Заключний етап проведення товарознавчої експертизи

Заключний етап - це один із найбільш відповідальних етапів, у якому роблять підсумки всієї раніше проведеної роботи. Метою цього етапу є аналіз оцінка одержаних результатів, а також їхнє документальне оформлення. Недостатність, недостовірність результатів і нечіткість їхньої аргументації можуть призвести до сумнівів щодо правильності проведення експертної оцінки. Результати експертизи можуть бути оформлені як акт експертизи чи як протокол дегустації, або в іншій формі відповідно до записів, зроблених експертом у робочому зошиті під час проведення експертизи. Акт експертизи складається на бланках єдиної форми з додатком або на бланках Палати у довільній формі. Бланки актів експертиз повинні мати захисну сітку-гільйош, яка зробить видимими будь-які виправлення або підробки, та захистить документ від фальсифікації. Кожна Палата самостійно, враховуючи специфіку роботи своїх експертних підрозділів, розробляє та затверджує наказом Акти експертизи довільної форми.[8]

Примірник акта-оригіналу експертизи має бути складений експертом власноручно або надрукований чітко, без виправлень та скорочень (за винятком загальноприйнятих).[9]

За згодою із замовником акт експертизи може бути складено українською, російською мовами, або будь-якою іншою мовою.[3]

Можливе також оформлення актів експертизи довільної форми, яка вибирається експертом, але в акті мають бути вказані всі необхідні дані про асортиментну, кількісну та якісну характеристики об'єкта експертизи. Ці дані мають бути такими, що перевіряються, тобто при призначенні повторної експертизи вони повинні бути підтверджені, зважаючи на певні відхилення.[4]

Акт експертизи або висновок повинні складатися з трьох основних частин:

1. загальної (протокольної);

2. констатуючої;

3. заключної.

Для кожної частини характерний конкретний перелік відомостей, які визначаються метою експертизи. Перелік відомостей, які мають бути в акті експертизи, даний в табл. 4.1.

Таблиця 1.1 - Відомості, що є в акті експертизи (якісної чи кількісної)

Частина акта	Відомості в акті
Загальна (протокольна)	номер акта експертизи; дата та місце складання акта; прізвище, ім'я, по батькові (ПІБ) експерта (ПІБ); посади представників сторін, які беруть участь в експертизі; кількість оцінюваного товару; найменування товару (товарів); номери та дата пред'явлених експерту товаросупровідних документів; найменування постачальника чи відправника; стан пред'явленого товару (наявність чи відсутність упаковки); завдання; виготовлювач товару; кількість товару
Констатуюча	документи для експертизи; методи експертної оцінки; дати (та години) проведення експертної оцінки; кількісна характеристика товару; якість товару: градації, дефекти інші; результати експертної оцінки; підписи експерта та представників організацій, які брали участь в експертизі
Заключна	висновок експерта з аналізом та оцінкою одержаних результатів; підпис експерта чи групи експертів; додатки

Результати експертиз декількох партій товару, проведених по одному наряду в одного замовника, експерт оформляє окремими актами. У пунктах загальної (протокольної) частини акта експерт зазначає відомості, згідно з найменуванням пункту. За відсутності необхідних даних по конкретному пункту він не заповнюється, про що в констатуючій частині акта робиться відповідний запис.[8]

У констатуючій частині акта експертизи слід зазначити: описаний хід вивчення пред'явлених документів; умови зберігання продукції, стан маркування та пакування; аргументовано викладені методи та фактично встановлені результати експертизи; поставлені дати, а за необхідності і години (наприклад, при експертизі свіжих овочів та фруктів, пило - і лісоматеріалів) початку та закінчення експертної оцінки (перевірки) товару.

Констатуюча частина підписується експертами та представниками організацій, які беруть участь у проведенні експертизи. При незгоді останніх із змістом цієї частини вони повинні підписати його, посилаючись на особливу думку, яку викладено письмово і додано акта експертизи. У випадку відмови представників підписувати та зазначити особливу думку експерт має право оформити акт експертизи без їхніх підписів, зробивши при цьому відповідний запис в акті.

