Державний бюджет. Доходи і видатки державного бюджету. Крива Лафера. Державний борг.

Державний бюджет – це баланс доходів і видатків держави за певний проміжок часу (як правило за рік).

Уряд мобілізує кошти до державного бюджету через податки. Державний бюджет України містить чимало статей видатків, які можна згрупувати у шість основних напрямів: 1) національна оборона; 2) утримання державного апарату; 3) фінансування бюджетного сектора економіки; 4) соціальні видатки; 5) фінансування розвитку економіки; 6) проценти за державний борг. Обсяг кожного з напрямів видатків установлюється в законодавчому порядку і відбиває політику уряду.

У структурі видатків державного бюджету України найвагомішими є частки, пов'язані з утриманням державного сектора економіки (освіта, правоохоронна діяльність, охорона здоров'я, житлово-комунальне господарство, наука, культура, спорт тощо), з фінансуванням національної економіки, обслуговуванням державного боргу, а також заходів, спрямованих на ліквідацію наслідків Чорнобильської катастрофи.

Державний бюджет має бути збалансованим. Це означає, що видатки мають дорівнювати доходам. Якщо доходи перевищують видатки, то має місце надлишок або профіцит бюджету, якщо, навпаки, видатки більші за доходи, то виникає дефіцит бюджету. Майже всі країни, за небагатьма винятками, мають нині дефіцит бюджет. Відношення суми дефіциту до ВВП, виражене у відсотках, називають рівнем дефіцитності бюджету. Якщо такий рівень становить 1-2%, ситуація є терпимою, якщо більший, то підриваються підвалини стабільності економіки.

Є три основні способи зба­лансування дефіцитного державного бюджету:

Ø підвищення податків;

Ø додаткова емісія грошей, або сеньйораж;

Ø державні позики - випуск державна цінних паперів.

Підвищення податків має свої межі. На перший погляд може видава­тися, що чим більші податкові ставки, тим більші надходження до державно­го бюджету. Проте частина еконо­містів заперечує такий зв'язок, наголошуючи на важливості низьких ста­вок оподаткування для досягнення високих економічних результатів, у тому числі значних надходжень податків. Ці еко­номісти вважають, що у довгостроковому періоді залежність доходів держави від по­датків описує так звана крива Лафера

Крива Лафера вказує на те, що збільшення податкового вилучення з прибутку забезпечує приріст доходів бюджету лише до певного моменту, коли податкова ставка досягне критичного рівня, подальше її збільшення спонукатиме підприємців згортати виробництво і доходи бюджету зменшаться.

Криву Лафера пояснюють так. За нульових податкових ставок жодних подат­кових надходжень не буде. Якщо ж податки сягнуть 100%, тобто держава привлас­нюватиме всі результати праці громадян, ніхто не матиме бажання працювати в офіційній економіці і вся національна економіка стане тіньовою. Тому знову ж не буде податкових надходжень.

Другий метод збалансування державного бюджету — додаткова емісія грошей, або сеньйораж. Держава випускає додаткову кількість грошей і начебто отримує додаткові доходи. Це дуже зручний для уряду метод збалансування бюджету. Од­нак він має величезний недолік — викликає інфляцію.

Найчастіше для зрівнювання доходів і видатків держави використовують пози­ку. Для отримання позики уряд випускає і продає державні цінні папери, на­томість отримуючи гроші. Цей метод не викликає інфляції, але призводить до ви­никнення державного боргу. Через певний проміжок часу державні цінні папери треба викупити, а також щорічно сплачувати проценти. Нині у багатьох країнах від 10 до 15% видатків державного бюджету ідуть на обслуговування державного боргу — оплату процентів та основної суми боргу.

Державний борг – це загальна сума заборгованості уряду власникам державних цінних паперів, що дорівнює сумі його минулих бюджетних дефіцитів мінус бюджетні надлишки. Абсолютний розмір державного борту не є показовим макроекономічним показником. Тому для оцінки величини боргу найчастіше використовують відносні показники забор­гованості:1) державний борг як відсоток ВВП; 2) відношення суми обслуговування боргу до ВВП. Обслуговування боргу пов'язане з поступовою сплатою основної су­ми боргу і щорічною виплатою процентів.

Державний борг складається з двох частин: внутрішнього боргу і зовнішнього боргу. Внутрішній борг — це заборгованість держави домогосподарствам і фірмам даної країни. Зовнішній борг — заборгованість держави іноземним громадянам, фірмам, урядам та міжнародним фінансовим організаціям.

У національній економіці існує пряма залежність між розмірами державної! боргу і дефіциту бюджету. З одного боку, дефіцит бюджету збільшує державний борг, а з іншого — зростання державного боргу потребує додаткових видатків бюд­жету на його обслуговування, що збільшує дефіцит бюджету.