Загальна характеристика основних засобів. Види вартісної оцінки основних засобів.

Основні засоби – це матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання в процесі виробництва або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-правових дій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких становить більше одного року.

Характерною особливістю засобів праці є те, що вони не мають тієї загальної взаємозамінюваності, яка характерна, наприклад, для потенційної робочої сили. Тому ефективність їх різна по галузях, підприємствах, окремих видах.Основні засоби в Україні можна згрупувати:А) за функціональним призначенням:1) виробничі – основні засоби, що безпосередньо беруть участь у виробничому процесі або сприяють його здійсненню (будови, споруди, силові машини та обладнання, робочі машини та обладнання), що діють у сфері матеріального виробництва;2) невиробничі основні засоби, що не беруть безпосередньої або побічної участі у процесі виробництва і призначені в основному для обслуговування комунальних і культурно-побутових потреб трудящих;3) будови, споруди, обладнання, які використовуються у невиробничій сфері.Б) за галузевою ознакою основні засоби поділяються на: промислові, будівельні, сільськогосподарські, транспортні, зв’язку.За використанням основні засоби поділяють на діючі (усі основні засоби, що використовуються у господарстві), недіючі (ті, що не використовуються у даний період часу у зв’язку з тимчасовою консервацією підприємств або окремих цехів), запасні (різне устаткування, що знаходиться в резерві й призначені для зміни об’єктів основних засобів, що вибули або ремонтуються).Істотне значення в обліку основних засобів має розподіл їх за ознакою належності на власні й орендовані. Власні засоби можуть складатися із статутного (пайового, акціонерного) капіталу, додаткового капіталу з відповідних джерел на розширення роботи підприємства, власних прибутків, цільового фінансування і цільових надходжень. Орендовані основні засоби показуються у балансі орендодавця, тим самим виключається можливість подвійного обліку одних і тих самих засобів.Залежно від характеру, стану основних засобів, часу оцінки розрізняють такі види вартості:1)первісна вартість; 2)переоцінена вартість; 3)залишкова вартість; 4)вартість, яка амортизується;5)ліквідаційна вартість. Первісна вартість – фактична собівартість необоротних активів у сумі грошових коштів або справедливої вартості інших активів, сплачених, витрачених для придбання необоротних активів.Переоцінена вартість – вартість необоротних активів після їх переоцінки.Залишкова вартість – різниця між первісною (переоціненою) вартістю та сумою зносу основних засобів.Справедлива вартість – ринкова вартість, визначена шляхом експертної оцінки, яку, як правило, визначають професійні оцінювачі.Вартість, яка амортизується – первісна або переоцінена вартість необоротних активів за вирахуванням їх ліквідаційної вартості.Ліквідаційна вартість – сума коштів або вартість інших активів, яку підприємство очікує отримати від реалізації (ліквідації) необоротних активів після закінчення строку їх використання (експлуатації), за вирахуванням витрат, пов’язаних з продажем (ліквідацією).

 

27.1 Фізичне і моральне зношення. Амортизація основних засобів. Зношування основного капіталу буває фізичним і моральним.Фізичне зношування — поступова втрата основним капіталом своєї споживної вартості, а водночас і частини вартості.Моральне зношування - втрата основним капіталом своєї вартості, яка не переноситься на вартість створюваного продукту.Категорія "моральне зношування" введена в науковий обіг приблизно два століття тому. Моральне зношування може бути двох видів: 1) на основі зростання продуктивності праці відбувається здешевлення елементів основного капіталу; 2) пов'язане з появою нових, більш досконалих засобів праці, використання яких призводить до певного здешевлення товарів, що виготовляються за допомогою цих засобів праці. Амортизація - це процес поступового перенесення вартості основних виробничих засобів і нематеріальних активів з урахуванням витрат на їх придбання, виготовлення або поліпшення згідно з нормами амортизаційних відрахувань, установленими законодавчими актами. Амортизаційні відрахування включаються до складу валових витрат, що беруться для обчислення оподатковуваного прибутку.За рахунок амортизаційних відрахувань фінансуються витрати:· на придбання основних засобів та нематеріальних активів для власного виробничого використання, у тім числі на самостійне виготовлення основних засобів для власних виробничих потреб (включно з витратами на виплату заробітної плати працівникам, які були зайняті на виготовленні таких основних засобів);· на здійснення всіх видів ремонту, реконструкції, модернізації та інших способів поліпшення основних засобів;· витрати на придбання основних засобів або нематеріальних активів з метою їх наступної реалізації іншим підприємствам чи використання таких основних засобів у виробництві інших основних засобів, призначених для такої реалізації;· кошти та витрати на утримання основних засобів, що перебувають на консервації. Розмір амортизаційних відрахувань залежить від балансової вартості основних засобів і норм таких відрахувань, а також від методів їх нарахування.Підприємства мають право самостійно застосовувати метод прискореної амортизації. Завдяки прискореній амортизації зменшуються втрати від морального старіння основних виробничих засобів.Сутність прискореного методу нарахування амортизації полягає в тім, що без скорочення встановлених нормативних строків служби основних засобів підприємствам дозволяється протягом двох років проводити амортизаційні відрахування в підвищених розмірах, але з відповідним зниженням їх у наступні роки. 27.2. Віртуальні підприємства, переваги і недоліки їх діяльності.

Віртуальне підприємство — це мережева, комп'ютерно-опосередкована організаційна структура, що складається з неоднорідних взаємодіючих агентів, розташованих в різних місцях. Ці агенти розробляють сумісний проект, знаходячись між собою у відносинах партнерства, кооперації, співпраці, координації.

Таким чином, створення віртуального підприємства пов'язано з інтелектуальним моделюванням взаємодії складних, неоднорідних, віддалених один від одного агентів.

