Небезпека — це обставини за яких матерія, поле, інформація чи їх поєднання набувають таких характеристик, що впливаючи на складну систему утруднюють чи унеможливлюють її функціонування та розвиток.

Види небезпек:

 

1. Потенційна - виникає при будь-якому можливому контакті з негативними якостями об'єктів чи суб'єктів ситуації.

2. Уявна є результатом перебільшення чи хибної оцінки негативних якостей ситуації, поведінки конкретних осіб, хибного тлумачення мовних повідомлень.

3. Провокована - виникає внаслідок прояву окремих особистісних негативних якостей людини (агресивність, грубість, жорстокість, пиха, гонор тощо) і відповідної реакції на них з боку інших осіб.

4. Реальна - це наслідок несприятливої динаміки ситуації з реальними факторами загрози життю та здоров'ю людини.

 

Прихована (потенційна) небезпека проявляється за певних, часто важкопередбачуваних умов і реалізується у формі надзвичайних ситуацій, захворювань чи травм людей.

 

Небезпеки є необхідною умовою еволюції людини і суспільства в цілому. Небезпека була і є рушійною силою природнього добору і сьогодні стає рушійною силою інтелектуального добору еволюції.

Досягнення високого рівня безпеки призводить до уповільнення чи припинення еволюційних процесів, що веде за собою деградацію та відмирання виду чи суспільної формації.

Надмірна кількість небезпек, що загрожують людині чи суспільству, на певному етапі переходять у нову якість, що характеризується значними катастрофічними наслідками.

Розвиток цивілізації створює все більшу кількість потенційних небезпек для людини. Якщо на початку розвитку людства основною рушійною силою був природній відбір з певною, притаманою йому кількістю небезпек, то в час технічної революції на перше місце виходять небезпеки, що з’явилися внаслідок діяльності людського розуму.

 

Таксономія небезпек — класифікація та систематизація явищ, процесів, інформації, об'єктів, які здатні завдати шкоди.

Небезпеки класифікують за:

b походженням; b сферою проявлення; b локалізацією; b шкодою; b наслідками;

b часом проявлення; b структурою; b характером дії на людину.

Ідентифікація небезпек — виявлення типу небезпеки та встановлення її характеристик, необхідних для розробки заходів щодо її усунення чи ліквідації наслідків.

Номенклатура небезпек - перелік назв, термінів, систематизованих за окремими ознаками.

 

Квантифікація небезпек - введення кількісних характеристик для оцінки ступеня (рівня) небезпеки. Найпоширенішою кількісною оцінкою небезпеки є ступінь ризику.

 

Кількісна оцінка небезпеки називається ризиком

Ризик — це відношення числа тих чи інших фактичних проявів небезпеки до їх можливого теоретичного числа за певний період часу.

 

Ризик — частота реалізації небезпеки.

Ризик є супутником будь-якої активної діяльності людини. Необхідно розрізняти правомірний, допустимий ризик, який є виправданим при багатьох видах діяльності, і неправомірний ризик.

 

 

 

Ризик в підприємництві — ступінь не­ви­­значеності результату управлінського рішення або господар­ської операції, віроггідність можливих втрат внаслідок настання ризикових подій.

Сутиість господарських ризиків та їх місце в підприємницьій діяльности

Створення підприємства та проведення його госпо­дар­сько-фінансової діяльності спрямовані на досягнення певних стратегічних цілей та тактичних завдань, які відображаються си­стемою цільових показників якісного та кількісного вимірюван­ня.­ Одним з найважливіших серед них є певні фінансові результа­ти діяльності

Визначаючи можливості досягнення запланованих або цільових результатів діяльності підприємства необхідно врахову­вати фактор ризику, який пов’язаний з його проведенням.

Під ризиком в підприємництві слід розуміти ступінь не­ви­­значеності результату управлінського рішення або господар­ської операції, віроггідність можливих втрат внаслідок настання ризикових подій.

Наявність фактору ризику обумовлена тим, що прийнят­тя рішень з окремих питань господарсько-фінансової діяльності підприємства, як правило, здійснюєтсья в умовах повної та дос­то­вірної інформації про основні фактори, що впливають на ії ефек­­­ти­­вність.

По відношенню до певного підприємства фактори, що обу­­­мовлюють невизначеність економічної поведінки підприємс­т­ва стратегічних та ресурсних можливостей, прийнято підрозділя­ти на зовнішні та внутрішні

Фактори зовнішнього характеру обумовлюють загаль­ну­­ ситуацію, в якій працює підприємство. До групи цих факто­рів входять:

1. Природно-географічні фактори, що обумовлюють віро­­­­­гід­­­ність виникнення стихійних лих, пожарів, аврій, коливань збору врожаїв сільськогосподарських рослин та поголів’я

сіль­­­ськогосподарських тварин, обсяги та структуру споживчого попиту на їжу, одяг та ін.

