Валютні курси. Плаваючі і фіксовані валютні курси.

Валюта пов'язана з функціонуванням грошей у міжнародному обігу, з економічними відносинами громадян, фірм та урядів різних держав.

Грошова одиниця кожної країни є її валютою. Розрізняють валюти:

а) вільно конвертовані;

б) частково конвертовані;

в) неконвертовані (замкнені).

Вільно конвертовані валюти без обмеження обмінюються на будь-які інші іноземні валюти - грошові одиниці інших країн. До цієї групи валют належать долар США, мар­ка Німеччини, єна Японії, фунт стерлінгів Великої Британії та деякі інші. Практич­но це валюти розвинутих держав.

Частково конвертованими є валюти держав, які вводять певні валютні обмежен­ня, наприклад заборону оплати імпорту деяких товарів іноземною валютою, кон­центрацію в руках держави іноземної валюти тощо. Валютні обмеження з боку дер­жави можуть охоплювати багато заходів. Частково конвертованими є валюти менш розвинутих країн та країн із перехідною економікою, наприклад гривня України, злотий Польщі та ін.

Неконвертованими (замкненими) є валюти країн, які не обмінюють їх на грошові одиниці інших країн. До групи неконвертованих належать валюти країн із команд­ною економікою, в яких уряд забороняє фірмам чи громадянам валютні операції.

У міжнародних розрахунках використовують саме вільно конвертовані валюти.

Економічні зв'язки країн зумовлюють необхідність обміну грошової одиниці однієї країни на грошову одиниці іншої. Пропорцію обміну валют називають валют­ним, або обмінним, курсом.

Упродовж століть, аж до Першої світової війни, основою валютного курсу був монетний паритет — співвідношення золотого вмісту грошових одиниць, тобто мо­нет вартістю водну грошову одиницю.

У сучасних умовах валютні курси бувають двох видів; 1) фіксовані; 2) плаваючі.

Фіксовані валютні курси встановлюються на основі міждержавних угод. Напри­клад, фіксовані курси встановлені між грошовими одиницями країн Європейсь­кого Союзу. Об'єктивною основою для встановлення фіксованого курсу валюти є насамперед її реальна купівельна спроможність. Співвідношення купівельної спроможності валют визначають на основі вартості однакового набору товарів і послуг у різних країнах.

Плаваючі валютні курси складаються на валютних ринках під впливом взаємодії попиту і пропозиції. У світі переважають плаваючі валютні курси. Нинішню систему валютних курсів найправильніше було б назвати керованим плаванням валютних курсів. Кур­си валют більшості країн "плавають", і час від часу центральні банки країн здійснюють валютні інтервенції, щоб стабілізувати або змінити ці курси.

Розрізняють номінальний і реальний валютні курси.

Номінальний валютний курс – це відносна ціна валют двох країн. Коли кажуть «обмінний» або «валютний» курс, то зазвичай мають на увазі саме номінальний курс обміну валют. Існує 2 способи визначення валютного курсу: європейське числення або пряме котирування та британське числення або обернене котирування.

Європейське числення валютного курсу передбачає визначення кількості національної валюти, яка потрібна для купівля одиниці іноземної валюти.

Британське числення оцінює одиницю національної валюти певною кількістю іноземної.

Звичайно валютні курси публікують у вигляді прямих котирувань. Це дає змогу оцінити і порівняти вар­тості усіх іноземних валют через власну національну валюту. В економічних моде­лях здебільшого застосовують британське числення валютного курсу.

Реальний валютний курс — це відносна ціна товарів, що вироблені у двох країнах. Інакше кажучи, реальний обмінний курс показує, в якому співвідношенні товари однієї країни можна обміняти на товари іншої.

Кожна країна має так звані золотовалютні резерви, які охоплюють: 1) золото (золотий запас); 2) вільно конвертовані, або резервні, валюти; 3) СДР.

Наприкінці XX ст. золото, як уже зазначалося, втратило роль грошей. Його не за­стосовують у міжнародних розрахунках. Проте країни не поспішають розпрощатися зі своїм золотим запасом, який і далі вважають частиною резервів кожної країни. Річ у тім, що золото має високу ліквідність, тобто його легко продати на міжнародних ринках. Золотий запас країни нині оцінюється за ринковою ціною золота.

Щодо резервних валют, то долари США становлять приблизно 75% усіх резервів країн у валюті.

СДР, або СПЗ (спеціальні права запозичення), їх ще називають "паперовим зо­лотом" — це нові міжнародні активи, вперше випущені в 1969 р. їх використову­ють для безготівкових міжнародних розрахунків через занесення на спеціальні ра­хунки країн—членів МВФ. Європейський Союз випустив спільну грошову одини­цю "євро", яка циркулює в обігу країн—членів ЄС.

З метою підтримання курсу вітчизняної валюти — гривні та зрівноважування платіжного балансу Національний банк України створює запас резервних валют. Для активного поповнення цього запасу вітчизняна економіка має виробляти де­далі більше конкурентоспроможних на світовому ринку товарів і послуг, що забез­печуватиме стабілізацію курсу гривні.