Механізм функціонування грошового ринку.

Грошови́й ри́нок — це особливий сектор ринку, на якому здійснюється купівля та продаж грошей як специфічного товару, формуються попит, пропозиція та ціна на цей товар.

За інституційними ознаками грошових потоків можна виділити такі сектори грошового ринку: фондовий ринок; ринок банківських кредитів; ринок послуг небанківських фінансово-кредитних установ.
На фондовому ринку здійснюється переміщення небанківського позичкового капіталу, який приводиться в рух з допомогою фондових цінностей (акцій, середньо- і довгострокових облігацій, інших фінансових інструментів тривалої дії). Значення цього ринку полягає в тому, що він відкриває широкі можливості для фінансування інвестицій в економіку. Інституційними органами, що здійснюють регулювання фондового ринку, є фондові біржі.

На ринку грошей купуються грошові кошти на короткий строк (до одного року). Ці кошти використовуються в обороті позичальника (покупця) як гроші, тобто для приведення в рух уже накопиченого капіталу, завдяки чому вони швидко вивільнюються з обороту і повертаються кредитору.

На ринку капіталів купуються грошові кошти на тривалий (більше одного року) термін. Ці кошти використовуються для збільшення маси основного й оборотного капіталів, зайнятих в обороті позичальників.Класичними операціями ринку капіталів є операції з фондовими інструментами — акціями, середньо- та довгостроковими облігаціями. Характерною особливістю ринку капіталів є те, що попит і пропозиція тут є менш рухливими, рівень процентної ставки залишається більш стабільним, не так чутливо реагує на зміну кон’юнктури, як на ринку грошей. Це повинні враховувати банки у своїй процентній політиці, з тим щоб створити сприятливі умови для інвестування економіки.

 

 

46 Грошово-кредитне регулювання економіки

Грошово-кредитне регулювання економіки або монетарна політика полягає у контролюванні Ц.Б. країни пропозиції грошей, процентних ставок та ринків капіталу. Монетарна політика – це сукупність заходів держави у сфері грошового обігу, які спрямовані на регулювання економічного циклу, стабілізації рівня цін, процентних ставок та валютного курсу, забезпечення пової зайнятості та економічного зростання. Суб’єктом монетарної політики є центральний банк. Об’єктами монетарної політики є грошова маса та процентна ставка. Відповідно до об’єктів монетарні політика може мати такі завдання. По-перше, забезпечення національної економіки стабільною пропозицією грошей. По-друге, забезпечення стабільної процентної ставки. По-третє, монетарна політика, яка поєднує два попередні варіанти. На зміну попиту на гроші центральний банк відповідає частково збільшенням грошової маси, а частково – підвищенням процентної ставки. Така політика дозволяє знаходити компроміси між можливими негативними наслідками попередніх варіантів.За цілями впливу монетарну політику поділяють на: стимулюючу і стримуючу. Стимулююча монетарна політика спрямована на підвищення рівня зайнятості і прискорення економічного зростання, її ще називають політикою „дешевих грошей”. Таку політику проводять у фазі економічного спаду. Засобом її реалізації є збільшення грошової маси. Збільшення грошової пропозиції викликає підвищення загального рівня цін і зниження процентних ставок. Підвищення рівня цін призводить до знецінення грошових залишків населення та фірм, що стимулює збільшення витрат, оскільки тримати доходи в грошовій формі стає невигідним. Це розширює ринок й заохочує виробників до збільшення обсягів виробництва. В той же час, зниження процентних ставок стимулює зростання інвестицій в економіці та розширює купівлю товарів у кредит. У цілому зростання пропозиції грошей здійснює стимулюючий вплив на економіку, підштовхуючи економічне зростання. Проте, при надмірному зростанні грошової пропозиції може розвинутись неконтрольована інфляція. Стримуюча монетарна політика – це політика „дорогих грошей”, яка спрямована на обмеження зростання цін в економіці. Засобом її реалізації є обмеження грошової маси. Внаслідок цього рівень цін перестає зростати, що сигналізує виробникам про необхідність призупинити нарощення обсягів виробництва, а підвищення процентних ставок робить кредити більш дорогими та скорочує інвестиції.Методи регулювання:1)Операції на відкритому ринку – купуючи або продаючи державні цінні папери Ц.Б. може відповідно збільшити або зменшити грошові надходження2)Облікова ставка – це відсоток під який Н.Б. надає кредити комерційним банкам3)Норма резервування – це відсоток депозитів, який комерційний банк має тримати у Ц.Б., або як готівку в касі.

 

 

47 Банківська система та грошовий мультиплікатор

Обіг грошей у сучасній економіці здійснюється переважно через банківську систему. Тому пропозиція грошей формується переважно банківською системою. Для сучасних країн характерна дворівнева банківська система. Вона включає центральний (емісійний) банк та мережу комерційних банків. Головна функція центрального банку – випуск (емісія) грошей в обіг і здійснення грошово-кредитної політики. Він один має монопольне право на випуск грошей у обіг. Головними функціями комерційних банків є прийом вкладів від фізичних і юридичних осіб та надання позик. Кількість грошей у обігу визначає центральний банк, однак банківська система здатна збільшити пропозицію грошей понад кількість, випущену центральним банком. Таке явище називають мультиплікативним розширенням банківських депозитів. Це відбувається за рахунок того, що кошти, які вкладено на депозитний рахунок, комерційний банк може видати у вигляді кредиту, збільшивши пропозицію грошей на суму виданих кредитів. Тому пропозиція грошей сформована банківською системою у кілька разів перевищить кількість грошей випущену центральним банком.

З метою забезпечення платоспроможності банківської системи в сучасній економіці вводяться обов’язкові норми резервування депозитів. Згідно з цими нормами частина коштів, залучених на депозитні рахунки, відкладається банками в резерви, а інша частина видається в кредити. Саме величина норми обов’язкового резервування і визначає можливість банківської системи збільшувати пропозицію грошей. Показник, який демонструє у скільки разів банківська система здатна збільшити пропозицію грошей у порівнянні з сумою депозитів називають банківським депозитним мультиплікатором. Банківський депозитний мультиплікатор (μ_m) визначають за формулою:

де rr – норма резервування.

Використовуючи депозитний мультиплікатор, центральний банк може впливати на загальну пропозицію грошей в економіці.

Для визначення грошового мультиплікатора використовують поняття грошової бази. Грошова база (В) – включає в себе готівку на руках у населення (С) і банківські резерви (R), що зберігається у центральному банку:

В = С + R.

Грошова база справляє мультиплікативний ефект на пропозицію грошей. Тому її часто називають грошима підвищеної потужності. Залежність грошової маси (М) від грошової бази (В) і демонструє мультиплікатор грошової бази, або повний грошовий мультиплікатор (μ):

Грошова маса (М) включає в себе готівку на руках у населення та гроші на депозитних рахунках у банках (D):

M = C + D