2. Демографічні фактори, що визначають обсяг та стате­во­­­-вікову структуру як трудових ресурсів підприємства, так і його споживачів - населення, а отже обсяги та структуру їх по­пи­­ту на товари та послуги.

3. Суспільно-політичні фак­тори, що обу­мов­люють харак­тер відносин влас­ності, за­кон та норми ве­дення гос­по­дарсь­кої діяльності підприємства, відношення держави до розвитку підпри­­ємства, форми та інструменти державного регулювання бізнесу (перелик та ставки податків та інших обов’язкових пла­тежів, правила проведення певних господарських операцій, поря­док ліцензування, квотування, дію інших регуляторів макро­еко­­­­­­номічних пропорцій). Фактори, що обу­мов­люює не­ви­зна­че­ність еко­номічної по­ведінки підприємства є

4. Мак­ро­еко­номічна сітуація в країні в цілому, яка ви­зна­чає стадію жит­те­вого циклу еко­номіки країни,інвестиційний клі­мат, темпи інфляції,мак­ро­еко­номічні про­порції між по­пи­том та про­по­зицією, спо­жи­ван­ням та на­гро­мад­жен­ням, нор­мою при­бут­ко­вості та тем­пами зро­стання різних сфер еко­но­мики та ін

5. Кон’юктура ринків, на яких пряцює підприємство, яка обумовлює сталість їх розвитку, ціни та обсяги купівлі-продажу ресурсів (товарів, послуг) ступень конкурентної боротьби та ії методи.

Фактори внутрішнього характеру пов’язани з можли­вими і неочікуваними в ресурсному потенціалі самого під­при­єм­ства: обсягами та ефективностю використання його тру­до­вих ре­сурсів, матеріально-технічних ресурсів, достатністю та ці­ною ка­питалу, що використовувається, та інші, а також неефкти­в­­­­­­ністю прийнятих дій та рішень щодо управління його діяльніс­тю

Прикладом прояву таких факторів є вихід з експлуатації обладнання підприємства, вимушений ремонт приміщень внаслі­док аварійних ситуацій, хвороба ключових працівників або їх не­сподіване звільнення з роботи при неможливості їх заміни нови­ми співробітниками, втрата частини власного капиталу … в зв’язку зі змінами у складі засновників (або власників) підпри­єм­­­­с­­­тва, неможливість пролонгації старих або отримання нових кредитів, помилкові управлінські рішення, що не дозволили от­римати бажаний результат та ін.

Проявом фактору ризику виступає настання певної ризикової події, яка ймовірно очікувалась на стадії прийняття управлінського рішення (початку господарської операції), але фактично прявила себе після його прийняття (в ході проведення господарської операції). Ризикова подія є результатом дії певно­го фактору, що обумовлює даний вид ризику.

Наслідком виникнення ризикової події є відхилення фак­ти­чних результатов господарської діяльності (операції) від ії цільо­­­вихочікуваних результатів, що призводить до фінансових втрат підриємства

Фінансові втрати підриємства, що виникають внаслідок ризикової події можуть бути пов’язани з:

¾ втратою окремих елементів майна підприемства

(ос­­­­­­­­­­­­но­­­в­­них фондів, інвестиційних вкладень, запасів товаро- мате­ріальних активів, вантажів та т. п.);

¾ неотриманих в очікуваних розмірах доходів, прибутку, грошових коштів або перевитрачання грошових коштів та певні цілі (проекти);

¾ втратою робочого часу або працездатності робітників під­­приемства, зніження продуктивності праці персоналу під­при­­емства;

¾ втратою іміджу підприемства або його ключових співро­бітників (у зв’язку зі звільненням або хворобою);

¾ втратою часу, інформації, технології та інших нематері­аль­­­них активів підприємства;

¾ майновою та фінансовою відповідальністю підприємства перед третїми особами, що виникли в результаті ризикової події.

Таким чином, виникнення ризикової події має для під­приємства суттєві наслідки, які обумовлюють не тільки поточний фінансовий результат, а й фінансове становлення підприемства в цілому, можливості та перспективи його подальшої діяльності.

 

Кла­сифікація та ха­рак­те­ри­стика ри­зиків, при­та­ман­них діяльності тор­го­вель­ного підприємства

 

У про­цесі про­ве­дення господарсько-фінансової діяльності під­приємство постійно стикається з вірогідністю виникнення різно­манітних ризикових подій, що обумовлює необхідність кла­сифі­ка­­­ції підприємницького ризику.

