Поняття права інтелектуальної власності. Співвідношення з речовим правом власності.

Питання з дисципліни «Право інтелектуальної власності»

1. Результати творчої діяльності людини як об’єкт правового регулювання та охорони.

Однією з найважливіших сторін життя людини є творча діяльність. Вона дає можливість особистості реалізувати свої здібності, розкрити та донести до людей свій талант. В умовах ринкових відносин результати творчої діяльності здатні стати товаром, що приноситиме дохід його творцю. Разом з тим роз­виток будь-якої сфери творчості має особливе значення для всього суспільства. Накопичені досягнення людського розуму складають культурний спадок нації, визначають науково-технічний потенціал суспільства, обумовлюють його прогре­сивний розвиток. Саме тому у збереженні творчих результатів та захисті інтересів їх творців зацікавлені не тільки вони самі, а й суспільство у цілому. Це вирішується через встановлення спеціального правового режиму творчих результатів, який на­дає їх творцю виключну можливість розпоряджатися ними, а також протидіяти безконтрольному тиражуванню і поширен­ню інтелектуального продукту тими, хто прагне заробити на цьому.

Правовий механізм захисту прав творця має за мету стимулювати подальші творчі пошуки, гарантувати право на справедливе винагородження праці творця, створити фінан­сові передумови реалізації нових ідей. Творча діяльність або просто творчість — це діяльність, внаслідок якої народжується щось якісно нове, що відзначається неповторністю, оригінальністю і суспільно-історичною унікальністю. Творчість властива тільки людині — адже творити може тільки людина. Суб'єктом творчої діяльності може бути тільки людина. Природа інколи також створює унікальні шедеври, але в природі здійснюється процес розвитку, а не творчості. Творчість — процес усвідомлений, цілеспрямований і, як правило, передбачуваний.

Отже, результатом творчої діяльності є щось таке, чого ще не було — це суспільно-історична унікальність. Цей результат має бути новим, оригінальним, він не може бути повторенням уже відомого. У цьому аспекті специфічною рисою творчості є саме те, що творча діяльність не може бути повторенням відомого, її результату завжди властива новизна.

Творчість властива людині у будь-якій сфері її доцільної діяльності. Конституція України проголошує свободу творчості (ст. 54 Конституції). Це означає, що людина може творити в будь-якій галузі діяльності і творити все, що їй забажається. Проте обмеження творчості встановлюються законом — творчість не може бути антисуспільною, аморальною, спрямованою проти людства.

Кількість результатів творчої діяльності значно переважає кількості об'єктів інтелектуальної власності. До результатів творчої діяльності відносяться й ті, які з тих чи інших причин не можуть стати об'єктами правової охорони, наприклад, відкриття, винаходи, які втратили патентоздатність, не запатентовані об'єкти промислової власності.

Отже, творчі результати — це результати творчої діяльності, які можуть бути об'єктами правової охорони, а можуть і не бути. Ті результати творчої діяльності, які наділяються правовою охороною визнаються об'єктами інтелектуальної власності.

За своєю цілеспрямованістю творчість можна умовно роз­поділити на два основних види: духовна творчість і науково-технічна творчість. І перша, і друга охоплюють великі кола різноманітних видів творчості У зв’язку з цим всі результати творчої діяльності можна поділити на наступні групи:

1. Перша група – результати духовної творчості, спрямовані на збагачення внутрішнього світу людини, на формування її світогляду. Вона охоплює літера­турну, наукову, мистецьку, виконавську майстерність артис­тів, звукозапис, радіомовлення і телебачення, інші види твор­чої діяльності гуманітарного характеру. Так, наприклад, ст. 8 Закону України "Про авторське право і суміжні права" від 23 грудня 1993 р. в ред. від 11 липня 2002 р. дає перелік творів, на які поширюється авторське право.

2. Другу групу складають результати науково-технічної творчості. Науково-технічні досягнення передусім сприяють підвищенню технічного рівня суспільного вироб­ництва, його ефективності, продуктивності тощо. До результатів науково-технічної творчості належать: винаходи в усіх галузях людської діяльності, корисні моделі, промислові зразки, що регулюються Законами України "Про охорону прав на винаходи і корисні моделі" від 1 червня 2000 р., "Про охорону прав на промислові зразки" від 15 грудня 1993 р.

