Аудит фінансово - господарської діяльності підприємства проводиться в три етапи.

На першому етапі приймається рішення про доцільність аудиту фінансової звітності і перевіряється її готовність до читання. Задачу про доцільність аудиту дозволяє вирішити ознайомлення з аудиторським висновком. Існує два основних типи аудиторських висновків: стандартний і нестандартний. Стандартний аудиторський висновок являє собою уніфікований коротко викладений документ, що містить позитивну оцінку аудиторської фірми про вірогідність представленої в звіті інформації і її відповідності діючим нормативним документам. У цьому випадку проведення аудиту доцільно і можливо, тому що звітність у всіх істотних аспектах об'єктивно відбиває фінансово - господарську діяльність підприємства.

Нестандартний аудиторський висновок складається в тих випадках, коли аудиторська фірма не може скласти стандартний аудиторський висновок у силу ряду причин, а саме: деякі помилки в бухгалтерській звітності фірми, різні невизначеності фінансового і організаційного характеру і т. п. У цьому випадку цінність аналітичних висновків складених по даній звітності знижується.

Перевірка готовності звітності до читання носить технічний характер і зв'язана з візуальною перевіркою наявності необхідних звітних форм, реквізитів і підписів на них, а також найпростішою рахунковою перевіркою проміжних підсумків і валюти балансу.

Мета другого етапу — ознайомлення з пояснювальною запискою до балансу, це необхідно для того, щоб оцінити умови функціонування підприємства в даному звітному періоді і врахувати при аудиті фактори, вплив яких спричинило зміни в майновому і фінансовому положенні організації і які знайшли своє відображення в пояснювальній записці.

Третій етап є основним в аудиті господарської діяльності. Метою цього етапу є оцінка результатів господарської діяльності і фінансового стану суб'єкта господарювання. Необхідно відзначити, що ступінь деталізації аудиту фінансово-господарської діяльності може змінюватися в залежності від поставлених цілей.

На початку, аудиту доцільно охарактеризувати фінансово — господарську діяльність підприємства, указати галузеву приналежність та інші відмітні ознаки.

Аудит фінансово — господарського стану підприємства складається з наступних основних компонентів: аудит майнового стану; аудит ліквідності; аудит фінансової стійкості; аудит ділової активності; аудит рентабельності.

Ці складові частини тісно взаємопов'язані між собою і їхній поділ необхідний лише для більш чіткого поділу і розуміння висновків по аналітичних процедурах аудиту фінансово — господарської діяльності підприємства.

Уніфікована технологія проведення аналізу в ході аудиту та його етапи:

• попередній етап: звітність готують до подальшої аналітичної роботи - оцінюють правильність її складання, ступінь достовірності отриманих даних, групують окремі статті активу і пасиву Балансу, Звіту про фінансові результати, складають аналітичні таблиці та відбирають певні показники. Потім на підставі опрацьованої первинної інформації відбирають абсолютні та відносні показники, які адекватно характеризують ту чи іншу сторону діяльності підприємства, і визначають порядок їхніх розрахунків. Усі показники зводять в аналітичні таблиці відповідно до запланованих напрямів досліджень;

• аналітичний етап: визначають вид і необхідну кількість аналітичних таблиць, обирають методичні прийоми аналізу, форми відображення динаміки та структури досліджуваних показників, проводять необхідні розрахунки;

заключний (інтерпретаційний) етап аналізу: описують отримані результати розрахунків, формують висновки, готують аналітичні записки, коментарі, доповіді. Слід зазначити, що результати виконаних аналітичних процедур не є єдиними і безумовними критеріями для остаточного висновку щодо фінансового стану підприємства.