Основні характеристики вірт. п-ва:1)відкрита розподілена структура;2)гнучкість;3)пріоритет горизонтальних зв'язків;4)автономність і вузька спеціалізація членів мережі;5)високий статус інформаційних і кадрових засобів інтеграції.Ключовою перевагою віртуальних форм є можливість вибирати і використовувати найкращі ресурси, знання і здібності з найменшими витратами часу. З цієї переваги, а також мережоподібного характеру віртуальної організації випливають основні конкурентні переваги віртуальних підприємств:1)швидкість виконання ринкового замовлення;2)можливість зниження сукупних витрат; 3)можливість повнішого задоволення потреб замовника;4)можливість гнучкої адаптації до змін навколишнього середовища;5)можливість знизити бар'єри виходу на нові ринки.Поряд із переліченими щойно перевагами віртуальні підприємства мають і недоліки: 1)надмірна економічна залежність від партнерів, що пов'язано з вузькою спеціалізацією членів мережі;2)практична відсутність соціальної і матеріальної підтримки своїх партнерів внаслідок відмови від класичних довгострокових договірних форм і звичайних трудових відносин;3)небезпека надмірного ускладнення, що випливає, зокрема, з різнорідності членів підприємства, неясності стосовно членства в ній, відкритості мереж, динаміки самоорганізації, невизначеності в плануванні для членів віртуального підприємства.

 

 

28.1. Показники стану та ефективності використання основних засобів Ефективність використання основних фондів характеризується рядом показників, які поділяються на загальні і часткові. Загальні: 1)Фондовіддача: Q – обсяг продукції підприємства за рік;Ф – середньорічна вартість основних фондів підприємства. 2)Фондомісткість: 3)Фондоозброєність: П – середньоспискова чисельність промислово-виробничого персоналу підприємства. 4)Інтегральний показник зміни ефективності використання основних фондів: Ірф– індекс зміни прибутковості основних фондів за аналітичний період;Іфв– індекс зміни фондовіддачі основних фондів за аналітичний період. Часткові: 1)коефіцієнт екстенсивного використання обладнання: Фд, Фнор– дійсний і номінальний фонд часу роботи обладнання за певний період;Фк– календарний фонд часу;В, П – вихідні і святкові дні;Тзм– тривалість зміни;Сзм– кількість змін роботи обладнання на добу. 2)коефіцієнт інтенсивного використання обладнання: або tфакт– фактично використаний час на виготовлення одиниці продукції;tнорм– технічно обґрунтована норма часу на одиницю продукції;Пфакт– фактична продуктивність обладнання;Пнорм– нормативна продуктивність обладнання. 3)коефіцієнт інтегрального використання основних фондів: 4)коефіцієнт змінності роботи обладнання: або Ксм– кількість відпрацьованих станко-змін;Кдн– кількість відпрацьованих станко-днів;ФД– дійсний фонд часу роботи всього обладнання;ФД1– дійсний фонд часу роботи всього обладнання під час однозмінної роботи. 28.2. Ефективність як економічна категорія. Види та класифікація ефективності господарської діяльності.

Ефективність — це економічна категорія, що відображає співвідношення між одержаними результатами і витраченими на їх досягнення ресурсами, причому при вимірюванні ефективності ресурси можуть бути представлені або в певному обсязі за їх первісною (переоціненою) вартістю (застосовувані ресурси), або частиною їх вартості у формі виробничих витрат (виробничо спожиті ресурси). Якщо при цьому врахувати, що результати виробництва не лише є різноманітними, але й можуть бути представлені в різних формах: вартісній, натуральній, соціальній, то стає очевидною необхідність в ідентифікації категорії ефективності відповідно до тих аспектів діяльності підприємства, які важливо проаналізувати й оцінити.

Враховуючи специфіку сільськогосподарського виробництва, доцільно розрізняти такі види ефективності: технологічну, економічну і соціальну.

Технологічна ефективність — це результат взаємодії факторів виробництва, що характеризує досягнуту продуктивність живих організмів, які використовуються в сільському господарстві як засоби виробництва. В рослинництві показниками технологічної ефективності є врожайність культур з одиниці посівної площі та основні параметри якості рослинницької продукції (вміст цукру в цукрових буряках, олії — в насінні соняшнику, білка — в зерні тощо).

Економічна ефективність — це таке співвідношення між ресурсами і результатами виробництва, за якого отримують вартісні показники ефективності виробництва. При цьому можливі три варіанти вказаного співвідношення: 1) ресурси і результати виражені у вартісній формі; 2) ресурси — у вартісній, а результати — у натуральній формі; 3) ресурси — у натуральній, а результати — у вартісній формі. Вимірювальну систему економічної ефективності сільськогосподарського виробництва доцільно будувати таким чином, щоб вона була здатна повністю розкривати дві взаємопов’язані і взаємодоповнюючі результативні сторони діяльності аграрних підприємств — раціональність використання ними землі через показники загального ефекту, приведені до одиниці площі сільськогосподарських угідь, і економічність виробництва, показники якої розкривали б, якою ціною одержано цей ефект.

Соціальна ефективність — поняття, що відображає поліпшення соціальних умов життя людей (покращення умов праці і побуту, поліпшення зовнішнього довкілля, підвищення рівня зайнятості і безпеки життя людей, скорочення тривалості робочого тижня без зменшення заробітної плати, ліквідація важкої фізичної праці тощо). Соціальна ефективність є, по суті, похідною від економічної ефективності. Вона, за однакових інших умов, буде тим вищою, чим вищого рівня економічної ефективності досягнуто. Соціальна ефективність не завжди може бути кількісно визначена.