3. Останніми роками намітилася тенденція до формування ще однієї - третьої група результатів творчої діяльності — засобів індивідуалізації учасників цивільного обороту, товарів і послуг. Вона відокремлюється від групи промислової власності. За Паризькою конвенцією про охорону промислової влас­ності такі інститути, як торговельні марки, комерційне найменування та географічне зазначення належать до промислової власності. У той же час по­мітно, що зазначені об'єкти не дуже вписуються в групу про­мислової власності, принаймні за своїм функціональним призначенням. Торговельні марки, комерційне найменування та географічне зазначення мають своїм призначенням індивідуалізацію учасників ци­вільного обігу товарів і послуг. Варто підкреслити й те, що засоби індивідуалізації учасни­ків цивільного обороту, товарів і послуг відрізняються від ін­ших об'єктів промислової власності не лише функціональним призначенням. Вони також різняться і рівнем творчості — од­на справа створити винахід, інша – торговельну марку, промисловий зразок чи комерційне найменування. У цілому об'­єкти промислової власності мають своїм призначенням під­вищення ефективності виробництва, зниження собівартості продукції тощо. Засоби індивідуалізації — відмінність товару одного виробника від подібного товару іншого виробника. Таким чином, значимість об'єктів промислової власності де­що вища.

4. Деякі автори (зокрема проф. Сергєєв А.П.) відокремлюють від промислової власності нетрадиційні результати творчої діяльності, які також визнаються об’єктами інтелектуальної власності і охороняються законодавством, але мають свою специфіку. До них відносять відкриття, службову і комерційну таємницю, топології інтегральних мікросхем, селекційні досягнення, раціоналізаторські пропозиції, недобросовісну конкуренцію.

Усі зазначені результати творчої діяльності об'єднані по­няттям інтелектуальної власності.

Таким чином, інтелектуальна власність є результатом інтелектуальної, творчої діяльності, який відповідає вимогам чинного законодавства. Тільки в такому разі їй надається правова охорона. У наш час роль і значення інтелектуальної власності інтенсивно зростають, вона давно уже стала найбільш цінним капіталом людства. В усьому світі інтелектуальна власність є об'єктом цивільного обороту. В силу істотного значення інтелектуальної діяльності і особливо її результатів для соціально-економічного розвитку будь-якого суспільства попит на неї також інтенсивно зростає. Вона часто стає об'єктом неправомірних дій, зловживання, недозволеного використання, тому потребує надійної і ефективної правової охорони.

Об’єкти авторського права.

Об'єктом авторського праває твір науки, літератури і мистецтва, виражений у будь-якій об'єктивній формі. Твір — це результат творчої праці автора, комплекс ідей, образів, поглядів тощо. Стаття 8 Закону України "Про авторське право і суміжні права" (далі — Закон) дає перелік об'єктів авторсь­кого права та їх загальні ознаки. Це можуть бути усні твори (промови, лекції, доповіді, проповіді, виступи тощо), письмові (літературні, наукові тощо), музичні твори, переклади, сценарії, твори образотворчого мистецтва тощо. Закон не дає пов­ного переліку об'єктів авторського права, оскільки життя у своєму розвитку може породжувати нові й нові форми об'єктивного вираження творчої діяльності людей, але він значно розширив коло об'єктів, що охороняються авторським правом, надавши, зокрема, правову охорону так званим суміжним пра­вам, до яких відніс права виконавців, виробників фонограм і організацій мовлення.

Проте об'єктом авторського права може бути не будь-який твір, а лише той, який має певні, встановлені Законом, ознаки: а) творчий характер; б) вираження в об'єктивній формі.

Об'єктом авторського права може бути лише твір, який є результатом творчої праці автора. Не вважається об'єктом ав­торського права суто технічна робота (наприклад, передрук на друкарській машинці чужого твору або навіть його літе­ратурна обробка — редагування, коректура тощо).

Твір може бути виражений у будь-якій об'єктивній формі, але так, щоб його можна було відтворювати, сприймати. Сама об'єктивна форма може бути найрізноманітнішою (усною, письмовою) — ноти, креслення, схеми, запис на платівку, магнітну плівку, фотографії тощо. Але задум письменника чи композитора, який у свідомості автора уже склався у закін­чену форму, образ, певне сполучення звуків, але ще не вира­жений зовні у будь-якій формі, не визнається об'єктом ав­торського права. Об'єктами авторського права визнаються не тільки твори, що втілені в будь-яку матеріальну форму, а й усі твори, наприклад, виголошені виступи, лекції, промови проповіді та інші усні твори, оскільки усні твори шляхом їх виголошення вважаються опублікованими, тобто такими, що набули об'єктивної форми.