1. Залежно від характеру факторів що обумовлюють ри­зик виділяють:

¾ економічний ризик, виникнення якого обумовлено дією економічних факторів макро- та мікроекономічного характеру;

¾ політичний ризик, що виникає внаслідок різноманітних політичних подій, які негативно впливають на підприємницьку діяльність;

¾ соціальний ризик, пов’язаний з впливом громадських ру­хів та соціальних програм на умови прведення підприємницької діяльністі;

¾ ризики, обумовлені дією інших факторів (природно-геогра­­фічних, криміногенних та ін.)

2. Залежно від виду операцій, яким притаманний даний вид ризику, виділяють:

¾ операційний ризик, пов’язаний із здійсненням основної господарської діяльності підприємства (в торгівлі­ — закупкою та реалізацією товарів);

¾ фінансовий ризик, пов’язаний з проведенням операцій що­­­до формування та використання (розміщення) капиталу

п­­і­­д­­­­­­­­­­­­при­­ємства;

¾ інвестиційний ризик, який виникає в процесі здійсненняпідприємством інвестиційних проєктів та програм.

Кожен з зазначених видів ризику носить комплексний характер і при потребі може бути дезагрегований по окремих гос­подарських операціях (підвидах ризику).

3. Залежно від характеру та економічних наслідків ризи­кових подій прийнято розрізняти:

¾ чистий ризик, який може мати для підприємства тільки негативні наслідки у вигляді фінансових збитків;

¾ спекулятивний ризик, проявом якого для підприємства може бути як позитивний, так і негативний фінансовий резу­льтат. Цей вид ризику характерний для таких операцій під­приєм­ства, за якими в разі благоприємних обставин підприємство очі­кує отримати додатковий прибуток, свідомо йде на ризик для до­­­сягнення певних цілей. Якщо ж обставини складаються не так, як очікувалось, підприємство може понести певні фінансові збитки

Як правило спекулятивний ризик притаманний усім інноваціям підприємства (зміна асортименту чи профілю діяльності, відк­ри­т­­тя філії, зміна каналів товаропостачання, здійснення фінансової інвестиції та ін.).

4. Заллежно від характеру та місця виникнення ризикових подій ризики поділяють на систематичні (ринкові) та несистема-тичні (спеціфічні). Виникнення систематичного (ринкового) ри­зику пов’язано з глобальними змінами загальної макроеконо-мі­ч­ної та суспільно-політичної ситуації, що негативно впливають на діяльність усіх суб’єктів ринкових відносин. Фактором ризи-ку в цьому випадку виступає поглиблення загальноекономічної кризи або погіршення макроекономічної ситуації, глобальна змі-на по­лі­­­­тичного курсу та економічної політики держави, погір-шення кон’юнктури сегменту ринку, на якому працює під-приємство, зростання інфляції та інше.

Слід зауважити, що виникнення цього виду ризику та сту­­­­­пінь його прояву не є наслідком діяльності конкретного під­приємства, але останнє (підприємство) повинно в обов’язковому порядку враховувати систематичний ризик при обгрунтуванні своєї економічної поведінки.

Несистематичний (спеціфічний) ризик притаманий діяль­ності конкретного торговельного підприємства і обумовлений характером та обставинами її проведення. Він пов’язаний з не­кваліфікованим керівництвом данним підприємством, нераціо­нальною структурою його капіталу, помилками в проведенні ок­ремих господарських операцій та ін. Цей вид ризику підприєм­с­тво не тільки повинно враховувати у своїй діяльності, але і роз­робляти заходи щодо мінімізації його негативних наслідків.

5. Залежно від маштабів ризикових подій прийнято виді­ля­ти глобальний та локальний ризики.

Як видно з самих назв, крітерієм виділення цих груп ризи­ків служать маштаби ризикових подій. Ö Прояв глобального ри­зику приводить до маштабних економічних наслідків, які охоп­лю­­­­ють не одне підприємство, а галузь і навіть економіку країни чи регіону в цілому.

Локальні ризики обумовлюють відносно менші за розміра­ми економічні наслідки, що негативно впливають на діяльність одного підприємства або окремого напрямку його діяльності.

6. Залежно від терміну дії можна виділити постійні та тим­часові ризики.

Постійні ризики завжди супроводжують підприємницьку діяльність і обумовлені її природою. На конкретних етапах діяль­ності підприємства або при певних макро- та мікроекномічних змінах постійні ризики доповнюються тимчасовими ризиками, які мають місце тільки протягом певного часу або спеціфічні для даного макроекономічного моменту.

7. Залежно від характеру та систематичного прояву ризи­ку в діяльності конкретного підприємства треба розрізняти статистичні та нестатистичні ризики.

Статистичними прийнято називати таки види ризиків, які постійно обумовлюють певні збитки підприємству. Ризикові по­дії за цими видами ризиків носять не тількі ймовірний характер, а реально зафіксовані. Відносно їх розмірів та частоти виник­нен­ня можна зібрати статистичні данні, а отже і прогнозувати наслід­ки цих ризиків для даного підприємства.

