Система заходiв запобiгання, реагування та лiквiдацiї наслiдкiв надзвичайних екологiчних ситуацiй

Стаття 8 Закону України «Про зону надзвичайної еко- логiчної ситуацiї» визначає поняття правовий режим зони над- звичайної екологiчної ситуацiї: це особливий правовий режим, який може тимчасово запроваджуватися в окремих мiсцевостях у разi виникнення надзвичайних екологiчних ситуацiй i спрямо- вується для попередження людських i матерiальних втрат, вiд- вернення загрози життю i здоров’ю громадян, а також усунення негативних наслiдкiв надзвичайної екологiчної ситуацiї.

Разом з тим доцiльно, насамперед, вести мову про заходи, спрямованi на недопущення, попередження самого виникнення надзвичайної екологiчної ситуацiї. В такому разi система дер- жавно-правових заходiв у системi вiдносин регулювання над- звичайних екологiчних ситуацiй охоплює три групи заходiв:

— заходи запобiгання виникненню надзвичайної екологiчної ситуацiї;

— заходи реагування на надзвичайну екологiчну ситуацiю;

— заходи лiквiдацiї наслiдкiв надзвичайної екологiчної си- туацiї.

Змiст даних понять розкривається в законодавствi стосовно загальної категорiї «надзвичайної ситуацiї» i може бути засто- совний щодо надзвичайної екологiчної ситуацiї.

Запобiгання виникненню надзвичайних ситуацiй — пiдго- товка i реалiзацiя комплексу правових, соцiально-економiчних, полiтичних, органiзацiйно-технiчних, санiтарно-гiгiєнiчних та iнших заходiв, спрямованих на регулювання техногенної та при- родної безпеки, проведення оцiнки рiвнiв ризику, завчасне реа- гування на загрозу виникнення надзвичайної ситуацiї техно- генного та природного характеру на основi даних монiторингу,

 

1 Анисимова А. В. Вопросы правового регулирования чрезвычайных эколо- гических ситуаций -- Проблеми законностi. — Харкiв, 1999. — Вип. 38. — С. 153.

експертизи, дослiджень та прогнозiв щодо можливого перебiгу подiй з метою недопущення їх переростання у надзвичайну си- туацiю техногенного та природного характеру або пом’якшен- ня її можливих наслiдкiв (ст. 1 Закону України «Про захист на- селення i територiй вiд надзвичайних ситуацiй техногенного та природного характеру»1, п. 2 Положення про єдину державну систему запобiгання i реагування на надзвичайнi ситуацiї тех- ногенного та природного характеру, затверджене постановою Кабiнету Мiнiстрiв України вiд 03.08.1998 р.2, п. 2.6 Порядку об- слуговування об’єктiв та окремих територiй державними ава- рiйно-рятувальними службами, затвердженого наказом МНС України вiд 17.11.2003 р.3).

Реагування на надзвичайнi ситуацiї — скоординованi дiї пiд- роздiлiв єдиної державної системи щодо реалiзацiї планiв ло- калiзацiї та лiквiдацiї аварiї (катастрофи), уточнених в умовах конкретного виду та рiвня надзвичайної ситуацiї техногенного та природного характеру, з метою надання невiдкладної допо- моги потерпiлим, усунення загрози життю та здоров’ю людей, а також рятувальникам у разi необхiдностi (ст. 1 Закону Украї- ни «Про захист населення i територiй вiд надзвичайних ситуа- цiй техногенного та природного характеру», п. 2 Положення про єдину державну систему запобiгання i реагування на надзви- чайнi ситуацiї техногенного та природного характеру, затвер- джене постановою Кабiнету Мiнiстрiв України вiд 03.08.1998 р.). Лiквiдацiя надзвичайних ситуацiй — проведення комплексу заходiв, якi охоплюють аварiйно-рятувальнi та iншi невiдкладнi роботи, що здiйснюються у разi виникнення надзвичайних си- туацiй i спрямованi на припинення дiї небезпечних факторiв, рятування життя та збереження здоров’я людей, а також на ло- калiзацiю зон надзвичайних ситуацiй (ст. 1 Закону України «Про захист населення i територiй вiд надзвичайних ситуацiй техно- генного та природного характеру», ст. 1 Закону України «Про правовi засади цивiльного захисту»4, п. 2 Порядку фiнансуван- ня робiт iз запобiгання i лiквiдацiї надзвичайних ситуацiй та їх