Висновок за результатами експертизи експерт оформляє самостійно. При цьому зацікавлені сторони не повинні бути присутні, щоб не впливати на об'єктивність експерта. До висновку висуваються такі вимоги: об'єктивність, достовірність та обґрунтованість. Експерт повинен проаналізувати та об'єктивно оцінити результати експертизи, аргументувати дану оцінку, що і обумовлює достовірність висновків. У висновку експерт повинен відповісти на поставлені питання, сформулювати висновки.

При оформленні висновку експерт повинен вказати найменування документів, дату та номер їхнього затвердження, якщо під час експертизи ці документи були використані. У завершенні враховуються як результати проведених експертом досліджень, так і результати, одержані в дослідній лабораторії. При цьому експерт повинен перевірити достовірність результатів досліджень шляхом установлення наявності у дослідній лабораторії акредитації в конкретній сфері, а також проведення лабораторних досліджень арбітражними чи іншими прийнятими методами.[7]

Протокол досліджень, якщо вони проводились, є невід'ємною частиною акта експертизи. Якщо протокол досліджень оформлений неправильно чи порушена методика, то експерт має право зробити запит у дослідній лабораторії на відомості, що його цікавлять.

Експерт має право відхилити результати досліджень як неправильні, якщо дані лабораторії не задовольнятимуть його. У такому випадку або відбираються нові зразки, якщо це можливо, і віддаються на повторне дослідження, або в акті експертизи зазначаються причини, за яких неможливо здійснити дані лабораторні дослідження.

Підписується висновок тільки експертом чи групою експертів, які проводили експертизу. Зацікавлені сторони акт експертизи не підписують, бо інакше оформлений акт буде регламентований не як акт експертизи, а як акт комісії. Це пояснюється сутністю експертизи як оцінки, що дається незалежними суб'єктами. Типова помилка недосвідчених експертів полягає у тому, що вони пишуть висновок в присутності та за участю зацікавлених сторін, дають підписувати їм акт. Варто врахувати (зважити), що зацікавлені сторони можуть підписувати лише загальну та констатуючу частини акта на підтвердження згоди щодо вказаних в акті відомостей. Експерт не має права ознайомлювати спірні сторони із висновком до реєстрації акта у вищестоящій організації. Це необхідно для уникнення тиску на експерта зацікавлених сторін.

До акта додаються акти відбору зразків, протоколи досліджень, за необхідності фотографії (наприклад, дефектів товарів), розрахунки, експлуатаційні документи, контрольні зразки з характерними дефектами, копії документів про виклик постачальника та інші документи, які підтверджують достовірність проведення експертизи.[7]

Експерт складає за результатами експертизи один чи декілька актів. Підставою для складання декількох актів є:

- оцінка товарів від різних виробників чи постачальників (відправників);

- наявність технологічних дефектів у різних товарних партіях.

Акти складаються окремо на кожну партію. При виявленні замовником дефектів складається один спільний акт.

Оформлений експертом акт (або акти) направляються в експертну організацію для реєстрації не пізніше наступного дня після цього оформлення.

Після реєстрації акта виправлення помилок, виявлених експертом чи зацікавленими сторонами, допускається лише з дозволу керівництва експертної організації.

Підставою для такого дозволу є письмове повідомлення організації, яка виявила помилку, чи письмова заява експерта.

У цих документах повинна бути наведена аргументація причин, що спричиняють необхідність внесення змін та доповнень. Самовільне виправлення в зареєстрованих актах не допускається.[8]

Висновок експертів є документом, який підтверджує об'єктивність й достовірність експертної оцінки незалежної сторони. Ці документи призначені:

1. для проведення остаточного приймання товарів за кількістю та якістю;

2. для подолання незгод між зацікавленими сторонами при розходженні даних за кількістю та якістю одержаних фактично та вказаних у документах;

3. для підтвердження установлених вимог;

4. для об'єктивної оцінки нових товарів;

5. для встановлення коефіцієнтів вагомості та інших показників, при визначенні яких відсутні об'єктивні методи оцінки.

