Суть та функції підприємства.

В економічній науці поняття «підприємства» визначають як:

- комплекс капітальних благ, який технологічно пристосований для виготовлення конкретного продукту;

- колектив людей, пов’язаних в певному виробничому процесі, кооперацією праці та спільними економічними інтересами;

- економічна одиниця, в якій поєднуються фактори виробництва (праця, земля, капітал, підприємницький хист).

Поняття «підприємства» не тотожне поняттю «фірма». Фірму можна розглядати як ім’я самостійного виробника чи комерсанта, під яким він здійснює свою діяльність.

Підприємства поділяють за такими ознаками:

За формою власності: приватне підприємство, колективне, комунальне, державне, засноване на змішаній власності. За участю іноземців у статутному капіталі: з іноземними інвестиціями, іноземне підприємство. За способом утворення підприємства: унітарне, корпоративне. За розміром підприємства: малі, великі, середні.

Основна мета підприємств: випускати максимально можливу кількість товарів і послуг за мінімальних витрат для задоволення суспільних потреб. Для реалізації цієї мети підприємство повинно виконувати певні функції.

Техніко-економічна функція передбачає запровадження нової техніки і технології, впровадження досягнень науки у виробництва, придбання якісних комплектуючих виробів та предметів праці, наймання або підготовку робочої сили відповідної якості, раціоналізацію виробничих процесів тощо.

Організаційно-економічна функція означає управління процесами виробництва та збуту товарів, раціональну організацію праці найманих працівників шляхом впровадження прогресивних форм та методів праці, укладання контрактів, вивчення ринку та ін. Ця функція є реалізацією таких форм організаційно-економічних відносин, як менеджмент і маркетинг.

Функція реалізації відносин економічної власності передбачає управління власністю, контроль за процесом ціноутворення, розподілом доходів, випуском акцій та їх продажем, залученням зовнішніх джерел фінансування тощо.

Підприємництво — це самостійна ініціативна систематична й ризи­кована діяльність щодо виробництва продукції, виконання робіт та на­дання послуг з метою отримання прибутку.

Сьогодні підприємець є центральною постаттю у бізнесі. Професія підприємця вимагає особливих якостей від людини, а саме: відчуття ризику, лідерства і вміння об'єднати людей для досягнення мети; наполегливості та гнучкості; здатності до точного розрахунку; міцного здоров'я.

Основні види підприємницької діяльності є:

· виробниче підприємництво — вид бізнесу, коли підприємець, ви­користовуючи фактори виробництва, виготовляє продукцію, виконує ро­боти, надає послуги для подальшого продажу споживачам;

· торгово-посередницьке підприємництво — вид діяльності з реалі­зації продукції, надання посередницьких послуг;

· фінансове підприємництво — вид діяльності, коли предметом купівлі-продажу виступають гроші та цінні папери;

· страховий бізнес — вид діяльності, який полягає в тому, що підпри­ємець за певну винагороду гарантує особі чи організації компенсацію мож­ливої втрати майна, цінностей, життя у випадку непередбаченого лиха.

Ст. 42 Конституції України передбачає, що "кожен має право на під­приємницьку діяльність, яка не забороняється законом". До здійснення підприємницької діяльності не допускаються такі категорії громадян: вій­ськовослужбовці, службові особи суду, прокуратури, державної безпеки, внутрішніх справ, а також органів державної влади.

Підприємництво на території України здійснюється на основі таких принципів, як:

1) вільний вибір діяльності;

2) залучення на добровільних засадах до здійснення підприємницької діяльності майна та коштів юридичних осіб і громадян;

3) самостійне формування програми діяльності;

4) вільне наймання працівників;

5) залучення матеріально-технічних, фінансових, трудових, природ­них та інших видів ресурсів, використання яких не заборонене або не об­межене законодавством;

6) вільне розпорядження прибутком, що залишився після внесення пла­тежів, установлених законодавством;

7) самостійне здійснення підприємцем — юридичною особою — зовніш­ньоекономічної діяльності, використання на свій розсуд належної частки валютного виторгу.