Поняття природного урбанізованого середовища 


Мы поможем в написании ваших работ!



ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Поняття природного урбанізованого середовища



Охорона природного урбанізованого середовища регулюється:

· Законом України “Про охорону навколишнього природного середовища” від 25 червня 1991 року (ст. 59);

· Законом України “Про основи містобудування” від 16 листопада 1992 року;

· Законом України “Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення” від 24 лютого 1994 року;

· Законом України „Про архітектурну діяльність” від 20 травня 1999 року;

· Законом України “Про планування і забудову територій” від 20 квітня 2000 року;

· Генеральною схемою планування території України, затвердженою Законом України від 7 лютого 2002 року;

· Загальнодержавною програмою розвитку малих міст, затвердженою Законом України від 4 березня 2004 року;

· Законом України „Про благоустрій населених пунктів” від 6 вересня 2005 року;

· Законом України „Про комплексну реконструкцію кварталів (мікрорайонів) застарілого житлового фонду” від 22 грудня 2006 року;

· Державними санітарними правилами планування і забудови населених пунктів, затвердженими наказом МОЗ України від 19 червня 1996 року № 173 тощо.

Природне урбанізоване середовище – це сукупність взаємопов’язаних між собою природних і природно-соціальних чинників місць масового проживання людей, які безпосередньо впливають на життєзабезпечення людини. Це природний комплекс населених пунктів (довкілля населених пунктів).

Довкілля населених пунктів охоплює:

1. природне середовище – об’єкти не створені працею людини (земля, надра, повітря тощо);

2. штучно створені об’єкти (житлові, господарські об’єкти, будівлі, споруди);

3. природно-соціальні об’єкти: які створені людиною, але розвиваються за природними законами і є складовими екосистеми (парки, ботанічні сади тощо).

Природне урбанізоване середовище охоплює тільки природне і природно-соціальне середовище населених пунктів і не охоплює штучно створені людиною об’єкти.

Система управління охороною природного урбанізованого середовища є специфічною і має три рівні:

1. Загальнодержавний: спеціально уповноваженими органами є Міністерство регіонального розвитку та будівництва України й Міністерство з питань житлово-комунального господарства України;

2. Регіональний: обласні ради, обласні державні адміністрації, що мають спеціальні підрозділи житлово-комунального господарства;

3. Місцевий: місцеві ради; відділи земельних ресурсів, управління екологічної безпеки, управління житлово-комунального господарства, управління будівництва і архітектури – розглядають локальні проблеми забудови, використання та охорони природного урбанізованого середовища.

9. Правове регулювання планування охорони природного урбанізованого середовища

Планування охорони територій населених пунктів регулюють нормативні акти:

· Закон України “Про основи містобудування” від 16 листопада 1992 року;

· Закон України “Про планування і забудову територій” від 20 квітня 2000 року;

· Генеральна схема планування території України, затверджена Законом України від 7 лютого 2002 року тощо.

Планування охорони природного урбанізованого середовища полягає у розробці програм, планів заходів для його охорони.

Існує 2 види планування:

пряме – приймаються безпосередньо програми охорони природного урбанізованого середовища (Концепція сталого розвитку населених пунктів, затверджена постановою Верховної Ради України від 24 грудня 1999 р., Загальнодержавна програма розвитку малих міст, затверджена Законом України від 4 березня 2004 року тощо);

побічне – заходи щодо охорони природного урбанізованого середовищапередбачаються у програмах господарчого та суспільного розвитку, охорони довкілля та інших програмах, спеціально не націлених на охорону природного урбанізованого середовища.

Планування охорони природного урбанізованого середовища на місцевому рівні полягає у розробленні територіальних комплексних схем охорони довкілля населених пунктів – науково обґрунтованих довгострокових програм заходів раціонального використання і охорони природного урбанізованого середовища крупномасштабного локального рівня, що передбачають розв’язання завдань технологічного й організаційного планування з урахуванням регіональних особливостей. Зазвичай, територіальна комплексна схема приймається місцевими радами строком до 15 років. Вона містить інформаційну модель, що характеризує довкілля населених пунктів, чинники, що негативно впливають на нього, з урахуванням прогнозованого перспективного розвитку, і передбачає заходи щодо розв’язання існуючих екологічних проблем з відповідним обґрунтуванням. Затвердженню територіальної комплексної схеми передують державні екологічна та санітарно-епідеміологічна експертизи.

 



Поделиться:


Последнее изменение этой страницы: 2017-02-21; просмотров: 241; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 44.220.59.236 (0.005 с.)