Висновок має бути складений експертом коротко, конкретно та обумовлено, виходячи з безперечних та об'єктивних даних. Чіткість викладення попереджує надалі необхідність додаткових пояснень експерта. Висновок повинен кореспондуватися з констатуючою частиною акта експертизи.[7]

Акти експертизи друкуються на друкарській машинці або на комп'ютері. Кількість примірників погоджуються із замовником. Усі примірники акта повинні добре читатися. Оформлений акт експертизи та додатки до нього завіряються печаткою (круглим штампом).[4]

Виправлення в протокольній і констатуючій частинах повинні завірятися підписами експерта та представників замовника. Виправлення, які вносяться у висновки акта експертизи, повинні пояснюватися та підписуватися тільки експертом. Акт експертизи разом із нарядом здаються в експертну організацію для реєстрації не пізніше наступного дня після закінчення експертизи. Після оформлення (друкування, читання, підписування експертом) друковані примірники передаються або пересилаються замовнику в погоджені строки, а оригінал акта здається в архів.

Правовий статус висновку експерта. Результати експертизи товарів, оформлені у вигляді зареєстрованого акта експертизи з урахуванням вищевказаних правил, є остаточними для зацікавлених сторін, якщо вони згодні з висновком експерта. У випадку виникнення незгод між експертом і зацікавленими сторонами висновок може бути оскаржений в експертній організації, в якій працює експерт (Торгово-промислова палата). При проведенні товарної експертизи за рішенням Державного арбітражу чи судових органів висновок експерта є однією з підстав для прийняття рішення з даного питання.[9]

Висновок експерта може бути скасовано. Підставами для відмінення (скасування) висновку є:

1. недостовірність, неповнота та нечіткість зазначених відомостей в загальній та констатуючих частинах акта;

2. посилання в основній частині на думки чи результати оцінки, зроблені не експертом, а іншими особами;

3. використання неробочих або неперевірених засобів вимірювання при проведенні експертної оцінки;

4. застосування неприйнятої методики досліджень і /чи таких, що допускають значні огріхи, що може призвести до одержання недостовірних даних;

5. необ'єктивність, недоказовість, сумнівність висновку експерта;

6. використання при проведенні експертної оцінки і у висновку документів, які відмінені або недійсні;

7. недотримання діючих методик, положень, регламентуючих правила проведення експертизи.[7]

Іноді метою експертизи є не лише проведення товарної експертної оцінки, але й консультування експертом замовника.

При цьому замовник повинен чітко визначити той перелік питань, на які він хотів би одержати консультацію. Ці питання повинні бути заздалегідь надані експерту, щоб він міг знайти необхідну інформацію у вигляді довідкової та іншої літератури, законодавчих актів і нормативних документів.

На відміну від висновку експерта консультація базується не на експертних дослідженнях, а на знаннях і досвіді експерта. Консультація може надаватися в усній і /чи письмовій формі. Письмово вона оформляється у довільній формі за підписом експерта, який особисто відповідає за достовірність інформації, одержаної у консультації.

Оплата консультаційних послуг експерта може входити до загальної вартості експертних послуг чи може бути додатковою за згодою сторін.

Експертами-консультантами можуть бути не лише представники експертної організації, але й незалежні експерти: викладачі середніх та вищих навчальних закладів, наукові працівники, провідні спеціалісти промисловості та торгівлі.[4]

Складання акта експертизи є заключним етапом експертизи. Нижче розглядаються деякі правила заповнення окремих пунктів акта.

У графі "Дата складання "- зазначається дата складання акта.

У графі "Місце складання "- назва населеного пункту, в якому проводилася експертиза.

У графі "Експертиза проведена за участю представників" зазначається прізвище та ініціали експерта, який проводив експертизу, а також назва організації, яка виділила своїх представників для участі в експертизі товару, їх посади, прізвища та ініціали.

У графі "Для експертизи пред'явлено" зазначаються: повна назва товару, згідно із супровідними документами постачальника, кількість товару (місць) фактично пред'явленого для перевірки і кількість товару (місць) за документами постачальника або перевізника вантажу. При перевірці якості продовольчих товарів у пунктах призначення експерт заповнює графу "Кількість" на основі прийомних документів товароодержувача, а графу "Кількість за документами" - на основі транспортних документів.

