Тема: Персонал аграрного підприємства

 

Зміст практичної роботи: Дослідження рівня забезпеченості підприємств трудовими ресурсами й інтенсивності використання їх трудового потенціалу в аграрній сфері, аналіз сезонності використання трудовихресурсів в аграрних підприємствах та обґрунтування резервів зниження сезонності сільськогосподарської праці.

 

Мета: Засвоїти основні терміни та категорії з теми, навчитись визначати й аналізувати показники забезпеченості та руху персоналу підприємства, інтенсивності використання трудового потенціалу підприємства, сезонності праці та обґрунтовувати напрями її зниження.

 

Терміни та поняття.

Трудові ресурси – це працездатна частина населення, яка за своїми фізичними і інтелектуальними даними може і має намір провадити трудову діяльність.

Персонал підприємства – це сукупність постійних працівників, які отримали необхідну професійну підготовку та мають практичний досвід і навики роботи.

Кадри – основний (штатний) склад працівників підприємств, установ і організацій у різних галузях народного господарства.

Трудовий потенціал – наявна чи передбачувана в майбутньому кількість і якість трудових факторів, які має у своєму розпорядженні суспільство (національна економіка, регіон, підприємство).

Структура персоналу – співвідношення між чисельністю працівників окремої категорії (групи) і загальною чисельністю працівників.

Постійні працівники – ті, які є членами підприємства або прийняті на роботу по найму на тривалий термін без його точного визначення.

Тимчасові працівники – ті, яких зараховують до складу трудового колективу тимчасово на термін до двох місяців.

Сезонні працівники – ті, яких зараховують до складу трудового колективу на термін до 6 місяців для виконання сезонних робіт.

Керівники –це працівники, які організовують виробництво і здійснюють управління діяльністю підприємства та його структурних підрозділів (директори, начальники цехів, головні спеціалісти, начальники управлінь, відділів), а також їх заступники.

Спеціалісти – працівники, зайняті спеціальними інженерно – технічними роботами: здійснюють економічну, організаційну підготовку виробництва, облік та аналіз його результатів (інженери, економісти, бухгалтери, юрисконсульти, технологи тощо).

Службовці – працівники, які здійснюють підготовку і оформлення документації, канцелярські, деякі адміністративно – господарські роботи (діловоди, секретарі – друкарки, касири тощо).

Робітники – це працівники, які безпосередньо зайняті створенням продукту або забезпечують умови для нормального ходу виробничого процесу. За характером виконуваних функцій робітники поділяються на основні та допоміжні.

Професія – це вид трудової діяльності, для здійснення якої необхідний певний комплекс спеціальних теоретичних знань та практичних навиків (слюсар, токар).

Спеціальність – різновид трудової діяльності в межах професії; характеризує вужче коло виконуваних функцій і передбачає використання спеціалізованих засобів праці (слюсар–інструментальник, слюсар–ремонтник, токар–розточувальник).

Кваліфікація – це рівень знань та практичних навиків, необхідний для виконання роботи певної складності.

 

НАВЧАЛЬНІ ЗАВДАННЯ

Завдання 1. Використовуючи умовні дані, визначити та проаналізувати показники рівня інтенсивності використання трудового потенціалу підприємства.

Таблиця 1

Раціональність використання персоналу підприємства

 

Показники	Умовні дані
Вихідні дані:
Наявна чисельність працюючих, чол.
з них приймали участь у суспільному виробництві, чол.
Затрати праці, тис. люд.-днів	62,3
Площа с.-г. угідь, га
Розрахункові показники:
Коефіцієнт залучення трудових ресурсів
Коефіцієнт використання трудових ресурсів
Показник трудової активності, днів
Трудозабезпеченість підприємства

 

Методика виконання. Аналіз раціональності використання персоналу (трудових ресурсів) на підприємстві розпочинають з визначення коефіцієнта використання запасу праці. Перед тим як визначити коефіцієнт використання запасу праці спочатку необхідно визначити нормативний запас праці – добуток середньорічної чисельності працівників і ефективного річного фонду робочого часу одного працівника (1885 годин). Потім фактичну кількість відпрацьованих у господарстві людино-годин ділимо на нормативний запас праці і одержуємо коефіцієнт використання запасу праці.

Показник трудозабезпеченості розраховують шляхом ділення середньооблікової чисельності працівників на кількість сільськогосподарських угідь підприємства.

Коефіцієнт трудової активності працівників визначають як по підприємству, так і окремо по його галузях (рослинництву і тваринництву). Його розраховують діленням відпрацьованих по підприємству людино-годин на середньорічну чисельність працівників.

Коефіцієнт залучення трудових ресурсів – відношення середньорічної чисельності працівників зайнятих у с.-г. виробництві до наявної чисельності працюючих.

Коефіцієнт використання трудових ресурсів – відношення відпрацьованих всіма робітниками господарства людино-днів до їхнього календарного фонду робочого часу в людино-днях;

 

Завдання 2. Визначити показники і засвоїти методику розрахунку сезонності використання трудовихресурсів в сільському господарстві.