 

1 Вiдомостi Верховної Ради України. — 2000. — № 40. — Ст. 337.

2 Офiцiйний вiсник України. — 1998. — № 31.

3 Там само. — 2003. — № 50. — Ст. 2626.

4 Вiдомостi Верховної Ради України. — 2004. — № 39. — Ст. 488.

наслiдкiв, затвердженого постановою Кабiнету Мiнiстрiв Украї- ни вiд 04.02.1999 р.1).

З прийняттям у 2004 р. Закону України «Про правовi заса- ди цивiльного захисту» введено нове узагальнююче поняття «ци- вiльний захист», яке охоплює систему органiзацiйних, iнженер- но-технiчних, санiтарно-гiгiєнiчних, протиепiдемiчних та iнших заходiв, якi здiйснюються центральними i мiсцевими органами виконавчої влади, органами мiсцевого самоврядування, пiдпоряд- кованими їм силами i засобами, пiдприємствами, установами та органiзацiями незалежно вiд форми власностi, добровiльними рятувальними формуваннями, що забезпечують виконання цих заходiв з метою запобiгання та лiквiдацiї надзвичайних ситуа- цiй, якi загрожують життю та здоров’ю людей, завдають матерi- альних збиткiв у мирний час i в особливий перiод (ст. 1).

Запобiгання виникненню надзвичайних екологiчних ситуацiй передбачає здiйснення комплексу заходiв стосовно об’єктiв та дiяльностi, що можуть спричинити виникнення надзвичайної еко- логiчної ситуацiї, є потенцiйно небезпечними. Основнi вимоги до таких об’єктiв пред’являються Законом України «Про об’єкти пiдвищеної небезпеки» 2, Законом України «Про захист населення i територiй вiд надзвичайних ситуацiй техногенного та природно- го характеру» а також спецiальним екологiчним законодавством. Зокрема, правовими засобами попередження виникнення надзви- чайних екологiчних ситуацiй можна видiлити:

— визначення правових та органiзацiйно-технiчних вимог до проектування, будiвництва, введення в експлуатацiю, а також безпосередньої експлуатацiї промислових пiдприємств, iнших об’єктiв, матерiалiв. Такi вимоги забезпечення екологiчної без- пеки мiстяться в Законi України «Про охорону навколишнього природного середовища», Законi України «Про охорону атмо- сферного повiтря», Водному кодексi, Лiсовому кодексi та iнших (встановлення нормативiв екологiчної безпеки в галузi охорони атмосферного повiтря, охорони i використання вод, обмежень i заборон на здiйснення дiяльностi, що може призвести до запо- дiяння шкоди довкiллю i людинi тощо);

— реалiзацiя екологiчної експертизи стосовно запроектова- ної дiяльностi на предмет дотримання екологiчних вимог i не-

 

1 Офiцiйний вiсник України. — 1999. — № 5.

2 Вiдомостi Верховної Ради України. — 2001. —№ 15. — Ст. 73.

