Тема. Трудові ресурси підприємства 


Мы поможем в написании ваших работ!



ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Тема. Трудові ресурси підприємства



Класифікація і структура персоналу, оцінка трудового потенціалу підприємства. Розрахунок чисельності окремих категорій робітників, працівників управління, спеціалістів та службовців. Оптимізація структури і чисельності.

Кадрова політика. Методи оцінки та підбору працівників. Політика працевлаштування та сприяння зайнятості.

Продуктивність праці, методи розрахунку продуктивності праці. Резерви зростання продуктивності праці.

Методичні рекомендації

Персонал підприємства – це сукупність постійних праців­ників, що отримали необхідну професійну підготовку та мають досвід практичної діяльності. Персонал підприємства розподіляють на дві групи – промислово-виробничий і непро­мис­лово-виробничий. До промислово-виробничого персоналу відносять всіх працівників, зайнятих у виробництві та його безпосередньому обслуговуванні. До непромислового персо­налу входять працівники структур, які не зв’язані безпо­се­редньо з процесами промислового виробництва – житлово-ко­мунального господарства, дитячих садків, амбулаторій, тощо.

У відповідності з характером виконуваних функцій пе­рсонал підприємств поділяють на чотири категорії: керівники, спеціалісти, службовці, робітники.

Для оцінки і управління персоналом використовують такі показники: плинність персоналу, стабільність персоналу, рі­вень дисципліни (неявок на роботу), співвідношення чи­сельності окремих категорій працівників.

Рівень продуктивності праці визначається кількістю про­дукції (обсягом робіт чи послуг), що виробляється одним працівником за одиницю робочого часу (годину, зміну, добу, місяць, квартал, рік) або кількістю робочого часу, що вит­рачається на виробництво одиниці продукції (виконання ро­боти чи послуги).

Прямим показником продуктивності праці є виробіток, а оберненим – трудомісткість. Виділяють вартісні, натуральні і трудові показники виробітку.

До чинників зростання продуктивності праці відносять: структурні зрушення у виробництві; підвищення технічного рівня виробництва; вдосконалення управління, організації ви­робництва та праці; збільшення обсягів виробництва; вве­дення та освоєння нових виробничих об’єктів.

Література: 10, С. 74-95, 369-374; 12, С. 10-60; 30, С. 21-220; 31, С. 400-420; 42, С. 150-288.

Тема. Виробничі фонди підприємства

Засоби виробництва та виробничі фонди. Їх складові час­тини та взаємозв’язок. Поділ виробничих фондів на основні та оборотні. Характерні ознаки та визначення основних та обо­ротних фондів як економічних категорій. Майно соціаль­ного призначення.

Оцінка основних фондів за первісною, відновною, повною та залишковою вартістю. Періодична переоцінка основних фондів. Класифікація основних фондів.

Характеристика процесу відтворення основних фондів. Фізичне та економічне спрацювання основних фондів.

Елементний склад оборотних фондів. Характеристика ви­робничих запасів, напівфабрикатів власного виготовлення, незавершеного виробництва, витрат майбутніх періодів. Нормування витрат та розрахунки необхідного обсягу обо­ротних фондів підприємства. Показники та шляхи кра­щого використання сировини, матеріалів, палива тощо. Су­часна політика ресурсозбереження.

Методичні рекомендації

Приступаючи до вивчення теми, студенти мають усві­домити, що виготовлення продукції (виконання роботи, надання послуг) здійснюється в процесі взаємодії людини та певних засобів виробництва. Останні за своїм матеріально-речовим змістом складають виробничі фонди підприємства, всю сукупність яких за властивими їм ознаками поділяють на основні та оборотні.

Студентам після вивчення теми слід ґрунтовно тлумачити сутність та значення цих економічних категорій для відтво­рювальних процесів.

Основні фонди – це засоби праці, які мають вартість і функ­ціонують у виробництві тривалий час у своїй не змінній споживній формі, а їх вартість переноситься конкретною працею на вартість виготовлюваної продукції (платні пос­луги) частинами в міру спрацювання.

Оборотні фонди – частина виробничих фондів у вигляді певної сукупності предметів праці, елементи яких цілком споживаються у кожному виробничому циклі, змінюють, або ж повністю втрачають свою натуральну форму, і переносять всю свою вартість на вартість вироблюваної продукції (плат­них послуг).

Далі студентам слід ознайомитися з методикою оцінки основних фондів; така оцінка являє собою грошове ви­раження вартості основних фондів. Вона необхідна для правильного визначення загального обсягу основних фондів, їх динаміки і структури, розрахунку економічних показників господарської діяльності підприємства за певний період часу.

Існують такі види оцінки основних фондів:

а) первісна вартість – це фактична вартість основних фон­дів на момент введення в дію чи придбання;

б) відновна вартість – це вартість відтворення основних фондів у сучасних умовах виробництва, вона враховує ті ж витрати, що й первісна вартість, але за сучасними цінами;

в) повна (первісна і відновна) вартість основних фондів – це їх вартість у новому, не спрацьованому стані;

г) залишкова вартість основних фондів – характеризує реаль­но існуючу їх вартість, ще не перенесену на вартість виго­товлюваної продукції (виконуваної роботи, здійснювані пос­луги). Вона є розрахунковою величиною і визначається різницею між повною первісною (відновною вартістю) та накопиченою на момент обчислення сумою спрацювання основних фондів; на час спричиненого зношування їх вибуття має назву ліквідаційної вартості.

При вивченні теми студентам слід звернути увагу на поняття виробничої потужності підприємства, яка харак­тери­зує максимально можливий річний обсяг випуску продукції заздалегідь визначених номенклатури, асортименту та якості за умови найбільш повного використання устаткування і виробничих площ, застосування прогресивної технології та організації виробництва.

Студентам важливо добре розібратися, які чинники впли­вають на формування виробничої потужності підприєм­ства. Особливу увагу необхідно зосередити на методичних прин­ципах розрахунку виробничої потужності.

Поглиблюючи вивчення теми, студенти знайомляться з показниками ефективності використання основних фондів і потужностей, з напрямами інтенсифікації основних фондів.

Завершується вивчення даної теми знайомством з оборот­ними фондами підприємства. Слід пам’ятати, що оборотні фонди – це частина оборотних засобів підприємства, до яких ще також входять і фонди обігу. Студенти повинні розрізняти структуру та склад оборотних фондів, мають ознайомитися з методикою нормування витрат матеріальних ресурсів. Важ­ливо також навчитися визначати ефективність викорис­тання оборотних фондів.

Література: 11, С. 70-78; 15, С. 116-170; 21, С. 180-211; 29, С. 216-221; 49, С. 15-73.



Поделиться:


Последнее изменение этой страницы: 2017-02-21; просмотров: 143; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 44.200.210.43 (0.005 с.)