Розчини для кам’яної кладки. 


Мы поможем в написании ваших работ!



ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Розчини для кам’яної кладки.



 

Розчини пов’язують окремі камені в єдиний моноліт, з їх допомогою вирівнюють постіль каменів, в результаті чого забезпечується рівномірна передача діючого зусилля від одного каменю до іншого; розчин заповнює проміжки між каменями і перешкоджає проникненню в кладку повітря і води. Таким чином, розчини забезпечують рівномірну передачу зусиль (див. “Правила розрізання кам’яної кладки”), оберігають кладку від продування, проникнення води, підвищують морозостійкість будівель.
Класифікація розчинів за видом заповнювачів:

· важкі або холодні – розчини на кварцовому або природному піску із щільних гірських порід з щільністю більше 1500 кг/м3;

· легкі або теплі – розчини на шлаковому, пемзовому або туфовому піску, золі ТЕЦ, доменних гранульованих або паливних шлаках з щільністю менше 1500 кг/м3.

· Розмір зерен піску для всіх видів розчину не повинен перевищувати 2,5 мм, рухливість розчину для кам’яної кладки – 9 – 13 см. Широко використовують пластифікуючі добавки: органічні – сульфітний луг і милонафт та неорганічні – вапно і глина.

Класифікація розчинів за типом в’яжучого:

· цементні розчини – застосовують для конструкцій поверхів нижче землі, в сильно завантажених стовпах, простінках, в армованій кладці. Склад від 1: 2,5 до 1: 6, марки розчину від 100 до 300. Мінімальна витрата цементу на 1 м3 піску – для підземної частини будівель не менше 75 кг, для надземної частини – 125 кг. Портландцемент і шлакопортландцемент застосовують тільки в розчинах високих марок
для відповідальних конструкцій, для армованої кладки, в кладці підземних конструкцій, в грунтах, насичених водою, або при зимових кладках, які виконуються методом заморожування;

· вапняні розчини використовують в сухих місцях і при невеликих навантаженнях. Вони мають велику рухливість, пластичність, забезпечують найбільшу продуктивність праці. Застосовують в пропорціях об’ємних мас від 1: 4 до 1: 8 і марки розчинів 4, 10 та 25;

· змішані або складні розчини – цементно-вапняні і цементно-глиняні складу від 1: 0,1: 3 до 1: 2: 15, марки розчинів 10, 25, 50, 75 та 100. Такі розчини застосовують для кладки більшості будівельних конструкцій. Друге в’яжуче відсуває початок схоплювання, покращує пластичність, але значно знижує міцність розчину. В об’ємному дозуванні змішаних розчинів перша цифра позначає витрата цементу, друга – вапняного або глиняного тіста, третя – піску.

 

Бутова кладка під залив.

Бутову кладку виконують з каменів неправильної форми масою не більше 30 кг: рваний камінь, зокрема постелистий з двома приблизно паралельними гранями і бруковий округлої форми. Кладку ведуть горизонтальними рядами за можливості однакової товщини, з перев’язуванням швів і чергуванням у кожному ряду поперечникових і ложкових каменів. Перед кладкою камені очищують, а в суху, жарку і вітряну погоду змочують водою.

У процесі зведення фундаменту перший ряд з великих постелястих каменів викладають насухо, ретельно заповнюють пустоти щебенем, утрамбовують і заливають рідким розчином, кладку наступних рядів виконують двома способами - під залив або під лопатку.

Первый нижний ряд укладывают по подготовленному основанию насухо из крупных постелистых камней 4, обращенных постелью вниз. Чтобы камни плотно прилегали к основанию, их осаживают трамбовкой. Затем заполняют пустоты между ними мелкими камнями или щебнем и заливают жидким раствором (при осадке конуса 13...15 см) до заполнения всех пустот между камнями. Расщебенку уплотняют также трамбованием. Далее кладку ведут порядно, соблюдая перевязку на пластичном растворе. Подвижность раствора для кладки должна соответствовать погружению эталонного конуса на 4...6 см.

 

Бутова кладка під лопатку.

Кладку під лопатку починають з викладання верстових рядів заввишки 30 см на розчині рухливістю 4 - 6 см. Виступи каменів, які заважають кладці, сколюють. Кожний камінь кладуть на розчин і осаджують ударами кувалди. У проміжки між верстовими рядами накидають розчин і на нього кладуть камені забутки. Пустоти між каменями заповнюють щебенем (див. рис. 4.6, д, е, ж, з). Кладку під лопатку застосовують для зведення стін, простінків і стовпів. Камені в такому випадку підбирають за шаблоном однієї висоти, сколюючи їхній лицевий бік для отримання рівної поверхні кладки.

Бутові стіни облицьовують цеглою одночасно з кладкою, при цьому кожний шостий поперечниковий ряд лицевої поверхні зв’язують з бутовою кладкою (див. рис. 4.6, є).

Для створення декоративної поверхні стіни із бутового каменю, наприклад підпірної, застосовують циклопічну кладку (див. рис. 4.6, и, і). Кладку ведуть під лопатку з таким розміщенням каменів зовнішньої версти, щоб забезпечити перев'язування з внутрішньою верстою або забуткою і створити відповідний рисунок зі швів між каменями. Кладку виконують під розшивку (шов завширшки 2 - 4 см) з наданням відповідної форми. У суху, жарку і вітряну погоду кладку захищають від висихання брезентом, рулонними покрівельними матеріалами або матами. Після перерви в роботі поверхню кладки очищають від сміття, за потреби зволожують, а потім продовжують кладку прийнятим способом.

Горизонтальність і прямолінійність рядів кладки, особливо верстових, перевіряють за шнуром-причалкою, який натягують між порядовками або шаблонами.

 

Бутобетонна кладка.

Бутобетонная кладка состоит из бетонной смеси, в которую горизонтальными рядами втапливают бутовые камни "изюм", объем которых составляет почти половину общего объема кладки. Для бу-тобетонной кладки используют камни таких же размеров, как и для бутовой. Вместе с тем поперечный размер камней не должен превышать 1/3 ширины возводимой конструкции. Булыжный камень разрешается применять нерасколотым.

Бетонную смесь и камни укладывают последовательно горизонтальными слоями. Сначала расстилают слой бетонной смеси толщиной не более 25 см, затем в него втапливают ряд камней на глубину не менее половины высоты камней. Между втапливаемыми камнями, а также между камнями и опалубкой оставляют промежутки 4...6 см. После втапли-вания камней вновь укладывают слой бетонной смеси и уплотняют ее вибрированием. Далее процесс кладки повторяется.

Бетонная смесь для кладки должна иметь подвижность, соответствующую осадке конуса на 5...7 см, применяемый щебень или гравий в ней должен быть не крупнее 3 см.

14) Виконання кам’яних робіт в екстремальних умовах.

 



Поделиться:


Последнее изменение этой страницы: 2017-02-22; просмотров: 327; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 52.90.40.84 (0.085 с.)