Підприємство як основна ланка національної економіки

Підприємство як основна ланка національної економіки

Підприємці реалізуються, тобто відтворюються як суб'єкти економічного життя через таку організаційно-економічну ланку, як підприємство. Це заводи і фабрики, банки і універмаги, наукові та дослідні інститути і магазини, шахти і ферми, інші заклади, що є самостійними господарськими суб'єктами, які мають права юридичної особи і здійснюють виробничу, науково-дослідну і комерційну діяльність з метою одержання прибутку.

Термін «фірма», який недавно увійшов у наше життя, означає ім'я, під яким юридично повноправний господарюючий суб'єкт веде свої справи. Отже, підприємство і фірма є організаціями, що ведуть господарську діяльність і тому ми ці терміни вживатимемо як ідентичні. Підприємство як основний суб'єкт ринкової економіки має самостійний баланс, розрахунковий рахунок у банку, печатку з назвою фірми, товарний знак.

Як самостійна економічна одиниця підприємство, виходячи із своїх інтересів (одержання прибутків) і виробничих можливостей, визначає, як і для кого виробляти. У зв'язку з цим підприємство виконує такі функції:• організаційну; • відтворювальну; • соціальну.

Організаційна функція підприємства зводиться до забезпечення виробництва товарів і послуг, реалізації їх. Відтворювальна функція підприємства — це інвестування (спрямування) капіталу на розвиток, оновлення, розширення всіх його підрозділів. Соціальна функція підприємства полягає у задоволенні потреб споживачів у певних сферах.

Причини виникнення підприємств вчені пояснюють по-різному. К. Маркс, наприклад, пов'язував утворення фірм з розвитком кооперації та поділу праці, заснованих на системі машин. Наш сучасник, лауреат Нобелівської премії з економіки, професор Чиказького університету Р. Коуз вважає, що поява фірм зумовлена необхідністю трансакційних (ринкових) витрат.

Підприємства визначають ділову активність національної економіки. Вони є головними товаровиробниками, суб'єктами, які здійснюють розвиток виробництва, визначають його структуру. Від ефективності функціонування підприємства залежать економічний, науковий, технічний рівень розвитку країни, добробут усіх верств населення.

Підприємства класифікують також за сферою, видом господарської діяльності. Зумовлено це тим, що існує суспільний поділ праці, відповідно до якого утворюються підприємства сільськогосподарські, промислові, будівельні, транспортні, фінансові, торговельні, наукові, сфери обслуговування.

 

 

Раціональна структура підприємства

Побудова раціональної виробничої структури підприємства здійснюється в такому порядку:

· встановлюється число цехів, учасників підприємства, їхня потужність у розмірах, що забезпечують заданий випуск продукції:

· розраховуються площі для кожного цеху і складу, визначаються просторові розташування в генеральному плані підприємства:

· плануються всі транспортні зв'язки усередині підприємства, необхідні комунікації:

· намічаються найкоротші маршрути пересування предметів праці.

У процесі формування виробничої структури необхідно враховувати чинники як зовнішнього, так і внутрішнього впливу, що створюють умови побудови раціональних структур. До зовнішніх чинників відносять економічні, правові, науково-технічні, соціально-культурні, екологічні. До внутрішніх – цілі та стратегії розвитку підприємства, ресурсні обмеження, специфіку продукції та технології її виготовлення, чисельність персоналу, потужність виробництва тощо.

 

Планування чисельності працівників підприємства

Чисельність працівників є найважливішим кількісним показником, що характеризує трудові ресурси підприємства. Вона вимірюється такими показниками, як облікова, явочна й середньо облікова чисельність працівників. Облікова чисельність (Чоб) - це показник чисельності працівників облікового складу на певне число або дату. Вона враховує чисельність усіх працівників підприємства, прийнятих на постійну, сезонну і тимчасову роботу відповідно до укладених трудових договорів, а також працюючих власників організації, які одержують заробітну плату (+у відпустках і т.д.) Явочна чисельність (Чя) характеризує кількість працівників облікового складу, які з'явилися на роботу в даний день, включаючи тих, що знаходяться у відрядженнях. Різниця між обліковою і явочною х-зує резерв (на заміну тих, хто не вийшов) Середньооблікова чисельність - чисельність працівників у середньому за певний період (місяць, квартал, з початку року, за рік). Визначається як сума середньомісячної чисельності, поділена на к-сть місяців.

Планування чисельності працівників є однією з найбільш важливих складових планування всієї діяльності організації. Головне завдання полягає в забезпеченні реалізації планів організації щодо елементів людського фактора: чисельності робітників, їхньої кваліфікації, продуктивності праці тощо. Недосконале планування чисельності працівників призводить до збільшення затрат і, зрештою, до втрати матеріальних ресурсів.

Для планування потреб у людських ресурсах використовуються різноманітні методи: 1) Екстраполяція — це найпростіший метод, суть якого полягає в перенесенні пропорцій поточних ситуацій у плани на майбутнє. 2)Метод скоригованої екстраполяції. Поряд із перенесенням пропорцій поточної ситуації він враховує і зміну інших факторів впливу Метод експертних оцінок базується на використанні висновків спеціалістів щодо прогнозу потреб організації в людських ресурсах. Метод комп'ютерного моделювання базується на розробці математичної моделі за основними параметрами ситуації, яка прогнозується на майбутнє. Нормативний — базується на принципі, при якому раціональний склад організації визначається розрахунком, відп овідно до характеру й складу робіт, за формулою Ч=Тд/(С*В), де Ч — чисельність персоналу; Тд — нормативна трудомісткість, людино-дні; С — визначений строк виконання робіт, робочі дні; В — середнє плановане виконання норм, відсотки. Метод дохідності базується на тому, що, ухвалюючи рішення про зростання виробництва, організація має встановити, чи не перевищують витрати, зумовлені використанням додаткової робочої сили, дохід від її використання.