Нестатистичними є ризики, які за певних об’єктивних та суб’єктивних обставин ще невиявили себе певними ризиковими подіями, але вірогідність їх виникнення існує об’єктивно. Так, якщо на підприємстві протягом досить певного часу не мали міс­ця збитки у процесі перевезення товарів або під час їх прода­жу це­ не може бути індікатором відсутності цих ризиків взагалі. Та­ка позитивна ситуація може мати випадковий характер або бути результатом певних управлінських дій керівництва контро­лю за цими ризиками для недопущення їх прояву.

8. Залежно від можливості управління ризиками з боку підприємства сукупність підприємниціких ризиків розділяють на ризики, якими можна икерувати (прогнозувати винекнення, розробляти та реалізовувати заходи щодо мінімізації наслідків) та ризики, що не піддаються управлінню збоку підприємства. До останньої групи належать такі види ризиків, які виникають стихійно, мають глобальний ризиковий характер і не залежать від діяльності підприємства.

Прикладом ризиків що не піддаються управлінню з боку підприємства є політичний, криміногенний та екологічний ризи­ки, серед економічних – ризик законодавчих змін, ризик макро­еко­­но­мічної кризи та подібні ризики, у разі виникнення яких під­приемство ні яким чином не може захістити свої інтереси.

9. Залежно від економічних наслідків ризикових подій, які обумовлені певним видом ризику, прийнято виділяти:

¾ Реальні або бухгалтерські ризики, за якими ризикові по­дії призводять до реальної втрати частини майна підприємства;

¾ Економічні ризики (або ризики прогаяної вигоди), наслідком виникнення яких є повне або часткове неотримання підприємством доходу (прибутку), який очікувався.

Так, ризик втрати товарно-матеріальних цінностей у процесі їх транспортування є реальними, оскількі призводить до втрати цінностей, які транспортуються. Внаслідок ризикової події під­­при­ємство втрачає частину обігових коштів, які були авансовані в дані товари.

Кредитний ризик, тобто ризик погіршення умов видачі кре­­­­­­дитів, відноситься до групи економічних ризиків, оскількі його наслідком для підприємства є збільшення витрат обертання

(по статті відсотки за кредит), і відповідно зменшення розмірів очікуваного прибутку.

Багато підприємницьких ризиків мають подвійний наслідок, тобто призводять як до бухгалтерських, так і до економічних втрат. Так, інвестиційний ризик може привести не тільки до не­по­­­­вернення суми інвестиційних ресурсів підприємства (бух­гал­тер­­ський наслідок), але і до неотримання доходу з ін­вести­­­­­­­­­­­­­ційної діяльності, який очікувався (економічний наслідок).

10. Залежно від розмірів втрат від ризикових подій виді­ля­ють такі групи ризику:

¾ допустимий, найгіршим наслідком якого є зменшення прибутку підприємства;

¾ критичний, наслідком виникнення якого є отримання збитків з поточної господарської діяльності;

¾ недопустимий, виникнення ризикових подій з якого при­зво­­­дить до втрати частини власного капиталу підприємства;

¾ катастрофічний, обсяги збитків в разі виникнення якого перевищують власні кошти підприємства, а отже можуть бути компенсовані лише за рахунок зовнішніх джерел (позик або від­шко­­­дування ризику зовнішніми страхувальниками).

Залежно від наслідків ризикових подій виділяють п’ять зон ризи­ку підприємницької діяльності, межами між якими є макси­­маль­ний обсяг втрат, до яких вони можуть привести.

 

I. Безризикова зона підприємства характеризується відсутністю втрат при проведенні комерційної діяльності з гарантією одер­ан­­­ня розрахункового прибутку. Коефіцієнт ризику в цій зоні дорівнює 0.

 

II. Зона допустимого ризику характеризується рівнем втрат, які не перевищують розміри чистого прибутку. Коефіцієнт ризику в межах від 0 до 25 %.

 

III. Зона критичного ризику характеризується рівнем втрат, які не перевищують розміри розрахункового прибутку.. Коефіцієнт ризику в цій зоні знаходиться межах від 25 до 50 %

 

IV. Зона недопустимого ризику. В межах цієї області можливі втрати,величина яких перевищують розміри розрахункового прибутку, але не перевищує загальної величини валового прибутку. Коефіцієнт ризику знаходиться межах від 50 до 75 %

 

V. Зона катастрофічного ризику. В межах цієї зони можливі втрати, які близькі до розміру власних засобів, тобто в цій зоні наступає повне банкрутство. Коефіцієнт ризику знаходиться в межах 75-100 %