У графі "Завдання експертизи" зазначається завдання, одержане експертом відповідно до наряду. Завдання експертизи може уточнене експертам у замовника експертизи. Наприклад, "Визначити кількість товару", "Визначити якість товару за зовнішнім виглядом", "Визначити міцність товару лабораторним методом " тощо.

У графі "Вантажоодержувач" - зазначаються дані на підставі оригінальних транспортних або товаросупровідних документів, інопостачальника або організації, що перевідправила товар. При перевірці пароплавних партій товарів у портах вивантаження і вагонних партій на прикордонних станціях зазначається назва організації, яка закупила товар.

У графі "Постачальник" (країна, інофірма) зазначається країна і фірма, з якою укладено контракт на поставку товарів, і організація-покупець товару. В актах експертиз допускається зазначення назви країни скорочено (за допомогою абревіатури).

У графі "Вантажовідправник" зазначається організація, що значиться в транспортних документах (залізничний накладній, коносаменті і т.ін.).

У графі "Виробник товару" - зазначається підприємство-виготовлювач товару або індекс підприємства і країна.

Графа "Надані документи " - заповнюється на підставі даних документів, які представляються експертизі: номер контракту, трансу, рахунку інофірми, коносаменту, наряду, залізничної, водної і товарно-транспортної накладної.

Констатуюча частина акта експертизи підписується експертом і представниками замовника експертизи.

У графі "Висновок експерта" зазначається загальна кількість товару, перевіреного експертом, його стан: кількість товару, що відповідає умовам контракту, та кількість товару, що повністю або частково не відповідає умовам контракту. Якщо пред'явлений експертизі товар (або частина його) мають дефекти, експерт повинен відмітити це у висновку акта експертизи, описати при цьому характер дефекту і, коли це можливо, причину його виникнення. При перевірці кількості експерт зазначає загальну кількість виробів, встановлену при перерахунку, а також робить висновок, коли це можливо, про причини нестач, залишки товарів, механічних пошкоджень і ін. Висновок повинен бути складений експертом, по можливості, коротко, конкретно і обґрунтовано, виходячи з безперечних і об'єктивних даних і настільки чітко, щоб не було потреби у додаткових поясненнях експерта. Він повинен відповідати поставленим перед експертом завданням і кореспондувати із констатуючою частиною акта.

Висновок про кількість і якість пред'явленої на експертизу партії товару за результатом вибіркової перевірки може бути даний експертом лише у тому випадку, якщо така перевірка передбачена технічними умовами контракту або іншими обов'язковими для сторін документами.[7]

На прохання замовника експертизи провести експертизу на відповідність товару не тільки технічним умовам контракту, а одночасно і вітчизняним стандартам, експерт оформляє два акти експертизи: на відповідність якості товару технічним умовам контракту, другий — на відповідність стандарту.

Експерту забороняється давати вказівки на знищення або відвантаження забракованого товару постачальнику, забороняється також давати рекомендації, що не входять у компетенцію товарознавчої експертизи.[4]

Висновок підписує тільки експерт. Він складається експертом після того, як особи, що брали участь в експертизі, підпишуть констатуючу частину акта експертизи.[7]

При підготовці та проведенні товарної експертизи іноді можуть бути допущені помилки, які надалі впливають на її результативність і є причиною виникнення незгод між експертами та замовником, а також підставою для відміни результатів експертизи та призначення повторної експертизи. Нижче наведено найбільш типові помилки, які допускають експерти:

1. При неповних та неясних формулюваннях завдання у заявці та/чи наряді експерт не вимагає його уточнення та доповнення.

2. Товарна експертиза проводиться експертом без письмового оформлення заявки, переданого телефоном.

3. Проведення експертизи без достатніх підстав.

4. За наявності незгод між постачальником і одержувачем експерт не вимагає від замовника виклику постачальника.

5. Використання застарілих і/чи відмінених (скасованих) нормативних чи технологічних документів при проведенні товарної експертизи чи написанні висновку.

6. Згода та підпис висновку експерта представниками зацікавленої сторони.

7. Використання неповної або недостатньої інформації, наданій однією з зацікавлених сторін без всебічної перевірки технічних документів.