допущення в майбутньому настання шкоди довкiллю та здоро- в’ю людей;

— iдентифiкацiя, облiк та паспортизацiя об’єктiв пiдвище- ної небезпеки (в тому числi екологiчної), що передбачено ст. 9 Закону України «Про об’єкти пiдвищеної небезпеки» та ст. 25 Закону України «Про захист населення i територiй вiд надзви- чайних ситуацiй техногенного та природного характеру». Iден- тифiкацiя об’єктiв пiдвищеної небезпеки — порядок визначення об’єктiв пiдвищеної небезпеки серед потенцiйно небезпечних об’єктiв. Iдентифiкацiю здiйснює суб’єкт господарської дiяль- ностi вiдповiдно до кiлькостi порогової маси небезпечних речо- вин. На пiдставi повiдомлень про результати iдентифiкацiї упов- новаженi державнi органи ведуть облiк об’єктiв пiдвищеної не- безпеки. Постановою Кабiнету Мiнiстрiв України вiд 11.07.2002 р. затвердженi Нормативи порогових мас небезпечних речовин для iдентифiкацiї об’єктiв пiдвищеної небезпеки та Порядок iден- тифiкацiї та облiку об’єктiв пiдвищеної небезпеки1. Паспорти- зацiя потенцiйно небезпечного об’єкта — процедура пiдготовки i надання паспорта потенцiйно небезпечного об’єкта, тобто до- кумента визначеної форми, який мiстить структурованi данi про окремий потенцiйно небезпечний об’єкт. Положення про пас- портизацiю потенцiйно небезпечних об’єктiв затверджене нака- зом МНС України вiд 16.08.2005 р.2;

— декларацiя безпеки об’єкта пiдвищеної небезпеки. Вiдпо- вiдно до ст. 1 Закону України «Про об’єкти пiдвищеної небез- пеки» декларацiя безпеки — документ, який визначає комплекс заходiв, що вживаються суб’єктом господарської дiяльностi з метою запобiгання аварiям, а також забезпечення готовностi до локалiзацiї, лiквiдацiї аварiй та їх наслiдкiв. Суб’єкт господар- ської дiяльностi, у власностi або користуваннi якого є хоча б один об’єкт пiдвищеної небезпеки, органiзовує розроблення i складання декларацiї безпеки об’єкта пiдвищеної небезпеки вiд- повiдно до Порядку декларування безпеки об’єктiв пiдвищеної небезпеки, затвердженого постановою Кабiнету Мiнiстрiв Украї- ни вiд 11.07.2002 р.3. Декларацiя безпеки складається на основi

 

1 Офiцiйний вiсник України. — 2002. — № 29. — Ст. 1357.

дослiдження суб’єктом господарської дiяльностi ступеня небез- пеки та оцiнки рiвня ризику виникнення аварiй, що пов’язанi з експлуатацiєю цих об’єктiв;

— розроблення i затвердження планiв локалiзацiї та лiквiда- цiї аварiй. Зокрема, постановою Кабiнету Мiнiстрiв України вiд 16.11.2001 р. затверджений План реагування на надзвичайнi си- туацiї державного рiвня1. План реагування на надзвичайнi си- туацiї державного рiвня призначений для: органiзацiї i здiйс- нення взаємоузгодженого комплексу органiзацiйних та практич- них дiй (заходiв) щодо проведення аварiйно-рятувальних робiт з лiквiдацiї наслiдкiв надзвичайних ситуацiй природного i тех- ногенного характеру державного рiвня Державною комiсiєю з питань техногенно-екологiчної безпеки та надзвичайних ситуа- цiй, центральними органами виконавчої влади, пiдприємства- ми, установами та органiзацiями (незалежно вiд форми влас- ностi i господарювання); забезпечення у разi загрози або виник- нення надзвичайних ситуацiй державного рiвня оперативного реагування органiв управлiння, сил i засобiв функцiональних та територiальних пiдсистем єдиної державної системи запобiгання i реагування на надзвичайнiй ситуацiї, запобiгання загибелi лю- дей, зменшення матерiальних втрат та органiзацiї першочергово- го життєзабезпечення постраждалого населення; систематизова- ного i своєчасного надання допомоги постраждалому населенню. План визначає органiзацiйнi i практичнi заходи та порядок дiй, термiни їх виконання, порядок роботи органiв управлiння, сил i засобiв cистеми, необхiднi для цього фiнансовi, матерiаль- нi та iншi ресурси i вiдповiдальних виконавцiв щодо реагуван- ня на надзвичайнi ситуацiї державного рiвня, а також основнi заходи органiзацiї та проведення робiт з лiквiдацiї їх наслiдкiв. Закон України «Про об’єкти пiдвищеної екологiчної небезпе- ки» встановлює необхiднiсть розроблення вiдповiдними суб’єк- тами господарювання, що експлуатують або планують таку дi- яльнiсть плану локалiзацiї, лiквiдацiї аварiй на об’єктах пiд- вищеної екологiчної небезпеки. Слiд зазначити, що такi плани розробляються i затверджуються одночасно з розробленням де- кларацiї безпеки для кожного екологiчно небезпечного об’єк-