 

Нормування оборотних коштів

Норми ОКП – мінімальний запас ОК для забезпечення безперебійного виробництва (виражається в грн., днях, % до обсягу випуску).

Норматив – грошовий вираз мінімальної вартості запасів товарно-матеріальних цінностей. Норми установлюються раз на кілька років, а норматив щорічно.

Нормуванню підлягають ОК у:

1)виробничих запасах (Нвз); 2)незавершеному виробництві(Ннв);

3)напівфабрикатах власного вир-ва(Ннф); 4)витратах майбутніх періодів(Нвмп); 5)залишках готової продукції(Нзгп).

Загальний норматив визначається сумою всіх нормативів: Нок=Нвз+Ннв+Ннф+Нвмп+Нзгп.

1. Нвз = Мд · Nзм, де Мд – середньодобове споживання матеріалів, а Nзм – норма запасів матеріалів.

Види виробничих запасів:

1) транспортний запас Нтз = Мд · Ттр, де Ттр – час транспортування.

2) підготовчий запас Нпідг = Мд · Тпідг, де Тпідг – час підготовки запасів на відправлення на вир-во.

3) поточний запас Нпот = Мд · , де Тпост – термін поставки.

4) страховий запас Нстр = Мд · ∆Т, де ∆Т – відхилення у поставках запасу від фактичного строку.

Максимальний виробничий запас Змакс = Мд (Ттр +Тпост +Тпідг+Тстр)

Середній запас Зс = Мд (Ттр+ +Тпідг+ Тстр)

Мінімальний запас З мін = Мд (Ттр+Тпідг+Тстр)

2. Ннв = ТПд · t в.ц · чвитр,

де ТПд – середньодобове виготовлення продукції за виробничою собівартістю(грн./день), t в.ц – тривалість виробничого циклу(дні), чвитр – частка витрат у незавершене вир-во в заг. виробничій собівартості продукції.

3. Нвмп = ВМПз+ВМПпп – ВМПпог, де ВМПз – залишки витрат майбутніх періодів на початку планового періоду, ВМПпп – ВМП, здійснені в плановому періоді, ВМПпог – ВМП, що були погашені за рахунок собівартості

4. Нзгп=ГПд · Nзгп, Де ГПд – середньодобовий випуск готової продукції, Nзгп – норма запасів готової продукції на складі.

Таким чином, відповідні види ефективності видокремлюються переважно за різноманітністю одержуваних результатів господарської діяльності підприємства. Вони мають ту особливість, що далеко не всі з них піддаються кількісному вимірюванню.

Підприємство як основна ланка національної економіки

Підприємці реалізуються, тобто відтворюються як суб'єкти економічного життя через таку організаційно-економічну ланку, як підприємство. Це заводи і фабрики, банки і універмаги, наукові та дослідні інститути і магазини, шахти і ферми, інші заклади, що є самостійними господарськими суб'єктами, які мають права юридичної особи і здійснюють виробничу, науково-дослідну і комерційну діяльність з метою одержання прибутку.

Термін «фірма», який недавно увійшов у наше життя, означає ім'я, під яким юридично повноправний господарюючий суб'єкт веде свої справи. Отже, підприємство і фірма є організаціями, що ведуть господарську діяльність і тому ми ці терміни вживатимемо як ідентичні. Підприємство як основний суб'єкт ринкової економіки має самостійний баланс, розрахунковий рахунок у банку, печатку з назвою фірми, товарний знак.

Як самостійна економічна одиниця підприємство, виходячи із своїх інтересів (одержання прибутків) і виробничих можливостей, визначає, як і для кого виробляти. У зв'язку з цим підприємство виконує такі функції:• організаційну; • відтворювальну; • соціальну.

Організаційна функція підприємства зводиться до забезпечення виробництва товарів і послуг, реалізації їх. Відтворювальна функція підприємства — це інвестування (спрямування) капіталу на розвиток, оновлення, розширення всіх його підрозділів. Соціальна функція підприємства полягає у задоволенні потреб споживачів у певних сферах.

Причини виникнення підприємств вчені пояснюють по-різному. К. Маркс, наприклад, пов'язував утворення фірм з розвитком кооперації та поділу праці, заснованих на системі машин. Наш сучасник, лауреат Нобелівської премії з економіки, професор Чиказького університету Р. Коуз вважає, що поява фірм зумовлена необхідністю трансакційних (ринкових) витрат.

Підприємства визначають ділову активність національної економіки. Вони є головними товаровиробниками, суб'єктами, які здійснюють розвиток виробництва, визначають його структуру. Від ефективності функціонування підприємства залежать економічний, науковий, технічний рівень розвитку країни, добробут усіх верств населення.

Підприємства класифікують також за сферою, видом господарської діяльності. Зумовлено це тим, що існує суспільний поділ праці, відповідно до якого утворюються підприємства сільськогосподарські, промислові, будівельні, транспортні, фінансові, торговельні, наукові, сфери обслуговування.