8. Передача частини своїх повноважень представнику однієї із зацікавлених сторін (наприклад, зважування чи відбір зразків без участі експерта).

9. Орієнтація в експертній оцінці на думку інших експертів або представників зацікавлених сторін.

10. Неправильне (неточне або неповне) оформлення актів експертизи, актів відбору зразків тощо без вказівки всього необхідного переліку відомостей про товар, його виробника, постачальника, одержувача та інше.[10]

Класифікація чаю

У процесі первинної переробки чайного листу одержують фабричні сорти чаю, з яких на чаєрозважувальних фабриках купажу­ванням готують торгові сорти, що надходять у продаж.

На світовому ринку представлені такі різновиди і типи чаю:

-байхові: чорні, зелені, жовті й червоні (оолонги);

- гранульовані (у тому числі зернисті і порошкоподібні) – чорні й зелені;

-пресовані – цегляні (зелені і чорні), плиткові (чорні й зелені) і таблетовані (чорні й зелені);

- екстраговані – концентровані рідкі або сухі (швидкороз-чинні) екстракти чорного й зеленого чаю.

Розподіл байхових чаїв на типи (чорний, зелений, жовтий, червоний) обумовлено не тільки різноманітним зовнішнім виглядом і забарвленням (як у сухому стані, так і в настої), але, головним чином, різним характером біохімічних процесів, що відбуваються під час їх виготовлення, а отже, особливостями хімічного складу, смаку і аромату. Якщо, наприклад, при переробці свіжого чайного листу створюють умови для інтенсивних окисних процесів – ферментації, то одержують чорний чай. Продукт полярного типу – зелений чай (кок-чай) із зеленувато-золотавим настоєм і терпким смаком одержують шляхом повного припинення окисних процесів ще на початку переробки свіжого чайного листу за допомогою прогрівання його до високої температури. Червоний і жовтий типи чаю займають проміжне місце між чорним і зеленим, які є напівферментованими чаями. При цьому червоні чаї, в яких ступінь окислювання компонентів (ферментації) більш виражений, наближаються до чорних, а жовті – до зелених.

Кожний з основних типів поділяється за характером механічної обробки листу на різновиди: розсипні, пресовані та екстраговані. Окрім цього вони поділяються ще по країнах-виробниках або ж більш вузько – по районах вирощування. Всередині кожного різновиду існує поділ на численні торговельні сорти. Сорти відображають характерні індивідуальні особливості аромату та смаку, а головне – ступінь якості того або іншого готового чаю у порівнянні з іншим чаєм того ж різновиду.

Розсипні чаї, або як їх називають в торговельній практиці, байхові, отримали свою назву від китайського "бай хоа", що означає «білі вії». Китайці називали так один з компонентів розсипного чаю-типси, тобто ледь розпуклі бруньки, що надають чаю витонченого аромату і смаку. Чим більший відсоток типсів у чаї, тим вищий його і сорт, тим він більш ароматніший, смачніший та цінніший. Російські купці, які не знали китайської мови, використали "бай хоа" для позначення усіх розсипних чаїв і стали називати їх байховими. Байхові чаї – це маса окремих не зв'язаних між собою чаїнок, розфасованих в закриту (металеву або паперову) упаковку в найрізноманітнішій кількості, залежно від прийнятих в тій або іншій країні стандартів.

В результаті сухого сортування чорний байховий чай за розмірністю чаїнок поділяють на листковий (крупний) і ламаний (дрібний).

Листковий чай за родом листу у свою чергу поділяють на листковий перший (Л-1), одержаний із бруньки і першюго листка флеші, листковий другий (Л-2) – із другого листка й листковий третій(Л-3) – із третього листка флеші. Найбільш висока якість у Л-1, що складається з найніжніших, добре скручених листків і значної кількості так званого золотавого типсу – верхівкових бруньок паростка, які не розпустилися. Чай Л-2 відрізняється більш крупними, хоча й однорідними за кольором і розміром чаїнками, відсутністю або малим вмістом типсів, наявністю слабоскручених чаїнок (до 10 %), достатньо високою якістю. Чай Л-3 має середню якість, включає значну кількість товстих і грубих чаїнок і до 20 % недостатньо скручених.