 

1 Офiцiйний вiсник України. — 2001. — № 27. — Ст. 2100.

та на 5 рокiв i переглядаються через кожний вищезазначений термiн;

— спостереження за станом потенцiйно небезпечних об’єк- тiв, яке здiйснюється в рамках монiторингу потенцiйно небез- печних об’єктiв, Положення про який затверджене наказом МНС України вiд 06.11.2003 р.1. Вiдповiдно до п. 3 Положення монiто- ринг потенцiйно небезпечних об’єктiв передбачає спостережен- ня за якiсними i кiлькiсними параметрами стану потенцiйно не- безпечних об’єктiв, збирання, оброблення, передавання та збе- реження iнформацiї про стан потенцiйно небезпечних об’єктiв;

— визначення i формування матерiальних та фiнансових ре- сурсiв для використання у випадках виникнення надзвичайних екологiчних ситуацiй. Постановою кабiнету Мiнiстрiв України вiд 04.02.1999 р. затверджений Порядок фiнансування робiт iз запобiгання i лiквiдацiї надзвичайних ситуацiй та їх наслiдкiв2, а постановою Кабiнету Мiнiстрiв України вiд 29.03.2001 р. за- тверджений Порядок створення i використання матерiальних резервiв для запобiгання, лiквiдацiї надзвичайних ситуацiй тех- ногенного i природного характеру та їх наслiдкiв3;

— встановлення обов’язкового страхування вiдповiдально- стi за спричинення шкоди при експлуатацiї об’єкта пiдвищеної небезпеки. Так, постановою Кабiнету Мiнiстрiв України вiд 16.11.2002 р. затверджений Порядок i Правила проведення обо- в’язкового страхування цивiльної вiдповiдальностi суб’єктiв гос- подарювання за шкоду, яка може бути заподiяна пожежами та аварiями на об’єктах пiдвищеної небезпеки, включаючи пожежо- вибухонебезпечнi об’єкти та об’єкти, господарська дiяльнiсть на яких може привести до аварiй екологiчного та санiтарно-епi- демiологiчного характеру4;

— здiйснення державного контролю та нагляду за дiяльнiс- тю та об’єктами пiдвищеної небезпеки в загальному порядку, ви- значеному законодавством.

На вiдмiну вiд техногенних аварiй та катастроф, надзвичай- нi аварiї, що викликанi дiєю стихiйних явищ, людина, як прави- ло, не в змозi попередити, однак певною мiрою їх можна перед-

 

1 Офiцiйний вiсник України. — 2003. — № 52. — Ст. 2857.

2 Там само. — 1999. — № 5.

бачити i здiйснити заходи по зменшенню можливих негативних наслiдкiв. На це спрямовується дiяльнiсть вiдповiдних держав- них органiв, науково-дослiдних органiзацiй, зокрема Мiжвiдом- чої комiсiї iз сейсмiчного монiторингу, затвердженої постановою Кабiнету Мiнiстрiв України вiд 11.09.1995 р.