Авторське право визнається за будь-яким твором незалеж­но від його форми, готовності і художньої цінності. Це поло­ження має важливе значення, оскільки охороняє твори різного художнього рівня і мети, у тому числі й такі, які не призна­чалися автором для публікації (наприклад, листи, щоденники, особисті записи, враження).

Певна категорія творів не визнається об'єктами авторського права. Це передусім офіційні документи (закони, постанови, рішення тощо), а також їх офіційні переклади. Однак слід мати на увазі, що автори проектів зазначених офіційних доку­ментів мають право авторства.

Не визнаються об'єктами авторського права офіційні символи і знаки (прапори, герби, ордени, грошові знаки тощо), а також повідомлення про новини дня або повідомлення про поточні події, що мають характер звичайної прес-конференції. Не визнаються об'єктами авторського права витвори народної творчості, а також результати, одержані з допомогою техніч­них засобів, призначених для виробництва певного роду — без здійснення творчої діяльності, безпосередньо спрямованої на створення індивідуального твору.

Питання з дисципліни «Право інтелектуальної власності»

1. Результати творчої діяльності людини як об’єкт правового регулювання та охорони.

Однією з найважливіших сторін життя людини є творча діяльність. Вона дає можливість особистості реалізувати свої здібності, розкрити та донести до людей свій талант. В умовах ринкових відносин результати творчої діяльності здатні стати товаром, що приноситиме дохід його творцю. Разом з тим роз­виток будь-якої сфери творчості має особливе значення для всього суспільства. Накопичені досягнення людського розуму складають культурний спадок нації, визначають науково-технічний потенціал суспільства, обумовлюють його прогре­сивний розвиток. Саме тому у збереженні творчих результатів та захисті інтересів їх творців зацікавлені не тільки вони самі, а й суспільство у цілому. Це вирішується через встановлення спеціального правового режиму творчих результатів, який на­дає їх творцю виключну можливість розпоряджатися ними, а також протидіяти безконтрольному тиражуванню і поширен­ню інтелектуального продукту тими, хто прагне заробити на цьому.

Правовий механізм захисту прав творця має за мету стимулювати подальші творчі пошуки, гарантувати право на справедливе винагородження праці творця, створити фінан­сові передумови реалізації нових ідей. Творча діяльність або просто творчість — це діяльність, внаслідок якої народжується щось якісно нове, що відзначається неповторністю, оригінальністю і суспільно-історичною унікальністю. Творчість властива тільки людині — адже творити може тільки людина. Суб'єктом творчої діяльності може бути тільки людина. Природа інколи також створює унікальні шедеври, але в природі здійснюється процес розвитку, а не творчості. Творчість — процес усвідомлений, цілеспрямований і, як правило, передбачуваний.

Отже, результатом творчої діяльності є щось таке, чого ще не було — це суспільно-історична унікальність. Цей результат має бути новим, оригінальним, він не може бути повторенням уже відомого. У цьому аспекті специфічною рисою творчості є саме те, що творча діяльність не може бути повторенням відомого, її результату завжди властива новизна.

Творчість властива людині у будь-якій сфері її доцільної діяльності. Конституція України проголошує свободу творчості (ст. 54 Конституції). Це означає, що людина може творити в будь-якій галузі діяльності і творити все, що їй забажається. Проте обмеження творчості встановлюються законом — творчість не може бути антисуспільною, аморальною, спрямованою проти людства.

Кількість результатів творчої діяльності значно переважає кількості об'єктів інтелектуальної власності. До результатів творчої діяльності відносяться й ті, які з тих чи інших причин не можуть стати об'єктами правової охорони, наприклад, відкриття, винаходи, які втратили патентоздатність, не запатентовані об'єкти промислової власності.

Отже, творчі результати — це результати творчої діяльності, які можуть бути об'єктами правової охорони, а можуть і не бути. Ті результати творчої діяльності, які наділяються правовою охороною визнаються об'єктами інтелектуальної власності.