Ламаний чай за родом листу поділяють на дрібний перший (МІ) – найбільш ніжний вид ламаних чаїв, що містить значну кількість золотавого типсу і добре скручених чаїнок природної величини (неламаних), дрібний другий (М-2) – який не має золотавого типсу, із більш великими, однорідними за кольором і зовнішнім виглядом (збирання) чаїнок, із яких 15% можуть бути недостатньо скрученими, і дрібний третій (М-3) – в основному складається з розламаного грубого листя і часточок стебел ("паличок") сіруватого кольору, у ньому допускається 25% недостатньо скручених чаїнок.

До дрібних чаїв відносять також крихти (Кр.) і висівки (Вис). У загальному обсязі продукції висівки становлять 15-17%, використо­вують їх для приготування чорного плиткового чаю.У дрібному чаї не повинно бути домішок листкового і навпаки. У чаях М-1, М-2 і М-3 вміст дрібних висівок і крихт не повинно перевищувати 2%, а в листкових чаях крихти і дрібні – відсутні.

Листкові чаї, маючи значно ніжніший аромат і приємний смак, поступаються ламаним за інтенсивністю забарвлення.[11]

Наведені вище назви за родом листу поширюються тільки на чаї, що виготовлені в СНД. У міжнародній торгівлі чай за родом листу має такі назви:

Листковий чай:

- листковий перший (Л-1) - Orange Pekoe (О. P.) – другі листки,щo дають апельсиновий колір;

- листковий другий (Л-2) – Pekoe (P.) – що містить|утримує| товсті, жорсткі, не дуже|занадто| скручені листя;

- листковий третій (Л-3) – Pekoe Souchong (P. S.) – чай, що містить|утримує| найбільш крупні частини|частки| листя.

Дрібний чай:

- дрібний перший (М-1) – Broken Orange Pekoe (В. О. Р.)- чай із|із| значним домішком|нечистотою| листових ниро,головний серед ламаного чаю;

- дрібний другий (М-2) – Broken Pekoe (В. P) – чай, що містить|утримує| багато листових прожилків;

- дрібний третій (М-3) – Broken Pekoe Souchong (В. P. S.) – чай, що містить|утримує| найбільш крупні частини|частки| листя, звиті кульками;

- висівки (Вис.) – Fanings (Fngs.) – порошковий чай із|із| старого листя;

- крихти (Кр.) – Dust(D.) – найбільш подрібнений чай, застосовується для пакетування.

Грузинський, Азербайджанський і Краснодарський нерозфасо-ваний чорний чай за якістю поділяють на такі фабричні сорти: букет; вищий сорт І і II категорій; 1-й сорт; 2-й сорт I, II і III категорій; 3-й сорт; крихти.

Імпортний чорний байховий чай за якістю поділяють на п'ять груп:

- високий - High;

- хороший середній - Good medium;

- середній - Medium;

- нижче середній - Low medium;

- низький - Common.[12]

В основному чорні байхові чаї поділяються за розміром чаїнок на листкові (крупні) і ламані (середні) або брокен та дрібні (висівки та крихти). У нашій торгівлі прийнято поділяти чай лише на крупний та дрібний, причому під дрібним чаєм розуміють середні чаї. Крім того, крупні та середні чаї поділяють за родом листу, тобто за його якісними показниками, що залежать від сировини та фабричної обробки, на декілька видів. Так, чорні листкові чаї поділяються на чотири види: Флауєрі Пеко (FP), Оранж Пеко (ОР), Пеко (Р), Пеко Сушонг (PS). Середні ламані чаї також мають чотири види: Броке Оранж Пеко(ВОР), Брокен Пеко (BP), Брокен Пеко Сушонг (BPS) і Пеко Даст(РD). Дрібні чаї поділяють на Фансинг (Fngs) висівки і Даст(D). Всі ці позначки, хоча і дрібним шрифтом, повинні бути присутні на етикетках і упаковці імпортних чаїв.