Реагування на надзвичайну екологiчну ситуацiю передбачає насамперед належний механiзм iнформування та оповiщення, що, як закрiплює ст. 8 Закону України «Про захист населення i територiй вiд надзвичайних ситуацiй техногенного та природ- ного характеру», є основним принципом та головним i невiд’єм- ним елементом усiєї системи заходiв такого захисту. Зокрема, у випадку оголошення окремої мiсцевостi зоною надзвичайної екологiчної ситуацiї вiдповiдний Указ Президента України не- гайно доводиться до вiдома населення через засоби масової iн- формацiї та систему оповiщення цивiльної оборони (ст. 6 Закону України «Про зону надзвичайної екологiчної ситуацiї»). Iнфор- мацiю в галузi захисту населення i територiй вiд надзвичайних екологiчних ситуацiй складають вiдомостi про прогнозованi i виникаючi надзвичайнi ситуацiї, їх наслiдки, вiдомостi про ра- дiацiйну, хiмiчну, медико-бiологiчну, екологiчну безпеку на вiд- повiдних територiях. Детальний порядок оповiщення врегульо- ваний постановою Кабiнету Мiнiстрiв України вiд 15.02.1999 р.

«Про затвердження Положення про органiзацiю оповiщення i зв’язку у надзвичайних ситуацiях»1.

Запровадження правового режиму зони надзвичайної еко- логiчної ситуацiї передбачає здiйснення комплексу заходiв, як, наприклад, встановлення особливого режиму в’їзду i виїзду; об- меження руху транспортних засобiв i проведення їх огляду з ме- тою необхiдної їх обробки, тимчасової затримки в разi виявлен- ня можливого небезпечного їх впливу на життя i здоров’я людей або загрози погiршення екологiчної ситуацiї; посилення охоро- ни громадського порядку та об’єктiв, що забезпечують життєдi- яльнiсть населення; встановлення обмежень чи заборони на про- ведення масових заходiв, у тому числi у разi загострення епiде- мiологiчної обстановки, крiм заходiв, заборона та проведення яких встановлюється судом; вiдселення людей з мiсць, небез- печних для їх проживання, з обов’язковим наданням їм жилих

примiщень для постiйного або тимчасового проживання; вста- новлення тимчасової заборони на будiвництво нових i розши- рення дiючих пiдприємств та iнших об’єктiв, дiяльнiсть яких не пов’язана з лiквiдацiєю надзвичайної екологiчної ситуацiї або iз забезпеченням життєдiяльностi населення; встановлення карантину та здiйснення iнших обов’язкових санiтарно-проти- епiдемiчних заходiв та iншi (ст. 10 Закону України «Про зону надзвичайної екологiчної ситуацiї»). Загальна система заходiв захисту населення та територiй у випадку надзвичайних ситу- ацiй закрiплена роздiлом II Закону України «Про захист насе- лення i територiй вiд надзвичайних ситуацiй техногенного та природного характеру». Постановою Кабiнету Мiнiстрiв Украї- ни вiд 26.10.2001 р. затверджено також Положення про поря- док проведення евакуацiї населення у разi загрози або виник- нення надзвичайних ситуацiй техногенного та природного ха- рактеру1.

Завдання по лiквiдацiї надзвичайних ситуацiй та їх наслiд- кiв покладенi насамперед на оперативно-рятувальнi служби, ста- тус яких визначений Законом України «Про аварiйно-ряту- вальнi служби»2. Зокрема, роздiл IV цього Закону встановлює порядок i систему дiй вiдповiдних служб по лiквiдацiї надзви- чайних ситуацiй.