Таблиця 2

Розподіл праці за місяцями

 

Місяці	Умовні дані
Затрати праці, люд.-год.	Структура, %
Січень
Лютий
Березень
Квітень
Травень
Червень
Липень
Серпень
Вересень
Жовтень
Листопад
Грудень
Всього за рік
В середньому на один місяць

 

Методика виконання. Сезонність праці вимірюють наступними показниками:

- коефіцієнт помісячного розподілу праці в процентах до річних затрат – відношення затрат праці за певний місяць до загального підсумку за рік і помножити на 100;

- розмах сезонності – частка від ділення людино-годин у місяці їх максимальних затрат на людино-години в місяці мінімальних затрат;

- сезонне навантаження – частка від ділення людино-годин у місяці їх максимальних затрат на середньомісячну кількість відпрацьованих людино-годин.

 

Питання для самоконтролю

1. Що таке трудові ресурси?

2. Сутність поняття “персонал підприємства”.

3. На які категорії класифікують персонал аграрних підприємств?

4. Яка різниця між професією і спеціальністю?

5. Дайте визначення кваліфікації.

6. Що таке обліковий склад працівників?

7. Як розраховується середньооблікова чисельність працівників?

8. Назвіть показники сезонності та методику їх визначення.

9. Які показники характеризують раціональність використання персоналу підприємства?

10. Що таке кадрова політика підприємства? На яких принципах вона ґрунтується?

11. Які нормативно-правові акти впливають на формування кадрової політики?

 

Теми рефератів

1. Кадрова політика на підприємстві.

2. Мотивація праці в сільському господарстві.

3. Розвиток стимулювання праці в Україні.

4. Розвиток форм та систем оплати праці в сільському господарстві.

 

Тести

1. Сукупність постійних працівників, що мають необхідну професійну підготовку та певний досвід практичної діяльності – це:

а) трудовий колектив;

б) персонал підприємства;

в) кадри підприємства;

г) трудовий потенціал.

 

2. За характером участі в господарській діяльності підприємства персонал підрозділяється на:

а) виробничий і невиробничий;

б) робітників, службовців, спеціалістів, керівників;

в) висококваліфікований, кваліфікований, малокваліфікований, некваліфікований;

г) усі відповіді правильні.

 

3. До категорії “ службовець ” відносяться працівники, що:

а) займаються інженерно-технічними, економічними й іншими роботами;

б) зайняті безпосередньо в процесі виробництва та надання матеріальних благ;

в) здійснюють підготовку й оформлення документації, облік і контроль, господарське обслуговування;

г) обіймають посади керівників структурних підрозділів підприємства.

 

4. Кваліфікація – це:

а) сукупність спеціальних знань і практичних навичок, що визначають ступінь підготовленості працівника до виконання професійних функцій обумовленої складності;

б) більш вузький різновид трудової діяльності в межах професії;

в) вид трудової діяльності, здійснення якої потребує відповідних спеціальних знань;

г) вид трудової діяльності, здійснення якої потребує практичних навичок.

 

5. Частка від ділення фактичної кількості відпрацьованих постійними працівниками людино-годин у цілому по підприємству на запас праці характеризує:

а) коефіцієнт трудової активності працівників;

б) коефіцієнт використання робочого часу зміни;

в) коефіцієнт використання запасу праці;

г) коефіцієнт плинності.

 

6. Виберіть найбільш повне і точне визначення категорії оплати праці:

а) ціна робочої сили;

б) винагорода, розрахована, як правило, у грошовому вираженні, яку відповідно до трудового договору власник або уповноважений ним орган виплачує працівнику за виконану ним роботу;

в) заробіток у вигляді винагород, інших заохочувальних і компенсаційних виплат;

г) грошова оцінка виконаної роботи;

д) відшкодування витрат на відтворювання робочої сили.

 

7. Професія характеризує:

а) можливість опанування суміжних професій;

б) вид трудової діяльності;

в) стаж роботи на даному підприємстві;

г) співвідношення між працівниками різних спеціальностей.

 

8. Які із зазначених категорій працівників не відносяться до виробничого персоналу:

а) працівники дитячого саду та бази відпочинку;

б) робітники інструментального цеху;

в) робітники транспортного цеху;

г) працівники складу заводу.

 

9. Співвідношення кількості прийнятих працівників і середньооблікової їх чисельності характеризує коефіцієнт ……..… персоналу:

а) плинності;

б) прийому;

в) вибуття;

г) сталості.

 

Задачі для самоконтролю

Задача 1. Середньооблікова чисельність працівників за звітний період склала 400 чоловік. Протягом року прийнято на роботу 30 чоловік, звільнено 45 чоловік, в тому числі за порушення трудової дисципліни 17 чоловік, за власним бажанням 15 чоловік. Визначити коефіцієнти прийому, вибуття та плинності кадрів.