Також існують позначки характеризуючі якість чаю,які зустрічаються на упаковці у вигляді буквенних позначок:

"Т" (tip| - «кінчик») – чай вищої якості, отриманий|одержувати| з|із| листових нирок, що не розпустилися, або з|із| великою кількістю їх добавок;

"F" (flowery|) – квітковий чай, що містить|утримує| молоді пагони чаю;

"F" (fannings|) – дрібний|мілкий| роздроблений відсів|відсівання| листя різаного чаю або пригото-ваного традиційним способом, такого, що дає міцний, сильно забарвлений|пофарбований| напій;

"О" (orange|) – пов'язують з голландським королівським прізвищем Оранських - чай з|із| другого листя на гілці|гілці|;

"В" (broken|) – так званий чай з|із| ламаного або різаного листя, дає міцний настій;

"G" (golden|) – першосортний чай із|із| золотистим настоєм;

"Р" (pekoe|) – чай з|із| коротшого і грубішого листя, найдешевший з|із| марочного чаю;

"S" (souchong|) – чай, що містить|утримує| найбільш грубі частини|частки| листя, не дуже добре скручені, дає слабкий|слабий| настій; так само позначаються|значать| суміші чаю кращих сортів|гатунків| (special|).[13]

Зелений чай у СНД виробляють тільки в Грузії, а споживають в основному республіках Середньої Азії як тонізуючий і освіжаючий напій.

За родом листу зелений байховий чай буває таких видів: Л-1, Л-2, Л-З, М-2,М-3, висівки і крихти. У зеленому чаї відсутня фракція М-1 (яка найцінніша в чорному чаї), оскільки в процесі скручування пропареного листу від паростка майже не відокремлюється перший листок із брунькою. Зелений чай М-3 випускають у дуже малі кількості.

Зелений чай може мати вид: слабозакрученого, натурального-закрученого майже без зкручювання листя,сильнозакручених по поперечній вісі листя.Звичайно це чай який, який маркують як Gunpowder – «порох» чи «пушечний порох». В Китаї подібні чаї називають перлинами.

За якістю зелений байховий чай на фабриках первинної переробки поділяють на сорти: букер грузії, вищий, 1, 2 і 3-й.

Жовтий чай отримав свою назву із-за жовтого відтінку заварки. Цей колір не є натуральним. Його отримують за допомогою особливої технології. Із-за дивного кольору багатьом здається, що чай зіпсувався, тому п'ють його тільки гурмани. Цей чай дуже рідкісний і дорогий. Йому властива кислинка, схожа із смаком незрілого финика. Іноді після вживання такого чаю виникає відчуття сухості в роті.

Червоний чай– це невелика, але цілком особлива група чаїв, що відрізняється специфічними смаковими та ароматичними властивостями, у зв'язку з чим червоні чаї вважаються найбільш ароматичними чаями у світі.

Оолонги (так їх називають в міжнародній торгівлі) поєднують в собі, з одного боку, деякі властивості чорних, з іншого – зелених чаїв. Розварену чаїнку оолонгів дуже легко відрізнити за її своєрідним забарвленням: краї листу, які піддалися ферментації, за кольором нагадують чорний чай, тоді як інша частина листу, не охоплена процесом ферментації, має всі ознаки зеленого чаю.[11]

 

Товарознавча експертиза чаю

Чай приймають партіями за ГОСТ 1936-85. Партією вважають сукупність одиниць з чаєм однієї або декількох марок – для нефасованого чаю; одного сорту, однієї дати виготовлення і в однорідній упаковці – для фасованого чаю, оформлену одним документом про якість. Середньою пробою вважають відповідним чином відібрану частину партії, зовнішні ознаки якої характеризують всю партію.

Для проведення товарознавчої експертизи продукції для підприємства, споживача або інспекції застосовують нормальний контроль. У разі розбіжностей в оцінці якості застосовують посилений контроль.

Відбір проб для визначення якості упаковки і маркування транспортної тари відбирається випадковим чином вибірка, обсяг якої зазначено в таблиці 1.2.

Таблиця 1.2 - Відбір проб для визначення якості упаковки і маркування транспортної тари.