За своєю цілеспрямованістю творчість можна умовно роз­поділити на два основних види: духовна творчість і науково-технічна творчість. І перша, і друга охоплюють великі кола різноманітних видів творчості У зв’язку з цим всі результати творчої діяльності можна поділити на наступні групи:

1. Перша група – результати духовної творчості, спрямовані на збагачення внутрішнього світу людини, на формування її світогляду. Вона охоплює літера­турну, наукову, мистецьку, виконавську майстерність артис­тів, звукозапис, радіомовлення і телебачення, інші види твор­чої діяльності гуманітарного характеру. Так, наприклад, ст. 8 Закону України "Про авторське право і суміжні права" від 23 грудня 1993 р. в ред. від 11 липня 2002 р. дає перелік творів, на які поширюється авторське право.

2. Другу групу складають результати науково-технічної творчості. Науково-технічні досягнення передусім сприяють підвищенню технічного рівня суспільного вироб­ництва, його ефективності, продуктивності тощо. До результатів науково-технічної творчості належать: винаходи в усіх галузях людської діяльності, корисні моделі, промислові зразки, що регулюються Законами України "Про охорону прав на винаходи і корисні моделі" від 1 червня 2000 р., "Про охорону прав на промислові зразки" від 15 грудня 1993 р.

3. Останніми роками намітилася тенденція до формування ще однієї - третьої група результатів творчої діяльності — засобів індивідуалізації учасників цивільного обороту, товарів і послуг. Вона відокремлюється від групи промислової власності. За Паризькою конвенцією про охорону промислової влас­ності такі інститути, як торговельні марки, комерційне найменування та географічне зазначення належать до промислової власності. У той же час по­мітно, що зазначені об'єкти не дуже вписуються в групу про­мислової власності, принаймні за своїм функціональним призначенням. Торговельні марки, комерційне найменування та географічне зазначення мають своїм призначенням індивідуалізацію учасників ци­вільного обігу товарів і послуг. Варто підкреслити й те, що засоби індивідуалізації учасни­ків цивільного обороту, товарів і послуг відрізняються від ін­ших об'єктів промислової власності не лише функціональним призначенням. Вони також різняться і рівнем творчості — од­на справа створити винахід, інша – торговельну марку, промисловий зразок чи комерційне найменування. У цілому об'­єкти промислової власності мають своїм призначенням під­вищення ефективності виробництва, зниження собівартості продукції тощо. Засоби індивідуалізації — відмінність товару одного виробника від подібного товару іншого виробника. Таким чином, значимість об'єктів промислової власності де­що вища.

4. Деякі автори (зокрема проф. Сергєєв А.П.) відокремлюють від промислової власності нетрадиційні результати творчої діяльності, які також визнаються об’єктами інтелектуальної власності і охороняються законодавством, але мають свою специфіку. До них відносять відкриття, службову і комерційну таємницю, топології інтегральних мікросхем, селекційні досягнення, раціоналізаторські пропозиції, недобросовісну конкуренцію.

Усі зазначені результати творчої діяльності об'єднані по­няттям інтелектуальної власності.

Таким чином, інтелектуальна власність є результатом інтелектуальної, творчої діяльності, який відповідає вимогам чинного законодавства. Тільки в такому разі їй надається правова охорона. У наш час роль і значення інтелектуальної власності інтенсивно зростають, вона давно уже стала найбільш цінним капіталом людства. В усьому світі інтелектуальна власність є об'єктом цивільного обороту. В силу істотного значення інтелектуальної діяльності і особливо її результатів для соціально-економічного розвитку будь-якого суспільства попит на неї також інтенсивно зростає. Вона часто стає об'єктом неправомірних дій, зловживання, недозволеного використання, тому потребує надійної і ефективної правової охорони.

Поняття права інтелектуальної власності. Співвідношення з речовим правом власності.

Питання охорони і використання інтелектуальної власності в сучасних умовах переходу до ринкових відносин починають відігравати все важливішу роль у комерційній, підприємницькій і виробничій діяльності підприємств та установ України усіх форм власності. У цьому відношенні всім, хто займається або готується до подібного роду діяльності, необхідно досить чітко уявляти собі, що таке інтелектуальна власність, у чому полягає її сутність, як вона охороняється в сучасному світі і до яких серйозних матеріальних витрат може привести порушення її прав.

