Майнові та особисті немайнові права автора.

Автору, у зв'язку зі створенням і вико­ристанням будь-якого твору науки, літератури або мистецтва належать:

1. особисті немайнові права;

2. майнові права.

Для виникнення і здійснення авторських прав не вимагається виконання будь-яких формальностей: реєстрації, іншого спеціального оформлення твору чи дотримання інших формальностей. Особа, яка має авторсь­ке право, для сповіщення про свої права може використати знак охорони авторського права, який розміщується на кож­ному примірнику твору і складається з латинської літери «С» у колі - ©, імені (найменування) особи, яка має авторське право, і року першої публікації твору. Знак охорони авторського права служить інформаційним цілям, не є обов’язковим і його розміщення має факультативний характер.

Особа, яка має авторське право або будь-яку виключну правомочність на твір, може їх зареєструвати в офіційних дер­жавних реєстрах протягом строку охорони авторського права. Державній реєстрації можуть бути піддані свідчення про ав­торство на обнародуваний чи необнародуваний твір, факт і дата опублікування твору та договори, які стосуються права автора на твір.

Державну реєстрацію здійснює Державне агентство з ав­торських і суміжних прав в усталеному порядку, про що видає авторське свідоцтво. При виникненні спору державна реєстрація визнається судом як юридична презумпція авторства, тобто авторство вважається дійсним, якщо в судовому порядку не буде доведено інше.

Особистими немайновими правами автора визнаються права на:

а) автор­ство;

б) авторське ім'я;

в) недоторканність твору.

Право авторства полягає в тому, що тільки справжній творець вправі називати себе автором твору, а всі інші особи, що використовують твір, зобов'язані зазначати його ім'я (ст. 14 Закону). Право авторства закріплює факт створення певного твору конкретною особою, а це має значення для суспільної оцінки як твору, так і особи автора.

Право автора на ім'я дає можливість випустити свій твір під власним іменем, умовним (псевдонімом) або взагалі без зазначення імені (анонімно) (ст. 14 Закону). У більшості випадків автор публікує свої твори під власним іменем, тобто вказує своє прізвище та ініціали. Право на вибір способу зазначення імені, а також на розкриття псевдоніма або аноніма є особистим правом автора. Лише у випадку, коли автор у своєму творі порушив чиїсь права (наприклад, образив когось), на вимогу слідчих органів або суду видавництво, редакція газети чи театр, яким відоме справжнє ім'я автора, можуть розкрити його псевдонім чи анонім.

Право на недоторканність твору визначається в Законі як право протидіяти будь-якому перекрученню, спотворенню чи іншій зміні твору або будь-якому іншому посяганню на твір, що може зашкодити честі і репутації автора. Це означає, що при виданні, публічному виконанні або будь-якому іншому використанні твору забороняється без дозволу автора та його правонаступників: вносити будь-які зміни, перекручення, спотворення як до самого твору, так і його назви, позначення імені автора; доповнювати або скорочувати твір тощо. При цьому спадкоємці також наділяються цим правом.

Контроль за дотриманням вимог Закону щодо недоторкан­ності твору здійснює Державне агентство України з автор­ських і суміжних прав.

Окрему групу авторських прав складають виключні майнові права автора. Так, автору чи іншій особі, що має авторське право, належать виключні права на:

· використання твору в будь-якій формі і будь-який спосіб;

· дозвіл іншим особам використовувати твір в будь-якій формі і будь-який спосіб;

· заборону іншим особам використовувати твір в будь-якій формі і будь-який спосіб.

Згідно Закону під «виключним правом» розуміється право, коли жодна особа, крім тієї, якій належить авторське право або суміжні права, не може використовувати твір, не маючи на те відпо­відного дозволу (ліцензії, за винятком випадків, передбачених Законом). Отже, крім суб'єкта авторського права ніхто і в будь-який спосіб використати твір не має права. Проте Закон передбачає ряд винятків із цього загального правила, про які буде сказано нижче.

Закон надає автору чи іншій особі, що має авторське право, виключне право дозволяти або забороняти:

1. Відтворення творів, тобто виготовлення одного або більше примірників твору або фонограми у будь-якій мате­ріальній формі, в тому числі у звуко- і відеозапису, а також запису твору або фонограми для тимчасового чи постійного зберігання в електронній (включаючи цифрову), оптичній або іншій формі, яку читає машина. Примірник - це результат будь-якого відтворення твору.