З метою забезпечення реалiзацiї державної полiтики у сферi запобiгання i реагування на надзвичайнi ситуацiї, цивiльного за- хисту населення в Українi створена i дiє єдина державна систе- ма запобiгання i реагування на надзвичайнi ситуацiї техноген- ного i природного характеру, Положення про яку затверджене постановою Кабiнету Мiнiстрiв України вiд 03.08.1998 р.3. Вiд- повiдно до п. 2 Положення єдина державна система запобiгання i реагування на надзвичайнi ситуацiї техногенного i природного характеру — це центральнi та мiсцевi органи виконавчої влади, виконавчi органи рад, державнi пiдприємства, установи та орга- нiзацiї з вiдповiдними силами i засобами, якi здiйснюють нагляд за забезпеченням техногенної та природної безпеки, органiзують проведення роботи iз запобiгання надзвичайним ситуацiям тех- ногенного та природного походження i реагування у разi їх ви-

 

1 Офiцiйний вiсник України. — 2001. — № 44. — Ст. 1980.

2 Вiдомостi Верховної Ради України. — 2000. — № 4. — Ст. 25.

3 Офiцiйний вiсник України. — 1998. — № 31.

никнення з метою захисту населення i довкiлля, зменшення ма- терiальних втрат.

Єдина державна система складається з постiйно дiючих функцiональних i територiальних пiдсистем i має чотири рiв- нi — загальнодержавний, регiональний, мiсцевий та об’єктовий.

Кожний рiвень єдиної державної системи має координуючi та постiйнi органи управлiння щодо розв’язання завдань у сфе- рi запобiгання надзвичайним ситуацiям, захисту населення i те- риторiй вiд їх наслiдкiв, систему повсякденного управлiння, си- ли i засоби, резерви матерiальних та фiнансових ресурсiв, си- стеми зв’язку та iнформацiйного забезпечення.

Координуючими органами єдиної державної системи є:

1) на загальнодержавному рiвнi: Державна комiсiя з питань техногенно-екологiчної безпеки та надзвичайних ситуацiй, ста- тус якої визначений в Положеннi, затвердженому постановою Кабiнету Мiнiстрiв України вiд 16.02.1998 р.1;

Нацiональна рада з питань безпечної життєдiяльностi насе- лення, положення про яку затверджене постановою Кабiнету Мiнiстрiв України вiд 15.09.1993 р.

В окремих випадках для лiквiдацiї надзвичайної ситуацiї та її наслiдкiв рiшенням Кабiнету Мiнiстрiв України утворюється спецiальна Урядова комiсiя;

2) на регiональному рiвнi — комiсiї Ради мiнiстрiв Автоном- ної Республiки Крим, обласних, Київської та Севастопольської мiських державних адмiнiстрацiй з питань техногенно-екологiч- ної безпеки та надзвичайних ситуацiй (наприклад, розпоряджен- ням Київської мiської державної адмiнiстрацiї вiд 29.12.2003 р. затверджене Положення про постiйну комiсiю з питань техно- генно-екологiчної безпеки та надзвичайних ситуацiй виконавчо- го органу Київради);

3) на мiсцевому рiвнi — комiсiї районних державних адмiнi- страцiй i виконавчих органiв рад з питань техногенно-екологiч- ної безпеки та надзвичайних ситуацiй;

4) на об’єктовому рiвнi — комiсiї з питань надзвичайних си- туацiй об’єкта.

Постiйними органами управлiння з питань техногенно-еко- логiчної безпеки, цивiльної оборони та з надзвичайних ситуацiй є:

1) на загальнодержавному рiвнi — Кабiнет Мiнiстрiв Украї- ни, мiнiстерства та iншi центральнi органи виконавчої влади, що здiйснюють вiдповiднi функцiї в цiй сферi. При цьому окре- мi повноваження по попередженню та лiквiдацiї надзвичайних ситуацiй покладенi на велику кiлькiсть мiнiстерств та держав- них комiтетiв — Мiнприроди, Мiнекономiки, МОЗ, Мiнфiн, МВС, Мiноборони та iншi. Головним (провiдним) органом у системi центральних органiв виконавчої влади з питань забез- печення реалiзацiї державної полiтики у сферi цивiльного захи- сту населення i територiй вiд надзвичайних ситуацiй техноген- ного та природного характеру, лiквiдацiї наслiдкiв Чорнобиль- ської катастрофи, поводження з радiоактивними вiдходами та ви- буховими матерiалами промислового призначення є Мiнiстер- ство з питань надзвичайних ситуацiй та у справах захисту насе- лення вiд наслiдкiв Чорнобильської катастрофи, Положення про нього затверджене постановою Кабiнету Мiнiстрiв України вiд 02.11.2006 р.1;

