотках до товарообороту;

4. товарно-групову структуру товарних запасів.

 

7. Торговельне підприємство набуває прав юридичної особи з дня:

1. відкриття розрахункового рахунку в банку;

2. державної реєстрації;

3. виготовлення печатки підприємства;

4. одержання ліцензії.

 

8.Внутрішній ринок поділяється на:

1. місцевий, регіональний, загальнодержавний, міський, сільський;

2. освоєний, що розвивається, потенційний, безперспективний;

3. ринок сировини та матеріалів, робочої сили, засобів виробництва, споживчих товарів;

4. вільний та регульований ринок.

 

9.Торговельне підприємство є суб’єктом малого бізнесу в Україні, якщо чисельність працюючих в ньому осіб не перевищує:

1. 15;

2. 50;

3. 100;

4. 200.

 

10.За територіальною ознакою ринок споживчих товарів і послуг поділяється на ринок:

1. харчових продуктів і непродовольчих товарів;

2. загальнодоступний і замкнутий;

3. внутрішній і зовнішній;

4. монопольний, олігопольний, конкурентний.

 

11. Державне регулювання діяльності торговельних підприємств може здійснюватися у формі:

1. обов’язкового і необов’язкового державного регулювання;

2. примусового і вільного державного регулювання;

3. централізованого і децентралізованого державного регулювання;

4. прямого і непрямого державного регулювання.

 

12. Витрати з обігу – це...

1. нараховані торговельному підприємству штрафи, пені, неустойки;

2. грошовий вираз поточних витрат матеріальних, трудових і фінансових ресурсів торговельного підприємства;

3. сплата торговельним підприємством загальнодержавних і місцевих податків;

4. фінансові та інвестиційні витрати.

 

13. Керівники, спеціалісти, службовці торговельного підприємства відносяться до:

1. торговельно – оперативного персоналу;

2. адміністративно – управлінського персоналу;

3. допоміжного персоналу;

4. висококваліфікованого персоналу.

 

14. Мінімальна заробітна плата – це:

1. встановлений державою розмір заробітної плати, нижче якого не може здійснюватись оплата за просту, некваліфіковану працю;

2. будь-який заробіток, що за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану роботу або надані послуги;

3. заробіток, що залежить від результатів праці працівника і визначається тарифними ставками, розцінками, посадовими окладами;

4. доплати, надбавки, заохочувальні та компенсаційні виплати.

 

15. Середні витрати обігу в розрахунку на 1 грн. товарообороту, виражені у % характеризує показник:

1. рентабельність;

2. рівень витрат обігу;

3. прибутковість витрат обіг;

4. витратовіддача.

 

16. Обсяг доходів торговельного підприємства від реалізації товарів залежить від:

1. суми податку на додану вартість і обсягу товарообороту;

2. кількості реалізованих товарів, ціни їх закупівлі і ціни їх реалізації;

3. суми витрат обігу і ціни закупівлі товарів;

4. рівня витрат обігу та ціни реалізації товарів.

 

17. За стадіями товарного обігу ціни поділяються на:

1. вільні та регульовані;

2. єдині, регіональні, місцеві;

3. оптові, роздрібні, закупівельні;

4. монопольні, конкурентні.

 

18.Прибуток, який залишається на підприємстві після сплати податку на прибуток називається:

1. валовим;

2. операційним;

3. чистим;

4. надзвичайним.

 

19. Показники прибутковості (рентабельності) характеризують:

1. швидкість обороту обігових коштів;

2. ефективність використання всіх видів ресурсів;

3. фінансову незалежність;

4. платоспроможність підприємства.

 

20. Керівники, спеціалісти, службовці торговельного підприємства відносяться до:

1. торгово – оперативного персоналу;

2. персоналу управління;

3. допоміжного персоналу;

4. висококваліфікованого персоналу.

 

21. За економічним змістом витрати поділяються:

1. умовно-постійні та умовно-змінні витрати;

2. витрати матеріальні, на оплату праці, відрахування на соціальні заходи, амортизацію основних фондів і нематеріальних активів, інші витрати;

3. адміністративні витрати, витрати на збут, інші операційні витрати;

4. витрати обігу роздрібної торгівлі, оптової торгівлі, ресторанного господарства.

 

22. Залежно від масштабів бізнесу торговельні підприємства поділяються на:

1. комерційні, некомерційні;

2. автономні підприємства, об’єднання;

3. великі, малі, середні;

4. приватні, колективні, державні, комунальні.

 

23. Товарні запаси - це:

1. маса товарів призначених для наступного продажу, що знаходиться в сфері обігу чи в процесі переміщення від виробника до споживача;

2. знаряддя праці, які використовуються в процесі проведення торговельної діяльності впродовж періоду, який перевищує 365 календарних днів;

3. сукупність різновидів продукції кожного найменування, що відрізняються певними споживчими якостями;

4. активи підприємства, які не мають матеріальної форми, але здатні приносити торговельному підприємству доходи.

 

24. До службовців на підприємствах торгівлі належать працівники, які виконують функції:

1. управління окремими відділами, секціями, підрозділами;

2. управління процесами закупівлі товарів і торгівлі ними;

3. обліку і контролю товарів , ресурсів, господарських процесів;

4. розробки планових документів, підготовки договорів.

 

25.Яка ознака лежить в основі поділу основних фондів підприємства на активну і пасивну частину ?

1. паспортна продуктивність;

2. рівень доходності:

3. ступінь спрацьованості;

4. характер участі у виробничо-торговельних процесах.

 

26.Фондовіддача – це показник, який характеризує:

1. суму прибутку, яка припадає на 1 грн. основних засобів;

2. обсяг товарообороту, який припадає на 1 грн. основних засобів;

3. суму основних засобів, яка припадає на 1 грн. товарообороту;

4. суму основних засобів, яка припадає на 1 грн. прибутку.

 

27. Чисельність працівників, яка включає всіх постійних, тимчасових і сезонних працівників, прийнятих на роботу на строк один і більше днів незалежно ві



Последнее изменение этой страницы: 2016-04-07; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 34.237.124.210 (0.079 с.)