Інтелектуальна власність, яка охороняється зараз у більшості країн світу, в сучасних умовах є одним з наймогутніших стимуляторів прогресу у всіх галузях розвитку суспільства. Психологи вивчають її як результат розумової праці, новаторського пошуку. Соціологи встановлюють взаємозв'язок між розвитком творчої діяльності, соціальним і науковим прогресом. Економісти розглядають інтелектуальну власність як засіб підвищення ефективності виробництва. Правознавці вивчають її як об'єкт права у зв'язку із суспільною цінністю та пов'язані з нею правовідносини. У сучасних правових системах явище «інтелектуальна власність» охопило найрізноманітніші сфери суспільних відносин, що є предметом регулювання різних галузей права, - економічний оборот, соціально-політичні і культурні зв'язки, міжнародні, державно-адміністративні й інші відносини.

Це привело до того, що інтелектуальна власність стала об'єктом вивчення цілого ряду галузевих юридичних наук (цивільного права, державного, адміністративного, митного, податкового, міжнародного й інших), а категорія «інтелектуальна власність» ввійшла в їхній понятійний апарат.

Категорія «інтелектуальна власність» - terra incognito українського законодавства. Виникнення терміну «інтелектуальна власність» припадає на кінець XVIII ст. Він уперше з'явився у французь­кому законодавстві на ґрунті теорії природного права, яке одержало свій найбільш послі­довний розвиток саме в працях французьких філософів-про­світителів (Вольтер, Дідро, Руссо). Відпо­відно до цієї теорії право творця будь-якого творчого резуль­тату — чи то літературного твору, чи винаходу, є його невід'ємним природним правом, що виникає із самої сутності творчої діяльності та «існує незалежно від визнання цього права державною владою».

Пізніше вже використовувався спільний для всіх ре­зультатів інтелектуальної діяльності термін - інтелектуальна власність. Тлумачення зазначених понять на зразок права влас­ності на речі стало початком формування пропрієтарної теорії прав на інтелектуальний продукт. Сучасні прихильники цієї теорії зміст права інтелек­туальної власності розуміють так само, як і права власності на речі, тобто як правомочності володіння, користування і розпо­ряджання результатом інтелектуальної діяльності, хоча й ви­знають, що інтелектуальна власність відрізняється від загаль­ного поняття власності низкою особливостей, зокрема, немате­ріальним об'єктом, обмеженістю строків дії, способами набут­тя, оформлення та захисту прав.

Протилежний підхід до розуміння поняття права інте­лектуальної власності, що отримав назву теорії виключних прав, спирається на неможливість ототожнення правового ре­жиму матеріальних речей та нематеріальних об'єктів, якими є результати художньої та технічної творчості. Представники ці­єї теорії вважають, що стосовно продуктів інтелектуальної дія­льності не можна реалізувати правомочність володіння, оскіль­ки неможливо фактично володіти ідеями і образами. Не може бути прямо застосована речова правомочність "використання", бо науково-технічні ідеї і художні образи можуть бути одноча­сно у використанні необмеженого кола суб'єктів. Крім того, ці об'єкти не споживаються в процесі використання, а можуть лише морально застаріти. Передача ж права на використання творчого результату не позбавляє створювача можливості про­довжувати його використання. Виходячи з цього творцю нале­жить не право власності, а особливі виключні права на викори­стання, що забезпечують йому можливість здійснення всіх до­зволених законом дій з одночасною забороною їх будь-яким третім особам без дозволу на це. Теорія виключних прав зали­шається досить поширеною.

На сучасному ж етапі необхідно зважати на те, що тер­мін «інтелектуальна власність» є широко уживаним у законодав­стві багатьох країн світу та у міжнародно-правових угодах. З по­гляду на те, що термін «інтелектуальна власність» склався істо­рично, він є умовним та має тільки термінологічну схожість із правом власності у його традиційному сенсі. Цей термін має ро­зумітися як сукупність виключних прав особистого і майнового характеру на результати інтелектуальної діяльності.

Стаття 54 Конституції України проголошує, що громадянам гарантується свобода літературної, художньої, наукової і технічної творчості. Держава надає захист інтелектуальній власності, авторських прав громадян, їх моральних і матеріальних інтересів, що виникають у зв’язку з різними видами інтелектуальної діяльності.