2. Публічне виконання і публічне сповіщення творів. Публічне виконання - це подання творів, виконань, фоно­грам, передач організацій мовлення шляхом декламації, гри, співу, танцю та в інший спосіб як безпосередньо (у живому виконанні), так і за допомогою будь-яких пристроїв і процесів (за винятком передачі в ефір чи по проводах) у місцях, де присутні чи можуть бути присутніми особи, які не належать до кола сім'ї або близьких знайомих, незалежно від того, чи присутні вони в одному місці і в один і той же час або в різних місцях і в різний час.

Публічне сповіщення (сповіщення для загального відо­ма) - така передача в ефір чи по проводах зображень і (або) звуків творів, виконань, фонограм, передач організацій мов­лення, коли зазначені зображення чи звуки можуть бути сприйняті особами, що не належать до кола сім'ї чи близьких знайомих. При цьому така передача здійснюється з місць, віддаленість яких від місця початку передачі є такою, що без зазначеної передачі зображення чи звук не можуть бути сприйняті у вказаному місці або місцях.

3. Публічний показ - будь-яка демонстрація оригіналу або примірників творів, виконань, передач організацій мовлення безпосередньо або на екрані за допомогою плівки, слайда, телевізійного кадру тощо. Проте не визнається публічним показом передача в ефір чи по проводах.

4. Будь-яке повторне публічне сповіщення в ефір чи по проводах вже переданих в ефір творів за умови, що воно здійснюється іншою організацією.

5. Переклад творів. Ніхто без дозволу автора не може перекласти його твір іншою мовою. Автор оригіналу може сам здійснити переклад свого твору іншою мовою (авторський переклад). За наявності авторського перекладу ніхто інший не може перекладати цей само твір на ту ж само мову.

6. Переробки, адаптації, аранжування та інші подібні зміни творів.

Переробки творів можуть здійснюватися і різними спосо­бами, і в різних формах. Наприклад, на основі одного твору (розповідного) створюється інший - драматичний чи сцена­рій або навпаки. Такі твори прийнято називати похідними. Похідний твір - продукт інтелектуальної творчості, заснова­ної на іншому наявному творі (переклад, адаптація, аранжу­вання тощо). Адаптація твору - це пристосування або полегшення твору для сприйняття малопідготовленими читачами або пристосування літературно-художнього тексту для осіб, що починають вивчати іноземну мову. Аранжування - перекладення музичного твору, написаного д одного музичного інструменту чи складу інструментів/ голосів), стосовно до іншого інструменту або іншого скла­ду - розширеного чи звуженого.

7. Розповсюдження творів шляхом продажу, відчужен­ня іншим способом або шляхом здачі в найом чи у прокат та іншої передачі до першого продажу примірників твору. Під час продажу твору, дарування, обміну тощо, відбувається перехід права власності на нього до третіх осіб. Здача в найом - передача права володіння і користування оригіналом чи примірником твору або фонограми на певний строк із метою одержання прямої чи опосередкованої комер­ційної вигоди. Прокат - передача твору іншим особам у тимчасове користування за обумовлену плату.

8. Здача в найом оригіналу або примірників аудіовізуаль­них творів, комп'ютерних програм, музичних творів у нотній формі, а також творів, зафіксованих на фоног­рамі. Здача в найом означає передачу права володіння оригі­налом чи примірником твору або фонограми на певний строк з метою одержання прямої чи опосередкованої комерційної вигоди.

9. Імпорт примірників творів з метою розповсюдження, включаючи примірники, виготовлені з дозволу автора або іншої особи, яка має авторське право. Імпорт - ввезення в Україну творів із-за кордону. Такий імпорт може бути здій­снений лише з дозволу автора твору. Заборонити ввезення твору автор може за таких умов:

· ввезення творів здійснюється з метою розповсюдження;

· ввезення здійснюється з метою одержання комерційної вигоди;

· заборона може мати місце незалежно від того, чи твори виготовлені за кордоном з дозволу автора чи без такого дозволу.

Зазначений перелік видів використання творів не є вичерп­ним. Автор має право дозволяти чи забороняти використову­вати свій твір в інші способи, не зазначені в наведеному переліку.

Будь-яке використання творів іншими особами дає автору чи інший особі, що має авторське право, право вимагати виплати винагороди. Винагорода може здійснюватись у вигляді:

· паушального платежу (одноразова винагорода);

· роялті - відрахувань (від­сотків) за кожний проданий примірник чи кожне використан­ня твору;

· змішаних платежів.

При цьому слід мати на увазі: якщо примірники правомірно опублікованого твору введені в цивільний оборот шляхом їх продажу, то допускається їх подальше розповсюдження без згоди суб'єкта авторського права і без виплати авторської винагороди. Проте за суб'єктом авторського права зберіга­ється право здачі в найом оригіналу або примірників аудіо­візуальних творів, комп'ютерних програм, музичних творів у нотній формі, а також творів, зафіксованих на фонограмі.