Завдання експрес-аналізу полягає в простому та наочному оцінюванні фінансового стану господарюючого суб'єкту. В рамках експрес-аналізу доцільно використовувати таку послідовність взаємопов'язаних і нескладних за структурою та кількістю показників таблиць:

• господарські засоби підприємства та їхня структура (містить такі показники, як величина господарських засобів в оцінці"нетто", основні засоби, нематеріальні активи, оборотні засоби, власні оборотні засоби);

• основні засоби підприємства (наводиться вартісна оцінка основних засобів, у тому числі активної їхньої частини за первісною і залишковою вартістю, частка орендованих основних засобів,коефіцієнти зносу та оновлення);

• структура та динаміка оборотних засобів підприємства (наводиться укрупнене групування статей другого розділу балансу, а також: ряд специфічних показників, таких як величина власних оборотних засобів, їх частка в покритті товарних запасів тощо);

• основні результати господарської діяльності підприємства (обсяг товарообороту, прибуток, рентабельність, рівень валового доходу, рівень витрат обігу, фондовіддача, виробіток, показники оборотності);

• ефективність використання фінансових ресурсів (містить показники загального обсягу фінансових ресурсів, в тому числі власних, залучених ресурсів, рентабельність авансованого капіталу,рентабельність власного капіталу тощо).

Експрес-аналіз може завершуватися висновком про доцільність чи необхідність більш глибокого та деталізованого аналізу фінансових результатів і фінансового стану.

Деталізований аналіз фінансового стану є детальнішою характеристикою майнового та фінансового стану підприємства, результатів діяльності в звітному періоді, а також прогнозування його розвитку на перспективу. Він конкретизує, доповнює та розширює окремі процедури експрес-аналізу, при цьому ступінь деталізації залежить від потреб користувачів.

Оптимізація трудомісткості здійснення аудиторської перевірки досить важлива. У зв'язку з цим велику роль відіграють аналітичні процедури, які є одним із способів отримання аудиторських підтверджень. Проведення аналітичних процедур дає аудитору значний обсяг необхідної інформації і при цьому потребує набагато менше витрат, ніж: застосування багатьох прийомів дослідження фактів.

Аудит облікової політики

Центральне місце в перевірці системи бухгалтерського обліку посідає вивчення облікової політики та основних принципів ведення бухгалтерського обліку, тобто взаємозв'язку обліку з управлінням, його інформаційного забезпечення. Інформація про облікову політику як невід'ємна складова бухгалтерської звітності є одним з об'єктів аудиторської перевірки. У процесі перевірки встановлюють відповідність обраної підприємством облікової політики характеру й умовам діяльності цього підприємства, а також діючим правилам діяльності цього підприємства та діючим правилам і загальновизнаним процедурам.

Основою для аудиторського дослідження облікової політики є внутрішня документація підприємства, у тому числі організаційно-розпорядницька документація, внутрішні правила і регламенти, проекти організації бухгалтерського обліку, проектна документація на організацію автоматизованого ведення обліку, облікова документація, бухгалтерська звітність та ін.

З набранням чинності Закону "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та Національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку (П(С)БО) суб'єктам господарювання було надано право самостійно визначити облікову політику, яка в зазначеному Законі трактується як сукупність принципів, методів і процедур, які використовує підприємство для складання та подання фінансової звітності.

Тобто підприємствам надано право обирати ті чи інші, із запропонованих у П(С)БО, методи та процедури для накопичення інформації про господарську діяльність і складання фінансової звітності.

Вивчення нормативних документів щодо цього питання свідчить, що у П(С)БО значно розширено перелік варіантів вибору методів і процедур у межах окремих важливих складників облікової політики. Це посилює роль облікової політики підприємства, але ускладнює порядок її визначення. Крім того, нині ще не узгоджено питання однозначної дії положень Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", П(С)БО та законодавчих актів, пов'язаних із системою оподаткування, що вносить суперечності та ускладнює роботу з визначення облікової політики.

На першому етапі перевірки аудитор має ознайомитися зі структурою бухгалтерського апарату підприємства, організаційними формами та методами ведення бухгалтерського обліку.