За новою Конституцією кожний громадянин має право на результати своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може використовувати або поширювати зазначені результати без згоди їх власника лише за винятками, встановленими законами.

Аналізуючи суспільні відносини у сфері інтелектуальної власності можна зробити висновок, що і нтелектуальна власність - це результати творчої діяльності будь-якої фізичної особи. Її об'єктом, проте, є не матеріальні носії, в яких реалізовані результати творчості, а саме ті ідеї, думки, мір­кування, образи, символи тощо, які реалізуються чи втілю­ються у певних матеріальних носіях. Ст.418 ЦК дає визначення права інтелектуальної власності - це право особи на результат інтелектуальної творчої діяльності або на іншій об’єкт права інтелектуальної власності, визначений цим Кодексом та іншими законами.

Докладніше зупинімося на питанні про співвідношення права власності і права інтелектуальної власності. Право власності і право інтелектуальної власності - це різні правові інститути, хоча вони і мають багато спільного. Воно полягає в тому, що:

· Їх суб'єктам належать однакові права на об'єкти власності. Суб'єкти права інтелектуальної власності мають стосовно результатів творчої діяльності такі само правомочності як і суб'єкти звичайного права власності. Це — право володіння, користування і розпорядження об'єктом своєї влас­ності на свій розсуд (ст. 41 Конституції України).

· Спільними є способи виникнення права власності і права інтелектуальної власності, незважаючи на їх різноманітність. Право власності виникає шляхом виробництва об'єкта, право інтелектуальної власності виникає також шляхом створення твору, винаходу тощо. Право власності виникає шляхом укладення цивільно-правових договорів, так само виникає й інтелектуальна власність.

Проте між цими двома видами права власності існує чимало суттєвих відмінностей. Зокрема:

1. Право інтелектуальної власності виникає, як правило, тільки після державної реєстрації результату творчої діяльності у відповідних державних органах (Департамент інтелектуальної власності Міністерства освіти та науки). Для об’єктів права промислової власності, а також для засобів індивідуалізації учасників цивільного обороту така реєстрація є необхідною, для об’єктів авторського права реєстрація є бажаною (вона засвідчує пріоритет створення результату літературно-художньої творчості).

2. Право інтелектуальної власності є строковим, тобто воно припиняється з перебігом певного строку, після чого об’єкт права інтелектуальної власності стає суспільним надбанням. Відповідно до ЦК України дія авторського права на твір відбувається протягом життя автора та 70 років після його смерті, право на винаходи – 20 років, корисні моделі -10, право на промислові зразки – 15 років, право на торговельні марки – 10 років від дати подання заявки на отримання патенту (за умови щорічної сплати реєстраційного збору для підтримання чинності патенту або свідоцтва).

3. Об’єкти права інтелектуальної власності – це не речі, як предмети матеріального світу, а ті ідеї, символи, образи, думки, гіпотези тощо, які виражені в об’єктивній формі - втілені в матеріальних носіях. У зв’язку з цим, об’єкти права інтелектуальної власності здатні до тиражування, тобто до багаторазового втілення в матеріальному об’єкті. Причому в одній речі можуть міститися декілька об’єктів права інтелектуальної власності, кожний з яких може належати різним особам.

4. Право інтелектуальної власності не залежить від права власності на річ, в якій втілено об’єкт права інтелектуальної власності, а відтак, річ та результат творчої діяльності можуть одночасно належати різним особам - власникам.

5. Автору об’єкта права інтелектуальної власності належить два види прав: майнові права та особисті немайнові права. Майнові права можуть передаватися іншим особам, немайнові права відчуженню не підлягають.

6. Майнові права інтелектуальної власності обмежуються на законодавчому рівні з метою забезпечення вільного доступу суспільства до результатів інтелектуальної творчої діяльності. Зокрема, ст.21-24 Закону України “Про авторське право та суміжні права” передбачає випадки вільного використання твору без згоди автора, ч.6 ст.16 Закону України “ Про охорону прав на винаходи та корисні моделі” передбачає право попереднього користувача на використання торговельної марки.

7. Щодо окремих об’єктів права інтелектуальної власності законодавством передбачено дію принципу вичерпання права інтелектуальної власності, тобто правовласник не може заборонити використання та розповсюдження товару, який містить об’єкт права інтелектуальної власності, якщо його правомірно було введено в обіг правовласником шляхом першого продажу. Про це свідчить аналіз ч.7 ст. 15 Закону України “Про авторське право та суміжні права” та ч.6 ст.16 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг».

