Семінарське заняття 2.3.2. Факт і артефакт в експерименті. Валідність експерименту 


Мы поможем в написании ваших работ!



ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Семінарське заняття 2.3.2. Факт і артефакт в експерименті. Валідність експерименту



Зміст практичного заняття

1. Тестова перевірка володіння інформацією з основних питань, винесених на практичне заняття (1 можлива оцінка).

2. Аналіз валідності психологічних експериментів (1 можлива оцінка).

Питання до практичного заняття

1. Поняття про валідність експерименту. Типологія валідності експерименту. Фактори, що загрожують валідності експерименту.

2. Поняття про факт та артефакт у експерименті. Контроль в експерименті як запобігання артефактам. Контроль суб’єктивних впливів. Контроль ефекту послідовності. Контроль константності умов. Контроль еквівалентності груп.

Завдання для самостійної роботи

1. Ознайомтесь зі змістом основних понять: валідність експерименту, зовнішня / внутрішня / операційна / конструктна / змістова валідність, факт / артефакт в експерименті, експериментальний контроль.

2. Опрацюйте літературу:

Дружинин В.Н. Процедура и основные характеристики психологического эксперимента // Дружинин В.Н. Экспериментальная психология. – СПб.: Питер, 2001. – С. 74-111. бібліотека кафедри соціальної та практичної психології
Готтсданкер Ф. Основы планирования эксперимента // Готтсданкер Ф. Основы психологического эксперимента: Учеб. пособие: Пер. с англ.– М.: Изд-во Моск. ун-та, 1982. – С. 31-66.
Горбунова В.В. Валідність експерименту. Факт і артефакт в експерименті // Горбунова В.В. Експериментальна психологія в схемах і таблицях. –– Житомир, 2006. – С. 46-50.
Гудвин Дж. Валидность экспериментальных исследований. Угроза для внутренней валидности // Исследование в психологии: методы и планирование. – СПб.: Питер, 2004. – С. 183-197. електронна бібліотека до курсу
Кэмпбелл Д. Виды валидности // Кэмпбелл Д. Модели экспериментов в социальной психологии и прикладных исследованиях. – СПб: Социально-психологический центр, 1996. – С. 39-48.
Гильбух Ю.З. Проблема валидности эксперимента в психологии // Психол. журн. – 1987. – Т.8. – №4. – С. 117-126. бібліотека ЖДУ (ч/з)
Хозиев В.Б. О валидности формирующего метода // Вопросы психологии. – №5, 2002. – С. 59-70.

Ліміт часу на виконання завдань для самостійної роботи

Ознайомлення зі змістом основних понять 1 година
Опрацювання літератури до заняття 4 години

Інструкція до заняття

Продумайте процедури забезпечення валідності експериментів спланованих вами на попередньому занятті(семінарське заняття 3.1.; завдання 1-5). Доведіть відсутність загроз внутрішній валідності.

Семінарське заняття 2.4.1. Експериментальні дослідження в загальній та віковій психології

Зміст практичного заняття

1. Тестова перевірка володіння інформацією з основних питань, винесених на практичне заняття (1 можлива оцінка).

2. Структурно-методологічний аналіз психологічних експериментів (1 можлива оцінка).

Питання до практичного заняття

1. Експериментальні дослідження в загальній психології та психофізіології. Етапи розвитку експерименту в психології та психофізіології. Особливості експериментальних досліджень в загальній психології та психофізіології

2. Експериментальні дослідження розвитку людини. Методи організації експериментальних досліджень розвитку людини. Форми прикладного дослідження в психології розвитку. Особливості експериментальних досліджень у віковій психології.

Завдання для самостійної роботи

1. Опрацюйте літературу:

Рубинштейн С.Л. Основы общей психологи. - СПб.: Питер, 2002. – 720 с. бібліотека кафедри соціальної та практичної психології
Хрестоматия по возрастной и педагогической психологии. / Под ред. И.И. Ильясова, В.Я. Ляудис. – М.: Изд-во МГУ, 1980. – 292с.
Хрестоматия по общей психологии. Психология мышления. / Под ред. Ю.Б. Гиппенрейтер и В.В. Петухова. – М.: Изд-во МГУ, 1981. – 400 с.
Хрестоматия по общей психологии: Психология памяти. / Под ред. Ю.Б. Гиппенрейтер и В.Я. Романова. – М.: Изд-во МГУ, 1979. – 278 с.
Хрестоматия по ощущению и восприятию. / Под ред. Ю.Б. Гиппенрейтер и М.Б. Михалевской. – М.: Изд-во МГУ, 1975. – 400 с.
Миллер С. Психология развития: Методы исследования.. – СПб.: Питер, 2002. – 464 с.
Горбунова В.В. Галузеві експерименти в психології // Горбунова В.В. Експериментальна психологія в схемах і таблицях. –– Житомир, 2006. – С. 51-57

Ліміт часу на виконання завдань для самостійної роботи

Опрацювання літератури до заняття 5 годин

Інструкція до заняття

Проаналізуйте експеримент. Вкажіть залежну та незалежну змінні (рівні прояву НЗ); опишіть процедури контролю валідності. Запропонуйте додаткові процедури контролю.