2) на регiональному рiвнi — Рада мiнiстрiв Автономної Рес- публiки Крим, обласнi, Київська та Севастопольська мiськi дер- жавнi адмiнiстрацiї, уповноваженi органи з питань надзвичай- них ситуацiй та цивiльного захисту населення Ради мiнiстрiв Автономної Республiки Крим, обласних, Київської та Севасто- польської мiських державних адмiнiстрацiй;

3) на мiсцевому рiвнi — районнi державнi адмiнiстрацiї i ви- конавчi органи рад, уповноваженi органи з питань надзвичайних ситуацiй та цивiльного захисту населення;

4) на об’єктовому рiвнi — структурнi пiдроздiли пiдпри- ємств, установ та органiзацiй або спецiально призначенi особи з питань надзвичайних ситуацiй.

До складу сил i засобiв єдиної державної системи входять вiдповiднi сили i засоби функцiональних i територiальних пiд- систем, а також недержавнi (добровiльнi) рятувальнi формуван- ня, якi залучаються для виконання вiдповiдних робiт. Вiйськовi i спецiальнi цивiльнi аварiйно(пошуково)-рятувальнi формуван- ня, з яких складаються зазначенi сили i засоби, укомплектову- ються з урахуванням необхiдностi проведення роботи в автоном- ному режимi протягом не менше трьох дiб i перебувають в станi

 

1 Офiцiйний вiсник України. — 2006. — № 46. — Ст. 2997.

постiйної готовностi. Такi сили постiйної готовностi згiдно iз за- конодавством можуть залучатися для термiнового реагування у разi виникнення надзвичайної ситуацiї з повiдомленням про це вiдповiдних центральних та мiсцевих органiв виконавчої вла- ди, виконавчих органiв рад, керiвникiв державних пiдприємств, установ та органiзацiй. У виняткових випадках для лiквiдацiї надзвичайних ситуацiй залучаються спецiально пiдготовленi си- ли i засоби Мiноборони України.

 

Контрольнi запитання і завдання

1. Дайте повне, комплексне визначення зони надзвичайної екологiчної ситуацiї на основi законодавчих понять, вста- новлених в Законi України «Про зону надзвичайної еко- логiчної ситуацiї».

2. Якi надзвичайнi екологiчнi ситуацiї вiдносяться до над- звичайних ситуацiй державного, регiонального, мiсцево- го i об’єктового рiвнiв?

3. Якi пiдстави оголошення певної територiї зоною надзви- чайної екологiчної ситуацiї? Чим вони визначенi?

4. Чим характеризується правовий режим зон надзвичайних екологiчних ситуацiй?

5. Розкрийте суть понять: «iдентифiкацiя об’єкта пiдвище- ної небезпеки», «паспортизацiя потенцiйно небезпечного об’єкта», «декларацiя безпеки об’єкта пiдвищеної небез- пеки».

6. Яка загальна державна система запобiгання i реагування на надзвичайнi ситуацiї техногенного та природного ха- рактеру дiє в Українi?

7. Якi основнi функцiї Мiнiстерства України з питань над- звичайних ситуацiй та у справах захисту населення вiд наслiдкiв Чорнобильської катастрофи щодо реагування на надзвичайнi екологiчнi ситуацiї?

8. Дайте короткий порiвняльний аналiз правового режиму зон вiдчуження; безумовного (обов’язкового) вiдселення; гарантованого добровiльного вiдселення; посиленого ра- дiоекологiчного контролю, встановлених на територiях, що зазнали радiоактивного забруднення внаслiдок Чор- нобильської катастрофи.