Розв’язок. 1. Коефіцієнт прийому кадрів визначається за формулою:

,

де Ч_П – чисельність прийнятих на роботу за відповідний період; Ч – середньооблікова чисельність працівників у цьому ж періоді.

Відповідно:

2. Коефіцієнт вибуття кадрів визначається за формулою:

,

де Ч_зв.заг – загальна чисельність звільнених за відповідний період з будь-яких причин.

Тоді:

3. Коефіцієнт плинності кадрів розраховується за формулою:

,

де Ч_зв – чисельність звільнених за власним бажанням, за порушення трудової дисципліни або з інших причин, не пов’язаних із виробництвом.

Відповідно:

.

 

Задача 2. Середньооблікова чисельність працівників за звітний період склала 213 чоловік. Протягом року прийнято на роботу 16 чоловік, звільнено 33 чоловік, в тому числі за порушення трудової дисципліни 9 чоловік, за власним бажанням 19 чоловік. Визначити коефіцієнти прийому, вибуття та плинності кадрів.

 

Задача 3. Норма часу на один виріб 15 хв. Тривалість зміни 8 год. Середня кількість робочих годин у місяць на одного робітника – 176. Визначити годинну, змінну і місячну норми виробітку, % виконання норми часу, якщо фактичні витрати часу на один виріб – 13 хв.

 

Задача 4. У звітному році трудомісткість виробничої програми підприємства становила 346 500 нормо–годин. Передбачається, що у наступному році загальна трудомісткість продукції має збільшитися на 11%. Очікується, що річний фонд робочого часу одного робітника, який становив у звітному році 1785 нормо-годин, має збільшитися приблизно на 6%, а передбачуване виконання норм виробітку кожним робітником, що дорівнювало в середньому за звітний рік 112%, – на 5%. Визначте необхідну чисельність виробничих основних робітників.

 

Література

1. Кодекс законів про працю від 20 березня 1991 року № 871-ХІІ

2. Закон України «Про зайнятість населення» від 1 березня 1991 року № 804-ХІІ

3. Закон України «Про колективні договори і угоди» від 1 серпня 1993 року № 3356-ХІІ

4. Закон України «Про оплату праці» від 20 квітня 1995 року № 144/95-ВР

5. Андрійчук В.Г. Економіка аграрних підприємств: Підручник. – 2-ге вид., доп. і перероблене. /В.Г. Андрійчук. – К.: КНЕУ, 2002. – С. 218-241

6. Березін О.В., Березіна Л.М., Бутенко Н.В. Економіка підприємства: Навчальний посібник – К.: Знання. 2009 – 390 с.

7. Бойчик І.М. Економіка підприємства: Навчальний посібник. – Вид. 2-ге, допов. і переробл. – К.: Атіка, 2006. – С. 116-148.

8. Гетьман О.О., Шаповал В.М. Економіка підприємства. Навчальний посібник для ВНЗ. - 2-е вид. – К.: ЦУЛ, – 2010. – 488.

9. Гринчуцький В.І., Карапетян Е.Т., Погріщук Б.В. Економіка підприємства: Навчальний посібник – К.: ЦУЛ, 2010. – 304 с.

10. Економіка підприємства: Навчальний посібник / За заг. ред. П.В. Круша, В.І. Подвігіної, Б.М. Сердюка. – К.: Ельга-Н, КНТ, 2007. – С. 79-100; С. 523-554

11. Економіка підприємства: Підручник /За ред. А.В. Шегди. – К.: Знання, 2006. – С. 237-266.

12. Економіка підприємства / П.П. Руснак, В.Г. Андрійчук, А.А. Ільєнко та ін.; За ред. П.П. Руснака. – Біла Церква, 2003. – С. 40–66.

13. Економіка підприємств: підручник /За загальною редакцією Й.М. Петровича. – Львів: “Магнолія плюс”, видавець В.М. Піча. – 2004. – С. 165-186; С. 292-326

14. Економіка підприємств: Підручник /За заг. ред. д.е.н., проф. Л.Г. Мельника. – Суми: ВТД „Університетська книга”, 2004. – С. 38-58.

15. Економіка підприємства: Підручник /За заг. ред. С.Ф. Покропивного. – Вид. 3-тє, без змін. – К.: КНЕУ, 2006. – С. 74-99.

16. Економіка підприємств: Підручник / Горбонос Ф.В., Черевко Г.В., Павленчик Н.Ф., Паволнчик А.О. – К. Знання, 2010. – 463 с.

17. Економічна енциклопедія: У трьох томах. Т.1 / Редкол.:... С.В.Мочерний (відп. ред.) та ін. – К. Видавничий центр „Академія”, 2000 – 864 с.

18. Іванілов О.С. Економіка підприємства. Підручник для ВНЗ – К.: ЦУЛ, – 2009. – 728 с.

19. Курган В.П. Економіка аграрних підприємств. Навчально-методичний посібник. – Сумы. Ун-тетская книга, 2008. – 270 с.

 

 

Практичне заняття 5