Керівник підприємства зобов'язаний створити необхідні умови для правильного ведення бухгалтерського обліку, забезпечити неухильне виконання всіма підрозділами та працівниками, причетними до бухгалтерського обліку, правомірних вимог головного бухгалтера щодо дотримання порядку оформлення та подання до обліку первинних документів.

Забезпечує дотримання встановлених єдиних методологічних засад бухгалтерського обліку головний бухгалтер або особа, на яку покладено ведення бухгалтерського обліку на підприємстві.

Аудитор повинен перевірити, чи не обмежуються на підприємстві права головного бухгалтера і як він виконує свої обов'язки.

Під час перевірки роботи облікового апарату підприємства слід з'ясувати: як розподіляються обов'язки між працівниками бухгалтерії; чи забезпечені вони інструктивними матеріалами та обчислювальною технікою; чи налагоджене на підприємстві систематичне вивчення нормативно-правових актів з питань організації бухгалтерського обліку, складання звітності, економічного контролю.

Аудитор повинен проаналізувати укомплектованість штатів бухгалтерії, причини плинності кадрів облікових працівників, рівень їх кваліфікації, заходи щодо підвищення її та підготовки бухгалтерських кадрів за рахунок підприємства.

Отже, перевірка надійності системи бухгалтерського обліку - одна зі складових аудиту фінансової звітності. Тому стан організації обліку та облікова політика підприємства мають бути об'єктом перевірки на всіх етапах аудиту фінансової звітності - від планування до формування висновку.

У ході аудиту облікової політики формується думка про якість організації бухгалтерського обліку:

• правильність розмежування функцій і повноважень;

• максимальність зниження можливостей для зловживань;

• повноту і раціональність системи бухгалтерського обліку. Тому аудит облікової політики має бути спрямований на вдосконалення й оптимізацію побудови облікового процесу, його узгодженість та на досягнення стратегічної мети діяльності підприємства.

Відповідно до вищезазначеного, мета аудиту облікової політики - формувати достовірну фінансову звітність підприємства згідно з вимогами чинного законодавства, принципами бухгалтерського обліку та фінансової звітності.

Інформаційною базою для ознайомлення зі змістом облікової політики і внутрішніми регламентами щодо організації бухгалтерського обліку на підприємстві є:

• наказ про облікову політику підприємства;

• затверджені методики обліку окремих показників та інші додатки до наказу про облікову політику підприємства;

• робочий план рахунків бухгалтерського обліку;

• перелік затверджених форм первинних документів і форм документів для внутрішньої бухгалтерської звітності;

• правила документообігу і технології оброблення облікової інформації;

• розкриття інформації та інші пояснення до фінансової звітності.

Наявність наказу про облікову політику та інших розпорядчих документів, пов'язаних з організацією облікового процесу, вчасно прийнятих і відповідно оформлених, не може достатньою мірою свідчити про дотримання облікової політики.

Під час проведення аудиту облікової політики необхідно встановити:

• наявність і склад розпорядчих документів щодо облікової політики;

• відповідність положень облікової політики меті, характеру та умовам діяльності підприємства;

• послідовність застосування облікової політики;

• наявність методів і процедур обліку, відмінних від установлених нормативними документами, але таких, що дають змогу підприємству достовірно відобразити його майновий стан і фінансові результати;

• чи повністю розкриті обрані при формуванні облікової політики способи ведення бухгалтерського обліку, що істотно впливають на оцінку і прийняття рішень користувачами фінансової звітності;

• дотримання облікової політики.

Запитання для самоперевірки

1. Методика аналізу та послідовність аудиту фінансово - господарської діяльності підприємства.

2. Уніфікована технологія проведення аналізу в ході аудиту фінансового стану підприємства та його етапи

3. Що є інформаційною базою для ознайомлення зі змістом облікової політики підприємства.

4. Джерела інформації для формування аудиторських доказів при аудиті облікової політики підприємства.

5. Основна мета аудиту облікової політики підприємства.