Кількість одиниць транспортної тари партії, шт.	Обєм вибірки	Приймальне число	Браковане число
До 15 включно

 

Партію приймають, якщо кількість дефектної транспортної тари у вибірці менше приймального числа або дорівнює йому. Якщо кількість дефектної транспортної тари у вибірці дорівнює бракувальному числа або більше його, то партію бракують.

Для перевірки органолептичних та фізико-хімічних показників якості продукції повинна бути відібрана випадковим чином вибірка, обсяг якої зазначений в таблиці 1.3[15].

Таблиця 1.3 – Відбір проб для контролю органолептичних та фізико-хімічних показників.

Кіліькість одиниць транспортної тари у партії чи споживчої тари в одиниці транспортної тари, шт.	Обєм вибірки	Приймальне число	Браковане число
До 15 включно	3/6	0/1	2/2
16 - 25	3/6	0/1	2/2

Продовження таблиці 1.3

Кіліькість одиниць транспортної тари у партії чи споживчої тари в одиниці транспортної тари, шт.	Обєм вибірки	Приймальне число	Браковане число
26 - 50	3/6	0/1	2/2
51 -90	3/6	0/1	2/2
91 -150	5/10	0/3	3/4
151 - 280	8/16	1/4	4/5
281 - 500	8/16	1/4	4/5
501 - 1200	13/26	2/6	5/7

 

Примітка. У чисельнику - нормальний, в знаменнику – посилений.

Відбір проб фасованого байхового чаю виконують наступним чином. З різних місць кожного розкритого ящика відбирають однакову кількість паку­вальних одиниць. Але не менш двох, вміст їх перемішують, з'єднують об'єд­нану пробу, скорочують 2 методом квартування та складають середню пробу масою нетто 1.3 кг.

Відбір проб плиточного чаю виконують наступним чином, з різних місць кожного розкритого ящика відбирають однакову кількість пляшок, але не менш двох, визволяють від пакувального матеріалу, підрублюють, ретель­но перемішують, складають об'єднують пробу, яку скорочують методом ква­ртування та складають середню пробу масою 1,3 кг.

Відбір проб зеленого чаю з різних місць кожного розкритого ящика відбирають по два зразки (цегли).

З відібраного чаю чотири зразки звільнюють від пакувального матеріа­лу. З середини трьох зразків випилюють по куску площею 6x7 см., з'єднують з четвертим, грубо підрублюють та складають середню пробу масою 2 кг.

Середні проби усіх видів чаю, крім зеленого цегляного, ділять на три рівні частини. Дві частини передають на аналіз, третю, призначену на випа­док розбіжності в оцінці якості між споживачем та виробником, складають у банку, запечатують та постачають етикеткою з вказаним необхідних реквізи­тів.

Для визначення якості цегляного чаю повністю використовують середню пробу, а на випадок розбіжності оцінці якості між споживачем та виробником використовують три зразки, що залишились.

При одержанні незадовільних результатів аналізів хоча б по одному показнику проводять повторні аналізи.[15]

Згідно ГОСТ 1939-90 повинні відповідати органолептичним, фізико-хімічним показникам зазначеним в таблиці 1.4 [14].

Таблиця 1.4 – Вимоги ГОСТ 1939-90

Найменування показника	Вимоги ГОСТу
«Букет»	вищий	перший	другий	третій
Аромат та смак	Повний букет, тонкий, ніжний армат, приємний з терпкістю смак	Ніжний аромат, приємний з терпкістю смак	Приємний аромат и достатньо терпкий смак	Слабкий аромат, недостатньо терпкий смак	Грубій аромат слабо відчюваємий смак
Настій	Прозорий, світло-зелений з жовтуватим відтінком	Прозорий, світло-зелений	Жовтий з червоним відтінком, недостатньо прозорий	Темно-жовтий с червоним відтінком, мутний
Колір розвареного листа	Однорідний, з зеленуватим відтінком	Недостатньо однорідний, з жовтуватим відтінком	Неоднорідний, з жовтуватим відтінком	Неоднорідний, темно-жовтий
Зовнішній вид чаю листового	Рівний, однорідний, добре скручений	Недостатньо рівний, скручений	Нерівний, недостатньо скручений	Нерівний, чаїнки погано скручені

 

Продовження таблиці 1.4