Завдання 1. С.І. Гальперін та А.Е. Татарський описують експерименти Л. Андрєєва, які ставили на меті вивчення ролі різних відділів внутрішнього вуха собак у слуховому сприйманні. У піддослідної собаки попередньо вироблялись умовні харчові рефлекси на чисті тони (від 50 гц та вище до верхньої межі слуху 14000-26000 гц) та інші шуми, зокрема звук метроному. Після чого проводилася операція з повного руйнування завитка одного вуха. В результаті порушується сприйняття локалізації звуку, хоча його гострота, а також харчові умовні рефлекси не змінюються. Далі поступово руйнують кортієв орган на іншій стороні. Внаслідок такої операції спостерігається повна глухота в перші 2-3 дні. Слух частково відновлюється протягом 2-3 місяців, однак стає неможливим сприймання окремих тонів. Якщо кортієв орган ушкоджено ближче до верхівки завитка – випадають тони з низькою частотою, якщо ушкодження локалізовано ближче до основи – випадають високі тони. Шумові ж подразники зберігають здатність викликати умовні рефлекси незалежно від місця ушкодження завитка.

Завдання 2. Д. Ли та Е. Аронсон досліджували особливості відчуття руху та почуття рівноваги у дітей віком 14-16 місяців. В експерименті взяли участь сім малюків, з трьома з яких експеримент було припинено з причини сильного стресу. Діти по черзі поміщалися у спеціальний апарат – кімнату з рухомою стелею та стінами. Дослідники припускали, що рух кімнати вперед (на дитину) або назад (від дитини) викличе “оптичний ефект руху” і дитина буде сприймати простір як у ситуації, коли вона рухає головою (рухається) вперед або назад. В результаті, якщо кімната рухатиметься на дитину або від неї, – то вона нахилиться або впаде вперед чи назад відповідно. Кожна дитина брала участь у серії з 20-ти впливів (змін простору). Кожен наступний вплив був протилежним попередньому: вперед-назад / назад-вперед. Для двох дітей серія починалася з руху кімнати вперед, для двох інших – назад. Втрата рівноваги дітьми у прогнозованому напрямку реєструвалася у 82% випадків. Було виділено три види втрати рівноваги: качання (26% спроб); хитання (23% проб) та падіння (33% проб).

Завдання 3. Д. Спелт був одним із перших, хто спробував виробити умовний рефлекс у плода, який знаходиться в утробі матері. Дослідник вивчав реакції 16-ти плодів (від 7 до 9 місяців внутрішньоутробного життя). В пілотажному дослідженні було з’ясовано, що плоди реагували на різкі голосні звуки рухами та поштовхами. Для реєстрації рухів плода використовувався чутливий барабанчик, що кріпився до живота матері: мінімальні рухи викликали постукування. У якості безумовного стимулу (БС) застосовувався різкий голосний звук брязкальця, в якості умовного стимулу (УС) – вібротактильне подразнення (ритмічне постукування по животу матерів). Паралельно досліджувалися реакції плодів (16 плодів з ідентичними характеристиками) на окреме вібротактильне подразнення. Також у експерименті брали участь невагітні жінки та жінки на ранніх стадіях вагітності (3-5 місяців внутрішньоутробного розвитку плода), у яких, однак, не було зареєстровано реакцій, які б викликали постукування барабанчика. У результаті експерименту було встановлено, що 15-ти парних подразнень (БС+УС) достатньо для того, щоб плід почав рухатись у відповідь лише на одне тактильне подразнення (УС). Ці реакції тривали від 5 до 18 днів після завершення експерименту.

Завдання 4. Д. Фланер та Р. Кернс досліджували емоційні реакції дитини у відповідь на нетривалу розлуку з матір’ю. Дослідників цікавив такий факт: чи плаче дитина тому, що від неї йде мати, чи такі самі реакції будуть виникати і коли від неї піде інша людина, з якою дитина провела певний час. В експерименті взяли участь 30 дітей: 15 – віком до 12 місяців і 15 – віком 12-14 місяців. Експериментальна ситуація полягала у тому, що в кімнаті поряд із дитиною одночасно знаходились мати та асистентка дослідника. Жінки залишали приміщення по одній і були відсутні по 60 с. Для різних дітей застосовувалися різні варіанти чергування умов: мати залишає кімнату (М) – асистентка залишає кімнату (А): АМАМ, АММА, МААМ, МАМА. Поведінка дитини записувалася на плівку. Інтенсивність та тривалість плачу оцінювалася експертами за 12-бальною шкалою. Експерти не знали хто мати чи асистентка в кожному конкретному випадку залишають кімнату. Жодного разу дитина не залишалася одна в кімнаті для того, щоб проконтролювати той факт, що реакції дитини пов’язані саме з тим, що хтось облишає кімнату, а не з тим, що вона залишається сама. Результати дослідження показали, що істотні відмінності в реакціях на розлуку з матір’ю чи іншою людиною відсутні у дітей до 12 місяців, тоді як діти 12-14 місяців гостріше реагують (оцінка 11,67) на відсутність матері, ніж на відсутність іншої людини (оцінка 8,27).



Поделиться:


Последнее изменение этой страницы: 2017-02-21; просмотров: 309; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 44.193.80.126 (0.005 с.)