8. Передання речі у користування відбувається одночасно одноразово за договором найму, тоді як право інтелектуальної власності може передаватися за декількома ліцензійними угодами одночасно без втрати споживчих якостей об’єкту права інтелектуальної власності з обмеженням по строку, способу використання, території, кількості примірників тощо.

9. Охорона права інтелектуальної власності в більшості випадків обмежується територією певної держави, де відбулася державна реєстрація (за деякими виключеннями, зокрема, добре відомі торговельні марки, торговельні марки, щодо яких здійснена міжнародна реєстрація). Тому, відомі випадки «територіальної конкуренції» свідоцтв та патентів.

10. Результати творчої діяльності, що визнаються об’єктами права інтелектуальної власності, є різними за рівнем творчості, цілями створення, характером творчої діяльності і, як наслідок, за правовим режимом виникнення, використання та охорони. Перелік результатів творчої діяльності, що визнаються об’єктами права інтелектуальної власності міститься у ЦК України.

Об’єкти авторського права.

Об'єктом авторського праває твір науки, літератури і мистецтва, виражений у будь-якій об'єктивній формі. Твір — це результат творчої праці автора, комплекс ідей, образів, поглядів тощо. Стаття 8 Закону України "Про авторське право і суміжні права" (далі — Закон) дає перелік об'єктів авторсь­кого права та їх загальні ознаки. Це можуть бути усні твори (промови, лекції, доповіді, проповіді, виступи тощо), письмові (літературні, наукові тощо), музичні твори, переклади, сценарії, твори образотворчого мистецтва тощо. Закон не дає пов­ного переліку об'єктів авторського права, оскільки життя у своєму розвитку може породжувати нові й нові форми об'єктивного вираження творчої діяльності людей, але він значно розширив коло об'єктів, що охороняються авторським правом, надавши, зокрема, правову охорону так званим суміжним пра­вам, до яких відніс права виконавців, виробників фонограм і організацій мовлення.

Проте об'єктом авторського права може бути не будь-який твір, а лише той, який має певні, встановлені Законом, ознаки: а) творчий характер; б) вираження в об'єктивній формі.

Об'єктом авторського права може бути лише твір, який є результатом творчої праці автора. Не вважається об'єктом ав­торського права суто технічна робота (наприклад, передрук на друкарській машинці чужого твору або навіть його літе­ратурна обробка — редагування, коректура тощо).

Твір може бути виражений у будь-якій об'єктивній формі, але так, щоб його можна було відтворювати, сприймати. Сама об'єктивна форма може бути найрізноманітнішою (усною, письмовою) — ноти, креслення, схеми, запис на платівку, магнітну плівку, фотографії тощо. Але задум письменника чи композитора, який у свідомості автора уже склався у закін­чену форму, образ, певне сполучення звуків, але ще не вира­жений зовні у будь-якій формі, не визнається об'єктом ав­торського права. Об'єктами авторського права визнаються не тільки твори, що втілені в будь-яку матеріальну форму, а й усі твори, наприклад, виголошені виступи, лекції, промови проповіді та інші усні твори, оскільки усні твори шляхом їх виголошення вважаються опублікованими, тобто такими, що набули об'єктивної форми.

Авторське право визнається за будь-яким твором незалеж­но від його форми, готовності і художньої цінності. Це поло­ження має важливе значення, оскільки охороняє твори різного художнього рівня і мети, у тому числі й такі, які не призна­чалися автором для публікації (наприклад, листи, щоденники, особисті записи, враження).

Певна категорія творів не визнається об'єктами авторського права. Це передусім офіційні документи (закони, постанови, рішення тощо), а також їх офіційні переклади. Однак слід мати на увазі, що автори проектів зазначених офіційних доку­ментів мають право авторства.

Не визнаються об'єктами авторського права офіційні символи і знаки (прапори, герби, ордени, грошові знаки тощо), а також повідомлення про новини дня або повідомлення про поточні події, що мають характер звичайної прес-конференції. Не визнаються об'єктами авторського права витвори народної творчості, а також результати, одержані з допомогою техніч­них засобів, призначених для виробництва певного роду — без здійснення творчої діяльності, безпосередньо спрямованої на створення індивідуального твору.